Постанова

Іменем України 07 липня 2021 року м. Київсправа № 362/121/15-цпровадження № 61-41807св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач),

суддів: Погрібного С. О., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: заступник Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області, державне підприємство "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України";

відповідачі: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 ;розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Київської області від 13 червня 2018 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Приходька К. П., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ січні 2015 року заступник Васильківського міжрайонного прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області, державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" (далі - ДП "ДСВ ІФРГ НАН України") з позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та витребування земельної ділянки.Позовна заява мотивована тим, що ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" 20 травня 2002 року виданий державний акт на право постійного користування землею.Рішенням Господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року припинено ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 387,19 га, вилучено у ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" вказану земельну ділянку, визнано державний акт на право користування землею, виданий ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", недійсним та скасовано його державну реєстрацію.Надалі Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області здійснювала розпорядження землями, вилученими у ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" за рішенням Господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року.ОСОБА_1 за рішенням Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 24 серпня 2008 року № 459-21-V передано у власність земельну ділянку, площею 0,10 га, а надалі виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 581471.Рішенням Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року, рішення Господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області відмовлено.Прокурор зазначав, що земельну ділянку площею, 387,19 га, залишено в постійному користуванні ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", а тому передача згаданих земель у власність фізичним особам порушує поновлені права позивача і ці землі мають бути повернуті у користування ДП "ДСВ ІФРГ НАН України".Ураховуючи викладене, посилаючись на статтю 152 ЗК України, прокурор просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 24 серпня 2008 року № 459-21-V у частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер: 3221455300:02:006:0075; визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 581471, виданий ОСОБА_1, на земельну ділянку площею, 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3221455300:02:006:0075, яка розташована на АДРЕСА_1, недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року, у складі судді Марчука О. Л., у задоволенні позову заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором на підтвердження свого позову не додано належних і допустимих доказів, які б підтверджували зазначені в позові обставини щодо дійсного накладення та/або перетину земельних ділянок відповідачів із земельними ділянками державного підприємства. При цьому, надані прокурором на підтвердження своїх вимог: лист Управління Держземагентства у Васильківському районі від 05 січня 2015 року № 10-1009-0.2-2/г-15, у якому згідно із обмінними файлами повідомляється про перетин земельної ділянки із кадастровим номером: 3221455300:03:008:0075 із земельними ділянками ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", та лист Головного управління Держземагентства у Київській області від 13 березня 2015 року № 10-10-0.3-4058/2-15, у якому викладено інформацію про те, що відповідно до каталогів координат зовнішніх меж земельних ділянок ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", земельні ділянки відповідачів входять у межі зазначеного державного підприємства (з графічним зображенням), на переконання суду, з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України 2004 року, не є належними і допустимими доказами того, що земельна ділянка ОСОБА_1 дійсно та фактично має перетин із земельними ділянками ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", або накладається на них, чи входить до них.Судом роз`яснено право прокурора заявити клопотання про призначення експертизи, проте такого клопотання прокурор у судовому засіданні не заявив.Крім того, суд першої інстанції вважав, що припинення права власності на земельну ділянку, яким по суті є визнання державного акта на землю недійсним, можливе лише на підставі статті 140 ЗК України, де визначено вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку, але з таких підстав позов не заявлявся.Також суд вважав, що позовні вимоги прокурора в інтересах державного підприємства про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування заявлені не у спосіб, визначений положеннями статті 152 ЗК України.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної та касаційної інстанційРішенням Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2016 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області відмовлено у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області відхилено, рішення Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2016 року залишено без змін.Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року, рішення Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постановою Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Києво-Святошинської місцевої прокуратури задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 22 квітня 2008 року № 4596-21-ІV у частині передачі у власність земельної ділянки, площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на АДРЕСА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,10 га, що розташована на АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1, кадастровий номер: 3221455300:03:008:0075, виданий 26 лютого 2010 року на ім`я ОСОБА_1 та скасовано його державну реєстрацію. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" земельну ділянку 0,10 га, що розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3221455300:03:008:0075. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку, яка перебувала у користуванні ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", незаконно. Земельна ділянка не вилучалася у встановленому порядку. Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки та повернення її у власність держави і у користування законного користувача ДП "ДСВ ІФРГ НАН України". ОСОБА_1 отримав земельну ділянку безоплатно, на земельній ділянці будівництво не ведеться. Отже, вилучення земельної ділянки у нього і повернення її попередньому законному користувачу не завдасть йому надмірної шкоди. Разом із тим, повернення земельної ділянки у власність держави і користування державного підприємства задовольняє саме суспільну потребу в тому, щоб земельні ділянки, які знаходяться у державній власності використовувались державою і уповноваженими нею органами на користь усього суспільства, а не окремо взятих осіб.Матеріали справи не містять доказів, які б доводили, що позивачі були обізнані з 2008 року про те, що спірна земельна ділянка виділена позивачу за рахунок земель, які знаходились у користуванні ДП "ДСВ ІФРГ НАН України". Вказана земельна ділянка не використовувалась ОСОБА_1, а продовжувала використовуватись ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", тому підприємство не могло фактично виявити порушення його права на користування земельною ділянкою.Прокурор у позові зазначав, що про порушення прав позивачів стало відомо лише з інформації Управління Держземагентства у Васильківському районі від 05 січня 2015 року про перетин земельних ділянок окремих юридичних осіб із земельними ділянками ДП"ДСВ ІФРГ НАН України". Тобто саме в цьому листі зазначені конкретні земельні ділянки та їхні кадастрові номери, у тому числі і спірна земельна ділянка, на підставі чого встановлено накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на земельну ділянку державного підприємства. Ці доводи прокурора відповідачами не спростовані.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано справу № 362/121/15-ц із Васильківського міськрайонного суду Київської області.У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 372/1684/14-ц.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року заяви суддів Білоконь О. В., Синельникова Є. В. та Хопти С. Ф. про самовідвід задоволено. Справу передано на повторний автоматизований розподіл.Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 грудня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М. Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року відновлено касаційне провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року у справі № 18/595-08/17/4 встановлено, що під час проведеної Васильківською міжрайонною прокуратурою перевірки виявлено, що на небезпечних зонах Глевахівського поверхневого складу вибухових матеріалів проводиться будівництво, і особи, які проводять будівництво, мають державні акти на право власності на землю, що підтверджується актом від 02 вересня 2009 року головного державного інспектора у Центральному регіоні інспекції ДАБК Київської області Плюща О. С.Таким чином, на момент розгляду справи № 18/595-08/17/4 у 2010 році позивачам та прокуратурі було відомо про той факт, що на спірній земельній ділянці здійснюється будівництво та громадянам видані державні акти на право власності на земельні ділянки. Проте з позовом заступник Васильківського міжрайонного прокурора Київської області звернувся лише в січні 2015 року, тобто майже 5 років позивачі та прокуратура, знаючи, що на земельних ділянках проводиться будівництво і особи, які проводять будівництво, мають державні акти на право власності на землю, не здійснював жодних дій щодо встановлення того, факту, що спірна ділянка належить саме ОСОБА_1 .Вважав помилковим висновок апеляційного суду про те, що спірна земельна ділянка ним не використовувалась, а нею продовжувало користуватись ДП "ДСВ ІФРГ НАН України".Зазначав, що він із 2008 року є власником земельної ділянки, розпочав будівельні роботи, володів та користувався земельною ділянкою.Посилався на те, що в підтвердження факту передачі йому спірної земельної ділянки за рахунок земель, які на праві постійного користування перебувають у ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", прокурором надано листи Управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області та Головного управління Держземагентства у Київській області, тому вважав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У листопаді 2018 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду, є законним та обґрунтованим. Вважав висновки судів такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи. Вказував, що у рішенні Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року у справі № 18/595-08/17/4 не зазначено, що саме на земельній ділянці з кадастровим номером: 3221455300:03:008:0075, яка передана у приватну власність ОСОБА_1, здійснювалось будівництво.Відповідач не був учасником вказаної судової справи та у цій справі не розглядалось питання законності відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером: 3221455300:03:008:0075.Рішення Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року до ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" повернуто земельну ділянку, площею 387,19 га, та постійний користувач продовжував користуватися земельною ділянкою, загальною площею 971,21 га, на підставі державного акта серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20 травня 2002 року. Крім того, позов пред`явлений прокурором в інтересах держави, в особі Головного управління Держземагентства у Київській області, який не був взагалі учасником ні вилучення та подальшої передачі у власність спірних земельних ділянок, ні зміни їхнього цільового призначення.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиДП "ДСВ ІФРГ НАН України" на праві постійного користування належала земельна ділянка, площею 971,21 га, для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102.Рішенням Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 24 квітня 2008 року № 459-21-V, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 .На підставі вказаного рішення селищної ради, 26 лютого 2010 року ОСОБА_1 виданий державний акт серії ЯИ № 581471 на право власності на земельну ділянку, площею 0,10 га, кадастровий номер: 3221455300:03:008:0075.