Іменем України16 липня 2021 рокум. Київсправа № 369/9084/17провадження № 61-7051св20Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С., учасники справи:позивач - Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, відповідач - ОСОБА_1,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2020 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Саліхова В. В., у справі за позовом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про пайову участь,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати укладеним договір № 5 ДФІ про пайову участь у створенні

і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури

с. Крюківщина між виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради та ОСОБА_1 у запропонованій редакції.

Позовна заява мотивована тим, що 01 жовтня 2015 року департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області (далі - департамент ДАБІ у Київській області) зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, відповідно до якої ОСОБА_1 здійснено будівництво індивідуального житлового будинку, площею

647,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

У порушення вимог чинного законодавства ОСОБА_1 як забудовник об`єкта не взяла участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина шляхом укладання відповідного договору.

Позивачем було здійснено пропозицію на укладення такого договору шляхом направлення відповідачеві проекту договору для підписання, проте остання безпідставно ухиляється від вчинення таких дій.

З огляду на зазначені обставини, Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області просила задовольнити позовні вимоги та визнати укладеним договір № 5 ДФІ про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури

с. Крюківщина між виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради та ОСОБА_1 у запропонованій редакції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано договір № 5 ДФІ про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина між виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради та ОСОБА_1 укладеним.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виходячи із приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) замовник будівництва зобов`язаний прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а отже, обов`язок звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту за законом покладено саме на замовника такого будівництва. Оскільки позивачем надано суду докази того, що відповідач ухиляється від укладення договору, суд вважав наявним порушене право позивача, яке підлягає захисту у обраний ним спосіб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2020 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги задоволено.

Визнано договір № 5 ДФІ про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина між Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_1 укладеним з 14 серпня 2017 року на умовах, визначених у пропозиції від 02 серпня 2017 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд посилався на обов`язкову підставу для скасування судового рішення, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене без додержанням норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача.

Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд вважав, що укладення договору про пайову участь є обов`язковим для відповідача, на яку в силу вимог закону покладено обов`язок ініціювати укладення договору про пайову участь. Оскільки позивачем були запропоновані типові умови договору, то договір має бути визнаним укладеним на умовах, запропонованих позивачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 квітня 2020 року ОСОБА_1 через адвоката Янчик М. І. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У жовтні 2020 року справу № 369/9084/17 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі

№ 910/2989/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 646/6902/17,

від 16 травня 2019 року у справі № 646/4770/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 643/16818/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 642/2925/17.

Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо недосягнення сторонами істотних умов договору пайової участі та визнання такого договору укладеним судом.

Суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не звернули увагу на неправильний розрахунок із урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва, оскільки позивачем не надано жодного доказу щодо розмірів розрахунків станом на дату декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Суди не звернули уваги також на відсутність передбаченого законом способу захисту як визнання договору укладеним.

Крім того, поза увагою судів залишилося твердження відповідача про неотримання нею кореспонденції від Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яку направлено нею 09 серпня 2017 року щодо необхідності підписання спірного договору. Зазначене свідчить про те, що сторонами не досягнуто істотних умов договору.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 16 вересня 2011 року № 11 затверджений Порядок визначення розміру пайової участі (внесків) замовників будівництва, його залучення та використання на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крюківщина, а також затверджений Типовий договір про таку участь.

Приписами розділу ІІ вказаного Порядку встановлено, що замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування в населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури c. Крюківщина, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком.

Пайова участь (внесок) полягає у відрахуванні замовником до сільського бюджету коштів для забезпечення створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури c. Крюківщина.

Пайовий внесок сплачується замовником будівництва на підставі відповідного договору, укладеного між ним та виконкомом сільської ради та з урахуванням статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішенням Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 07 липня 2016 року № 10 затверджений норматив для одиниці створеної потужності об`єктів будівництва даного села для розрахунків обсягів пайової участі забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури села Крюківщина у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень у розрахунку на 1 кв. м загальної площі об`єктів будівництва, з урахуванням ПДВ.

