Постанова

Іменем України14 липня 2021 рокум. Київсправа № 692/771/16-цпровадження № 61-9249св19Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Луспеника Д. Д.,суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1, Великохутірська сільська рада Драбівського району Черкаської області,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року у складі судді Чепурного О. П. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні та володінні житловим будинком шляхом його реального розподілу.Позовну заяву мотивовано тим, що вона та ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку з господарськими спорудами на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, виданого 09 березня 2010 року органом приватизації Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області.З 2000 року до 2015 року вона поживала в зазначеному житловому будинку, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, але у зв`язку з протиправною поведінкою ОСОБА_2 до неї була змушена залишити цей будинок. На цей час вона позбавлена можливості володіти та користуватися спірним житловим будинком з господарськими спорудами, що порушує її права та законні інтереси як співвласника майна.Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у користуванні та володінні житловим будинком з господарськими спорудами на АДРЕСА_1 шляхом його реального розподілу відповідно до часток 1/3 та 2/3.У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.Позовну заяву мотивовано тим, що з 12 травня 2011 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, який рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 21 травня 2015 року було розірвано.У 2010 році йому стало відомо, що його син ОСОБА_4 та ОСОБА_1 приватизували житловий будинок, загальною площею 62,9 кв. м, на АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами, на підставі чого 09 березня 2010 року органом приватизації Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії № НОМЕР_2 .У вересні 2016 року йому стало відомо, що в 2001 році ОСОБА_1 використала своє право на приватизацію в порядку Закону України від 19 червня 1992 року "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , приватизувавши квартиру АДРЕСА_2 . Тому приватизація спірного житлового будинку, здійснена ОСОБА_1 в 2010 році, є незаконною.Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив: - поновити йому строк звернення з цим позовом до суду; - визнати частково недійсним з дати видання розпорядження органу приватизації Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 10 лютого 2010 року № 21 в частині передачі у приватну спільну сумісну власність ОСОБА_1 житлового будинку, загальною площею 62,9 кв. м, на АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами; - визнати частково недійсним з дати видачі свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 09 березня 2010 року органом приватизації Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області серії НОМЕР_3 в частині права приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 на житловий будинок, загальною площею 62,9 кв. м, на АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами.Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2016 року відкрито провадження за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Вирішено провести спільний розгляд зустрічного позову з первісним позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.Суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до висновку оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 14 серпня 2017 року № 26/887/17-23, проведеної експертом Черкаського відділення Київського науково дослідного інституту судових експертиз Гнаток В. Г., поділ житлового будинку АДРЕСА_1 в натурі у відповідності до ідеальних часток співвласників 1/3 до 2/3 неможливий. Вимоги щодо встановлення порядку користування майном без його реального розподілу з урахуванням інтересів кожного із співвласників майна позивачем не заявлялися, тому підстави для задоволення первісного позову відсутні.Приватизація ОСОБА_1 спірного житлового будинку хоча і є незаконною, оскільки вона раніше використала своє безоплатне право на приватизацію житла, однак у задоволенні зустрічного позову слід відмовити у зв`язку із пропуском ОСОБА_2 строку позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено з інших підстав.Суд апеляційної інстанції постановив, що приватизована ОСОБА_1 площа квартири АДРЕСА_2 становить 25,3 кв. м, є менше, ніж санітарна норма, встановлена статтею 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Тому ОСОБА_1 при приватизації цієї квартири використала своє право на приватизацію не в повному обсязі, у зв`язку з чим мала право на приватизацію частки спірного житлового будинку. Отже, зустрічний позов є необґрунтованим і тому не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводівУ касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано вимоги Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_1 було безоплатно приватизовано 25,3 кв. м (під час першої приватизації) та 20,96 кв. м (під час другої приватизації), загалом приватизовано 46,26 кв. м, що значно перевищує межі встановленої санітарної норми та номінальної вартість житлового чека.Судом першої інстанції неправильно застосовано вимоги статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_2 лише в 2016 році довідався про порушення свого права.

Короткий зміст позиції інших учасників справиВідзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року та постанови Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року та постанови Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року і витребувано із Драбівського районного суду Черкаської області цивільну справу № 692/771/16-ц.Ухвалою Верховного Суду від 30червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справиЗ 12 травня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 21 травня 2015 року було розірвано.Розпорядженням органу приватизації Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 10 лютого 2010 року № 21 задоволено заяву ОСОБА_2 про приватизацію будинку на АДРЕСА_1 та передано у спільну сумісну власність вказаний будинок його мешканцям.09 березня 2010 року на підставі розпорядження органу приватизації Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 10 лютого 2010 року № 21 видано свідоцтво серії НОМЕР_3 про право власності на житловий будинок АДРЕСА_3, в якому власниками зазначені ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .Розпорядженням органу приватизації Драбівської селищної ради Черкаської області від 23 січня 2001 року № 2 задоволено заяву ОСОБА_5 про приватизацію квартири АДРЕСА_4 та передано їй у власність вказану квартиру. 12 лютого 2001 року на підставі цього розпорядження ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на житло, зокрема квартиру АДРЕСА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині позову ОСОБА_1 не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, зазначив, що ОСОБА_1, здійснивши приватизацію квартири, площею 25,3 кв. м, використала своє право не в повному обсязі, у зв`язку з чим мала право на приватизацію житла вдруге.Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.Згідно з частиною третьою статті 9 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.Відповідно до частини першої статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація здійснюється, в тому числі, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра (частина друга статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.Офіційне тлумачення цієї статті викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 10 червня 2010 року № 15-рп/2010 (v015p710-10) , згідно з яким в аспекті конституційного звернення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", відповідно до якого кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: - громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім`ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.Судом першої інстанції встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що розпорядженням органу приватизації Драбівської селищної ради Черкаської області від 23 січня 2001 року № 2 задоволено заяву ОСОБА_5 про приватизацію квартири АДРЕСА_4 та передано їй у власність вказану квартиру. 12 лютого 2001 року на підставі цього розпорядження ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на житло, зокрема квартиру АДРЕСА_4 .Таким чином, площа приватизованої ОСОБА_1 квартири є меншою за встановлену норму, тому вона мала право на житловий чек.Однак ОСОБА_1 не використала цей житловий чек для безоплатної приватизації іншого житла, на площу, що перевищувала норму від приватизації першого житла, також не здійснювала будь-яких доплат під час приватизації спірного житлового будинку АДРЕСА_3 .Отже, відповідно до пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" ОСОБА_1 мала право приватизувати інше житло безоплатно лише в межах номінальної вартості житлового чека або з доплатою. Натомість 09 березня 2010 року на підставі розпорядження органу приватизації Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 10 лютого 2010 року № 21 видано свідоцтво серії НОМЕР_3 про право власності на житловий будинок АДРЕСА_3, в якому власниками зазначені ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 було здійснено приватизацію житлового будинку АДРЕСА_3 як вперше, без врахування суми житлового чеку та можливої доплати за приватизацію надлишкової площі. Отже, зустрічний позов ОСОБА_2 є обґрунтованим.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта стаття 267 ЦК України).24 вересня 2018 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про застосування строку позовної давності.Оскаржуване ОСОБА_2 розпорядження видане 10 лютого 2010 року, а свідоцтво про право власності - 09 березня 2010 року. З позовом до суду ОСОБА_2 звернувся лише в жовтні 2016 року, тобто через 6 років після видачі оспорюваних документів.У своєму позові ОСОБА_2 стверджує, що про приватизацію ОСОБА_1 в 2001 році квартири АДРЕСА_4, та використанні частково свого безоплатного права на приватизацію він дізнався лише у 2016 році, чим були порушенні його права. Проте відповідних та переконливих доказів того, що ОСОБА_2, знаючи про наявність у ОСОБА_1 у власності квартири, не знав та не міг знати про використання нею частково права на безоплатну приватизацію, позивачем не надано, а матеріали справи таких не містять.Відповідно до частини першої статі 261 ЦК України (435-15) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.З урахуванням наведених вимог закону та встановлених фактичних обставин справи колегія суддів вважає правильним, обґрунтованим та умотивованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском позивачем строку давності звернення до суду з позовом, про застосування якого заявлено відповідачем.Суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Висновок за результатами розгляду касаційної скаргиСуд касаційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, точно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права, а апеляційний суд помилкового скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.За викладених обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2019 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання частково недійсним розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно скасувати, а рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2018 року в цій частині залишити в силі.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк