Постанова

Іменем України 07 липня2021 року м. Київсправа № 175/2251/16-цпровадження № 61-3482 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіна Надія Миколаївна,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Макарова М. О. від 17 лютого 2021 року, та касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року у складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних заявУ листопаді 2015 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (цивільна справа № 175/4756/15-ц), в якому банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 080,85 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 15 733,42 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 984,49 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 248,80 дол. США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 242,82 дол. США, штрафу (фіксована частина) у розмірі 10,85 дол. США, штрафу (процентна складова) у розмірі 860,48 дол. США, що за курсом Національного банку України від 09 вересня 2015 року становить 416 763,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог банк зазначав, що 11 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", було укладено кредитний договір № DNL0GA0000006949, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 11 червня 2008 року по 11 червня 2023 року включно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 67 335,76 дол. США на наступні цілі: у розмірі 55 000,00 дол. США на споживчі цілі, у розмірі

1 650,00 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 392,86 дол. США на страхування майна,

275,00 дол. США на особисте страхування, у розмірі 10 017,90 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно пунктом 7.2 даного Договору.

Кредитним договором визначено період сплати кредиту з 5 по 12 число кожного місяця та визначено порядок погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 979,05 дол. США, згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

На забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором того самого дня, 11 червня 2008 року, між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", було укладено Договір поруки № DNL0GA0000006949/1, за умовами якого ОСОБА_2 на добровільних засадах зобов`язалася перед Банком відповідати в повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1, які виникають з кредитного договору від 11 червня 2008 року

№ DNL0GA0000006949 з усіма змінами та доповненнями. Також, 11 червня 2008 року, між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 1 304 кв. м, яка розташована за тією самою адресою.

04 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № DNL0GA0000006949, за умовами якого пункт 8.1 Кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 було викладено у новій редакції, внесено зміни в визначення строку кредитування як "з 11 червня 2008 року по 20 листопада 2018 року" та розмір щомісячного платежу як "488,35 дол. США", всі інші пункти кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 залишилися без змін. Аналогічні зміни були внесені до договору поруки від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949/1, що підтверджується укладеним між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", додатковим договором № 1 до Договору поруки від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949/1.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при укладенні спірних договорів діяли свідомо, вільно, враховуючи власні інтереси, прийняли рішення про вибір банку та вступили з ним в договірні відносини, визначивши при цьому характер правочинів і умови договору.

Зазначало, що Банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, передбачені умовами кредитного договору, проте ОСОБА_1, яка впродовж довгого часу здійснювала платежі за кредитним договором, що підтверджується виписками з рахунків, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги банку про погашення заборгованості не реагувалаунаслідок чого станом на 16 листопада 2015 року утворилася заборгованість у розмірі

18 080,85 дол. США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15 733,42 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 984,49 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 248,80 дол. США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 242,82 дол. США, штраф (фіксована частина) у розмірі 10,85 дол. США, штраф (процентна складова)

у розмірі 860,48 дол. США, що за курсом Національного банку України складає 416 763,65 грн.

Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд позов задовольнити.У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіна Н. М., про захист прав споживача (справа № 175/2251/16-ц), яку у квітні 2019 року уточнила й просила суд: визнати недійсними кредитний договір від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 та додатковий договір від 04 грудня 2008 року № 1, укладений між нею та ПАТ КБ "Приватбанк"; визнати недійсним договір іпотеки житлового будинку; зобов`язати

ПАТ КБ "Приватбанк" зробити розрахунок повернення кредиту, внаслідок чого повернути їй безпідставно сплачені суми винагороди за нібито надані ПАТ КБ "Приватбанк" фінансові послуги.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 04 грудня 2008 року між нею та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є

АТ КБ "ПриватБанк", було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору № DNL0GA0000006949, за умовами якого пункт 8.1 кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 було викладено у новій редакції, внесено зміни у визначення строку кредитування як

"з 11 червня 2008 року по 20 листопада 2018 року" та розмір щомісячного платежу як "488,35 дол. США", всі інші пункти кредитного договору

від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 залишилися без змін. Аналогічні зміни були внесені до договору поруки від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949/1, що підтверджується укладеним між нею та

ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", додатковим договором № 1 до договору поруки від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949/1.

Вказувала, що вона та ОСОБА_2 засвідчили своїми особистими підписами, що ознайомлені й згідні як зі змістом вищевказаних договорів, так і з умовами додаткових договорів до них. З посиланням на Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) вважала несправедливими положення договорів, введення її та ОСОБА_2 в оману стосовно істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2016 року вищевказані цивільні справи було об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 080,85 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 15 733,42 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 984,49 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 248,80 дол. США, пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 242,82 дол. США, штраф (фіксована частина) у розмірі 10,85 дол. США, штраф (процентна складова) у розмірі 860,48 дол. США, що за курсом Національного банку України становить 416 763,65 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави для визнання кредитного договору недійсним як укладеного на несправедливих умовах, оскільки ОСОБА_1 не надала до суду доказів того, що вказаний кредитний договір порушує її права відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , а також є порушенням положень статей 203, 215, 1054, 1055 ЦК України. При цьому, ОСОБА_1 не довела істотних обставин, які б вказували на введення її в оману під час укладення договорів і додаткових договорів до них, не доведено умисел дій банку й сам факт встановлення несправедливих умов, а саме обов`язкових для споживача умов, за якими вона не мала реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, а також що є істотній дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Проведена за клопотанням ОСОБА_1 судово-економічна експертиза не довела факту введення позичальника в оману щодо реальної процентної ставки та сукупної вартості кредиту. Суд послався на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду: від 06 лютого 2018 року у справі № 464/3576/15-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 761/4828/15-ц, від 01 лютого 2018 року у справі № 713/686/16-ц.Крім того, вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки житлового будинку та зобов`язання Банку зробити розрахунок повернення кредиту, внаслідок чого повернути їй безпідставно сплачені суми винагороди за нібито надані банком фінансові, є безпідставні, оскільки послуги є похідними позовними вимогами від первісних позовних вимог, тобто задоволення яких залежить від задоволення позовної вимоги (основної вимоги).Щодо позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк", то суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до умов договору ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та плату за його користування не пізніше закінчення строку дії договору, але в добровільному порядку кредитні кошти у повному розмірі не повернула, на вимоги як позичальник, так і поручитель не реагували, чим порушили прийняті на себе договірні зобов`язання. Розмір кредитної заборгованості відповідає вимогам закону та умовам кредитного договору.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанціїПостановою Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 скасовано. У задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 відмовлено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу (фіксованої частини та процентної складової), відмовлено у задоволенні вказаної вимоги, змінено рішення в частині нарахування пені, стягнуто її у національній валюті України у сумі 5 597,00 грн, визначено загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню станом на 16 листопада 2015 року, 16 966,71 дол. США, що складається з: 15 733,42 дол. США заборгованості за кредитом, 984,49 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом, 248,80 дол. США заборгованості по комісії за користування кредитом, що еквівалентно до курсу Національного банку України становить 391 082,66 грн. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладений між сторонами кредитний договір не суперечить чинному на момент укладення законодавству, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину, під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 було надано необхідну інформацію про умови кредитування. Крім того, ОСОБА_1 протягом тривалого часу виконувала зобов`язання за договором, не ставлячи під сумнів його дійсність.Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ "ПриваБанк", суд першої інстанції вірно виходив із того, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання у зв`язку із чим виникла заборгованість за кредитним договором, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів. Проте, суд апеляційної інстанції з даним висновком суду першої інстанції в частині стягнення коштів з поручителя ОСОБА_2 не погодився, оскільки порука ОСОБА_2, за договором поруки від 11 червня 2008 року укладено на забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 11 червня 2008 року є припиненою з підстав, передбачених частиною четвертою статті 559 ЦК України, так як відповідно до виписки про погашення кредиту та розрахунку заборгованості по кредитному договору від 11 червня 2008 року вбачається, що остання сплата була здійснена ОСОБА_1 10 квітня 2015 року, а АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом 16 листопада 2015 року (більше шести місяців).Також, суд апеляційної інстанції, вказав, що сума пені у розмірі 242,82 дол. США підлягає стягненню у національній валюті України - гривні, оскільки пеня є штрафною санкцією, сплата якої законом та договорами передбачена у національній валюті України - гривні. Крім того, вирішуючи питання про визначення складових заборгованості, суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача штрафи (фіксована частина та процентна складова), оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. При цьому, посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України.

