розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 липня 2019 року під головуванням судді Поліщук І. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Юридичного департаменту Одеської міської Ради, державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської Ради Кравцан Марини Миколаївни, треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шота", Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про визнання реконструкції нежитлового приміщення самочинним будівництвом, зобов`язання привести об`єкт нерухомого майна до попереднього стану, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради та визнання правочину недійсним, а також

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Юридичного департаменту Одеської міської ради, державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М. М., треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Шота" (далі - ОСББ "Шота"), департаменту комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент ОМР), Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління Державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради (далі - УДАБК ОМР), про визнання реконструкції нежитлового приміщення самочинним будівництвом, зобов`язання привести об`єкт нерухомого майна до попереднього стану, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради та визнання правочину недійсним.

Позов мотивовано тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

На початку травня 2018 року у цокольному нежитловому приміщенні, розташованому безпосередньо під його квартирою, у секції № 6 вказаного будинку, було розпочато будівельні роботи, що супроводжувалися знесенням стін та перегородок, встановлення дверних та віконних отворів у несучих стінах, а також розширенням території приміщення за рахунок захоплення земельної ділянки, що належить на праві власності територіальній громаді м. Одеси, в тому числі шляхом облаштування непередбаченого проектом забудовника додаткового входу, навісів (козирків).

В результаті його звернень до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування стало відомо, що вказані роботи самовільно здійснює власник нежитлового приміщення ОСОБА_2

11 травня 2018 року було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення НОМЕР_1, загальною площею 123,5 кв. м, на АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1554407551101.

Зазначав, що ознайомившись з технічним паспортом на нежитлове приміщення (офіс) АДРЕСА_3, виготовленому 10 квітня 2018 року ФОП ОСОБА_4, він переконався, що проектом забудовника передбачено наявність тільки одного входу в приміщення (зі сторони АДРЕСА_2, інших входів з боку двору багатоквартирного будинку, проектом не передбачено, тому 29 травня 2018 року він звернувся до суду з відповідним позовом до ОСОБА_2

22 червня 2018 року Малиновським районним судом м. Одеси відкрито провадження у справі, однак 21 червня 2018 року УДАБК ОМР було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД № 061181720584, а 02 серпня 2018 року зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141182141795 за адресою: АДРЕСА_4 .

10 липня 2018 року він звернувся з заявою до УДАБК ОМР з проханням перевірити законність проведення ОСОБА_2 реконструкції нежитлового приміщення.

Наказом УДАБК ОМР ДАБК від 21 серпня 2018 року № 01-13/230 було скасовано реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 061181720584 від 21 червня 2018 року "Реконструкція нежитлового приміщення НОМЕР_1 під квартиру АДРЕСА_5" за адресою: АДРЕСА_4 .

Окрім цього наказом УДАБК ОМР від 21 серпня 2018 року № 01-13 /231 було скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкту, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 02 серпня 2018 року № ОД 141182141795 "Реконструкція нежитлового приміщення НОМЕР_1 під квартиру АДРЕСА_5" за адресою: АДРЕСА_4 .

Зазначав, що в подальшому йому стало відомо про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_3 . Підставою для реєстрації права власності також зазначено декларацію про готовність об`єкта до експлуатації серії ОД 141182141795, видану 02 серпня 2018 року УДАБК ОМР, яка є скасованою.

01 жовтня 2018 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси на підставі його заяви накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_2 на праві власності.

Незважаючи на викладене, 03 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та її батьком ОСОБА_3 укладено договір дарування вказаної квартири, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Галій Т. С., який є фіктивним, оскільки договір укладено майже одразу після постановлення судом ухвали про накладення арешту на майно, відчуження нерухомого майна відбулося за період дії ухвали про забезпечення позову та за відсутності реального настання наслідків укладеного правочину, оскільки фактично саме ОСОБА_2 продовжує ним володіти та користуватися.

Посилаючись на зазначені обставини позивач остаточно просив:

- визнати реконструкцію нежитлового приміщення НОМЕР_1 під квартиру АДРЕСА_6, здійснену ОСОБА_2, самочинним будівництвом;

- зобов`язати ОСОБА_2 за власний рахунок привести квартиру АДРЕСА_3 у первинний стан, згідно з технічним паспортом на нежитлове приміщення (офіс) АДРЕСА_3 від 10 квітня 2018 року, виготовленого ФОП ОСОБА_4, інвентаризаційна справа № 10-п 608/04, та проектною документацією 12-14 поверхового будинку АДРЕСА_7 ), виданий ТОВ "Гражданпроект" у 2008 році, а також фасад будинку АДРЕСА_2 (шоста секція) шляхом приведення у первинний стан приямків цокольного поверху та демонтажу (знесення) самовільно влаштованих навісів (козирків) над даними приямками;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М. М. про внесення змін до відомостей про об`єкт нерухомого майна від 08 серпня 2018 року, індексний номер 42447976;

- визнати недійсним (фіктивним) договір дарування від 03 жовтня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Галій Т. С., зареєстрований в реєстрі за № 3911, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ОСОБА_2 у вересні 2018 року звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, в якому просила суд усунути перешкоди у користуванні належної їй на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_3 шляхом зобов`язання ОСОБА_1, як власника квартири АДРЕСА_1 у цьому ж будинку демонтувати за власний рахунок незаконно та самовільно змонтовані ним каналізаційні труби та приведення приміщення у первісний стан.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що у лютому 2018 року у приміщенні квартири АДРЕСА_3, яка належить їй на праві приватної власності, виявлено самовільно та незаконно змонтований відрізок каналізаційної мережі та труб водопостачання, які знаходяться безпосередньо під стелями її квартири. Відповідно до експертного дослідження від 23 серпня 2018 року, прокладений в приміщенні її квартири відрізок каналізаційної мережі не відповідає проектній документації та вимогам ДБН.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок привести квартиру АДРЕСА_3 у первинний стан, згідно з технічним паспортом на нежитлове приміщення (офіс) АДРЕСА_3 від 10 квітня 2018 року, виготовленого ФОП ОСОБА_4, інвентаризаційна справа № 10-п 608/04 та проектною документацією 12-14 поверхового будинку АДРЕСА_7 ), виданий ТОВ "Гражданпроект" у 2008 році.

Зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок привести у первинний стан фасад будинку АДРЕСА_2 (шоста секція) шляхом приведення у первинний стан приямків цокольного поверху та демонтажу (знесення) самовільно влаштованих навісів (козирків) над даними приямками.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М. М. про внесення змін до відомостей про об`єкт нерухомого майна від 08 серпня 2018 року, індексний номер 42447976, згідно з яким за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 13 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Галій Т. С., зареєстрований в реєстрі за № 3911.

Скасовано реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна (1554407551101) за ОСОБА_3 та поновлено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 .

У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 липня 2019 року без зміни.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 здійснила реконструкцію нежитлового приміщення НОМЕР_1 під квартиру АДРЕСА_3 шляхом розширення приямків цокольного поверху та влаштування навісів (козирків) над даними приямками на земельній ділянці, власником якої вона не є, без дозволів відповідних органів, без виготовлення проекту та з порушенням будівельних норм і правил.

Крім того, ОСОБА_2 наведено недостовірні дані в повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 21 червня 2018 року щодо наявних містобудівних умов та обмежень та в декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 02 серпня 2018 року, в якій вказано недостовірні дані в частині інформації про проектну документацію, оскільки листом від 03 серпня 2018 року Філія ДП "Укрдержбудекспертиза" в Одеській області повідомила, що експертиза проектної документації за вказаною адресою на нежитлове приміщення НОМЕР_1, філією не здійснювалась, експертний звіт не складався та не видавався.

Враховуючи, що рішення державного реєстратора юридичного департаменту ОМР Кравцан М. М. від 08 серпня 2018 року про внесення змін до запису Державного реєстру прийнято на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 02 серпня 2018 року, яка містить недостовірні дані, на самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, щодо якого протиправно та необґрунтовано було зареєстровано декларацію, таке рішення підлягає скасуванню.

Щодо визнання недійсним договору дарування від 03 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суди виходили з того, що він укладений під час розгляду даної справи. ОСОБА_2 була обізнана про відкриття провадження у даній справі та що, ухвалою суду від 01 жовтня 2018 року у цій справі накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3, ОСОБА_2 фактично продовжує розпоряджатися спірним майном, а тому вбачаються ознаки укладання фіктивного правочину між ОСОБА_2 та її батьком ОСОБА_3, з метою ускладнення виконання в подальшому можливого рішення суду в разі задоволення позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, суди виходили з його безпідставності, оскільки ОСОБА_2 прийняла нежитлове приміщення за актом приймання-передачі від забудовника АДРЕСА_1 від 09 січня 2018 року з уже змонтованими каналізаційними трубами, претензій під час приймання не пред`являла, доступ до вказаного приміщення ОСОБА_1 після 09 січня 2018 року дотепер не мав. Крім того ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 або інші особи за його дорученням, незаконно та самовільно змонтували каналізаційні труби в належному їй приміщенні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 липня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій помилкові.

ОСОБА_2 вказує, що судами попередніх інстанцій до уваги були прийняті докази лише однієї сторони у справі та не враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 520/15075/17 де зазначено, що позивачем при звернення до суду необхідно бути зазначене, яким чином вказане самочинне будівництво або переобладнання порушує права позивача, як сторони правовідносин, проте позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження порушення його прав, а судами це питання не досліджувалось.

ОСОБА_1 не надано жодних доказів того, що діями відповідача ОСОБА_2 при проведенні нею реконструкції, порушені його права, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 404/8750/15 (провадження № 61-19614св18).

Крім того судами не було враховано правової позиції Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 676/4546/17 (провадження № 61-8510св19) де вказано, що судами не можуть братися до уваги як порушення прав позивача обставини, які можуть виникати в майбутньому. Тому посилання ОСОБА_1, що в майбутньому при переобладнанні приміщення та добудови можливо виникає ризик доступу крадіїв до його квартири або пліснява буде розвиватись та відбудеться ушкодження його здоров`я чи відбудуться тріщини на будинку є лише його припущеннями та не можуть братися судами до уваги.

Заявник вказує, що судами не було надано належної оцінки експертному висновку в якому зазначено, що реконструкцію належного ОСОБА_2 приміщення проведено у суворій відповідності до проекту та чинних ДБН, несучі стіни не ушкоджено, а улаштовані навіси запобігають потраплянню опадів у приміщення.

Вважає, що судом апеляційної інстанції було невмотивовано підстави відхилення доказів того, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року було скасовано приписи Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушень вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, скасовано наказ "Про скасування права на виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)" та наказ "Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141182141795 від 02 серпня 2018 року".

Крім того у вказаній постанові зазначено, що після державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення.

Доводом касаційної скарги також є те, що судом першої інстанції неправомірно визнано недійсним договір дарування квартири, адже цим було обмежено право заявника на розпорядження своєю власністю та не враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 листопада 2020 року у справі № 347/1225/13 (провадження № 61-9576св20), де вказано, що позивач повинен довести, що шляхом визнання недійсним оспорюваного правочину та повернення його предмета у власність попередньої особи чи сторони правочину у попереднє правове становище буде забезпечений його законний інтерес на подальшу можливість законної реалізації його законного права.

Аргументом касаційної скарги є також те, що відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог є необґрунтованою, адже висновок судів про ненадання позивачем ОСОБА_2 належних та допустимих доказів на обґрунтування її позовних вимог не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи.

Вказує, що матеріали справи містять експертний висновок, проте суди не надали йому оцінки взагалі, а тому їх рішення не можуть вважатись такими, що ухвалені при повному з`ясуванні всіх обставин справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у лютому 2021 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник Юридичного департаменту Одеської міської ради - Рижко К. В. касаційну скаргу ОСОБА_2 просить задовольнити, оскаржувані судові рішення в частині часткового задоволення первісного позову скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вказує, що на момент внесення змін декларація про готовність об`єкта до експлуатації була чинною, а тому дії державного реєстратора були правомірними, адже повноваження державного реєстратора щодо перевірки поданих для проведення державної реєстрації документів обмежені встановленням відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами.

Таким чином в ході розгляду заяви ОСОБА_2, про внесення змін до запису Державного реєстру прав 08 серпня 2018 року державним реєстратором були використані відомості реєстру, а саме те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації була зареєстрована, отже вона діяла правомірно. Підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації не було.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Малиновського районного суду м. Одеси.

16 лютого 2021 року цивільна справа № 521/9146/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 06 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об`єднання Одесбуд" укладено договір № 358-5/III купівлі-продажу майнових прав з переданням в майбутньому в натурі частин об`єкта будівництва, а саме: квартири у 12-14 поверховому житловому будинку АДРЕСА_2 (а. с. 4-6, том 1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 березня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 7, том 1).

З договору купівлі-продажу майнових прав від 23 серпня 2016 року встановлено, що ОСОБА_2 придбала майнові права на нежитлове приміщення офісу НОМЕР_1, секція № 6, цоколь. Площа приміщення у відповідності з проектом складає 123,8 кв. м (а. с.181-183, том 2).

Згідно із актом приймання-передачі нежитлового приміщення в житловому будинку АДРЕСА_2 від 09 січня 2018 року, ОСОБА_2 прийняла у власність приміщення (офіс) № НОМЕР_1, що розташований на цокольному поверсі секції № 6, загальною площею 123,5 кв. м (а. с. 184-185, том 2).

Згідно технічного паспорту нежитлового приміщення (офіс) НОМЕР_1 від 10 квітня 2018 року та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 травня 2018 року, офіс НОМЕР_1, загальною площею 123,5 кв. м складається з: тамбура площею 3,0 кв. м; підсобного приміщення площею 4,4 кв. м; коридору площею 22,2 кв. м; підсобного приміщення площею 3,0 кв. м; офісного приміщення площею 67,4 кв. м, санвузла площею 2,3 кв. м; санвузла площею 1,7 кв. м, офісного приміщення площею 19,5 кв. м (а. с. 186-187, том 2).

11 травня 2018 року адвокат Сімоненко Р. О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся з запитом до голови ОСББ "Шота" та отримав відповідь, що в шостій секції ведуться роботи по влаштуванню козирка над дверима цокольного поверху. Однак керівництву ОСББ "Шота" невідомо хто є замовником та виконавцем цих робіт, так як в них немає документів на право власності цокольних приміщень шостої секції (а. с. 9, том 1).

11 травня та 13 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з заявами за фактом проведення незаконних ремонтних, будівельних робіт підвального приміщення розташованого під його квартирою (а. с. 10-11, том 2).

08 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до УДАБК ОМР, в якій просив вжити заходи та перевірити законність реконструкції нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2, позивач просив вжити заходи, притягнути до відповідальності винних осіб, зобов`язати привести цокольне приміщення до первісного стану (а. с. 13, том 1).

15 травня 2018 року ОСОБА_1 повторно подав заяву до УДАБК ОМР, в якій терміново просив вжити заходи, провести перевірку, притягнути до відповідальності осіб, які здійснюють незаконну реконструкцію нежитлового приміщення (а. с. 14-15, том 1).

13 вересня 2018 року під час розгляду даної справи, позивач повідомив, що цокольне (підвальне) приміщення набуло статус житлового приміщення та має юридичну адресу: квартира АДРЕСА_3 .

При цьому, реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_3 підтверджена витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 133672608, дата, час формування - 08 серпня 2018 року, витяг сформовано: Кравцан М. М., державним реєстратором юридичного департаменту ОМР (а. с. 45, том 1).

21 червня 2018 року ОСОБА_2 подала до УДАБК ОМР повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) з реконструкції нежитлового приміщення АДРЕСА_3 під квартиру АДРЕСА_3, без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані з улаштуванням додаткового входу, яке зареєстровано за № ОД 061181720584 (а. с. 75-79, том 2).

У повідомленні зазначено вид будівництва - реконструкція; технічний нагляд здійснює ОСОБА_6, проектна документація розроблена ФОП ОСОБА_7 та експертиза проекту будівництва проведена Філією ДП "Укрдержбудекспертиза" в Одеській області; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради від 20 лютого 2018 року № 01-07/174 (а. с. 75-79, том 2).

02 серпня 2018 року ОСОБА_2 подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) реконструкції нежитлового приміщення НОМЕР_1 під квартиру АДРЕСА_5 а без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з улаштуванням додаткового входу за адресою: АДРЕСА_4, яка зареєстрована УДАБК в Одеській області 02 серпня 2018 року за № ОД 141182141795 (а. с. 80-86, том 2).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08 серпня 2018 року встановлено, що право власності на реконструйовану квартиру на підставі зареєстрованої декларації про готовність до експлуатації, зареєстроване в реєстрі за ОСОБА_2 за вказаною адресою.

10 липня 2018 року на адресу УДАБК ОМР надійшла заява від ОСОБА_1 в якій заявник просив провести перевірку приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, яке належить ОСОБА_2 та перевірити законність отримання декларації про початок будівельних робіт.

На підставі наказу УДАБК ОМР від 02 липня 2018 року № 01-13/162ДАБК "Про організацію проведення позапланових перевірок у ІІ півріччі 2018 року" та звернення фізичної особи, 19 липня 2018 року заступником начальника УДАБК ОМР видано направлення на проведення планового (позапланового) заходу № 000308, відповідно до якого головний спеціаліст інспекційного відділу № 2 УДАБК ОМР Постернак А. М. направлений на здійснення позапланової перевірки на об`єкт: реконструкція нежитлового приміщення під квартиру за адресою: АДРЕСА_4, щодо дотримання суб`єктом містобудування ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, з строком дії направлення з 07 серпня 2018 року по 14 серпня 2018 року (а. с. 220-221, том 1).

Комісією у складі головних спеціалістів інспекційного відділу УДАБК ОМР, начальника відділу моніторингу та контролю за станом території району Малиновської РА ОМР, Департамента КВ ОМР складено акт обстеження об`єкта щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівельної документації при плануванні та забудов на території м. Одеси від 24 липня 2018 року, в якому зафіксовано, що за вказаною адресою ведуться роботи з розширення приямків цокольного поверху та влаштування навісу (козирків) над даними приямками (а. с. 225-226, том 1).

З листа УДАБК ОМР від 03 серпня 2018 року № 01-11/3273 встановлено, що управлінням містобудівні умови та обмеження на будівництво та реконструкцію за вказаною адресою на ОСОБА_2 не видавалися, проектна документація на розгляд управління не надавалася (а. с. 227, том 1).

За номером 01-07/174 від 25 червня 2018 року було надано містобудівні умови та обмеження у Київському районі за адресою: АДРЕСА_9 (а. с. 227, том 1).

Листом від 03 серпня 2018 року № 222104 Філія ДП "Укрдержбудекспертиза" в Одеській області повідомила, що експертиза проектної документації за адресою: АДРЕСА_2 нежитлове приміщення НОМЕР_1, замовник - ОСОБА_2 філією не здійснювалась, експертний звіт не складався та не видавався (а. с. 228, том 1).

УДАБК ОМР складено акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт № 000908, відповідно до якого перевірено дотримання суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті: реконструкція нежитлового приміщення під квартиру за адресою: АДРЕСА_4, замовник - ОСОБА_2 та встановлено, що ОСОБА_2 виконує будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення НОМЕР_1 під квартиру АДРЕСА_3 шляхом розширення приямків цокольного поверху та влаштування навісів (козирків) над даними приямками. Також ОСОБА_2 здійснюються будівельні роботи з влаштування додаткових виходів із приміщення НОМЕР_1 до приямків, що підтверджується фотофіксацією об`єкту (а. с. 229-241, том 1).

В акті перевірки зазначено, що за результатами проведення позапланової перевірки встановлено, що ОСОБА_2 наведено недостовірні дані в повідомленні про початок виконання будівельних робіт за № ОД 061181720584 від 21 червня 2018 року щодо наявних містобудівних умов та обмежень, чим порушено п.п. 5 п. 3 Розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" (1817-19) та в декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 02 серпня 2018 року № ОД 141182141795 щодо наявних містобудівних умов та обмежень та дати закінчення будівництва, чим порушено частини десятої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та абзацу 8 пункту 22 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", затвердженому постановою КМУ від 13 квітня 2011 року № 461 (461-2011-п) . В акті зазначено, що перевірка проводилась у період з 07 серпня 2018 року по 14 серпня 2018 року та, що ОСОБА_2 відмовилась від підписання акту (а. с. 229-241, том 1).

За наслідками перевірки складені протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 від 14 серпня 2018 року, за частиною п`ятою статті 96 та частиною дев`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 245, зворот, том 1).

14 серпня 2018 року УДАБК Одеської міської ради винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким зобов`язано ОСОБА_2 усунути порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 14 вересня 2018 року шляхом наведення у документах, що дають право на виконання будівельних робіт, достовірних даних у повному обсязі та усунути порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 14 вересня 2018 року шляхом наведення у документах, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, достовірних даних у повному обсязі (а. с. 242-249, том 1).

21 серпня 2018 року Управлінням ДАБК Одеської міської ради прийнято наказ № 01-13/230 ДАБК ОМР "Про скасування права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД 061181720584, яким скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначним наслідками (СС1) № ОД 061181720584 від 21 червня 2018 року (а. с. 71-72, том 2).

21 серпня 2018 року прийнято наказ № 01-13/231 УДАБК Одеської міської ради "Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141182141795 від 02 серпня 2018 року", яким скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначним наслідками (СС1) № ОД 141182141795 від 02 серпня 2018 року (а. с. 73-74, том 2).

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до УДАБК ОМР, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання не чинною перевірки, скасування акта за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; наказів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року у позові відмовлено. Судом встановлено, що факт виявлення недостовірних даних у декларації про готовність до експлуатації від 02 серпня 2018 року підтверджений матеріалами перевірки та жодним чином ОСОБА_2 не спростований.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року рішення суду від 01 березня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Скасовано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 14 серпня 2018 року. Скасовано накази УДАБК ОМР від 21 серпня 2018 року № 01-13/230 "Про скасування права на виконання будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) № ОД061181720584" та наказ № 01-13/231 УДАБК ОМР від 21 серпня 2018 року "Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141182141795 від 02 серпня 2018 року".

У позовних вимогах ОСОБА_2 в частині визнання нечинними перевірки та акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) від 14 серпня 2018 року, який містить в собі оформлені та узагальнені результати проведеної перевірки, відмовлено.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення. Право власності ОСОБА_2 було зареєстровано до завершення перевірки, яка відбувалася в період з 07 серпня 2018 року по 14 серпня 2018 року та складання акта перевірки від 14 серпня 2018 року, що свідчить про незаконність спірних матеріалів, оформлених за результатом перевірки, при наявності чинної реєстрації права власності на спірний об`єкт (а. с. 214-217, том 2).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2018 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 .

03 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Галій Т. С., відповідно до п. 1 якого, ОСОБА_2 передала безоплатно майно у власність, а ОСОБА_3 прийняв безоплатно у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (дев`ять), квартира АДРЕСА_5 (а. с. 200-202, том 2).

Апеляційним судом встановлено, що ОСББ "Шота" створено 15 жовтня 2016 року власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

В пунктах 17-19 розділу III статуту цього ОСББ визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить надання згоди на розробку проекту реконструкції квартир та нежитлових приміщень, дозвіл на реконструкцію квартир та нежитлових приміщень, надання згоди на перевід житлових приміщень у нежитлові і навпаки (а. с. 4-10, том 2).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до статті 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною другою статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають компетентні органи державної влади, місцевого самоврядування, а у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проєкт; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення об`єкту в попередній стан або відшкодування витрат.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудований об`єкт відповідає умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок, обмеження прав інших осіб тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частково задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що ОСОБА_2 здійснила реконструкцію нежитлового приміщення НОМЕР_1 під квартиру АДРЕСА_3 шляхом розширення приямків цокольного поверху та влаштування навісів (козирків) над даними приямками на земельній ділянці, власником якої вона не є, без дозволів відповідних органів, без виготовлення проекту та з порушенням будівельних норм і правил. Крім того, ОСОБА_2 наведено недостовірні дані в повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 21 червня 2018 року щодо наявних містобудівних умов та обмежень та в декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 02 серпня 2018 року, в якій вказано недостовірні дані в частині інформації про проектну документацію, оскільки листом від 03 серпня 2018 року Філія ДП "Укрдержбудекспертиза" в Одеській області повідомила, що експертиза проектної документації за вказаною адресою на нежитлове приміщення НОМЕР_1, філією не здійснювалась, експертний звіт не складався та не видавався.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає.

Як було встановлено судами, відповідач ОСОБА_2 згідно із актом приймання-передачі нежитлового приміщення в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 від 09 січня 2018 року прийняла у власність приміщення (офіс) № НОМЕР_1, що розташовано на цокольному поверсі секції № 6, загальною площею 123,5 кв. м.

ОСББ "Шота" створено 15 жовтня 2016 року власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2 для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не дотрималася вказаної вище процедури та до виконкому Одеської міської ради із заявою про зміну цільового призначення нерухомості не зверталась, враховуючи те, що загальні збори ОСББ "Шота" рішення про згоду ОСОБА_2 на розробку проекту реконструкції її нежитлового приміщення, дозвіл на реконструкцію нежитлового приміщення та надання згоди на перевід нежитлового приміщення у житлове не приймало, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно не прийняв до уваги декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована УДАБК ОМР 02 серпня 2018 року за № ОД 141182141795 у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про те, що роботи з перепланування цокольного приміщення (офісу) відповідачем ОСОБА_2 проведено без дотримання встановленої процедури.

Відповідно до частини першої статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже посилання касаційної скарги на те, що позивач ОСОБА_1 не довів факту порушення проведеною реконструкцією його прав та законних інтересів спростовуються встановленим судами попередніх інстанцій фактом самовільного захоплення відповідачем ОСОБА_2 частини прибудинкової території, якою він позбавлений можливості користуватися, на що звернута увага в рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду.

Суди правильно вказували, що факт захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки підтверджується результатами проведеної перевірки Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та листом від 04 вересня 2018 року № 01-26/1141, яким цей орган повідомив ОСОБА_1 та УДАБК ОМР, що ОСОБА_2 шляхом будівництва додаткового входу самовільно захопила земельну ділянку загального користування орієнтовною площею 15 кв. м, що порушує вимоги статті 211 Земельного кодексу України, про що складений акт від 29 серпня 2018 року № 000046, який направлено для реагування до управління архітектурно-будівельного контролю ОМР.

Посилання заявника на те, що судами не було враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 520/15075/17 де зазначено, що позивачем при звернення до суду необхідно бути зазначене, яким чином вказане самочинне будівництво або переобладнання порушує права позивача, як сторони правовідносин колегія суддів відхиляє з тих підстав, що у вказаній заявником справі позивачем не було доведено яким чином здійснене відповідачем будівництво порушувало її права та наявності у неї права звернутись із позовом до суду, що було встановлено судами обох попередніх інстанцій, а тому фактичні обставини у справі, яка є предметом касаційного перегляду та вказаній заявником не є тотожні.

Одночасно колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на неврахування судами правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 404/8750/15 (провадження № 61-19614св18) оскільки у цій справі встановлено, що права позивача самочинним будівництвом, яке здійснено відповідачем на виділеній йому земельній ділянці, порушені не були, а уповноважений на це орган, якому делеговані повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності із таким позовом в межах цієї справи до суду не звертався. Отже фактичні обставини у справі, яка є предметом касаційного перегляду та вказаній заявником не є тотожними також.

Доводи касаційної скарги з посиланням на правову позицію Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 676/4546/17 (провадження № 61-8510св19) де вказано, що судами не можуть братися до уваги як порушення прав позивача обставини, які можуть виникати в майбутньому, тому посилання ОСОБА_1, що в майбутньому при переобладнанні приміщення та добудови можливо виникає ризик доступу крадіїв до його квартири або пліснява буде розвиватись та відбудеться ушкодження його здоров`я чи відбудуться тріщини на будинку є лише його припущеннями та не можуть братися судами до уваги колегія суддів відхиляє з тих підстав, що судами в рамках розгляду цієї справи вже встановлено обставини самовільного захоплення відповідачем ОСОБА_2 частини прибудинкової території, якою позивач за первісним позовом позбавлений можливості користуватися, на що звернута увага в рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду.

Аргументи касаційної скарги про те, що судами не було надано належної оцінки експертному висновку в якому зазначено, що реконструкцію належного ОСОБА_2, приміщення проведено у суворій відповідності до проекту та чинних ДБН, несучі стіни не ушкоджено, а улаштовані навіси запобігають потраплянню опадів у приміщення колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Судом першої інстанції не було прийнято до уваги висновок експертного дослідження від 23 серпня 2018 року, складений спеціалістом ПП Експертний центр "Поділля", в якому вказується, що роботи з реконструкції приміщення АДРЕСА_3 в житловий фонд, зокрема влаштування навісів на приямками, виконуються згідно з наданим проектом, при цьому їх влаштування не суперечить, а навпаки відповідає вимогам ДБН України, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що будівельні роботи виконувалися без проекту. Окрім цього спеціаліст не оглядав квартиру ОСОБА_1, не досліджував навіси влаштовані над приямками на відповідність нормам ДБН, в контексті можливого негативного впливу на житлову квартиру АДРЕСА_1, належну ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Таким чином колегія суддів вважає, що вказаний довід касаційної скарги не заслуговує на увагу.

Довід касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції було невмотивовано підстави відхилення доказів того, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року було скасовано приписи Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про усунення порушень вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, скасовано наказ "Про скасування права на виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)" та наказ "Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 02 серпня 2018 року № ОД 141182141795" колегія суддів відхиляє з огляду на те, що вказану постанову було оцінено судом першої інстанції, а у мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком місцевого суду.

Крім того Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Аргументи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно визнано недійсним договір дарування квартири, адже цим було обмежено право заявника на розпорядження своєю власністю та не враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 листопада 2020 року у справі № 347/1225/13 (провадження № 61-9576св20), де вказано, що позивач повинен довести, що шляхом визнання недійсним оспорюваного правочину та повернення його предмета у власність попередньої особи чи сторони правочину у попереднє правове становище буде забезпечений його законний інтерес на подальшу можливість законної реалізації його законного права колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 757/12646/16, від 28 лютого 2018 року у справі № 909/330/16, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18436/16.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд вказував, що в судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не спростовували позицію позивача ОСОБА_1, що саме ОСОБА_2 продовжує реалізацію таких правомочностей власника, як володіння та користування, реальні правові наслідки укладення договору дарування не настали, а тому колегія суддів відхиляє цей довід касаційної скарги.

У постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

Крім того колегія суддів зазначає, що як правильно вказували суди попередніх інстанцій 03 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та її батьком ОСОБА_3 укладено договір дарування вказаної квартири, який укладено майже одразу після постановлення судом ухвали про накладення арешту на майно, відчуження нерухомого майна відбулося за період дії ухвали про забезпечення позову та за відсутності реального настання наслідків укладеного правочину, оскільки фактично саме ОСОБА_2 продовжує ним володіти та користуватися.

З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним договору дарування від 03 жовтня 2018 року.

Верховний Суд також відхиляє посилання на те, що судами не враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 листопада 2020 року у справі № 347/1225/13 (провадження № 61-9576св20) з огляду на те, що фактичні обставини у справі на яку посилається заявник та у справі, яка є предметом касаційного перегляду різні. У наведеній заявником справі спочатку відбувся перехід права власності від продавця до покупця, і лише після цього була документально оформлена реконструкція приміщення.

Доводи касаційної скарги про те, що відмова у задоволенні зустрічних позовних вимог є необґрунтованою, адже висновок судів про ненадання позивачем ОСОБА_2 належних та допустимих доказів на обґрунтування її позовних вимог не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, а саме експертному висновку, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд правильно вказував, що пред`являючи зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні власністю - квартирою АДРЕСА_3 ОСОБА_2 просила суд зобов`язати ОСОБА_1 демонтувати за власний рахунок незаконно та самовільно змонтовані ним каналізаційні труби та привести приміщення у первісний стан.

Суди правильно зазначали, що приведення приміщення у первісний стан регулюються статтею 376 ЦК України, в контексті якої, приведення приміщення в первісний стан здійснює особа, яка здійснила самочинне будівництво. ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1, або інші особи за його дорученням, незаконно та самовільно змонтували каналізаційні труби у її приміщенні. Крім того, ОСОБА_2 в ході судового засідання визнала, що прийняла приміщення за актом приймання-передачі від забудовника з уже змонтованими каналізаційними трубами, претензій під час приймання не пред`являла.

Місцевий суд вказував, що спростовуючи доводи ОСОБА_2 в цій частині, ОСОБА_1 подав до суду лист від 20 вересня 2018 року, виданий Виробничим будівельно - монтажним об`єднанням "Одесбуд", з якого вбачається, що каналізаційні відводи стічних вод з квартири АДРЕСА_1 та підключення їх у загальний каналізаційний стояк (лежак) секції № 6, який знаходиться в цокольному нежитловому приміщенні будинку, були виконанні до введення секції № 6 в експлуатацію. Дане підключення було виконано без порушення будь-яких технічних норм та стандартів, а також у зв`язку з неможливістю застосування іншого способу підключення до головного каналізаційного стояку (лежаку) секції № 6 квартири АДРЕСА_8 .

На спростування листа від 20 вересня 2018 року ОСОБА_2 надала суду лист від 23 серпня 2018 року підписаний головою ОСББ "Шота" Мізюліною Н. Д., з якого встановлено, що при огляді приміщення АДРЕСА_3 штатним сантехніком ОСББ "Шота" в частині системи загальнобудинкової каналізації було виявлено шість додаткових опусків у лежак каналізації з квартири АДРЕСА_8, першого поверху. Ймовірно виведених з кожного сантехнічного приладу, які відсутні у робочому проекті на час прийняття 6-ої секції до експлуатації, тобто були змонтовані ймовірно в період між прийняттям будинку до експлуатації та прийманням 6-ої секції до управління ОСББ.

Окрім цього ОСОБА_2 надала суду лист від Товариства з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об`єднання "ОДЕСБУД" 27 травня 2019 року, в якому повідомляється, що за листом ОДО "ПСМО " ОДЕСБУД" від 20 вересня 2018 року інформація є недійсною, так як є лист № 23/08-18 від 23 серпня 2018 року ОСББ "Шота", підтверджуючий що система каналізації секції № 6 спочатку при здачі будинку до експлуатації була прокладена згідно проекту без додаткових опусків.

Проаналізувавши вищенаведені листи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що лист Товариства з додатковою відповідальністю "Виробниче будівельно-монтажне об`єднання "ОДЕСБУД" від 27 травня 2019 року спростовує зміст листа цієї ж організації від 20 вересня 2018 року, з причини наявності листа ОСББ "Шота" від 23 серпня 2018 року. Судом не приймаються до уваги вказаний вище лист ОСББ "Шота", оскільки в ньому містяться припущення із застосуванням слова "ймовірно". При цьому суд врахував, що в самому листі ОСББ "Шота" від 23 серпня 2018 року не вказується, що система каналізації секції № 6 спочатку при здачі будинку до експлуатації була прокладена згідно проекту без додаткових опусків.

Суди не прийняли до уваги висновок експертного дослідження від 23 серпня 2018 року, складений судовим експертом ПП Експертний центр "Поділля", згідно з яким прокладений в приміщенні квартири ОСОБА_2 відрізок каналізаційної мережі не відповідає проектній документації та вимогам Державних будівельних норм, оскільки експертом розглядалося питання прокладення відрізку каналізаційної труби з врахуванням, що приміщення яке оглядалося експертом є житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3 .

У експертному експертного дослідження, який складений спеціалістом О. Л. Обушиком вказано, що спеціаліст несе відповідальність за правильність і вірогідність експертного дослідження (а. с. 87, том 1).

Колегія судів зазначає, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Враховуючи, що порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом в цій частині не встановлено, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, колегія суддів відхиляє вказаний довід касаційної скарги.

Колегія суддів також зауважує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.