суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2020 року у складі судді Шавули В. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

учасники справи:

позивач - відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3,

відповідач - позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

третя особа - управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2, третя особа: управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у

м. Дніпрі ради, з позовом, у якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, із матір`ю - ОСОБА_1, за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі у розмірі

5 000 грн щомісяця, які підлягають індексації відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття.

2. Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2011 року з

ОСОБА_2 вони зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого

2015 року. Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з нею.

3. Відповідач ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації, проживає у м. Москві.

4. Між нею та ОСОБА_2 було досягнуто згоди, що дитина залишається проживати з нею. До січня 2017 року відповідач сплачував аліменти 100-150 доларів США.

5. Зазначала, що ОСОБА_2 фактично не приймає участі у вихованні дитини, за п`ять років приїжджав для спілкування з дитиною лише 3-4 рази на рік.

6. Вказувала, що відповідач негативно впливає на дитину та намагається настроїти дочку проти неї та її матері (бабусі дитини) та висловлює намір відібрати дитину та вивезти її до Російської Федерації всупереч волі матері дитини.

7. Посилаючись на викладені обставини, позивач просила позов задовольнити.

8. У січні 2018 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до

ОСОБА_1, третя особа: управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, з позовом, у якому просив встановити йому дні побачень з його малолітньою донькою -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно

з 9:00 год кожного 24 числа місяця до 20:00 год кожного 30 числа місяця за місцем знаходження ОСОБА_2 в Україні шляхом можливості бачитися та спілкуватися з дитиною. Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 в можливості бачитися та спілкуватися з його малолітньою донькою; не перешкоджати ОСОБА_2 у відвідинах його доньки, за місцем її проживання в будь-який день з 10:00 до 22:00 години (а за відсутності матері пізніше 22-00 год, при такій необхідності, на розсуд батька) - не більше 7 днів в місяць і тільки в разі неможливості в силу непереборних обставин бачитися та спілкуватися з його малолітньою донькою, в період з 9:00 год 24 числа до 20:00 год 30 числа будь-якого місяця в році за місцем його перебування в Україні, а також в разі хвороби, порушення (переривання) навчального процесу в школі і т.д. дитиною, і в тому числі в період з 24 числа до 30 числа будь-якого місяця в році за відсутності можливості приїзду в силу непереборних обставин в м. Дніпро, Україна; не перешкоджати відвідинам

ОСОБА_2 з дочкою будь-яких лікарів та спеціалістів при захворюванні або підозри на захворювання дитини; не перешкоджати ОСОБА_2 і бабусі ОСОБА_5, ОСОБА_6, щоденному зв`язку з дитиною за допомогою засобів інтернет-зв`язку (Sкуре/Vіbеr/WhatsАрр і ін.) і телефону в інтервалі часу з 18:00 до 20:00 годин; інформувати ОСОБА_2 у письмовій формі (цінним листом) про цілі та терміни вивозу / виїзду дитини у випадку вивозу/виїзду

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з м. Дніпро -

за 14 календарних днів до дати такого вивозу/виїзду.

9. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є батьком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка як і її батько є громадянкою Сполученого королівства Великобританії та Північної Ірландії. З моменту розлучення він проживає на території Російської Федерації та в межах можливостей систематично приймає участь у вихованні та утриманні дитини.

10. Зазначав, що він має стабільний психоемоційний стан, в конфлікті має компромісний стиль поведінки. Згідно результатів проходження тесту PARI, що призначений для вивчення відношення батьків до різних сторін сімейного життя, визначено, що він має соціальну активну позицію щодо здорового способу життя, опікується здоров`ям дитини її безпекою та намагається всебічно розвивати доньку.

11. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 є пенсіонером та особою з інвалідністю II групи, він має постійний дохід і місце роботи, де характеризується позитивно. Крім того, він систематично отримує страхову пенсію з інвалідності.

12. Вказував, що останній раз мав змогу побачитись з дитиною лише

13 січня 2017 року. ОСОБА_1 безпідставно не надає йому можливості побачити свою дитину, провокує конфліктні ситуації на очах дитини, налаштовує її проти батька, ігнорує рішення виконавчого комітету, яким встановлено право батька бачитися з дитиною та зобов`язано ОСОБА_1 не чинити у цьому перешкоди.

13. Посилаючись на викладені обставини, просив задовольнити зустрічний позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

14. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 28 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір`ю - ОСОБА_1 за адресою:

АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн із подальшою індексацією, відповідно до закону, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи із 27 лютого 2017 року, і до досягнення дитиною повноліття чи змін у майновому становищі сторін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

15. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Дозволено ОСОБА_2 спілкування із дитиною ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, без присутності матері ОСОБА_1, встановлено дні: у першу та третю суботу кожного місяця із 10:00 до 16:00 год; кожного непарного року на новорічні свята з 18:00 год до 18:00 год 1 січня. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні із дитиною ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

16. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини мотивоване тим, що такий спосіб участі батька у вихованні дитини буде відповідати інтересам дитини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

17. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня

2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2020 року змінено в частині розміру стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом зменшення розміру стягнутих аліментів з 5 000 грн до 2 500 грн щомісячно із подальшою індексацією, відповідно до закону. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

18. Постанова апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову мотивована тим, що суд першої інстанції вирішив питання та надав дозвіл у спілкуванні із дитиною без присутності матері, встановив певні дні такого спілкування та зобов`язав ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні із дитиною, взяв до уваги вік дитини

ОСОБА_4, стосунки, які склалися між сторонами та дійшов правильного висновку про те, що визначення порядку спілкування та побачень ОСОБА_2 з дитиною будуть відповідати як найкращим інтересам дитини.

19. Змінюючи розмір аліментів, стягнутих судом першої інстанції, апеляційний суд виходив із матеріального становища сторін, рівності прав і обов`язків батьків щодо дитини та фактичного витрачення ОСОБА_1 більше сил та засобів на догляд, виховання та розвиток дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20. У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині визначення порядку спілкування з дитиною, у цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та скасувати постанову апеляційного суду в частині розміру аліментів, у цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження

№ 61-44369св18) та від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17 (провадження № 61-592св19), у яких зроблено висновок, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, дотримуючись якої особлива увага має бути спрямована на найважливіші інтереси дитини, що за своєю важливістю та природою інтереси дитини мають переважати над інтересами батьків. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

22. Заявник також указує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

23. Суди не врахували, що відносно ОСОБА_2 з 2017 року ведеться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення за частиною першою статі 125 КК України (2341-14) - навмисне нанесення тілесних ушкоджень матері ОСОБА_1 в присутності дитини.

24. Не дано оцінки доводам заявника, на які вона посилалась, щодо розбещення дитини.

25. При визначенні днів спілкування суд не з`ясував умов проживання батька під час побачень з дитиною. У висновку органу опіки та піклування 2017 року взагалі не зазначено місце спілкування батька з дитиною. Не враховано, що житла батько у м. Дніпрі не має, а проживає в готелях.

26. Поза увагою суду залишилось те, що на час винесення рішення відповідачу взагалі заборонено в`їзд до України.

27. Апеляційний суд без належних підстав зменшив розмір аліментів, стягнутих судом першої інстанції.

Доводи інших учасників справи

28. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направила.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29. Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

30. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31. З 19 жовтня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2015 року.

32. ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась дитина - ОСОБА_4 .

33. ОСОБА_1, 1975 року народження, зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 . Разом із нею зареєстрована та проживає малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та мати - ОСОБА_7, 1950 року народження.

34. Батько дитини - ОСОБА_2, 1961 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

35. ОСОБА_2 працює в страховому публічному акціонерному товаристві "РЕСО-Гарантия" в підрозділі "Управління медичного страхування" з 22 березня 1999 року.

36. ОСОБА_2 перебуває на обліку ГУ Пенсійного фонду Росії № 5

по м. Москві та Московській області, є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує страхову пенсію по інвалідності.

37. 26 липня 2017 року виконавчим комітетом Новокодацької районної

у м. Дніпрі ради прийнято рішення № 338, яким встановлено дні побачень ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно з 09:00 год кожного 24 числа

по 20:00 год кожного 30 числа місяця; зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною; зобов`язано батька за тиждень до днів побачень з дитиною надавати до управління-служби у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради акт обстеження умов проживання за місцем свого перебування.

38. Висновком органу опіки та піклування Новокодацької районної

у м. Дніпрі ради від 09 серпня 2017 року комісія дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю - ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1 .

39. Між сторонами дійсно існує конфлікт щодо питання участі батька у вихованні дитини, в ході якого сторони звертались із відповідними заявами до органів поліції, управління-служби у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради. Питання з цього приводу не врегульовано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

40. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

41. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

42. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

43. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

44. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права45. У справі, яка переглядається, спір між сторонами виник щодо визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та участі батька у вихованні малолітньої дитини.46. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів та зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом установлення графіку побачень з дитиною.

Щодо вирішення позовних ОСОБА_1 про стягнення аліментів

47. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

48. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

49. У статті 180 СК України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

50. Малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з матір`ю ОСОБА_1 за місцем проживання останньої.

51. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

52. Відповідно до статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

53. Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов`язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

54. За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

55. Змінюючи розмір стягнутих місцевим судом аліментів з

ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції врахував усі істотні обставини, що могли вплинути на визначення розміру аліментів: майновий стан платника аліментів - взяв до уваги його низький розмір середньомісячного заробітку, стан здоров`я - врахував, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, вік дитини та розмір прожиткового розміру на дитину відповідного віку.

56. Доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків суду по суті спору, за своєю суттю зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом установлення графіку побачень з дитиною

57. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

58. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

59. Згідно із статтею 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

60. Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

61. За положеннями статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 СК України.

62. Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

63. Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

64. Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

65. Згідно статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

66. Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

67. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України). В цьому випадку суд зобов`язаний навести відповідні мотиви.

68. Рішенням виконавчого комітету Новокодацької районної у м. Дніпрі ради від 26 липня 2017 року встановлено дні побачень ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно з 09-00 год. кожного 24 числа по 20-00 год. кожного 30 числа місяця; зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною; зобов`язано батька за тиждень до днів побачень з дитиною надавати до управління-служби у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради акт обстеження умов проживання за місцем свого перебування.

69. Місце спілкування дитини з батьком не визначалось.

70. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що вказане рішення не у повній мірі було актуальне на день розгляду справи ані місцевим судом, ані судом апеляційної інстанції, оскільки з моменту його прийняття (26 липня 2017 року) та до вирішення спору місцевим судом (28 лютого 2020 року) минуло майже 3 роки, а на момент прийняття апеляційним судом постанови 16 грудня 2020 року - понад 3 роки.

71. На час прийняття виконавчим комітетом Новокодацької районної

у м. Дніпрі ради рішення від 26 липня 2017 року, вік малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, становив 5,6 років, на момент вирішення спору судами попередніх інстанцій у 2020 році вік дитини становив неповні 9 років.

72. Дитина розпочала навчання в школі, тобто відбулись суттєві вікові зміни дитини, а відповідно і потреби.

73. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - СЄПЛ)

від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden"

(№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня

1996 року, § 78).

74. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

75. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

76. Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, шляхом визначення днів побачень у першу та третю суботу кожного місяця із 10:00 год до 16:00 год, й кожного непарного року на новорічні свята з 18:00 год до 18:00 год 1-го січня, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у повній мірі не з`ясували, чи відповідатиме це найкращим інтересам дитини, зважаючи на те, що дитина навчається. Поза увагою суду залишена територіальна віддаленість місця проживання батька та дитини.

77. Крім того, суд не визначив місце зустрічей батька з дитиною, що є суттєвим для правильного вирішення спору, оскільки батько дитини- ОСОБА_2 проживає за межами України (Російська Федерація,

м. Москва) Матеріали справи не містять доказів наявності у нього житла на території України, зокрема в регіоні, де проживає дитина (Дніпропетровська область) та можливість побачень з дитиною без присутності матері в іншому місті.

78. Суди попередніх інстанції достеменно встановили, що між сторонами наявний конфлікт щодо питання участі батька у вихованні дитини, в ході якого сторони звертались із відповідними заявами до органів поліції, управління-служби у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, який так і не врегульовано.

79. У статті 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада

1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

80. Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).

81. Суди попередніх інстанції у повній мірі не перевірили наявність або відсутність підстав для застосування статті 159 СК України, крізь призму врахування найкращих інтересів дитини та з`ясування особистої думки дитини, оскільки на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій у 2020 році вік дитини становив неповні 9 років.

82. Наведене вище вказує на неповне встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

83. Усунути наведені вище недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ84. Згідно із пунктами 1 та частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.85. Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 86. Ураховуючи наведене, касаційна скарга в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду в цій частині - без змін.87. Верховний Суд зробив висновок, що ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 не відповідають вимогам статті 263, частині четвертій статті 411 ЦПК України, не можуть вважатись законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню, а справа передачі в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.88. Оскільки судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про стягнення аліментів залишити без змін.3.Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, скасувати.4. Справу у наведеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.