Короткий зміст вимог касаційних скаргУ березні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду

із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 17 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову банку до ОСОБА_2

та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги

задовольнити у повному обсязі. В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, в якій,

з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, витребувано цивільну справу № 175/2251/16-ц із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику надати суду уточнену касаційну скаргу та документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленомих порядку і розмірі. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.На виконання вимог зазначеної вище ухвали Верховного Суду від 29 березня 2021 року ОСОБА_1 надіслала до суду уточнену касаційну скаргу та докази, що підтверджуються сплату судового збору.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року відмовлено, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, суд апеляційної інстанції неправильно визначив строк припинення поруки, оскільки відповідно до пункту 12 договору порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором, строк виконання зобов`язань за кредитним договором встановлено до 20 листопада 2018 року, тому порука припиняється 20 листопада 2023 року. При цьому, зазначає, що навіть якщо відраховувати припинення поруки з дати останнього платежу, проведеного у 10 квітні 2015 року, то порука припиняється 10 квітня 2020 року, а Банк пред`явив вимогу до поручителя у листопаді 2015 року, звернувшись до суду із позовною заявою, тому вважає, що звернувся до поручителя в строк дії договору поруки. Посилається на аналогічну правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-18цс16.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, суди належним чином не дослідили надані докази, неправильно встановили фактичні обставини у справі, оскільки зазначає, що вона не отримувала через касу АТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти у розмірі 67 335,76 дол. США, а банк не надав доказів, що підтверджують видачу через касу Банку вказаної суми. При цьому, зазначає, що 11 червня 2008 року нею було отримано через касу Банку кредитні кошти у розмірі 50 тис дол. США, а 06 листопада

2008 року нею було повернуто через касу Банку кредитні кошти у розмірі

32 тис дол. США. Таким чином, 04 грудня 2008 року між нею та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору від 11 червня 2008 року, між ОСОБА_2 та АТ КБ "ПриватБанк" додаткового договору № 1 до договору поруки від 11 червня 2008 року, якими не зменшено розмір виданих ОСОБА_1 кредитних коштів з урахуванням дострокового повернення 32 тис дол. США 06 листопада

2008 року. При цьому, сума отриманих кредитних коштів суттєво відрізняється від суми, зазначеної в кредитному договорі, а саме: отримано було лише 50 тис дол. США, а відповідно до кредитного договору надано кредитні кошти у розмірі 67 335,76 дол. США, що не підтверджено доказами, а саме видатковим касовим ордером, касовою книгою, випискою Ба нку тощо.

Також, вказує, що у Додатку № 1 до кредитного договору від 11 червня

2008 року "загальна вартість кредиту" зазначена річна процентна ставка на залишок кредиту - 15%, при цьому, міститься пункт, в якому зазначено "Реальна процентна ставка - 19,3%". Таким чином, АТ КБ "ПриватБанк" свідомо ввело її в оману щодо встановленого розміру кредиту, відсотків та сукупної вартості кредиту, такі умови кредитного договору є дискримінаційними, суперечать принципу добросовісності та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків на шкоду позичальника, що значно погіршує її становище, як споживача порівняно з

АТ КБ "ПриватБанк" (надавачем фінансових послуг).

Вважає, що кредитний договір є від 11 червня 2008 року та додатковий договір № 1 від 04 грудня 2008 року є недійсними, так як за змістом вони суперечать встановленим в них умовам в частині невідповідності суми кредиту, сукупній вартості кредиту та розміру щомісячного платежу за кредитом, що прямо встановлена законом.

Крім того, зазначає, що Банк звернувся до суду з позовом 16 листопада

2015 року, тобто з пропуском встановленого частиною четвертою

статті 559 ЦК України шестимісячного строку для звернення з вимогами до поручителя, який в даному випадку має відраховуватися від дати виконання основного зобов`язання за кредитним договором, тобто від 11 березня

2015 року, а тому порука с припиненою.

Також, вказує, що експертом неодноразово зазначалося про неможливість визначення правильності нарахування заборгованості та її складових у зв`язку із ненаданням банком у повному обсязі всіх необхідних документів.

АТ КБ "ПриватБанк" у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що суди вірно відмовили у задоволенні її позову, оскільки порушень закону при укладенні кредитного договору та договору іпотеки банком не допущено, нею отримані кредитні кошти і кредит не погашено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами11 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", укладено кредитний договір № DNL0GA0000006949, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 11 червня 2008 року по 11 червня 2023 року включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 67 335,76 дол. США на наступні цілі: у розмірі 55 000,00 дол. США на споживчі цілі, у розмірі 1 650,00 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 392,86 дол. США на страхування майна, 275,00 дол. США на особисте страхування, а також у розмірі 10 017,90 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно пунктом 7.2 даного договору.Кредитним договором визначено період сплати кредиту з 5 по 12 число кожного місяця та визначено порядок погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 979,05 дол. США, згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії (т. 1, а. с. 15-17).На забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором, того самого дня, 11 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", було укладено договір поруки № DNL0GA0000006949/1, за умовами якого ОСОБА_2 на добровільних засадах зобов`язалася перед Банком відповідати в повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1, які виникають з Кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 з усіма змінами та доповненнями. Того самого дня, 11 червня 2008, року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", укладено Договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 1 304 кв. м, яка розташована за тією самою адресою (т. 1, а. с. 19, 42-49).04 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № DNL0GA0000006949, за умовами якого пункт 8.1 кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 було викладено у новій редакції, внесено зміни в визначення строку кредитування як "з 11 червня 2008 року по 20 листопада 2018 року" та розмір щомісячного платежу як "488,35 дол. США", всі інші пункти кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 залишилися без змін. Аналогічні зміни були внесені до договору поруки від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949/1, що підтверджується укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", додатковим договором № 1 до договору поруки від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949/1 (т. 1, а. с. 18, 20).За розрахунком Банку, станом на 16 листопада 2015 року утворилась заборгованість у розмір 18 080,85 дол. США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15 733,42 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 984,49 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 248,80 дол. США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 242,82 дол. США, штраф (фіксована частина) у розмірі 10,85 дол. США, штраф (процентна складова) у розмірі 860,48 дол. США, що за курсом Національного банку України на 09 вересня 2015 року складає 416 763,65 грн (т. 1, а. с. 6-9). Згідно з висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 липня 2018 року №4246/4247-17 про проведення судово-економічної експертизи, зазначено, що по першому питанню: документально підтверджується надання кредиту за кредитним договором від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 в сумі 57 317,86 доларів США, у тому числі 54 999,93 дол. США готівкою, 1 650,00 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту та сплату страхових премій в рахунок ЗАО "Ингосстрах" у сумі 1 334,30 грн (275,03 дол. США) і в сумі 1 906,14 грн (392,90 дол. США). По другому питанню: документально підтверджується сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 та додатковим договором до нього від 04 грудня 2008 року станом на 09 вересня 2015 року по сплаті відсотків за кредитом в сумі 984,86 дол. США, погашення основної суми боргу в сумі 15 733,42 дол. США сплаті комісії 235,89 дол. США. По третьому питанню: метод "факт/360" визначення кількості днів для обрахування процентних доходів, зазначений в п.3.3 кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 відповідає пункту 1.22 Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255 (z0583-03) . По четвертому питанню: документально підтверджується сума заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 та додатковим договором до нього від 04 грудня 2008 року станом на 09 вересня 2015 року по сплаті процентів за кредит у сумі 984,86 дол. США, погашення основної суми боргу в сумі 15 733,42 дол. США, сплаті комісії 235,89 дол. США. Підтвердити документально заборгованість з пені не надається можливе з причин, наведених у дослідницькій частині. По п`ятому питанню: розрахунок списання коштів, внесених ОСОБА_1 на погашення тіла кредиту та відсотків по кредиту за кредитним договором від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 та додатковим договором до нього від 04 грудня 2008 року здійснено ПАТ КБ "ПриватБанк" відповідно до умов договору. По шостому питанню: визначити, чи правильно здійснено відповідачем нарахування пені та штрафних санкцій за весь період з моменту укладення кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 та додатковим договором до нього від 04 грудня 2008 року в обсязі, наданих на дослідження документів, не надається можливим. По сьомому питанню: відповідно до вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) та умов кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949, за даними дослідження сукупна вартість кредиту складає: а) у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних) - 23,83 %; б) у вигляді абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі) - 131 704,91 дол. США. Докладно по періодам та сумам розрахунок сукупної вартості кредиту за кредитним договором наведено у додатку № 1 до висновку. Розрахунок реальної процентної ставки в розмірі 19,3 % у додатку № 1 до кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 відсутній. Абсолютне значення подорожчання кредиту в кредитному договорі від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 та додатку № 1 до нього, не зазначено. Реальна процентна ставка, яка зазначена в додатку № 1 до кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 у розмірі 19,3 % не відповідає розміру реальної процентної ставки за даними дослідження 23,83 %. Визначити причини розбіжностей не надається за можливе, оскільки в додатку № 1 до кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 відсутній розрахунок реальної процентної ставки 19,3 % у розрізі періодів, видів нарахувань та сум. У додатковому договорі № 1 від 04 грудня 2008 року до кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 не зазначено сукупну вартість кредиту у вигляді реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі). Графік платежів до додаткового договору № 1 від 04 грудня 2008 року відсутній. Тому визначити реальну процентну ставку (у процентах річних) та абсолютне значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі) згідно додаткового договору № 1 від 04 грудня 2008 року до кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 не надається за можливе. По восьмому питанню: визначити документально обґрунтований щомісячний платіж виходячи з базових умов, викладених в кредитному договорі від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 та додатковому договорі № 1 від 04 грудня 2008 року до нього, не надається за можливе з причин, наведених у дослідницькій частині. Визначити, чи обґрунтовано нормативно та документально виконано ПАТ КБ "Приватбанк" оформлення з надання кредиту по договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 та додатковому договорі № 1 від 04 грудня 2008 року до нього, не надається за можливе з причин, наведених у дослідницькій частині. Відповідно до розрахунків експерта реальна відсоткова ставка за кредитним договором становить 23,83 %. При розрахунку відсоткової ставки за кредитним договором від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 експерт враховує суми платежів, що передбачені окремими договорами страхування майна від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949, договір особистого страхування від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949, умови яких не досліджувались експертом, і за своїм змістом є окремими правочинами, що не можуть враховуватись при розрахунку відсоткової ставки за кредитним договором від 11 червня 2008 року №DNL0GA0000006949. У дослідницькій частині висновку по другому, четвертому, п`ятому, шостому питаннях експертом розраховано графік погашення кредиту за яким всього сума платежів складає 177 276,29 дол. США, у тому числі відсотків та винагороди складає 119 958,43 дол. США, сума кредиту 57 317,86 дол.США, тобто визначає вартість кредиту на загальну суму 177 276,29 дол. США. Відповідно до додатку № 1 до висновку експерта № 4246/4247-17 розрахунок сукупної вартості кредиту за кредитним договором від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949, вже враховуючи вартість страхових договорів до кредитного договору, визначає суму 186 626,33 дол. США як вартість кредитного договору № DNL0GA0000006949 від 11 червня 2008 року і відсоткову ставку в розмірі 23,83 %.Графіком погашення кредиту за підписом ОСОБА_1, додаток № 2 до кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 визначено абсолютна вартість кредитного договору в розмірі 177 982,46 дол. США з яких 120 664,60 дол. США відсотків і винагороди, 57 317,86 дол. США тіло кредиту. Визначення відсоткової ставки за підписом ОСОБА_1 додаток № 1 до кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 не спростовано експертом за наявністю арифметичних помилок і врахування до вартості кредиту окремих правочинів (страхових договорів з страхування майна і особистого страхування), також експертом не враховано зміни терміну договору і розміру щомісячних платежів до 488,35 дол. США (т. 2, а. с.125-146).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" вказує те, що суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-18цс16. Крім цього, судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).На обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 посилається на те, що судами попередніх інстанції належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Вказаним вимогам закону судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній АТ КБ "ПриватБанк" частині не відповідає, а тому касаційна скарга банку підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 - відхиленню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про недійсність правочинів

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу та інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідності до положень частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Так, фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватись до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту.

Згідно з положеннями частини першої статті 215 ЦК України та роз`яснень, наданих судам у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним" (v0009700-09) , правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частини перша і друга статті 638 ЦК України).

Згідно і статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За своєю юридичною природою кредитний договір є реальним договором, оскільки для його укладення, крім згоди сторін, необхідно вчинення певної дії, зокрема, передачі коштів, а тому такий договір є укладеним з моменту передачі грошей.

Судами встановлено, що кредитний договір від 11 червня 2008 року

№ DNL0GA0000006949 разом з додатковим договором до нього від 04 грудня 2008 року, договір іпотеки разом з додатковим договором до нього

від 04 грудня 2008 року є укладеними, оскільки позичальником

ОСОБА_1 відповідно до особисто підписаного кредитного договору отримано грошові кошти, про що також не заперечувала сама позичальник,

а поручитель ОСОБА_2 на добровільних засадах взяла на себе зобов`язання перед Банком відповідати в повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_1, які виникають з умов Кредитного договору з усіма змінами та доповненнями до нього.

Відповідно до умов оспореного ОСОБА_1 кредитного договору всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за кредитом, згідно цього Договору, зазначені в розділі 8 цього Кредитного договору, що є невід`ємною частиною цього Договору, під яким стоїть особистий підпис ОСОБА_1 .

Крім того, судами встановлено, що між сторонами існували певні відносини, а саме, ОСОБА_1 дійсно отримувала кредитні кошти на умовах передбачених вищевказаним Кредитним договором, а перед укладенням вищевказаного Кредитного договору та всіх додаткових угод до нього, вона була проінформована про всі істотні умови Кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949, терміни погашення кредиту, розміри та терміни сплати процентів, що також підтверджується її особистим підписом

Частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, яка діяла на момент укладення Кредитного договору), та частиною першою статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що фінансові послуги врегульовують питання щодо відомостей, які кредитодавець має у письмовій формі повідомити споживачеві перед укладенням договору споживчого кредитування.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, яка діяла на момент укладення Кредитного договору) та частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.

За змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 23 травня 2018 року у справі № 619/130/16-ц .

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що на час укладання кредитного договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949 та додаткового договору до нього від 04 грудня 2008 року Банком було роз`яснено позичальнику ОСОБА_1 всю обов`язкову інформацію, яка передбачалася статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору).

Згідно умов кредитного договору Банк на виконання абзацу "д" пункту 2 частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору), повідомив ОСОБА_1 про відсотки, винагороду, комісію за надання кредитних коштів у момент видачі кредиту. Банк повідомив ОСОБА_1 про орієнтовну сукупну вартість кредиту. Орієнтовна сукупна вартість кредиту включає лише платежі, пов`язані з кредитом.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, судами встановлено, що під час підписання ОСОБА_1 кредитного договору, остання не повідомляла банк про наявність у неї будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої їй інформації, як про особу і місце знаходження банку, так і про умови отримання, користування та повернення кредиту. Отримання кредиту споживач не заперечувала. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила факт про надану повну інформацію про умови кредитування, а саме: мету, для якої кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями позичальника, тип відсоткової ставки, суму на яку кредит може бути виданий, орієнтовану сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливість дострокового повернення кредиту та його умови, необхідність здійснення оцінки майна, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється, податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які позичальник має право, та відомості про те, від кого позичальник може одержати докладнішу інформацію, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Верховний Суд погоджується із висновками судів, що укладений між сторонами кредитний договір не суперечить нормам чинного законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину, під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 було надано необхідну інформацію про умови кредитування.

Вказане також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341цс15.

Крім того, слід зазначити, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу виконувала зобов`язання за договором, не ставлячи під сумнів його дійсність.

Також судом першої інстанції за клопотанням ОСОБА_1 у справі була призначена судово-економічна експертиза, яка проведена Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз. Згідно висновку експерта № 4246/4247-17 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 30 липня 2018 року, доводи ОСОБА_1 щодо порушення банком чинного законодавства при укладенні кредитного договору: нечесна підприємницька практика банку, введення споживача в оману щодо реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту, порушення банком Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, не підтверджені.

