відповідачі: ОСОБА_2, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович, Державне підприємство "Сетам", приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліна Леонідівна,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року у складі судді Дубіжанської Т. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка А. С., Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л. Л., третя особа - ОСОБА_3, про визнання результатів торгів недійсними, визнання недійсним свідоцтва та рішення про державну реєстрацію прав.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до протоколу № 375573 про проведення електронних торгів від 13 грудня 2018 року ОСОБА_2 став переможцем торгів щодо 1/2 частини квартири загальною площею 59,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала їй на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 08 грудня 2004 року КЖЕП "Південне". Ціна продажу лоту - 142 555,00 грн.

Організатором торгів виступило ДП "Сетам". 04 січня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченком А. С. складено акт про проведені електронні торги. На підставі вищезазначеного акту про проведені електронні торги від 04 січня 2019 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. видано 15 січня 2019 року свідоцтво № НОМЕР_1 та в той же день прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначену частину квартири (з відкриттям розділу), індексний номер: 45057476, за ОСОБА_2 . Спірна частина квартири, загальною площею 59,2 кв. м, передана на реалізацію приватним виконавцем на підставі статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", а електронні торги проводилися в рамках виконавчого провадження № 5533762 при примусовому виконанні виконавчого листа № 204/8445/16-ц, виданого 26 липня 2017 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про солідарне стягнення з неї та її колишнього чоловіка - ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суми заборгованості в розмірі 270 668,00 грн.

Позивач зазначала, що в даному випадку, на електронних торгах продана 1/2 частина трикімнатної квартири, яка не була виділена у встановленому законом порядку в окремий самостійний об`єкт власності та яка не набула об`єкта нерухомості у передбаченому законом порядку, а тому, вказана частина квартири не могла бути предметом продажу на електронних торгах.

Ураховуючи викладене, позивач просила визнати недійсними проведені ДП "Сетам" електронні торги від 13 грудня 2018 року, акт про проведені електронні торги від 04 січня 2019 року, складений приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченком А. С., свідоцтво № НОМЕР_1, видане 15 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л., скасувати рішення та запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частини трикімнатної квартири загальною площею 59,2 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не оскаржувала дії приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів і мають самостійний спосіб оскарження. Посилань на будь-які порушення встановлених законодавством правил проведення торгів позовна заява не містить.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дії виконавця не були оскаржені позивачем в порядку та строки передбачені чинним законодавством. Спірне майно перебувало у власності саме позивача, яка була боржником у даному виконавчому провадженні, в межах якого майно, яке належало та зареєстровано за позивачем, описано, арештовано, оцінено та передано на реалізацію на електронні торги, які відбулись у законний спосіб. Позивачем не доведено порушень Порядку реалізації арештованого майна, які б вплинули на результати електронних торгів чи порушення прав і законних інтересів позивача, яка оспорює результати електронних торгів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 295/6105/15-ц (провадження №61-16778св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19).

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з клопотанням щодо направлення запиту до Комунального підприємства "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" Дніпровської міської ради для уточнення відомостей про власника домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що квартира АДРЕСА_1, знаходилась у спільній сумісній власності позивача з ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 08 грудня 2004 року, виданого КЖЕП "Південне".

Разом з тим звернення стягнення здійснено на 1/2 частини вищезазначеної квартири, що виключає можливість встановити, на яку саме частину квартири було звернено стягнення, оскільки виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, не здійснювався.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від ДП "Сетам" та ОСОБА_2, у яких вони просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно копії свідоцтва про право власності від 08 грудня 2004 року, виданого КЖЕП "Південне", ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5, т.1).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка А. С. від 07 грудня 2017 року, за заявою ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження № 553377625 з примусового виконання виконавчого листа № 204/8445/16-ц, виданого 26 липня 2017 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, про солідарне стягнення боргу з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в розмірі 270 668,00 грн.

05 квітня 2018 року приватним виконавцем винесена постанова про опис та арешт майна боржника, про що внесені відповідні дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під час примусового виконання рішення суду, приватним виконавцем встановлено, що за боржником ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (довідка з Державного реєстру речових прав № 112472647 від 01 лютого 2018 року).

27 серпня 2018 року приватним виконавцем винесені постанови про опис та арешт майна боржника, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, телевізора Samsung, музичного центру Samsung, домашній кінотеатр Panasonik, телевізор Saturn, кондиціонер спліт-система марки Wirpool. Боржник ОСОБА_1 була присутня при описі та арешті майна, про що свідчить особистий підпис в постановах про опис та арешт.

Приватним виконавцем з метою встановлення вартості описаного та арештованого майна для подальшої передачі для реалізації в рахунок погашення заборгованості боржника, 29 серпня 2018 року також винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, копія якої направлена сторонам виконавчого провадження для відома, та суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання для виконання, боржник 30 серпня 2018 року отримала зазначену постанову під особистий підпис.

Отриманий звіт про оцінку майна від 19 вересня 2018 року приватним виконавцем направлений 24 вересня 2018 року сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом.

13 грудня 2018 року ДП "Сетам" за заявкою приватного виконавця проведено електронні торги, за результатами проведення яких складено протокол від 13 грудня 2018 року № 375573, згідно якого, переможцем став ОСОБА_2, ціна продажу спірного майна - 142 555,00 грн.

За наслідками проведених торгів та протоколу від 13 грудня 2018 року, приватним виконавцем 04 січня 2019 року складено акт про проведені електронні торги.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 лютого 2019 року № 154714413, на підставі вищезазначеного акту про проведені електронні торги від 04 січня 2019 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. було видано 15 січня 2019 року свідоцтво № НОМЕР_1 та в той же день прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначену частину квартири (з відкриттям розділу), індексний номер: 45057476, за ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.

У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17 (справа № 668/5633/14-ц) викладено правовий висновок, що головну умову яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто для визнання судом прилюдних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

До предмета доказування належить дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час та місце проведення торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення прилюдних торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна, тощо підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визначення прилюдних торгів недійсними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно копії свідоцтва про право власності від 08 грудня 2004 року, виданого КЖЕП "Південне", ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві спільної приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5, т.1).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 лютого 2018 року № 112472647, що 26 вересня 2005 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності у формі - приватна, частка власності - 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.111, т.1).

На виконання ухвали Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 21 жовтня 2019 року КП ДМБТІ надано відповідь від 17 грудня 2019 року за № 17787, що станом на 31 грудня 2012 року в інвентарній справі за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності за ОСОБА_1 1/2 частки, ОСОБА_3 1/2 частки. На підставі свідоцтва про право власності на житло від 08 грудня 2004 року виданого КЖЕП "Південне", згідно розпорядження № 706-04, зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 12181191 (а.с. 174, т. 1).

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що квартира АДРЕСА_1, знаходилась у спільній сумісній власності позивача з ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 08 грудня 2004 року, виданого КЖЕП "Південне" є безпідставними, оскільки на електронних торгах була реалізована Ѕ частина квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховані висновки у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 295/6105/15-ц (провадження №61-16778св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені різні фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.