розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Груп ЛТД" про стягнення заборгованості за договором кредиту та про звернення стягнення на майно,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний Банк" (далі - ВАТ "ВіЕйБі Банк"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (далі - ТОВ "ФК "Геліос") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Груп ЛТД" (далі - ТОВ "Сервіс-Груп ЛТД") про стягнення заборгованості за договором кредиту та про звернення стягнення на майно.

Позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 538 971,53 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 93 569,91 грн, пеню за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування кредитом - 53 579,03 грн, витрати по справі - судовий збір у розмірі 1 700 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 538 971,53 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 93 569,91 грн, пенею за несвоєчасне погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом - 53 579,03 грн, позивач просив суд звернути стягнення на заставлене відповідачем ОСОБА_2 майно, а саме: зрошувальну систему "BAUER REINSTAR Е41" у кількості двох установок, що на період дії цього договору знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, надавши ВАТ "ВіЕйБі Банк" право здійснювати від імені ОСОБА_2 продаж заставленого майна шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншими особами-покупцями, а також всі інші дії пов`язані з продажем заставленого майна.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 538 971,53 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 93 569,91 грн, пенею за несвоєчасне погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом - 53 579,03 грн, позивач просив суд звернути стягнення на заставлене ТОВ "Сервіс-Груп ЛТД" майно, а саме: з/б блоки будівля корівника літ. - "Г-1", розміром 24,35 х 72,3 м, загальною площею 1760,5 кв. м; з/б блоки підсобне приміщення - "г", розміром 12,43 х 14,98 м, загальною площею - 186,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, надавши ВАТ "ВіЕйБі Банк" право здійснювати від імені відповідача ТОВ "Сервіс-Груп ЛТД" продаж заставленого майна шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншими особами-покупцями, а також всі інші дії пов`язані з продажем заставленого майна, зокрема отримання всіх необхідних документів в комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації".

В обґрунтування позову зазначено, що 26 березня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 27/в, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 85 000 доларів США зі сплатою 14 % річних строком до 26 березня 2012 року, а відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання сплачувати відсотки за користування кредитом та здійснювати його погашення в строки, обумовлені договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 26 березня 2007 року № 27/в позивач та відповідач ОСОБА_2 27 березня 2007 року уклали договір застави № 1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в заставу позивачу зрошувальну систему "BAUER REINSTAR Е41" у кількості двох установок, що на період дії вказаного договору знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 26 березня 2007 року № 27/в позивач та відповідач ТОВ "Сервіс-Груп ЛТД" 27 березня 2007 року уклали іпотечний договір № 1, відповідно до умов якого ТОВ "Сервіс-Груп ЛТД" передало в іпотеку позивачу нежитлову будівлю (корівник літ. Г-1), а саме: з/б блоки будівля корівника літ. - "Г-1", розміром 24,35 х 72,3 м, загальною площею 1760,5 кв. м; з/б блоки підсобне приміщення - "г", розміром 12,43 х 14,98 м, загальною площею - 186,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, відповідач ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання, допустивши прострочення в погашенні суми кредиту і відсотків.

Станом на 26 січня 2010 року заборгованість за кредитним договором складає 67 498 доларів США, що еквівалентно 538 971,53 грн, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 11 718,21 доларів США, що еквівалентно 93 569,91 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом - 6 709,96 доларів США, що еквівалентно 53 579,03 грн. Загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 85 926,17 доларів США, що еквівалентно 686 120,47 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 жовтня 2010 року під головуванням судді Бардіна О. С. позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість по кредиту у розмірі 538 971,53 грн, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 93 569,91 грн, пеню за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування кредитом у розмірі 53 579,03 грн та витрати у справі - судовий збір у розмірі 1 700 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 27/в, укладеним 26 березня 2007 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1, звернуто стягнення на заставлене ОСОБА_2 майно, а саме: зрошувальну систему "BAUER REINSTAR Е41" у кількості двох установок, що на період дії цього договору знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, надавши ВАТ "ВіЕйБі Банк" право здійснювати від імені ОСОБА_2 продаж заставленого майна шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншими особами-покупцями, а також всі інші дії пов`язані з продажем заставленого майна.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним 26 березня 2007 року № 27/в між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1, звернуто стягнення на заставлене ТОВ "Сервіс-Груп ЛТД" майно, а саме: з/б блоки будівля корівника літ. - "Г-1", розміром 24,35 х 72,3 м, загальною площею 1 760,5 кв. м; з/б блоки підсобне приміщення - "г", розміром 12,43 х 14,98 м, загальною площею - 186,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, надавши ВАТ "ВіЕйБі Банк" право здійснювати від імені ТОВ "Сервіс-Груп ЛТД" продаж заставленого майна шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншими особами-покупцями, а також всі інші дії пов`язані з продажем заставленого майна, зокрема отримання всіх необхідних документів в комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке бюро технічної інвентаризації".

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з обґрунтованості позовних вимог. Вказував, що у зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 26 січня 2010 року, заборгованість за кредитним договором складає 85 926,17 доларів США, що еквівалентно 686 120,47 грн, тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 та в рахунок погашення вказаної заборгованості необхідно звернути стягнення на заставлене відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ "Сервіс-Груп ЛТД" майно.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року замінено позивача ВАТ "ВіЕйБі Банк" його правонаступником - ТОВ "ФК "Геліос".

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2010 року скасовано та постановлено нове рішення у справі.

В задоволенні позовних вимог ВАТ "ВіЕйБі Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Геліос", до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ "Сервіс-Груп ЛТД" про стягнення заборгованості за договором кредиту та про звернення стягнення відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Приймаючи постанову про задоволення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу ОСОБА_1 судової повістки про призначення справи до розгляду на 28 жовтня 2010 року, що не відповідає вимогам статті 74 ЦПК України, в редакції 2004 року, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, та статті 128 ЦПК України, в чинній редакції, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважав обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1, який належним чином не повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову по суті позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що недоведеність кредитних зобов`язань відповідача ОСОБА_1 є підставою для відмови у задоволенні позову ВАТ "ВіЕйБі Банк" про стягнення заборгованості за договором кредиту та про звернення стягнення на заставлене майно.

Апеляційний суд вважав встановленим той факт, що кредитний договір від 26 березня 2007 року № 27/в ОСОБА_1 особисто не укладав та коштів за цим договором не отримував.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року представник ТОВ "ФК "Геліос" - адвокат Свинар М. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для поновлення строку для оскарження рішення місцевого суду, адже про час та місце розгляду справи у суді першої інстанції повідомлявся представник відповідача- ОСОБА_3, про що міститься розписка у матеріалах справи, а тому такий висновок є неправильним, внаслідок чого вважає висновок апеляційного суду про відкриття провадження неправомірним.

Вказана позиція представника заявника узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц (провадження № 61-23310св19), проте апеляційний суд уваги на неї не звернув.

Представник заявника вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання доказів, а скористався ним лише в апеляційному суді. Докази можуть бути прийняті апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Аналогічні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18), від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18).

Крім того вказує, що основною причиною для відмови у задоволенні позову став висновок почеркознавчої експертизи, якою встановлено, що підписи навпроти слів "позичальник" на сторінках кредитного договору від 26 березня 2007 року № 27/в були виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням справжніх підписів ОСОБА_1 .

Представник заявника вказує, що висновок експертизи не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами, адже в ході виконання судового рішення у цій справі, державним виконавцем було встановлено місце роботи відповідача ОСОБА_1, направлено постанову про примусове звернення стягнення на заробітну плату боржника. З 08 серпня 2017 року до 28 березня 2018 року грошові кошти стягувались із боржника та перераховувались стягувачу, проте суд апеляційної інстанції на вказане увагу не звернув.

Аргументом касаційної скарги також є те, що, на думку представника заявника, розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка була частково стягнута судом апеляційної інстанції на користь ОСОБА_1 неправильний. Цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумності необхідності таких судових витрат.

Судом не було враховано, що відсутність детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги у певній справі, відсутність детального опису робіт, пов`язаних із наданням правничої допомоги, доказів здійснення витрат є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 (провадження № 61-13573св19).

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому до Верховного Суду у березні 2021 року відзиві на касаційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Тараненко О. О. просить у задоволенні касаційної скарги ТОВ "ФК "Геліос" відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Представник відповідача вказує, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм як матеріального так і процесуального права. Вважає, що рішенням суду першої інстанції було порушено права відповідача ОСОБА_1, адже кредитного договору із позивачем він не укладав. Висновки апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження правильні, адже ОСОБА_1 не отримував жодних повісток та не отримував копію рішення місцевого суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу.

03 березня 2021 року цивільна справа № 2-1200/10 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 липня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 26 березня 2007 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Геліос", та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 27/в, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 85 000 доларів США за сплатою 14 % річних строком до 26 березня 2012 року, а відповідач ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання сплачувати відсотки за користування кредитом та здійснювати його погашення в строки, обумовлені договором.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 26 березня 2007 року № 27/в ВАТ "ВіЕйБі Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Геліос", та відповідач ОСОБА_2 27 березня 2007 року уклали договір застави № 1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в заставу позивачу зрошувальну систему "BAUER REINSTAR Е41" у кількості двох установок, що на період дії вказаного договору знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 26 березня 2007 року № 27/в ВАТ "ВіЕйБі Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Геліос", та відповідач ТОВ "Сервіс-Груп ЛТД" 27 березня 2007 року уклали іпотечний договір № 1, відповідно до умов якого ТОВ "Сервіс-Груп ЛТД" передав в іпотеку позивачу нежитлову будівлю (корівник літ. Г-1), а саме: з/б блоки будівля корівника літ. - "Г-1", розміром 24,35 х 72,3 м, загальною площею 1 760,5 кв. м; з/б блоки підсобне приміщення - "г", розміром 12,43 х 14,98 м, загальною площею - 186,2 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційним судом, за клопотанням відповідача ОСОБА_1, була призначена судова почеркознавча експертиза на предмет виконання підпису навпроти слів "Позичальник" на кожній сторінці у кредитному договорі від 26 березня 2007 року № 27/в, який укладено між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1, відповідачем ОСОБА_1, чи будь якою іншою особою та на предмет виконання підпису навпроти слів "Позичальник" у Графіку погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору від 26 березня 2007 року № 27/в, який укладено між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1, відповідачем ОСОБА_1, чи будь якою іншою особою. Проведення експертизи доручено експерту Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

З висновку експерта від 01 жовтня 2020 року № 19/104-7/7620 встановлено, що підписи навпроти слів "Позичальник" на кожній сторінці у кредитному договорі від 26 березня 2007 року № 27/в, який укладено між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1, виконані не відповідачем ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням справжнім підписам ОСОБА_1 . Підпис навпроти слів "Позичальник" у Графіку погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору від 26 березня 2007 року № 27/в, який укладено між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1, виконані не відповідачем ОСОБА_1, а іншою особою, з наслідуванням справжнім підписам ОСОБА_1 (а. с.126-134, том 2).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У справі, яка переглядається, Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу рішення ухвалено 28 жовтня 2010 року, апеляційна скарга представником ОСОБА_1 - адвокатом Тараненко О. О. подана 13 вересня 2019 року (дата підписання апеляційної скарги 13 вересня 2019 року), апеляційну скаргу подано із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження (а. с. 110-111, том 1).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2010 року задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2010 року.

Таким чином, розгляд справи судом першої інстанції відбувся до набуття чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Відповідно до підпункту 13 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 222 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею.

Частиною першою статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з частиною третьою статті 354 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Частиною другою статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, виходячи зі змісту наведеної норми, висновок, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження - є очевидним.

Відповідно до статті 123 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З рішення суду першої інстанції вбачається, що дата складення повного тексту не зазначена. Отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції обчислюється з урахуванням вимог статті 123 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції), тобто з 28 жовтня 2010 року.

Також у резолютивній частині рішення суду першої інстанції роз`яснено, що особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга зареєстрована апеляційним судом 13 вересня 2019 року, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. Останній день подання апеляційної скарги - 08 листопада 2010 року.

Відповідно до частини першої 223 ЦПК України (1618-15) (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

В ухвалі від 03 жовтня 2019 року про відкриття апеляційного провадження Дніпровський апеляційний суд посилався на норми статей 354 та 358 ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та вказував, що апеляційна скарга подана 13 вересня 2019 року, тобто в межах строків визначених частиною другою статті 354 ЦПК України, що є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку тому заявлене з цього приводу клопотання підлягає задоволенню.

Проте такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить підпункту 13 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) де вказано, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В цьому випадку застосуванню підлягали норми частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції).

На вказане апеляційний суд уваги не звернув.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, копію повного тексту рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2010 року направлено відповідачу ОСОБА_1 01 листопада 2010 року на адресу, яка зазначена у позовній заяві (а. с. 3-4, том 1) та заяві про уточнення позовних вимог (а. с. 33-34, том 1). Крім того, вказана адреса також зазначена у копії паспорта відповідача (а. с. 112-113, том 1).

Відомостей про вручення відповідачу копії рішення суду першої інстанції матеріали справи не містять.

Зазначеному суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки та не зробив висновку про належне/неналежне отримання ОСОБА_1 копії повного тексту рішення суду першої інстанції.

12 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу копії рішення, яку отримав 12 серпня 2019 року (а. с. 97, том 1).

20 серпня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тараненко О. О. звернулась до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та ознайомилась із ними 22 серпня 2019 року (а. с. 98, том 1).

Суд апеляційної інстанції наведеного також не врахував і у порушення вказаних вимог поновив ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження зі спливом значного періоду часу (з 28 жовтня 2010 року до 13 вересня 2019 року, тобто майже на дев`ять років) без наведення відповідних підстав. При цьому, апеляційний суд залишив поза увагою, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 достеменно знав що цивільну справу було призначено до розгляду на 28 жовтня 2010 року (а. с. 39, том 1).

Таким чином, апеляційний суд не врахував причин неотримання ОСОБА_1 копії рішення суду у зв`язку з не проживанням за місцем реєстрації, про що суд першої інстанції не був повідомлений, що не є поважною причиною пропуску строку, що порушує принцип правової визначеності (res judicata).

Отже, зазначені обставини апеляційний суд залишив поза увагою, всупереч наведеним вище вимогам цивільного процесуального закону відкрив апеляційне провадження та розглянув по суті апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд вийшов за межі своєї компетенції, що потягло порушення цим судом норм процесуального права і дає Верховному Суду підстави для направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

За таких обставин, обґрунтованими є доводи касаційної скарги в частині того, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2010 року.

Доводи касаційної скарги щодо суті спору не підлягають оцінці судом касаційної інстанції, оскільки апеляційний суд дійшов висновків щодо вирішення спору без належного обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, за результатами розгляду якої ухвалено оскаржуване в касаційному порядку судове рішення.

Суд, здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності, та враховуючи баланс суспільного та приватного інтересу, дійти висновку про можливість (неможливість) відновлення строку на апеляційне оскарження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції для продовження розгляду справи, а саме для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, то постанова Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з переданням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.