Щодо позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до позичальника ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом та доводів її касаційної скарги в цій частині

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 та частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Апеляційним судом вірно встановлено, що кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсним не визнаний, а тому відповідно до статті 204 ЦК України повинні виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самих договорів.

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом установлено, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом, яка станом на 16 листопада 2015 року становить 18 080,85 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15 733,42 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 984,49 доларів США, заборгованості

по комісії за користування кредитом у розмірі 248,80 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 242,82 доларів США, штраф (фіксована частина) у розмірі 10,85 доларів США, штраф (процентна складова) у розмірі 860,48 доларів США, що за курсом

23,05 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 09 вересня 2015 року складає 416 763,65 грн.

Указану суму кредитної заборгованості апеляційний суд вірно стягнув на користь банку з позичальника ОСОБА_1 . Доводи позичальника щодо неотримання в касі банку всієї суми кредиту спростовуються наданими банком письмовими доказами, які суд належним чином оцінив, а тому посилання касаційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними. А, заявляючи про обман з боку Банку і ОСОБА_2, при укладенні договору поруки, позивач не надала процесуальних повноважень діяти від імені ОСОБА_2, яка таких вимог не заявляла.

Щодо позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до поручителя ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом

Верховний Суд не погоджується з судовим рішенням апеляційного суду в цій частині з таких підстав.

Відповідно до статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Апеляційний суд виходив із того, що за договором поруки не встановлено строку його виконання, а умова договору поруки про його дію до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки. Тому суд вважав, що порука припинена відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, згідно з якою порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пред`явлення вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов`язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов`язань не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно якою строк визнається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію.

Апеляційний суд послався на те, що відповідно до виписки про погашення кредиту та розрахунку заборгованості по кредитному договору від 11 червня 2008 року № DNL0GA0000006949, що остання сплата була здійснена ОСОБА_1 10 квітня 2015 року, АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з відповідним позовом 16 листопада 2015 року, а тому порука є припиненою.

Верховний Суд вважає, що апеляційним судом у цій частині неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Так, згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), статтею 367 ЦПК України (межі позгляду справи судом апеляційної інстанції) апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині вимог Банку до поручителя ОСОБА_2 при відсутності самої апеляційної скарги поручителя, а процесуальних повноважень представляти її інтереси у позичальника ОСОБА_1 не було.

При цьому, вийти за межі доводів апеляційної скарги, як це передбачено частиною четвертою статті 367 ЦПК України, можливо лише при наявності визначених законом умов та при наявності самої апеляційної скарги цієї особи. Поручитель ОСОБА_2 апеляційну скаргу не подавала, у суді апеляційної інстанції взагалі не була присутня і своїх доводів не зазначала.

Крім того, зазначаючи, що в договорі поруки не встановлено строк її дії, апеляційний суд не звернув уваги на положення пункту 12 договору поруки від 11 червня 2008 року, в якому ОСОБА_2 погодилася з тим, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 (п`яти) років з дня встановлення терміну повернення кредиту (а.с. 19, т.1). Вносячи 04 грудня 2008 року зміни до договору поруки вказана умова дії договору поруки змінена не була (а. с. 20, т.1). Такі умови договору поруки недійсними не визнані, а тому діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає, що в цій частині постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направлення справи на новий розгляд, оскільки у силу своїх процесуальних повноваджень, передбачених статтею 400 ЦПК України, Верховний Суд не може ухвалити власне судове рішення, так як треба досліджувати докази, давати їм оцінку.

При цьому апеляційному суду слід звернути увагу на наявні на а. с. 11, т. 1, повідомлення Банку, надіслані поручителю ОСОБА_2 03 листопада 2015 року про дострокове погашення кредиту у повному обсязі, й на цей час вже була наявна кредитна заборгованість у значному розмірі (а. с. 6-9, т.1).

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України воно підлягає скасуванню в оскарженій Банком частині з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково, касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у частині позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.В іншій нескасованій частині рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець