відповідач - акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк";розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів за кредитним договором та договором про іпотечний кредит.

Позовна заява мотивована тим, що 13 листопада 2007 року між нею та банком було укладено кредитний договір № NKN0G 50000001527. Цього самого дня між нею та банком було укладено договір про іпотечний кредит № NKN0G 40000001527. За умовами вищевказаних договорів вони нерозривно пов'язані між собою, оскільки укладені на купівлю конкретного житла, мають один рахунок, на який здійснюється погашення кредитної заборгованості.

Позивачка вважала, що вона повністю виконала свої зобов`язання за вищевказаними договорами, сплачена нею сума коштів банку значно перевищує залишок її кредитного зобов`язання, проте банк надіслав

їй вимогу, в якій вказував, що у неї наявна заборгованість перед банком

за договором про іпотечний кредит від 13 листопада 2007 року № NKN0G 40000001527 у сумі 9 843,66 доларів США

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" зарахувати сплачені нею кошти у сумі

27 961,31 грн у рахунок повного дострокового погашення кредитного договору від 13 листопада 2007 року № NKN0G 50000001527;

- визнати кредитний договір від 13 листопада 2007 року № NKN0G 50000001527 припиненим у зв`язку з проведеним належним чином виконанням зобов`язання за кредитним договором від 13 листопада

- визнати договір про іпотечний кредит від 13 листопада 2007 року

№ NKN0G 40000001527 припиненим у зв`язку з проведеним належним

чином виконанням зобов`язання за договором про іпотечний кредит

від 13 листопада 2007 року № NKN0G 40000001527;

- визнати іпотечний договір серія ВКА № 319716 від 13 листопада 2007 року припиненим у зв`язку з проведеним належним чином виконанням зобов`язання за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № NKN0G 50000001527 та за договором про іпотечний кредит від 13 листопада

2007 року № NKN0G 40000001527;

- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь суму надлишково сплачених коштів у розмірі 49 176,27 грн;

- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката, суму у розмірі

- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суму у розмірі 275,60 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області

від 02 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано

АТ КБ "ПриватБанк" зарахувати сплачені ОСОБА_1 кошти у сумі

27 961,31 грн у рахунок повного дострокового погашення договору про іпотечний кредит від 13 листопада 2007 року № NKN0G 50000001527. Визнано кредитний договір від 13 листопада 2007 року № NKN0G 50000001527 припиненим у зв`язку з проведеним належним чином виконанням зобов`язання за кредитним договором від 13 листопада

2007 року № NKN0G 50000001527. Визнано договір про іпотечний кредит

від 13 листопада 2007 року № NKN0G 50000001527 припиненим у зв`язку з проведеним належним чином виконанням зобов`язання за договором про іпотечний кредит від 13 листопада 2007 року № NKN0G 50000001527. Визнано іпотечний договір серія ВКА № 319716 від 13 листопада 2007 року припиненим у зв`язку з проведеним належним чином виконанням зобов`язання за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № NKN0G 50000001527 та за договором про іпотечний кредит від 13 листопада

2007 року № NKN0G 50000001527. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк"

на користь ОСОБА_1 суму надлишково сплачених коштів у розмірі

49 176,27 грн. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1

у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката, суму у розмірі 10 440 грн. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк"

на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суму

у розмірі 275,60 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжитих судом відповідно до ухвали про забезпечення позову від 10 листопада 2016 року про накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить

на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 13 листопада 2007 року між ОСОБА_2

та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С. А.

та зареєстрованого у реєстрі за № 995. Заборонено АТ КБ "ПриватБанк"

та Миколаївському районному відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Миколаївській області здійснювати будь-які дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продаж, укладеного 13 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лактіоновою С. А. та зареєстрованого у реєстрі за № 995. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у дохід держави у сумі 4 204 грн.

Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 12 квітня 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, АТ КБ "ПриватБанк" 25 березня 2021 року звернулося до апеляційного суду

з апеляційною скаргою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2021 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2020 року у вищевказаній справі відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявником на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 26 лютого 2019 року про залишення його апеляційної скарги без руху надіслано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій наведено інші підстави, ніж ті, які апеляційним судом було визнано неповажними. Проте наведені заявником інші поважні підстави для поновлення такого строку також є неповажними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження

у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Миколаївського районного суду Миколаївської області.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів за кредитним договором та договором про іпотечний кредитпризначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки не звернув уваги на те, що

у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання судового рішення суду першої інстанції 23 жовтня 2020 року та про особу, яка його отримала, відсутнє. Банк не отримував копію рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2020 року, а отримав його наручно представник банку лише 03 березня 2021 року. Посилання апеляційного суду на докази, які свідчать про отримання банком копії оскаржуваного

судового рішення суду першої інстанції, ґрунтуються на припущеннях, оскільки з цих доказів неможливо достовірно встановити, що банку надсилалося саме копія рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2020 року. Крім того, направлення невідомого документа за поштовим ідентифікатором, на який посилається апеляційний суд, здійснювалося на адресу:

АДРЕСА_2, яка не зазначалася банком у суді першої інстанції, як адреса для листування. При цьому ця адреса не є юридичною адресою банку, оскільки

з 26 квітня 2017 року адреса місцезнаходження банку (юридична адреса) є: вул. Грушевського, 1д, м. Київ. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції обмежує право банку на доступ до правосуддя, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу банку, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної

скарги - безпідставними. Посилання касаційної скарги на те, що копію рішення суду першої інстанції було направлено банку на неналежну адресу не заслуговують на увагу, оскільки справа знаходилася у провадженні суду першої інстанції з жовтня 2016 року і саме на цю адресу ( АДРЕСА_2 ) банку надсилалися судові повідомлення.

При цьому про зміну юридичної адреси банк суду не повідомляв. Крім

того, в апеляційній скарзі адресою для листування банк також зазначив адресу: АДРЕСА_2 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до АТ КБ "ПриватБанк" про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів за кредитним договором та договором про іпотечний кредит.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області

від 02 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, АТ КБ "ПриватБанк" у березні 2021 року звернулося до суду апеляційної інстанції

з апеляційною скаргою, проте суд відмовив у відкритті апеляційного провадження у вищевказаній справі через пропуск заявником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких

випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог процесуального закону належним чином не перевірив доводи АТ КБ "ПриватБанк" про те, що банк не отримував копію рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2020 року, а отримав його наручно представник банку лише 03 березня 2021 року. При цьому посилання апеляційного суду на докази, які свідчать про отримання банком копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, ґрунтуються на припущеннях, оскільки з цих доказів неможливо достовірно встановити, що банку надсилалося саме копія рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області

від 02 жовтня 2020 року.

Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Крім того, направлення невідомого документа за поштовим ідентифікатором, на який посилається апеляційний суд, здійснювалося

на адресу: АДРЕСА_2, яка не зазначалася банком у суді першої інстанції, як адреса для листування. Ця адреса

не є юридичною адресою банку, оскільки з 26 квітня 2017 року адреса місцезнаходження банку (юридична адреса) є: вул. Грушевського, 1д,

м. Київ, що також убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також представник банку у суді першої інстанції неодноразово заявляв, що адресою листування з банком є: АДРЕСА_3 . На зазначені, визначені банком адреси, судові повістки судом не надсилалися.

Апеляційний суд зазначені доводи АТ КБ "ПриватБанк" належним чином

не врахував та передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення суду, чим обмежив право банку на доступ до правосуддя.

При цьому апеляційний суд не врахував таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження,

не врахував вищевказаних доводів АТ КБ "Приватбанк" щодо поважності пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває

в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави ("Устименко проти України", "Рябих проти Росії", "Трух проти України" та інші).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Крім того, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини, яка визначає можливість обмеження права на доступ до суду,

але при умові, що це право не буде обмежено таким чином і до такого рівня, щоб зачіпалася сама його суть і допустимі обмеження даного права повинні

мати законну ціль, а між процесуальними засобами, що використовуються,

і поставленою ціллю повинна бути розумна співмірність (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року).

Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, зазначені вище положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи

у відкриті апеляційного провадження, не дослідив доводи заявника щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що норми ЦПК України (1618-15) не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України (1618-15) та закріплених

у статті 17 цього Кодексу.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою

для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 травня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.