Рішенням Господарського суду Київської області від 30-31 грудня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2009 року, задоволено позов Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області й припинено право постійного користування ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" земельною ділянкою, загальною площею 387,19 га, вилучено у підприємства вказану земельну ділянку, визнано недійсним державний акт про право постійного користування та скасовано його державну реєстрацію.Рішенням Господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року, залишеним без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року, Вищого господарського суду України від 23 червня 2011 року, рішення Господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року скасовано у зв`язку з нововиявленими обставинами.Листом Управління Держземагентства у Васильківському районі від 05 січня 2015 року № 10-1009-0.2-2/г-15 повідомлено, що земельні ділянки із кадастровими номерами, які зазначені в додатку до цього листа, мають перетин із земельними ділянками ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", згідно з обмінними файлами. Серед вказаних земельних ділянок є земельна ділянка із кадастровим номером: 3221455300:03:008:0075, яка належить ОСОБА_1 на праві власності (а. с. 46-47, т. 1).Разом із листом Головного Управління Держземагенства у Київській області, на адресу Васильківської міжрайонної прокуратури надано графічне зображення (викопіювання) із зазначенням місць взаємного розташування земельної ділянки ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" та земельної ділянки з кадастровим номером: 3221455300:03:008:0075, про перетин цієї земельної ділянки із земельною ділянкою, наданою ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" (а. с. 75-76, т. 1).Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор надав суду: копію технічної документації № L ІХ/8-93 зі складання державного акта на право постійного користування землею ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", площею 971,21 га, з цільовим призначенням - для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції, що розташована на території Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, графічне зображення (викопіювання) із зазначенням місць взаємного розташування земельної ділянки державного підприємства і земельної ділянки ОСОБА_1, із яких вбачається їхній перетин. (а. с. 145-201, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЧастиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.За змістом статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.Відповідно до частини першої статті 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.За положеннями статті 84 ЗК України, статті 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України, державних галузевих академій наук належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність.Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, закріплене у статті 149 ЗК України. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Відповідно до частин шостої-десятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та врахувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).Аналогічні положення містяться у частині шостій статті 81 ЦПК України.Згідно з частиною другою статті 59 ЦПК України 2004 року обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.На підтвердження своїх вимог, прокурор надав суду листи Управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області, технічну документацію та карту-схему.Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що надані прокурором докази на підтвердження порушення прав держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області та ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", зокрема, лист Управління Держземагентства у Васильківському районі від 05 січня 2015 року № 10-1009-0.2-2/г-15 та лист Головного управління Держземагентства у Київській області від 13 березня 2015 року, не є належними і допустимими доказами того, що земельна ділянка ОСОБА_1 дійсно і фактично має перетин із земельними ділянками ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", або накладається на них чи входить до них. Суд першої інстанції, відхилив доводи прокурора про те, що факт накладення земельних ділянок можна встановити шляхом "співвідношення" і "співставлення" планів, схем та інших графічних матеріалів, які містяться в технічній та іншій документації на вказані земельні ділянки, оскільки для встановлення даного факту потрібні спеціальні знання в галузі техніки, а про призначення експертизи сторона позивача не клопотала. Суд першої інстанції констатував, що інших належних та допустимих доказів на підтвердження порушення прав держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області та ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", а також відомостей щодо розміру, площі та меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на якій виникло накладення (перетин) спірних земельних ділянок, суду не надано. Крім того, надані прокурором докази отримані від особи, заінтересованої у результаті розгляду справи.Верховний Суд погоджується із висновком про те, що інформація, надана Головним управлінням Держземагентства у Київській області та Управлінням Держземагентства у Васильківському районі у своїх листах про перетин земельних ділянок, не дає підстав для безспірного висновку про наявність факту накладення земельних ділянок, відповідно і наявності підстав для задоволення вимог прокурора, оскільки така інформація, по-перше, сформована заінтересованою стороною спору, по-друге, потребує оцінки шляхом співставлення із іншою технічною документацією, що вимагає спеціальних знань.Виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі підлягали встановленню обставини: фактичного землекористування земельними ділянками, а саме: фізичні характеристики земельних ділянок (конфігурації, площі, проміри тощо; відповідність фактичного землекористування характеристикам земельних ділянок, визначених правовстановлюючими документами на ці земельні ділянки; якщо так, то чи існує фактичне накладення (перетинання) земельної ділянки, яка належить на праві користування ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" та земельної ділянки, яка передана у власність ОСОБА_1 . Доказом такого накладення є підтвердження обставин, що лінійні розміри та конфігурація меж земельної ділянки, належної ОСОБА_1 відповідає лінійним розмірам та конфігурації переданої земельної ділянки ДП "ДСВ ІФРГ НАН України".У пункті 6.1 Інструкції Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5 (z0001-13) ) визначено, що одними із основних завдань земельно-технічної експертизи є:- визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо);- визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки. Отже, для встановлення обставин, чи має місце перетин та/або накладення земельних ділянок необхідно досліджувати землевпорядну документацію, перевірити відповідність фактичного розташування земельної ділянки ОСОБА_1 та земельної ділянки ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки, що є компетенцією експертів у відповідній галузі. Проте прокурор не надав достатніх доказів як існування накладення земельних ділянок за матеріалами технічної документації, так і накладення земельних ділянок за їх фактичним розташуванням. Судом роз`яснювалось прокурору право клопотати про призначення експертизи для з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та потребують спеціальних знань у галузі землеустрою, топографії, картографії і геодезії. Проте прокурор не заявляв клопотання про проведення експертизи (а.с. 11-12, т. 2). У суді апеляційної інстанції прокурор такого клопотання також не заявляв. Верховним Судом при розгляді цієї справи враховано висновки, сформульовані в постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі № 362/445/15-ц (61-3171св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 362/126/15-ц (61-25945св18), від 07 квітня 2021 року у справі № 362/228/15 (провадження № 61-17437св19).Враховуючи принцип змагальності, а також те, що висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, Верховний Суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що стороною позивача не доведено достатніми доказами обставини, які мають значення для вирішення цього спору, а саме: факт накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні ДП "ДСВ ІФРГ НАН України". Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, з урахуванням належної оцінки наданих сторонами доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог прокурора у зв`язку з їх недоведеністю.Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову через недоведеність, та ухвалюючи нове рішення про задоволення вимог прокурора, виходив з того, що подані прокурором письмові документи містять інформацію щодо предмета доказування та доводять факт виділення у власність відповідача земельної ділянки за рахунок земель ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", а відповідачем ці обставини не спростовані. Разом з тим, обґрунтовуючи своє рішення таким висновком, суд апеляційної інстанції не навів у своєму рішенні оцінки інформації, яка міститься у наданих прокурором письмових доказах, а також мотивів та обґрунтування своїх висновків про доведеність факту накладення земельних ділянок. Формальна констатація у судовому рішення доведеності тих чи інших обставин, без наведення мотивів таких висновків, які б ґрунтувались на оцінці доказів, не є виконанням вимог процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення. Серед іншого, ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції вказав на те, що на підтвердження своїх вимог прокурор надав суду апеляційної інстанції викопіювання із ортофотоплану із урахуванням технічної документації № L ІХ/8-93 та нанесенням місць взаємного розташування земельних ділянок ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" і земель, виділених селищною радою фізичним особам, у тому числі відповідачу, з якого чітко вбачається накладання земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно площею 0,10 га на ділянку № НОМЕР_2 державного підприємства.Крім того, прокуратурою надано суду апеляційної інстанції копію науково-технічного звіту з виконання робіт за темою: "Відновлення значень координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП "ДСВ ІФРГ НАН України", виготовленого Науково-дослідним інститутом геодезії і картографії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 09 лютого 2016 року № 2243-16, згідно з яким "технічна документація зі складання державного акта на право постійного користування землею Дослідному сільськогосподарському виробництву ІФРГ НАН України Васильківського району Київської області. Київ, 2000 рік. Виконавець робіт: Інститут землеустрою. Київське відділення Української академії наук" та "Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) згідно з державним актом на постійне користування серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20 травня 2002 року", є ідентичними.Разом з тим, рішення суду апеляційної інстанції також не містить оцінки інформації, яку містять указані докази. Технічний звіт з виконання робіт за темою: "Відновлення значень координат меж земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні в ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" містить інформацію про відновленні значень координат поворотних точок земельної ділянка, яка перебуває у користуванні ДП "ДСВ ІФРГ НАН України" та не містить жодної інформації про земельну ділянку відповідача. Яким чином інформація технічного звіту підтверджує накладення земельних ділянок - рішення суду апеляційної інстанції обґрунтування не містить. Аналогічно відсутній висновок і щодо оцінки такого доказу, як викопіювання із ортофотоплану. Отже висновки суду апеляційної інстанції про доведеність позову не містять мотивів та відповідної оцінки доказів, яка б підтверджувала істинність спірного факту. У зв`язку із наведеним, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам, визначеним статтею 263 ЦПК України, щодо законності та обґрунтованість судового рішення Врахувавши відсутність у матеріалах справи достатніх та безсумнівних доказів для висновку про те, що земельна ділянка, що передана у власність ОСОБА_1 відбулася за рахунок земельної ділянки (та/або її частини) належної ДП "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України", суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора. З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ЦПК України (1618-15) , принципам верховенства права та справедливості.Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.Постанову Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2018 року скасувати, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року залишити в силі.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. М. Осіян

Судді: С. О. Погрібний

Н. Ю. Сакара

О. В. Ступак

В. В. Шипович