Іменем України12 липня 2021 рокум. Київсправа № 457/419/19провадження № 61-22275св19Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_5,треті особи: виконавчий комітет Трускавецької міської ради та служба у справах дітей Трускавецької міської ради,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимогУ квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_5, треті особи: виконавчий комітет Трускавецької міської ради та служба у справах дітей Трускавецької міської ради, про виселення.В обґрунтування позову вказав, що відповідно до договору дарування житлового будинку він є власником будинку АДРЕСА_1, який побудований у 1910 році та складається з сімнадцяти житлових кімнат та шести кухонь. Крім нього у спірному будинку також зареєстровані у квартирі № 6 ще четверо осіб, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .Згідно із звітом про проведення технічного обстеження (передпроектного) будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта, виконаного ФОП ОСОБА_6, спірний будинок знаходиться в аварійному стані, є непридатним для життя і здоров`я, як мешканців будинку, так і оточуючих. При цьому рекомендовано демонтаж або повна реконструкція будинку. На підставі вказаного звіту рішенням Трускавецького міськвиконкому від 30 листопада 2017 року № 227 спірний будинок визнано аварійним.12 квітня 2019 року він отримав лист-відповідь Трускавецької міської ради про те, що орган місцевого самоврядування неодноразово звертався до відповідача ОСОБА_2 з пропозицією щодо відселення його сім`ї у фонд житла для тимчасового проживання по АДРЕСА_3 до часу забезпечення сім`ї впорядкованим, достатнім за розміром житловим приміщенням, однак ОСОБА_2 відмовився виселятись зі спірного будинку.За таких обставин позивач просив виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_4 у фонд житла Трускавецької міської ради для тимчасового проживання до часу забезпечення їх впорядкованим, достатнім за розміром житловим приміщенням.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішеньРішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 03 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_4 у фонд житла Трускавецької міської ради для тимчасового проживання до часу забезпечення їх впорядкованим, достатнім за розміром житловим приміщенням.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідачі відмовляються добровільно виселитися із спірного житлового будинку, а ОСОБА_1 не може реалізувати своє право власності на цей будинок, який є аварійним та непридатним до життя, тому наявні правові підстави, передбачені статтями 109 ЖК УРСР та 391 ЦК України (435-15) , для виселення відповідачів із вказаного житла у фонд житла Трускавецької міської ради для тимчасового проживання до часу забезпечення їх впорядкованим, достатнім за розміром житловим приміщенням.Постановою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 03 червня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю передбачених законом підстав (статті 110-113 ЖК УРСР) для виселення відповідачів із квартири (та спірного будинку в цілому) без надання їм іншого постійного благоустроєного житла. Оскільки відповідачів виселено із житла, право на проживання у якому вони набули у встановленому законом порядку, виселення їх можливе лише у конкретно визначене постійне благоустроєне житлове приміщення, яке повинно бути зазначене в рішенні суду про виселення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводиУ грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Касаційна скарга мотивована тим, що міська рада неодноразово пропонувала відповідачам відселення у фонд житла для тимчасового проживання по АДРЕСА_3 . З урахуванням їх відмови суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність правових підстав, передбачених статтями 109 ЖК УРСР та 391 ЦК України (435-15) , для виселення відповідачів із вказаного житла у фонд житла Трускавецької міської ради для тимчасового проживання до часу забезпечення їх впорядкованим, достатнім за розміром житловим приміщенням. Крім того, спірний будинок з червня 2017 року остаточно зруйновано.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїВідповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 грудня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.У січні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиРішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради народних депутатів № 249 від 23 травня 1960 року вирішено надати ОСОБА_7 квартиру по АДРЕСА_1 .Згідно із архівним витягом з рішення Трускавецької міської ради народних депутатів Львівської області № 168 від 17 травня 1979 року в зв`язку з смертю основного квартиронаймача квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_7 його онуку ОСОБА_2 надано дозвіл на переоформлення договору найму житлової площі - 23,3 кв. м вказаної квартири та зобов`язано житлово-експлуатаційну контору переоформити договори найму житлової площі та відкрити особисті рахунки на ім`я останнього.Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради народних депутатів Львівської області № 243 від 18 жовтня 1990 року вирішено розширити житлове приміщення квартири АДРЕСА_6 за рахунок звільненої квартири № 6 у цьому ж будинку на склад сім`ї - 4 чоловіки та зобов`язано житлово-експлуатаційну контору внести зміни в нумерацію квартир та особові рахунки громадян ( ОСОБА_8 ).Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування житлового будинку від 03 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л. В. Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданою 04 квітня 2019 року відділом державної реєстрації Трускавецької міської ради, відомостями обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області та копій паспортів відповідачів у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4 (з 10 лютого 2016 року), ОСОБА_2 (з 22 серпня 1978 року), ОСОБА_3 (з 14 лютого 2004 року), ОСОБА_5 .Вдповідно до звіту, про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта, виготовленого ФОП ОСОБА_6, основні несучі конструкції будинку АДРЕСА_1 знаходяться в аварійному стані; фундаменти, стіни, перекриття, дахові конструкції виконані суцільними за один раз без перерв у конструкціях; фундаменти будівлі стрічкові бутобетонні на природній основі; перекриття - стан аварійний; несучі дерев`яні конструкції даху - стан незадовільний; інженерні мережі - стан аварійний; гідроізоляційне покриття даху - стан аварійний; дефекти та пошкодження основних конструкцій, які впливали б на несучу здатність будівлі наявні; загальний стан обстежуваних конструкцій аварійний (за станом найгіршого елемента) і вони потребують проведення ремонту чи посилення. Зношення конструкцій та мереж 70-85 %. Встановлено невідповідність об`єкта вимогам надійності і безпечної експлуатації будівель та споруд і можливість його безпечної експлуатації.Згідно з розділом 8 складеного звіту вказана будівля є непридатною для життя та створює загрозу для життя і здоров`я як мешканців будинку, так і оточуючих. Рекомендована до демонтажу або повної реконструкції у супроводі з відповідною проектною документацією, що розроблена сертифікованим фахівцем.Рішенням виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 227 від 30 листопада 2017 року житловий будинок АДРЕСА_1 визнано аварійним, таким, що загрожує обвалом та непридатним до експлуатації. У свою чергу, управління комунальної власності спільно з власником аварійного житлового будинку зобов`язано вжити заходів щодо відселення мешканців, а власника будинку зобов`язано провести невідкладні роботи по усуненню аварійної ситуації, а саме: обвалу будинку.08 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до міського голови міста Трускавець про термінове виселення відповідачів та отримав лист Трускавецької міської ради, у якому зазначено, що міська рада неодноразово зверталась до ОСОБА_2 з пропозицією щодо відселення його сім`ї в фонд житла для тимчасового проживання по АДРЕСА_3 до часу забезпечення сім`ї впорядкованим, достатнім за розміром житловим приміщенням, однак він відмовився.

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Касаційна скарга не підлягає задоволенню.Згідно положень статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.Відповідно до положень статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.Частиною 3 статті 9 ЖК Української РСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.Із матеріалів справи слідує, що починаючи з 1960 року родина відповідачів у законний спосіб користується квартирою АДРЕСА_4, який з грудня 2018 року належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування.Таким чином, на момент прийняття ОСОБА_1 в дар вказаного будинку він був обтяжений правом користування відповідачів вказаною квартирою. Крім того, зазначений будинок був визнаний аварійним рішенням органу місцевого самоврядування від 30 листопада 2017 року.Згідно частин першої-другої статті 7 ЖК УРСР періодично провадиться обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду. Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської ради народних депутатів.Згідно із статтею 110 ЖК УРСР громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню; будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом; будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий.Частиною другою статті 111 ЖК УРСР визначено, що якщо будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, у зв`язку з непридатністю для проживання підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежилий, інше благоустроєне жиле приміщення надається виселюваним державною, кооперативною або іншою громадською організацією, якій належить будинок, що підлягає знесенню, або якій призначається підлягаючий переобладнанню будинок (жиле приміщення), а в разі відсутності цієї організації чи неможливості надання нею жилого приміщення - виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів.Статтею 112 ЖК УРСР передбачено, що якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселюваним з цього будинку (жилого приміщення), інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів чи державною, кооперативною або іншою громадською організацією, а в разі неможливості надання жилого приміщення цією організацією - виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів.Надаване громадянам у зв`язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 цього Кодексу. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру (стаття 113 ЖК УРСР).У той же час громадянам, які вимушені залишити жиле приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують стану та безпеці відповідного жилого приміщення, біженцям жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються у порядку, встановленому законом (частина третя статті 132-1 ЖК УРСР).Жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання відносяться до спеціалізованих жилих приміщень, які повинні відповідати санітарним та технічним вимогам. Жила площа в жилих приміщеннях з фондів житла для тимчасового проживання надається за нормами, встановленими для проживання громадян у гуртожитках.За змістом статей 110-113 ЖК Української РСР, виселення громадян з будинків, які підлягають знесенню чи які загрожують обвалом, є можливим лише з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, яке надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів або організацією, якій відводиться земельна ділянка на якій знаходиться будинок, який підлягає знесенню.У відповідності до пункту 3 Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 422 (422-2004-п) , біженцям, які набули цього статусу відповідно до Закону України "Про біженців", внутрішньо переміщеним особам та громадянам, які вимушені залишити житлове приміщення внаслідок його аварійного стану, стихійного лиха або з інших підстав, які загрожують життю та здоров`ю особи або стану та безпеці відповідного приміщення, за рішеннями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад надаються житлові приміщення з фондів житла для тимчасового проживання.Аналіз зазначених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються особам лише за умови дотримання передбаченої законодавством процедури виділення такого житла, яка зокрема передбачає відповідність вказаного житла санітарним та технічним вимогам, передбаченим для спеціалізованих жилих приміщень, його належність до фондів житла для тимчасового проживання та ініціювання щодо його отримання особами, які вимушені виселятися із будинку внаслідок його аварійного стану, а не тими особами, яких виселяють у примусовому порядку.Частиною другою статті 109 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення. І лише, як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.У пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2018 року у справі "Садов`як проти України" зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене "згідно із законом", не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8, і не вважається "необхідним у демократичному суспільстві". Вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.Установивши, що право користування зазначеною квартирою виникло у відповідачів на законних підставах і протилежного позивачем не доведено, оцінивши втрату відповідачами свого права на користування житлом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків щодо відсутності передбачених законом підстав для виселення відповідачів із квартири (та спірного будинку в цілому) без надання їм іншого постійного благоустроєного житла. При цьому суд апеляційної інстанції підставно врахував, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішення не зазначено куди саме мають бути виселені відповідачі.Доводи касаційної скарги про те, що Трускавецька міська рада пропонувала виселити відповідачів у конкретне житло - квартиру по АДРЕСА_3, колегія суддів відхиляє, оскільки в рішенні суду першої інстанції не зазначено це житло як таке, куди мають бути виселені відповідачі. До того ж, суд апеляційної інстанції врахував відсутність у матеріалах справи відомостей про те, що житлове приміщення, яке пропонувалось відповідачам (по АДРЕСА_3 ) відповідає санітарним та технічним вимогам, передбаченим для спеціалізованих жилих приміщень, його належність до фондів житла для тимчасового проживання, а також дотримання процедури надання такого житла виселюваним особам.Посилання заявника на обмеження його прав як власника спірного будинку спростовуються тим, що на момент безоплатного отримання в дар спірного будинку у грудні 2018 року родина відповідачів більше 40 років мала законне право користуватися квартирою № 6 у цьому будинку.Отже, проявивши розумну обачність, ОСОБА_1 повинен був знати про обтяження майна, яке він прийняв у дар або, якщо він вважав таке обтяження надмірним - відмовитись від прийняття дарунку.Верховний Суд, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та встановлених обставин справи, які підтверджено її матеріалами, погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю, врахувавши, що задоволення вказаних вимог за відсутності вирішення питання про виселення відповідачів у конкретно визначене постійне благоустроєне житлове приміщення, яке повинно бути зазначене в рішенні суду про виселення, призведе до порушення права на їх житло, гарантоване статтею 8 Конвенції.Поряд із цим, доводи, наведені в касаційній скарзі, зокрема і щодо належності наданих позивачем доказів, фактично зводяться до переоцінки цих доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, що перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 400 ЦПК України.Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року - без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара