Іменем України29 липня 2021 рокум. Київсправа № 824/106/20провадження № 61-2270ав21Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,за участю секретаря судового засідання - Патюк А. О.,учасники справи:заявник (відповідач у арбітражному спорі) - товариство з обмеженою відповідальністю "Маркент" (Markent SIA),заінтересована особа (позивач у арбітражному спорі)- товариство з обмеженою відповідальністю "КПД", розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (місто Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Маркент" (Markent SIA) - Андебури Антона Івановича на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у складі судді Кравець В. А., у справі за заявою представника товариства з обмеженою відповідальністю "Маркент" (Markent SIA) - Андебури Антона Івановича про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КПД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Маркент" (Markent SIA) про стягнення 35 176,91 євро,ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст скарги

У вересні 2020 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "Маркент" (Markent SIA) (далі - ТОВ "Маркент") - Андебура А. І. звернувся до Київського апеляційного суду із заявою, в якій просить скасувати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020.

Заява мотивована тим, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у м. Києві від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020, прийнятим у складі одноособового арбітра Бєлоусова П. І. та ухваленим у порядку, визначеному Регламентом МКАС, затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України № 25(6) від 27 липня 2017 року, задоволено у повному обсязі позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КПД" (далі - ТОВ "КПД") до ТОВ "Маркент" та стягнуто з останнього на користь позивача заборгованість за договором поставки у розмірі 38 736,20 євро, у тому числі штрафні санкції та витрати на правову допомогу.

Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020 набрало законної сили з дати його постановлення.

З указаним рішенням ТОВ "Маркент" не погоджується та вважає його таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору.

За умовами контракту № 130419 від 17 вересня 2018 року, укладеного між сторонами по справі, ТОВ "КПД" зобов`язалося виготовити і поставити товар, а ТОВ "Маркент" прийняти і оплатити вказану поставку. Пунктом 9.2. цього контракту передбачено арбітражне застереження, в якому зазначено, що у разі, якщо сторони не можуть вирішити виниклі суперечності і прийти до згоди, будь-яка суперечка, що виникає з цього контракту або у зв`язку з ним, підлягає передачі для розгляду і остаточного її вирішення МКАС при ТПП України, рішення якого буде остаточним і обов`язковим для обох сторін.

Загальна вартість поставленого товару по п`ятнадцяти інвойсам становить 86 927,99 євро, проте ТОВ "Маркент" за період з 17 січня 2019 року по 25 вересня 2019 року перераховано ТОВ "КПД" 80 444,56 євро, з яких платіж від 17 січня 2019 року на суму 26 000,00 євро відповідно до платіжного доручення № 604 здійснено на виконання умов іншого контракту № ST 2012/01/10 від 01 жовтня 2012 року, укладеного між ТОВ "КПД" і товариством з обмеженою відповідальністю "Сатрапс" (далі - ТОВ "Сатрапс").

Згідно умов додаткової угоди № 15 до контракту № ST 2012/01/10 від 10 січня 2012 року, яка не містить арбітражного застереження, ТОВ "Маркент" може здійснювати розрахунок перед ТОВ "КПД" за поставлений відповідно до цього контракту товар. Підписанням зазначеної додаткової угоди жодних інших зобов`язань, окрім можливості оплати ТОВ "КПД" поставленого ТОВ "Сатрапс" товару, ТОВ "Маркент" на себе не приймало.

Оскільки ТОВ "Маркент" не є стороною контракту № ST 2012/01/10 від 10 січня 2012 року, то рішення від 21 травня 2020 року по справі № 7/2020 винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань, які передбачені двома різними контрактами, один з яких не містить арбітражного застереження. ТОВ "Маркент" вважає, що рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору та який відповідно не підлягає розгляду МКАС при ТПП України, що є підставою для скасування відповідного рішення на підставі пункту "в" частини другої статті 459 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Короткий зміст ухвали апеляційного суду, як суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ "Маркент" - Андебури А. І. про скасування рішення МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020 за позовом ТОВ "КПД" до ТОВ "Маркент" про стягнення 35 176,91 євро.

Рішення МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року - залишено без змін.

Стягнуто з ТОВ "Маркент" на користь ТОВ "КПД" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Ухвала Київського апеляційного суду як суду першої інстанції у такій категорії справ, мотивована наступним.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, електронними повідомленнями, якщо інформація, що міститься в них, є доступною для подальшого використання, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

У пункті 9.2. контракту № 130419 від 17 вересня 2018 року міститься арбітражне застереження: "У разі якщо сторони не можуть вирішити виниклі суперечності і прийти до згоди, будь-яка суперечка, що виникає з цього контракту або у зв`язку з ним, підлягає передачі для розгляду і остаточного її вирішення міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України, рішення якого буде остаточним і обов`язковим для обох сторін. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду і вирішення суперечки застосовується Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Правом, що регулює цей контракт і будь-які правовідносини, пов`язані з ним, є матеріальне право України. Місце проведення засідання Арбітражного суду - м. Київ. Мова арбітражного розгляду - англійська. Розгляд суперечки буде здійснюватися судом у складі одного арбітра, вибір і призначення арбітра здійснюється головою Міжнародного комерційного арбітражного суду України при Торгово-промисловій палаті України".

Отже, вказаний пункт контракту є арбітражним застереженням, у якому сторони визначили спосіб вирішення спорів між ними - шляхом арбітражу та обрали постійно діючий арбітраж у складі одного арбітру, а саме: МКАС при ТПП України.

Як убачається зі змісту арбітражного рішення від 21 травня 2020 року, підставою для звернення до суду стало невиконання ТОВ "Маркент" зобов`язань за контрактом №130419 від 17 вересня 2018 року, пунктом 9.2 якого передбачено арбітражне застереження та стороною якого є вказане товариство. У пункті 2 рішення МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року зазначено, що позовні вимоги засновані саме на контракті № 130419 від 17 вересня 2018 року, укладеному між ТОВ "КПД" та ТОВ "Маркент".

Заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни. Суд загальної юрисдикції не має правових підстав аналізувати правильність застосування арбітражним судом норм матеріального права України при вирішенні спору та переглядати спір по суті.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ "Маркент" не підтвердило існування визначених у статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статті 459 ЦПК України підстав для скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховував, що представником ТОВ "КПД" було надано відповідні документи про фактичне понесення відповідних витрат. При цьому судом було враховано, що представник ТОВ "Маркент" не заявляв клопотання про зменшення таких витрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

09 лютого 2021 року представник ТОВ "Маркент" - Андебура А. І. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року.

В апеляційній скарзі заявник просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року та задовольнити його заяву про скасування рішення МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020.

Апеляційна скарга мотивована доводами, наведеними у заяві про скасування рішення МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020. Заявник в апеляційній скарзі вказує, що суд не звернув належної уваги на те, що оскаржуване рішення прийняте на підставі вимог, які витікають з контракту № 130419 від 17 вересня 2018 року та контракту № ST 2012/01/10 від 01 жовтня 2012 року з урахуванням додаткової угоди № 15 до нього. Також вказує, що при розгляді справи № 7/2020 МКАС при ТПП України він висловлював заперечення щодо компетенції суду при розгляді цієї справи, про що вказав усно в Київському апеляційному суді, однак суд не досліджував матеріали справи. Також зазначив, що він не отримував відзив на заяву від ТОВ "КПД", а тому про наявність зазначеного у ньому клопотання про компенсацію витрат на правничу допомогу представник дізнався та ознайомився із ним у судовому засіданні, що унеможливлювало подання ним відповідного заперечення стосовно цього; 15 000,00 грн є значно завищеною сумою понесених ТОВ "КПД" судових витрат.

11 червня 2021 року представник ТОВ "КПД" - Покотило М. Б. подала до суду відзив на апеляційну скаргу. Зазначала, що спір, який розглядався МКАС у справі № 7/2020 стосувався неналежного виконання умов контракту № 130419 від 17 вересня 2018 року, у пункті 9.2. якого наявне арбітражне застереження. А тому МКАС є компетентним судом для розгляду цієї справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року - без змін. Представник ТОВ "КПД" просила також стягнути витрати на правничу допомогу, понесену при розгляді справи в суді апеляційної інстанції за підготовку та подання відзиву, а також участь в судовому засіданні, у сумі 15 000,00 грн.

У судовому засіданні представник ТОВ "Маркент" - Андебура А. І. підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник ТОВ "КПД" - Покотило М. Б. у судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги з урахуванням мотивів, викладених у відзиві та просила відмовити у її задоволенні. Також просила стягнути витрати на правничу допомогу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

10 січня 2012 року між ТОВ "КПД" (постачальник) та ТОВ "Сатрапс" (покупець) укладено контракт № ST 2012/01/10, згідно з яким ТОВ "КПД" зобов`язалося у порядку та на умовах цього контракту виготовити і поставити ТОВ "Сатрапс" пакети для сміття, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

08 травня 2018 року між ТОВ "КПД" та ТОВ "Сатрапс" укладено додаткову угоду № 15 до контракту № ST 2012/01/10 від 10 січня 2012 року, згідно з якою сторони дійшли згоди, що розрахунки за товар, поставлений на підставі зазначеного контракту, можуть здійснюватися як безпосередньо покупцем ТОВ "Сатрапс", так і третьою особою ТОВ "Маркент" (пункт 1). Інші умови контракту залишаються без змін і є чинним в частині, яка не суперечить додатковій угоді № 15. Сторони керуються умовами контракту в частині, яка не врегульована додатковою угодою № 15 (пункти 8, 9). Ця додаткова угода погоджена з ТОВ "Маркент", що підтверджується наявністю підпису його уповноваженого представника та печатки юридичної особи на угоді (пункт 4).

17 вересня 2018 року між ТОВ "КПД" та ТОВ "Маркент" укладено контракт № 130419, за яким ТОВ "КПД" (постачальник) зобов`язується у порядку та на умовах, визначених контрактом, виготовити та поставити покупцеві ТОВ "Маркент" товари як під торговою маркою покупця, так і під торговою маркою постачальника, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари.

У пунктах 9.2. контракту № ST 2012/01/10 від 10 січня 2012 року та контракту № 130419 від 17 вересня 2018 року міститься арбітражне застереження такого змісту: "У разі якщо сторони не можуть вирішити виниклі суперечності і прийти до згоди, будь-яка суперечка, що виникає з цього контракту або у зв`язку з ним, підлягає передачі для розгляду і остаточного її вирішення міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України, рішення якого буде остаточним і обов`язковим для обох сторін. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду і вирішення суперечки застосовується Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Правом, що регулює цей контракт і будь-які правовідносини, пов`язані з ним, є матеріальне право України. Місце проведення засідання Арбітражного суду - м. Київ. Мова арбітражного розгляду - англійська. Розгляд суперечки буде здійснюватися судом у складі одного арбітра, вибір і призначення арбітра здійснюється головою Міжнародного комерційного арбітражного суду України при Торгово-промисловій палаті України".

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань, передбачених контрактом від 17 вересня 2018 року № 130419, у січні 2020 року ТОВ "КПД" звернулось до МКАС при ТПП України з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Маркент" 35 176,91 євро, у тому числі: 32 850,04 євро - заборгованості за поставлений товар, 1 642,50 євро -пені та 684,37 євро - 3 % річних, а також 1 000,00 євро на відшкодування витрат на правову допомогу і по сплаті судового збору.

Рішенням МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020, прийнятим у складі одноособового арбітра Бєлоусова П. І. та ухваленим у порядку, визначеному Регламентом МКАС, затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України № 25(6) від 27 липня 2017 року, задоволено у повному обсязі позовні вимоги ТОВ "КПД" до ТОВ "Маркент" та стягнуто з останнього на користь позивача заборгованість за договором поставки у розмірі 38 736,20 євро.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду, 14 вересня 2020 року представник ТОВ "Маркент" - Андебура А. І. звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про скасування рішення МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020, посилаючись на те, що рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою (застереженням) спору у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань, які передбачені двома різними контрактами, один з яких не містить арбітражного застереження.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини першої та другої статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (4002-12) .

Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною: або ця угода є недійсною законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки за законом України; або б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або 2) суд визначить, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України. Аналогічні підстави для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу передбачені також статтею 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.

Частинами першою та другою статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті.

Звертаючись до суду із відповідною заявою ТОВ "Маркент" мотивувало її тим, що рішення МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року ухвалено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору та який відповідно не підлягає розгляду арбітражним судом (пункт "в" частини другої статті 459 ЦПК України).

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності (частина друга статті 21 ЦПК України).

У пункті 9.2. контракту № 130419 від 17 вересня 2018 року міститься арбітражне застереження такого змісту: "У разі якщо сторони не можуть вирішити виниклі суперечності і прийти до згоди, будь-яка суперечка, що виникає з цього контракту або у зв`язку з ним, підлягає передачі для розгляду і остаточного її вирішення міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України, рішення якого буде остаточним і обов`язковим для обох сторін. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду і вирішення суперечки застосовується Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Правом, що регулює цей контракт і будь-які правовідносини, пов`язані з ним, є матеріальне право України. Місце проведення засідання Арбітражного суду - м. Київ. Мова арбітражного розгляду - англійська. Розгляд суперечки буде здійснюватися судом у складі одного арбітра, вибір і призначення арбітра здійснюється головою Міжнародного комерційного арбітражного суду України при Торгово-промисловій палаті України". Пункт 9.2. аналогічного змісту міститься у контракті № ST 2012/01/10 від 10 січня 2012 року.

Отже, вказані пункти контрактів є арбітражними застереженнями, які укладені сторонами у письмовій формі з дотриманням вимог статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", в яких останні визначили спосіб вирішення спорів між ними - шляхом арбітражу та обрали постійно діючий арбітраж у складі одного арбітру, а саме: МКАС при ТПП України.

У пункті 2 рішення МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020 зазначено, що позовні вимоги засновані саме на контракті № 130419 від 17 вересня 2018 року, укладеному між ТОВ "КПД" та ТОВ "Маркент".

При розгляді справи та ухваленні рішення в справі № 7/2020 МКАС при ТПП України судом установлено факт порушення умов контракту № 130419 від 17 вересня 2018 року, стороною якого є безпосередньо ТОВ "Маркент", та стягнуто з ТОВ "Маркент" заборгованість за неналежне виконання умов саме цього контракту.

Арбітражним судом установлено обставини щодо оплати 17 січня 2019 року ТОВ "Маркент", як третьою особою, товару на суму 26 000,00 євро (відповідно до платіжного доручення № 604) на виконання контракту від 10 січня 2012 року № ST 2012/01/10, укладеного між ТОВ "КПД" і ТОВ "Сатрапс", з метою встановлення наявності та розміру заборгованості за неналежне виконання ТОВ "Маркент" умов контракту № 130419 від 17 вересня 2018 року. Ці документи досліджені МКАС при ТПП України при розгляді справи № 7/2020 як докази, яким суд надав відповідну оцінку.

Таким чином, Київським апеляційним судом установлено наявність повноважень у МКАС при ТПП України, визначеному у пункті 9.2. контракту № 130419, при розгляді справи № 7/2020.

Рішення державного суду про скасування арбітражного рішення як результат розгляду справи про оспорювання цього рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", частиною другою статті 459 ЦПК України, отже, законодавство України, допускаючи оспорювання арбітражного рішення шляхом подання клопотання про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване. При розгляді заяв про скасування чи визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення, неприпустимими є процесуальні дії, направлені на перегляд арбітражної справи по суті, переоцінка доказів, досліджених в процесі арбітражного розгляду, а також незгода з висновками, які було зроблено за результатами арбітражного розгляду - є неприпустимим (постанова Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 761/45271/17).

За таких обставин, суд загальної юрисдикції не має правових підстав аналізувати правильність застосування арбітражним судом норм матеріального права України при вирішенні спору та переглядати спір по суті.

У статті 4 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" зазначено, що сторона, яка знає про те, що яке-небудь положення цього Закону, від якого сторони можуть відступити, або яка-небудь вимога, згідно з арбітражною угодою, не були дотримані, і проте продовжує брати участь у арбітражному провадженні, не заявивши заперечень проти такого недотримання без виправданої затримки, а якщо для цього передбачено будь-який строк, то протягом цього строку, вважається такою, що відмовилась від свого права на заперечення.

Відповідно до статті 44 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, якщо сторона не заявляє у передбачений строк або, якщо такий строк не встановлено, то без невиправданої затримки, заперечення щодо недотримання протягом арбітражного розгляду, який відбувся у МКАС, будь-якого положення цього Регламенту, арбітражної угоди чи застосовних норм законодавства про міжнародний комерційний арбітраж, від яких сторони можуть відступати, вважається, що вона відмовилася від свого права на заперечення. Заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Судом першої інстанції установлено, що згідно рішення МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року ТОВ "Маркент" приймало активну участь у розгляді справи, зокрема, 25 лютого 2020 року його представником подано відзив, 27 квітня 2020 року - клопотання про призначення відеоконференції та коментарі до додаткових пояснень, 21 травня 2020 року представник ТОВ "Маркент" брав участь у судовому засіданні. При цьому, у рішенні МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року відсутні посилання ТОВ "Маркент" на відсутність компетенції у МКАС при ТПП України. Такі дії сторони заявника свідчать про визнання та підтвердження компетенції МКАС на вирішення даного спору.

Отже, ТОВ "Маркент" вважається таким, що відмовився від свого права на заперечення щодо недотримання протягом арбітражного розгляду справи будь-якого положення Регламенту МКАС при ТПП України.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, посилання ТОВ "Маркент" у заяві на те, що рішення арбітражного суду винесено щодо непередбаченого арбітражною угодою спору про неналежне виконання зобов`язань, є недоведеними та необґрунтованими й не можуть бути підставою для скасування рішення МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020 у розумінні статті 459 ЦПК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що ТОВ "Маркент" не підтвердило існування визначених у статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статті 459 ЦПК України підстав для скасування рішення МКАС при ТПП України и від 21 травня 2020 року у справі №7/2020.

Таким чином, Верховний Суд як суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Маркент" про скасування рішення МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року у справі № 7/2020.

Верховний Суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності повноважень у МКАС при ТПП України для розгляду спору між сторонами, який на думку апелянта витікає з обох контрактів (№ ST 2012/01/10 від 10 січня 2012 року та додаткової угоди № 15 до нього; № 130419 від 17 вересня 2018 року), оскільки МКАС при ТПП України при розгляді справи № 7/2020 та ухваленні рішення 21 травня 2020 року установлено, що підставою подання відповідного позову був саме контракт № 130419 від 17 вересня 2018 року (пункт 2 рішення), а інший контракт (№ ST 2012/01/10 від 10 січня 2012 року та додаткова угода № 15 до нього) оцінювався як окремий доказ для встановлення належним чином всіх обставин у цій справі. Суд також враховує, що обидва контракти містять арбітражне застереження (пункт 9.2.), яке додатково свідчить про наявність у МКАС при ТПП України повноважень на розгляд спорів, які випливають як з кожного із цих контрактів окремо, так і одночасно з обох контрактів. При цьому, додаткова угода № 15 до контракту № ST 2012/01/10 від 10 січня 2012 року не скасовує пункт 9.2., а навпаки вказує, що контракт у відповідній частині є дійсним для його сторін та відповідно сторонам слід керуватися умовами контракту, які не встановлені у цій угоді (пункти 8, 9).

Доводи апеляційної скарги ТОВ "Маркент" щодо неналежного встановлення судом всіх обставин справи не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали, оскільки зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням МКАС при ТПП України від 21 травня 2020 року по суті, яке не підлягає оцінці та дослідженню відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції при розгляді такої категорії справ.

Аргументи апеляційної скарги в частині стягнення витрат на правничу допомогу у завищеному розмірі, оскільки представник заявника ознайомився із відповідними документами на підтвердження їх понесення лише в суді 23 листопада 2020 року, а тому на встиг подати належні заперечення щодо цього не заслуговують на увагу, оскільки в подальшому представник ТОВ "Маркент" не скористався своїм правом на подання таких заперечень шляхом оголошення клопотання про відкладення судового засідання з метою вчинення таких дій, і докази протилежного ні в матеріалах справи, ні в касаційній скарзі не містяться. Разом із цим, дані обставини не свідчать про наявність порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення питання про розподіл судових витрат, які згідно частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Інші аргументи апеляційної скарги є ідентичними доводам заяви про скасування рішення МКАС при ТПП від 21 травня 2020 року в справі № 7/2020, яким суд першої інстанції надав належну оцінку і його висновки є достатньо аргументованими. У зв`язку із цим Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Що стосується клопотання ТОВ "КПД" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн, понесених у Верховному Суді, а саме за подання відзиву на касаційну скаргу та участь в судовому засіданні, то воно підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша та друга статті 141 ЦПК України).

У частині першій статті 133 ЦПК України зазначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До відзиву на апеляційну скаргу представником ТОВ "КПД" було додано: додаткову угоду № 3 від 31 травня 2021 року до договору про надання правничої допомоги від 10 січня року, у якій зазначено про надання правничої допомоги у Касаційному цивільному суді, а саме, підготовка процесуальних документів та участь в судових засіданнях та вказано про оплату за такі послуги у сумі 15 000,00 грн; платіжне доручення № 6035 від 03 червня 2021 року про оплату витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

23 липня 2021 року представник ТОВ "Маркент" надіслав до суду пояснення, вказуючи на необґрунтованість відзиву ТОВ "КПД", а також, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, враховуючи складність справи та час, який було затрачено на підготовку відзиву.

Як вбачається із змісту відзива на апеляційну скаргу, він частково (пункти 6-9, 11-19, 21-26, 33-35 (22 пункти з 37 пунктів)) дублює заперечення ТОВ "КПД" на відповідну заяву, які були подані до Київського апеляційного суду 09 листопада 2020 року (а. с. 129-135). У зв`язку із цим, враховуючи: встановлені обставини; складність справи, участь представника в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції; принципи розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з ТОВ "Маркент" на користь ТОВ "КПД" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Керуючись статтями 24, 133, 137, 141, 351, 268, 368, 375, 459 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Маркент" (Markent SIA) - Андебури Антона Івановича залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Маркент" (Markent SIA) (місцезнаходження: 72 Mukusalas str. Riga LV-1004, Latvia; PVN: LV40203121296) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КПД" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 31911363; місцезнаходження: 52005, Україна, Дніпропетровська область Дніпропетровський район, смт. Слобожанське, вул. Теплична, будинок № 27) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 3 000,00 грн (три тисячі гривень).