розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про заміну стягувача його правонаступником, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2020 року, постановлену суддею Ковалюк І. П., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Горейко М. Д., Василишин Л. В., Девляшевського В. А.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") звернулось до суду із указаною заявою, посилаючись на те, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2013 року з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк) стягнуто заборгованість за кредитним договором від 31 травня 2007 року.

31 серпня 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" укладено договір про відступлення прав вимоги, у тому числі й за кредитним договором від 31 травня 2007 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, заявник просив замінити вибулого стягувача - ПАТ "Дельта Банк" на правонаступника - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", щодо виконання рішення в справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 31 травня 2007 року.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, заяву ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" задоволено. Замінено стягувача ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" щодо виконання рішення у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором.

Судові рішення мотивовані тим, що ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" набуло право вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 та заборгованість за яким стягнута рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2013 року. Тому суди дійшли висновку про необхідність заміни стягувача у цій справі його правонаступником.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що зміна стягувача за відсутності виконавчого провадження є неправомірною. Крім того, заявник вказав, що передача ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" прав вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1, порушує права Національного банку України як заставодержателя.

Доводи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судами

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 березня 2013 року, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 31 травня 2007 року у розмірі 583 963 грн 61 коп.

31 серпня 2020 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ "Дельта Банк" відступило, а ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором від 31 травня 2007 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 вказаного договору, в порядку та на умовах визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, та (або) заставодавців (іпотекодавців), та (або) поручителів, зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та (або) договорами поруки, та (або) договорами іпотеки (іпотечними договорами), та (або) договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатку №1 до цього Договору, в тому числі до боржника ОСОБА_1 . Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Пунктом 4 цього договору сторони погодили, що права вимоги, які відступаються за цим договором, є складовою частиною пулу активів, що є предметом відкритих торгів (аукціону), результати якого оформлені протоколом електронного аукціону №UA EA-2020-07-06-000034-b від 16 липня 2020 року, переможцем яких визнаний ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста". Загальна сума, яка підлягає сплаті новим кредитором за лотом, як переможцем зазначених відкритих торгів (аукціону) складає 30 613 581 грн 97 коп.

На виконання вказаних вище умов договору ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" сплатило банку 30 613 581 грн 97 коп.

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" (1404-19) органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 442 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 викладено правовий висновок наступного змісту. Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

У таких висновках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи з виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, первісним стягувачем є ПАТ "Дельта Банк", яке здійснило відчуження прав вимоги на користь заінтересованої особи, а тому втратило матеріально-правову та процесуальну заінтересованість в отриманні такого виконавчого листа та не зобов`язане вчиняти такі дії фактично для та на користь нового стягувача - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", яке набуло прав вимоги за договором відступлення права вимоги, що встановлено судами. При цьому сама лише відсутність виконавчого листа не є та не могла бути перешкодою у матеріальному правонаступництві у спірних правовідносинах товариства після банку.

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012 (провадження № 61-5419св21).

Отже, судові рішення про заміну стягувача - ПАТ "Дельта Банк" його правонаступником є обґрунтованими та відповідають вимогам матеріального та процесуального законодавства, а доводи касаційної скарги такі висновки не спростовують.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судові рішення у цій справі щодо заміни стягувача порушують права та законні інтереси Національного банку України, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів наявності у нього повноважень на представлення інтересів Національного банку України в суді. Тобто заявник доводить незаконність ухвалених судами рішень порушенням прав іншої особи, не маючи при цьому повноважень на звернення із касаційною скаргою від її імені.