Постанова

Іменем України 14 липня 2021 рокум. Київсправа № 361/4314/18провадження № 61-12580св20Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Ступак О. В.,суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,учасники справи:позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області, відповідачі: Пухівська сільська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_1,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року у складі судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І., ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимогУ липні 2018 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області звернувся до суду з позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (далі - Пухівська сільська рада), ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.На обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Пухівської сільської ради від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1100 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, що розташована у АДРЕСА_1 ій. 11 жовтня 2013 року реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області посвідчено право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 .Рішення Пухівської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 суперечить вимогам законодавства, оскільки відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії картографії кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" (далі - КДП "Київгеоінформатика") від 25 грудня 2017 року № 01-01/586 спірна земельна ділянка повністю накладається на землі водного фонду, а саме 100-метрову прибережну захисну смугу річки Десна, що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району. Згідно з повідомленням Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 березня 2018 року водний об`єкт, що знаходиться поруч зі спірною ділянкою у селі Пухівка Броварського району Київської області є природним водним об`єктом - річка Стара Десна, яка протікає по заплаві річки Десна, що відноситься до великих річок. Відповідно до вимог частини другої статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), частини другої статті 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) , ширина прибережних захисних смуг становить для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів від урізу води.Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (486-96-п) передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагенством і територіальними органами Держземагенства.Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі, не може тлумачитися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність земельну ділянку, що підпадає під нормативно визначену 100-метрову водоохоронну зону від урізу води. Чинним законодавством не передбачено можливості передачі у приватну власність земель водного фонду для ведення індивідуального садівництва, а тому відведення у власність ОСОБА_1 для ведення індивідуального садівництва земельної ділянки за рахунок земель водного фонду суперечить нормам закону. Оскільки територіальна громада села Пухівка Броварського району Київської області як власник спірного майна делегувала органу місцевого самоврядування повноваження щодо здійснення права власності від її імені та в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом, тому воля територіальної громади як власника майна, може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. З огляду на наведене, розпорядження Пухівською сільською радою землею у межах прибережної смуги, не у спосіб та поза межами повноважень передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади, що відповідно до статті 388 ЦК України дає підстави для витребування цього майна від добросовісного набувача. Посилаючись на наведене, прокурор просив: - визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його;- визнати недійсним рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1";- витребувати на користь територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1100 га, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано недоведеністю прокурором того факту, що передана у власність ОСОБА_1 на підставі оспорюваного рішення Пухівської сільської ради земельна ділянка площею 0,1100 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, що розташована у АДРЕСА_1, належить до земель водного фонду, а тому суди вважали відсутніми підстави для визнання недійсним вказаного рішення органу місцевого самоврядування та витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області. В основу своїх висновків, суди першої та апеляційної інстанції поклали: висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року № 24154/18-41, відповідно до якого земельна ділянка, кадастровий план 3221286800:02:004:0084, згідно з проведеними на місцевості топографічними роботами масштабу 1:500 на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу, ширина якої згідно із затвердженим рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV генеральним планом села Пухівка складає 25 метрів, не накладається; повідомлення КДП "Київгеоінформатика" від 19 січня 2018 року № 01-01/24, адресоване Пухівській сільській раді, згідно з яким, за результатами повторної перевірки накладення земельних ділянок, зокрема земельної ділянки кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, на картографічні матеріали генерального плану села Пухівка, які складені за матеріалами топографічної зйомки масштабу 1:2000, на землі водного фонду не накладаються. Суди вважали, що долучені прокурором до позовної заяви довідка КДП "Київгеоінформатика" від 25 грудня 2017 року № 01-01/586 та схема накладення земельних ділянок водного фонду в межах Броварського району Київської області, не є достатніми доказами для задоволення позовних вимог прокурора, оскільки встановлено, що при складанні вказаних документів КДП "Київгеоінформатика" використовувало картографічні документи масштабу 1:10000 станом на 1993-2010 роки, з яких, як воно зазначило у повідомленні від 19 січня 2018 року № 01-01/24, неможливо достовірно встановити тип водних об`єктів та визначити розмір їх прибережної захисної смуги.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справиУ серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга першого заступника прокурора Київської області, у якій заявник просив рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду:- від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13 щодо того, щозаволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (2768-14) (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. - від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц щодо того, що землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання і використання. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

- від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, відповідно до якого, у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству. Вказував на те, що вирішуючи спір у зазначеній справі, суди не здійснили повної та об`єктивної перевірки викладених у позові аргументів, зокрема не надали належної оцінки посиланням прокурора на те, що у зв`язку з відсутністю проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в селі Пухівка до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення частини другої статті 60 ЗК України та частини другої статті 88 ВК України, якими визначено 100-метрову зону від урізу води. Покладаючи в основу обґрунтування оскаржуваних судових рішень висновок експерта від 13 лютого 2019 року, суди залишили поза увагою те, що вказаний висновок містить інформацію на підставі даних генерального плану села Пухівка, який є містобудівною документацією, відповідно до якого ширина прибережної смуги штучно упорядкованих водних об`єктів становить 25 м, тоді як відповідно до вимог закону прибережна смуга водного об`єкта - річки Десна, вздовж якого розташовані спірні земельні ділянки становить 100 м, і органом місцевого самоврядування не приймалося рішення про затвердження землевпорядної документації, яким би ширина прибережної смуги була зменшена.Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якому він просив залишити касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що суди належним чином встановили обставини справи, на підставі безпосереднього дослідження всіх доказів, наявних в матеріалах справи, і внаслідок цього ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, а позиція заявника, викладена ним у касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовує. Не заслуговують на увагу і посилання першого заступника прокурора Київської області на те, що суди першої та апеляційної інстанцій упереджено та помилково взяли до уваги висновок експерта від 13 листопада 2019 року № 24154/18-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, оскільки вони не спростовують того, що факту, що цей висновок експерта містить інформацію щодо предмета доказування у даній справі та відповідає вимогам щодо належності і допустимості доказів, який оцінений судом у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до вимог частини другої статті 89 ЦПК України. Зауважив, що звернення прокурора з даним позовом є прямим порушенням прав ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном та становить невиправдане втручання держави у її право власності.Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справиСудами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Пухівської сільської ради від 13 вересня 2013 року № 1033-ХХІІІ-VІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1100 га для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_1 за рахунок земель комунальної власності та вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1100 га для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, що розташована у АДРЕСА_1 .На підставі зазначеного рішення, 11 жовтня 2013 року Реєстраційною службою Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 . Відповідно до повідомлення КДП "Київгеоінформатика" від 25 грудня 2017 року, наданого на запит прокуратури Київської області від 13 листопада 2017 року, з направленим викопіюванням з топографічних матеріалів, а саме: з ортофотоплану масштабу 1:10000 станом на 2010 рік зі схемою накладення земельних ділянок на землі фонду в межах Пухівської сільської ради, убачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, повністю накладається на водну поверхню та прибережну захисну смугу затоки річки Десна. Згідно з повідомленням від 01 березня 2018 року № 17-08/465 Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО), водний об`єкт, що розташований поряд із земельними ділянками, які знаходяться у селі Пухівка Пухівської сільської ради, -це природний водний об`єкт річки Стара Десна, яка протікає по заплаві річки Десна. Площу водозбору річки Стара Десна не визначено, тому що вона є частиною заплави річки Десна. Інформацію наведено за даними довідника "Гидрологическая изученность, АДРЕСА_2 має загальну площу водозбору 88900 кв. м, довжину 1 130 км. Згідно зі статтею 79 ВК України річка Десна з її затоками та протоками належить до великих річок, навколо яких встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 м.У матеріалах справи міститься схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду. Викопіювання космічної зйомки станом на 2009 рік - додаток № 1, 2013 рік - додаток № 2, 2017 рік - додаток № 3. Як зображено у кожному із зазначених додатків (№№ 1, 2, 3) земельна ділянка, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, розташована у прибережній 100-метровій захисній смузі річки Десна.Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року № 24154/18-41, виготовленого у межах розгляду цивільної справи № 361/1686/18 на замовлення ОСОБА_3, встановлено, що земельні ділянки, в тому числі земельна ділянка, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, згідно з проведеними на місцевості топографічними роботами масштабу 1:500 на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу, ширина якої згідно із затвердженим рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V генеральним планом с. Пухівка складає 25 метрів, - не накладаються.Відповідно до повідомлення КДП "Київгеоінформатика" від 19 січня 2018 року № 01-01/24, наданого за запит Пухівської сільської ради від 18 січня 2018 року, за результатами розгляду матеріалів генерального плану села Пухівка Броварського району Київської області проведено повторну перевірку накладення земельних ділянок, у тому числі кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, на землі водного фонду за матеріалами топографічної зйомки масштабу 1:2000, відповідно до якої розмір прибережної смуги штучно упорядкованих водних об`єктів становить 25 метрів, деякі невеликі водні об`єкти на даний час вже не існують, земельні ділянки, у тому числі кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, на землі водного фонду не накладаються. Повідомлено, що при підготовці відповіді на запит Броварської місцевої прокуратури підприємство використовувало наявні в архіві підприємства картографічні матеріали масштабу 1:10000 станом на 1993-2010 роки, за якими неможливо достовірно встановити тип водних об'єктів та визначити розмір їх прибережної захисної смуги.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтуванняВивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга першого заступника прокурора Київської області підлягає задоволенню частково з таких підстав.Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду (стаття 19 ЗК України, зараз і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).Згідно з пунктом "ґ" частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (2768-14) .Землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, належать до земель водного фонду (пункт б частини першої статті 58 ЗК України та абзац 3 частини першої статті 4 ВК України).Згідно з частинами першою та другою статті 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Аналогічні норми закріплені в частинах першій-третій статті 88 ВК України.Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (частина перша статті 61 ЗК України, частина перша статті 89 ВК України).Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених ЗК України (2768-14) та ВК України.Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (2768-14) (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц) (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).Предметом доказування у справі, що переглядається є встановлення факту, за рахунок яких земель (земель водного фонду чи іншого цільового призначення), відбулося відведення у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки площею 0,1100 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, що розташована у АДРЕСА_1 .Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.Частиною третьою статті 60 ЗК України у чинній редакції, передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (частина перша статті 17 Закону України "Про основи містобудування").Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування дострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (частина перша статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").Відповідно до абзацу третього пункту 10.17 Державних будівельних норм 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 м від урізу води. Вирішуючи спір, суди установили, що спірна земельна ділянка розташована на відстані 25 метрів від урізу води. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду спростовується висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року № 24154/18-41, відповідно до якого, зокрема земельна ділянка, кадастровий номер 3221286800:02:004:0084, на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу, ширина якої відповідно до затвердженого рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V генерального плану села Пухівка становить 25 метрів, не накладаються.Разом з тим, такі висновки судів ґрунтуються виключно на результатах судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року, суди не дослідили та не надали оцінки генеральному плану села Пухівка, затвердженому рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V, а тому обґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на неповно встановлених судами обставинах справи, тобто ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати оцінку доказам.Верховний Суд вважає необхідним звернути увагу на той факт, що генеральний план села Пухівка був затверджений рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг" від 02 грудня 2010 року № 2740-VI (2740-17) , яким були внесені зміни до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, тобто в редакції зазначених норм, які діяли на час прийняття зазначеного вище рішення органу місцевого самоврядування. Зокрема відповідно до частини третьою статті 60 ЗК України у наведеній редакції у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлювалася з урахуванням містобудівної документації, що узгоджувалося з положеннями статті 88 ВК України.У зазначеному контексті, судам належить надати оцінку доводам прокурора про невідповідність рішення Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року №1265-ХХХІV-V, яким затверджено генеральний план села Пухівка щодо визначення межі прибережної смуги річки Стара Десна, що є частиною заплави річки Десна, вимогам статей 60 ЗК України, 88 ВК України.При новому розгляді справи суду необхідно урахувати викладене у цій постанові, повно та всебічно дослідити обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, та у разі доведеності факту накладення земельних ділянок на землі водного фонду розглянути справу з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, а також вимог щодо ефективності конкретно обраного способу захисту порушеного права з урахуванням змісту відповідного та характеру його порушення, зважаючи на те, що у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України (2768-14) та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, яке підлягає захисту шляхом подання негаторного позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скаргиЗа змістом підпункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості усунути неповноту з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті.Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко