Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Богунського районного суду м. Житомира, у складі судді Кузнєцова Д. В. від 16 жовтня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено.Визнано за ОСОБА_1 право власності на арочний склад (ангар) за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до заочного рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2014 року у справі № 295/10414/13-ц, яке набрало законної сили, спірний арочний склад (ангар) належав на праві власності ОСОБА_4, а тому за відсутності інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на це майно у порядку спадкування за законом.У вересні 2018 року заступник прокурора Житомирської області звернувся в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2015 року.Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року, заяву заступника прокурора Житомирської області, який діє в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2015 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 листопада 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 28 серпня 2019 рокускасовано, справу направлено на суду першої інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про прийняття заяви заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2015 року.Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що відкриваючи провадження у справі за заявою прокурора в інтересах Житомирської обласної ради про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та здійснюючи її розгляд по суті, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що Житомирська обласна рада не є учасником цієї справи, не залучалась судом до участі у ній, а тому за положеннями пункту 3 частини першої статті 424 ЦПК України Житомирська обласна рада як самостійно, так і прокурор, діючи в її інтересах, не мають права на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухваленого у цій справі рішення суду від 16 жовтня 2015 року.Разом з тим, якщо Житомирська обласна рада або прокурор, діючи в її інтересах, вважають, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2015 року вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки, вони мають право звернутись до суду з апеляційною скаргою на це судове рішення.Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05 жовтня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за заявою заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності у порядку спадкування.У листопаді 2020 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради подав апеляційну скаргу на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2015 року, вказуючи на те, що спірне майно - арочний склад (ангар) по АДРЕСА_1 відноситься до майнового комплексу пансіонату "ІНФОРМАЦІЯ_2", право власності на який оформлено за територіальною громадою сіл, селищ, міст Житомирської області згідно з рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 28 березня 2003 року № 525. Разом із тим, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2015 року право власності на вищевказане майно визнано за ОСОБА_1, чим порушуються майнові права Житомирської обласної ради як розпорядника майна територіальної громади, та яку не залучено до участі у справі. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року поновлено заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради строк на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомир від 16 жовтня 2015 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради на рішення Богунського районного суду м. Житомир від 16 жовтня 2015 року.Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради задоволено.Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 045,50 грн.Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 просила суд визнати право власності на арочний склад (ангар) за адресою: АДРЕСА_1, який належав її померлому чоловіку на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2014 року у справі № 295/10414/13-ц, проте не зареєстроване в установленому законом порядку. Разом із тим, із рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 28 серпня 2003 року № 525 вбачається, що право власності на об`єкти нерухомого майна - майновий комплекс пансіонату з лікуванням " ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить територіальній громаді сіл, селищ, міст Житомирської області, тобто Житомирській обласній раді, якому судом першої інстанції при вирішенні спору не надано правової оцінки.Таким чином, ухваленим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 жовтня 2015 року визнано право власності на вказане майно за ОСОБА_1, тобто вирішено питання про майнові права Житомирської обласної ради, яку не залучено до участі у розгляді справи.Зважаючи на наведені вище обставини належним відповідачем у справі є територіальна громада в особі Житомирської обласної ради.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуУ касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що судом першої інстанції не вирішувалося питання про права та обов`язки Житомирської обласної ради, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 23 квітня 2007 року ліквідаційна комісія обласного лікувально-оздоровчого реабілітаційного центру "ІНФОРМАЦІЯ_2", яка діяла на підставі рішення Житомирської обласної ради від 14 липня 2006 року № 27, продала, а ТОВ товариство з обмеженою відповідальністю "Укрелітбуд" (далі - ТОВ "Укрелітбуд") придбало арочний склад (ангар) по АДРЕСА_1, що встановлено рішенням Господарського суду Житомирської області від 16 червня 2009 року у справі № 1/2-Т, тобто спірне майно вибуло від власника за його волею. При цьому суд першої інстанції, встановивши, що спірну споруду арочного складу (ангар), по АДРЕСА_1 було придбано за відплатним договором від 02 вересня 2010 року, укладеним між ТОВ "Укрелітбуд" і ОСОБА_4 про погашення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги від 22 травня 2007 року № 122 і від 31 липня 2007 року №139, та рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2014 року, що набрало законної сили, яким за ОСОБА_4 визнано право власності на це майно, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 був добросовісним набувачем, а відтак право власності на спірне нерухоме майно належить їй, як спадкоємцю ОСОБА_4 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ червні 2021 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиЗаочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2014 року задоволено позов ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелітбуд" (далі - ТОВ "Укрелітбуд"), реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції та визнано дійсним договір про погашення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги від 22 травня 2007 року та від 31 липня 2007 року, укладений 02 вересня 2010 року між ТОВ "Укрелітбуд" і ОСОБА_4, та визнано за ОСОБА_4 право власності на арочний склад (ангар), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 22 серпня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради задоволено, заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.Із матеріалів спадкової справи № 104/2014, заведеної після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено, що ОСОБА_1 14 серпня 2014 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як дружина спадкодавця. Дітьми спадкодавця: ОСОБА_2 - 14 серпня 2014 року та ОСОБА_3 - 15 серпня 2014 року були подані нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .Постановою приватного нотаріуса Сєтак В. Я. від 04 червня 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно - арочний склад (ангар) за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з відсутністю реєстрації права власності спадкодавця.Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 28 серпня 2003 року № 525 оформлено право власності на майновий комплекс пансіонату " ІНФОРМАЦІЯ_2", що розташований у АДРЕСА_1 за територіальної громадою сіл, селищ, міст Житомирської області.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПоложенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).За положеннями статей 1220, 1222, 1270 ЦК України право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.Відповідно до статей 1297, 1278 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала на відсутність у неї можливості у позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом з незалежних від неї причин, зокрема у зв`язку з відсутністю у спадкодавця ( ОСОБА_4 ) правовстановлюючих документів на арочний склад (ангар) по АДРЕСА_1 .Так, ОСОБА_1 просила суд визнати право власності на арочний склад (ангар) за адресою: АДРЕСА_1, який належав її померлому чоловіку на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2014 року у справі № 295/10414/13-ц, право власності на яке спадкодавцем в установленому законом порядку не зареєстроване.Судом установлено, що відповідачі у справі: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 в установленому законом порядку відмовилися від прийняття спадщини. У пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) судам роз`яснено, що у спорах про визнання права власності на спадкове майно належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.Таким чином, за встановлених обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є неналежними відповідачами за вимогами ОСОБА_1 .З огляду на вказане належним відповідачами у цій справі є територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та Житомирська обласна рада.Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц).З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Таким чином, встановивши, що у цій справі в якості відповідачів залучено лише ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які є неналежними відповідачами за вимогами ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову через неналежний склад відповідачів, оскільки Житомирську обласну раду не було залучено в якості відповідача.При встановленні того, що оскаржуваним рішенням було вирішено питання про права та обов`язки Житомирської обласної ради, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 28 серпня 2003 року № 525 право власності на об`єкти нерухомого майна - майновий комплекс пансіонату з лікуванням " ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить територіальній громаді сіл, селищ, міст Житомирської області, тобто Житомирській обласній раді.У частині другій статті 410 ЦПК України визначено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 22 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2019 року, апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради задоволено, заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.З указаного вбачається, що рішення суду першої інстанції, на підставі якого за ОСОБА_4 визнано право власності на спірне майно, було скасовано. Таким чином, уданому випадку відсутнє втручання у право на мирне володіння майном, оскільки право власності не було набуто в установленому законом порядку.Твердження заявника про неврахування судом апеляційної інстанцій обставин, встановлених рішенням Господарського суду Житомирської області від 16 червня 2009 року у справі № 1/2-Т, на правильність висновків суду не впливає, оскільки з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що вказане судове рішення було скасовано постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 15 грудня 2009 року. Крім того, рішенням Господарського суду Житомирської області від 02 вересня 2010 року було скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації "Принцип" від 23 липня 2007 року на підставі якого за ТОВ "Укрелітбуд" було визнано право власності, зокрема, на споруду арочного складу (ангар) по АДРЕСА_1 .Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду