Короткий зміст позовних вимогУ жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, про зняття з реєстрації місця проживання та стягнення грошових коштів.Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 .Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 26 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили, відповідачів виселено з вказаного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.Відповідачі були зареєстровані у її будинку на підставі рішень Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 26 червня 2007 року та від 24 липня 2007 року, проте вказані рішення у судовому порядку визнано незаконними та скасовано, а тому відсутні підстави законності їх реєстрації у житловому будинку.Згідно з актом державного виконавця Городоцького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області від 25 травня 2016 року відповідачі виселилися з її будинку, під час виселення демонтували та вивезли з належного їй будинку всю систему опалення.Крім того, відповідачі знесли дерев`яну вбиральню на подвір`ї, вартістю 2 000,00 грн, встановивши замість неї у будинку повноцінний санвузол, який також забрали при виселенні, не відновивши попередньої вуличної дерев`яної вбиральні. Вартість керамічної мийки становить 300,00 грн.Також відповідачі демонтували електровимикачі на суму 150,00 грн, одинадцять електророзеток на суму 385,00 грн, п`ять ламп-світильників на суму 225,00 грн.Крім того, коли відповідачі зривали електрообладнання, руйнувалися стіни під електропроводом та приладами, чим завдано шкоди на суму 1 800,00 грн. Також відповідачі вивезли з собою металеві ворота з хвірткою, вартість яких становила близько 5 000,00 грн, та викрали з будинку жолоба та ринви водостоку на суму 2 000,00 грн.Загальна сума спричинених їй збитків становить 87 136,00 грн, борг відповідачів перед комунальними службами з оплати комунальних послуг становить: 1 049,38 грн - за спожитий газ та 71,59 грн - за спожиту електроенергію.З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила зняти з реєстрації у відділі громадянства та міграції, реєстрації фізичних осіб Городоцького району Львівської області та Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на її користь грошові кошти за спричинену майнову шкоду в сумі 87 136,00 грн та 1 120,97 грн за несплачені комунальні послуги, а всього 88 256,97 грн. У грудні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутого майна.Зустрічна позовна заява ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мотивована тим, що за усною домовленістю між ними та власником будинку по АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 про купівлю у нього цього будинку за 6000,00 дол. США,вони у 2006 року вселилися до спірного будинку. Через юридичну необізнаність не посвідчили передачу коштів належним чином.На час їхнього вселення до вказаного будинку ОСОБА_5 був одноосібним його власником, що підтверджується реєстраційною книгою с. Керниця, проте не оформив належним чином правовстановлюючі документи на таку нерухомість.Після смерті ОСОБА_5 його дружина ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, за результатами розгляду якого рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 19 червня 2013 року визнано незаконним і скасовано рішення Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області та Виконавчого комітету Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області та скасовано видане на них свідоцтво про право власності на будинок.З цього рішення вбачається, що у спірний будинок вони вселилися зі згоди його попереднього власника, хоч письмового договору купівлі-продажу між ними укладено не було. ОСОБА_5 за свого життя вважав їх власниками цього будинку, і його дружина за життя чоловіка жодних заперечень з приводу їхнього проживання у будинку не висловлювала.Зазначали, що до їх вселення будинок перебував у занедбаному стані. Вважаючи себе власниками житлового будинку, вони, з відома ОСОБА_5, за власні кошти провели в будинку капітальний ремонт, розробили проект газифікації та газифікували будинок, обладнали будинок системою каналізації та водопостачання, демонтували аварійні печі і обладнали будинок системою індивідуального опалення, замінили вікна, підлогу, поклали керамічну плитку, паркетну дошку, встановили вхідні та міжкімнатні двері, стіни оздобили пластиковою вагонкою, стелю - гіпсокартоновими плитами, покрили дах над цим приміщенням шифером тощо. Вказані покращення є невіддільними від будинку.З урахуванням того, що покращення в будинку, які є невіддільними від об`єкта нерухомості, проводилися з відома і за згодою ОСОБА_5, а ОСОБА_1 набула права власності на будинок уже після проведення у ньому капітального ремонту, та, враховуючи те, що на момент здійснення поліпшень у будинку вони вважали себе його власниками, а також враховуючи відсутність їхньої вини у припиненні їхнього права власності, вважали, що поліпшення спірного будинку є безпідставно набутими ОСОБА_1 .З урахуванням зазначеного, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посилаючись на положення статей 1212, 1213 ЦК України, просили стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь безпідставно набуті поліпшення будинку АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 010,97 грн заподіяної майнової шкоди.У решті позовних вимог відмовлено.Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 203 593,95 грн за отримання майна без достатньої правової підстави.Вирішено питання розподілу судових витрат.Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що внаслідок демонтажу ОСОБА_3, ОСОБА_2 у будинку дерев`яних вікон та дверей, кахельних печей, заміною підлоги, інше, та неприведення будинку до попереднього стану після їх виселення, а також у зв`язку з несплатою останніми комунальних послуг, ОСОБА_1 завдана майнова шкода у розмірі 23 010,97 грн.Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, установивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали у житловому будинку АДРЕСА_1, вважаючи себе власниками будинку, за час проживання зробили капітальний ремонт у будинку, під час виселення демонтували та забрали усі покращення у будинку, які були віддільними від будинку, інші - невіддільні покращення на суму, яка згідно з висновком експерта становить 203 539,95 грн, залишились у будинку та у власності ОСОБА_1, дійшов висновку про стягнення з власника житлового будинку ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 203 593,95 грн за отримання майна без достатньої правової підстави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводівУ вересні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не врахували, що набуття ОСОБА_2 права власності на спірний будинок було недобросовісним, оскільки вона оформила право власності на чуже майно, а тому помилково вважали її добросовісним володільцем та неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України та не застосували положення статті 390 ЦК України, які підлягали застосуванню.Крім того, суди не надали належної правової оцінки висновку експерта, не врахували, що вказаним висновком не надано відповідь на питання про вартість поліпшень, здійснених ОСОБА_2, а визначено вартість ремонтних робіт. Також не надано відповідь на питання щодо визначення вартості розроблення проекту газифікації будинку. Підставами касаційного оскарження рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 355/340/17 (провадження № 61-36052св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 444/1725/16-ц (провадження № 61-31110св18), від 15 травня 2018 року у справі № 910/15521/17, від 22 травня 2019 року у справі № 1230/4247/12-ц (провадження № 61-17170св18).Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо непогодження із судовими рішеннями в частині вирішення її позовних вимог, тобто судові рішення в цій частині не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.Інші сторони не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року продовжено строк для усунення недоліків.У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиРішенням Городоцького районного суду Львівської області від 19 червня 2013 року у справі № 1305/1969/16-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено.Визнано незаконними та скасовано рішення 8-ої сесії 5-го скликання Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 26 червня 2007 року № 103 та рішення Виконавчого комітету Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 24 липня 2007 року № 47.Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, видане Керницькою сільською радою Городоцького району Львівської області 27 серпня 2007 року ОСОБА_2 .У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, Керницька сільська рада Городоцького району Львівської області, про захист інтересів добросовісного учасника цивільних відносин і визнання дійсним договору купівлі-продажу будинковолодіння відмовлено.Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 у 2006 році вселилася з дозволу ОСОБА_5 у будинок по АДРЕСА_1 і в листопаді цього ж року зареєструвалася у будинку разом із дочкою ОСОБА_4 . Рішенням Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 26 червня 2007 року № 103 ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення свідоцтва на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . 24 липня 2007 року Виконавчим комітетом Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 та матеріалів Городоцького БТІ, прийнято рішення № 47 про оформлення свідоцтва на право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що власником житлового будинку по АДРЕСА_1 з 1977 року був ОСОБА_8, який згідно з договором дарування від 28 серпня 1979 року подарував його ОСОБА_5, рішення, що прийняте на засіданні 8-ої сесії 5-го скликання від 26 червня 2007 року № 103 та рішення Виконавчого комітету Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 24 липня 2007 року № 47 не відповідають закону і порушують права ОСОБА_1 .Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 24 вересня 2014 року у справі № 441/886/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 до Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_6, про визнання права власності на перероблену річ - будинок АДРЕСА_1, відмовлено.29 травня 2015 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на будинок АДРЕСА_1 .Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 26 жовтня 2015 року у справі № 441/914/15-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено, виселено ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.Згідно з довідкою Конопницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 23 жовтня 2015 року № 362 ОСОБА_2 разом з дочкою ОСОБА_4 проживає без реєстрації по АДРЕСА_2 у будинку тітки ОСОБА_9 . ОСОБА_4, 2007 року народження, відповідно до довідки Конопницької ЗОШ першого ступеня від 20 жовтня 2015 року № 22, навчається у Конопницькій ЗОШ першого ступеня Пустомитівського району Львівської області з 2014 року.Згідно з актом державного виконавця від 25 травня 2016 року, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 рішення Городоцького районного суду Львівської області від 26 жовтня 2015 року виконали добровільно та виселилися з будинку АДРЕСА_1 .Постановою державного виконавця Городоцького РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області серії ВП № 50726240 від 25 травня 2016 року закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/441/435/2015, виданого 24 грудня 2015 року про виселення ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, у зв`язку з виконанням рішення в добровільному порядку.Згідно з довідкою Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 09 серпня 2016 року № 914 ОСОБА_2 зареєстрована разом із дочкою ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 .Згідно з рахунками на оплату житлово-комунальних послуг за жовтень 2015 року ОСОБА_2 нараховано до сплати 71,59 грн за спожиту електроенергію та за квітень 2015 року - 1 049,38 грн за спожитий газ.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЧастиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.Звертаючись до суду із зустрічними позовними вимогами, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь безпідставно набуті поліпшення будинку АДРЕСА_1 .У справі, яка переглядається, установлено, що у 2006 році ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з дітьми з дозволу попереднього власника спірного будинку - ОСОБА_5 вселились у будинок АДРЕСА_1, який в цілому потребував ремонту.Суди попередніх інстанцій встановили, що сім`я ОСОБА_10, вважаючи себе власниками спірного будинку, за власні кошти здійснила капітальний ремонт будинку.Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09 березня 2018 року № 30-17, відповідно до кошторисних розрахунків № 1 та № 2 вартість виконаних робіт ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з влаштування покращень у житловому будинку АДРЕСА_1 станом на час проведення дослідження становить 203 593,95 грн.Також у вказаному висновку вказано, що поліпшення у зазначеному житловому будинку проводились після 2006 року та є невіддільними від будинку.ОСОБА_1 отримала у власність будинок із поліпшеними експлуатаційними характеристиками, які не можливо відокремити і повернути ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в натурі.Відповідно до частин третьої, четвертою статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.Частина третя зазначеної норми матеріального права регулює права добросовісного або недобросовісного набувача чужого майна на відшкодування витрат, здійснених ним з часу, коли у власника виникло право на повернення цього майна або на отримання доходів від його використання. Разом з тим, положення частини четвертої статті 390 ЦК України застосовуються до правовідносин, при яких добросовісному набувачу (володільцю) належить право на поліпшення набутого ним майна та залишення за собою результатів такого поліпшення за умови можливості їх відокремлення або право на відшкодування сум, на які збільшилась вартість поліпшеного майна, за неможливості їх відокремлення.Застосування зазначених норм матеріального права суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню. Зокрема за положеннями частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право зокрема на повернення майна.На відміну від норми частини третьої статті 390 ЦК України, за положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мають право на відшкодування здійснених ними витрат на підставі положень статті 390 ЦК України.Разом із тим, позивачі обґрунтовували підстави позову необхідністю стягнення з ОСОБА_1 на їхню користь безпідставно набутих поліпшень спірного будинку на підставі статті 1212 ЦК України.Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.Разом із тим, вищезазначені вимоги закону залишилися поза увагою судів, які не звернули уваги на те, що норма статті 1212 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про відшкодування витрат на поліпшення, які не можуть бути відокремлені від майна.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що обумовлюють скасування оскаржуваних судових рішень в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Керницька сільська рада Городоцького району Львівської області, про стягнення вартості безпідставно набутого майна і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Щодо судових витратЧастиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Оскільки у позові ОСОБА_3, ОСОБА_2 відмовлено, з позивачів на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 479,50 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 4 958,00 грн.Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Керницька сільська рада Городоцького району Львівської області, про стягнення вартості безпідставно набутого майна скасувати. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Керницька сільська рада Городоцького району Львівської області, про стягнення вартості безпідставно набутого майна відмовити.В іншій частині рішення Городоцького районного суду Львівської області від 29 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року залишити без змін.Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 437,50 грнПостанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.