01 жовтня 2015 року Департаментом ДАБІ у Київській області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, відповідно до якої

ОСОБА_1 здійснено будівництво індивідуального житлового будинку, площею 647,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27 липня 2017 року ОСОБА_1 залучено до пайової участі шляхом укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина.

Визначено ОСОБА_1 за будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1, загальною площею об`єкта будівництва - 643,7 кв. м, величину пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 115 866,00 грн. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту Карел Н. О. сплатити в місячний термін з дати підписання договору пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина.

Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області 09 серпня 2017 року направила відповідачу звернення від 02 серпня 2017 року щодо укладання договору № 5 ДФІ про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина з двома примірниками договору та розрахунком величини участі ОСОБА_1 для ознайомлення та підписання нею. У супровідному листі до договору зазначалося, що підписаний договір підлягає поверненню протягом трьох робочих днів.

Договір № 5 ДФІ містить такі основні умови:

Його сторонами є Крюківщиська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області в особі голови Кріпака А. П. та ОСОБА_1, яка далі іменується як Замовник.

І. Предмет Договору.

1. Відповідно до цього Договору Замовник зобов`язується взяти пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина за будівництво індивідуального житлового будинку, який знаходиться в с. Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області та перерахувати до спеціального фонду села Кріківщина на спеціальний рахунок сільського бюджету, відкрити в Державній казначейській службі України в Києво-Святошинському районі (рахунок 331515921700369, ОКПО 38010937, МФО 821018, ККД 24170000, банк одержувача ГУДКСУ в Київській області), грошові кошти на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина у розмірі, що дорівнює 115 866,00 грн. Розрахунок величини пайової участі (внеску) є невід`ємною частиною даного Договору (додаток № 1).

ІІ. Зобов`язання Сторін

2.1. Замовник зобов`язується перерахувати кошти, зазначені у розділі І цього Договору в місячний термін з часу його укладення на рахунок цільового фонду села Крюківщина з призначенням платежу: "надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту".

2.2. Кошти, отримані як пайова участь (внесок) замовників об`єктів містобудування, можуть використовуватись виключно на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина.

ІІІ. Особливі умови.

3.1. Об`єкти, майно та інші активи, придбані та/або створені за рахунок коштів Фонду, є комунальною власністю територіальної громади с. Крюківщини.

ІV. Відповідальність Сторін

4.1. У разі не виконання замовником будівництва умов Договору про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщини щодо перерахування в повному обсязі коштів, сільська рада здійснює необхідні заходи щодо примусового стягнення вказаних коштів у судовому порядку.

4.2. Замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбаченого розділом 1 даного Договору сплачує пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ від суми договору.

4.3. Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань по цьому Договру, якщо це викликане обставинами форс-мажору.

V. Строк дії Договору.

5.1. Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного ними виконання своїх зобов`язань за даним договором.

VІ. Інші умови.

6.1. Зміни до даного договору вносяться в установленому законодавством порядку за взаємною згодою Сторін, шляхом укладення відповідних угод, які є невід`ємною частиною даного Договору або у судовому порядку.

6.2. Одностороння зміна умова бо одностороння відмова від даного Договору неприпустима.

6.3. У випадках, непередбачених даним договором, сторони керуються чинним законодавством України.

6.4. У випадку виникнення спору між сільською радою та замовником, що стосується зобов`язань даного договору, сторони вживають заходи до їх врегулювання шляхом переговорів або у судовому порядку.

На час звернення з цим позовом до суду (28 серпня 2017 року) договір пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина ОСОБА_1 не укладено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі -

у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання укладеним договору про пайову участь.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , статтею 40 якого встановлено обов`язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації.

Частина третя статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка набрала чинності з 01 січня 2013 року, передбачає, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частина дев`ята статті 40 зазначеного Закону).

Згідно з частинами другою, третьою та дев`ятою статті 40 зазначеного Закону обов`язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва.

Визначений частиною дев`ятою статті 40 Закону строк тривалістю у п`ятнадцять робочих днів встановлений для добровільного виконання замовником будівництва обов`язку звернутися до органу місцевого самоврядування з метою укладення договору про пайову участь. Ухилення замовника будівництва від ініціювання укладення цього договору до прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням обов`язку, прямо передбаченого чинним законодавством. Факт реєстрації декларації про готовність до експлуатації садового будинку, та господарських будівель і споруд не звільняє замовника будівництва від обов`язку укласти договір про пайову участь після такої реєстрації.

З огляду на те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації була зареєстрована 01 жовтня 2015 року, а Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) з 01 січня 2013 року передбачав обов`язок замовника будівництва ініціювати укладення договору про пайову участь і укласти такий договір до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи зазначеного Закону.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина перша статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

На виконання цих вимог рішенням Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 11 від 16 вересня 2011 року затверджено Порядок визначення розміру пайової участі (внеску) замовників будівництва, його залучення та використання на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина (далі - Порядок); затверджено типовий договір про пайову участь (внесок) замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина.

За приписами розділу ІІ Порядку встановлено, що замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування в населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури c. Крюківщина, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком.

Пайовий внесок сплачується замовником будівництва на підставі відповідного договору, укладеного між ним та виконкомомсільської ради та з урахуванням норми статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Водночас Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) (частина четверта статті 40) встановлено вичерпний перелік об`єктів, у разі будівництва яких замовник не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Аналогічні положення закріплено й у Порядку, частина 5 розділу І якого не передбачає винятку щодо звільнення відповідача як замовника будівництва від обов`язку пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Таким чином, укладення договору про пайову участь є обов`язковим для відповідача згідно з вимогами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Порядку.

Аналогічний правовий висновок у спірних правовідносинах щодо визнання укладеним договору про пайову участь неодноразово було викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 369/9085/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 369/10352/17,

від 17 червня 2020 року у справі № 369/5564/17 за позовом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до фізичних осіб (з урахуванням аналогічних фактичних обставин справ), а тому доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо недосягнення сторонами істотних умов договору пайової участі та визнання такого договору укладеним судом є безпідставними.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 як замовник не звернулася про укладення договору про пайову участь та не підписала його у встановлені терміни, тобто не виконала умови Порядку щодо перерахування в повному обсязі коштів, отже, сільська рада вправі подати позовну заяву про укладення такого договору в судовому порядку, тобто вчинити заходи щодо примусового стягнення таких коштів (розділ ІV Порядку).

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок апеляційного суду, що укладення договору про пайову участь є обов`язковим для відповідача згідно з вимогами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Порядку, оскільки ОСОБА_1 не виконала передбаченого законом обов`язку з укладення договору про пайову участь, наявні правові підстави для задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неотримання

ОСОБА_1 кореспонденції від Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про укладення спірного договору, оскільки законом імперативно встановлено обов`язок саме замовника ініціювати питання про укладення вказаного договору, що відповідачем у порушення вимог закону зроблено не було.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13 листопада 2018 року у справі

№ 910/2989/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 646/6902/17,

від 16 травня 2019 року у справі № 646/4770/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 643/16818/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 642/2925/17, є безпідставними, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними зісправою, яка переглядається, у них встановлені різні фактичні обставини.

Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Посилання касаційної скарги на те, що суди не звернули увагу на неправильний розрахунок із урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва, оскільки позивачем не надано жодного доказу щодо розмірів розрахунків станом на дату декларації про готовність об`єкта до експлуатації, є безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації").

Таким чином, Верховний Суд як суд права не має повноважень втручатися в оцінку доказів, надану судами першої та апеляційної інстанцій, вдаватися до переоцінки доказів та підміняти собою апеляцію, враховуючи те, що касаційний перегляд традиційно вважається екстраординарним з огляду на особливий характер суду касаційної інстанції як суду найвищої інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про наявність клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки суд касаційної інстанції не вирішував питання про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.