Іменем України 07 липня 2021 рокум. Київсправа № 264/6418/19провадження № 61-2938св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2020 року у складі судді Пустовойт Т. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., Попової С. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача шляхом зобов`язання припинити нарахування заборгованості та пені за договором про споживчий кредит.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на січень 2014 року вона виконала усі зобов`язання перед банком за договором про споживчий кредит від 22 листопада 2014 року, кредитні кошти повернула у повному обсязі. При цьому, виїжджаючи з окупованої території у травні 2014 року, знищила картку.Вказувала, що у 2019 році на її номер телефону почали надходити смс-повідомлення від АТ КБ "ПриватБанк" про наявність заборгованості, а саме: 01 серпня 2019 року - 197 192 грн, а 01 вересня 2019 року вже 203 847 грн.З наявністю такої заборгованості вона категорично не згодна, кредитних зобов`язань перед банком не має.Зазначала, що оспорюваний кредитний договір є договором споживчого кредиту, до якого застосовується законодавство про захист прав споживачів. З цих підстав вважала, що нарахування заборгованості та пені за договором про споживчий кредит від 22 листопада 2012 року повинно бути припиненим.З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд: визнати між нею та відповідачем припиненими правовідносини в частині зобов`язань по поверненню суми коштів у розмірі 7 700 грн, що виникли на підставі анкети-заяви від 22 листопада 2010 року, у зв`язку з їх виконанням в повному обсязі; зобов`язати відповідача припинити дії по нарахуванню заборгованості, які проводяться на підставі вказаної анкети-заяви за всіма кредитними картками, виданими на її ім`я; визнати дії відповідача по нарахуванню заборгованості у вигляді тіла кредиту, процентів за користування кредитом, пені, штрафів неправомірними та скасувати вже нараховану заборгованість станом на час прийняття рішення по справі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 26 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Судові рішення суддів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що оскільки позивач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка є непогашеною, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).Касаційна скарга мотивована тим, що у березні 2008 року ОСОБА_1 відкрила рахунок у банку для отримання заробітної плати і підписала документ, який називається "Заява". Вказана заява містить інформацію про її особисті дані та не містить посилань на будь-який інший документ чи договір.Банк вважає, що якщо ОСОБА_1 підписала заяву, то, таким чином, вона погодилась з умовами кредитного договору. Вона неодноразово зверталась до банку з вимогою надати їй кредитний договір тією датою, якою була підписана заява, тобто у редакції 2008 року. Однак вказаний документ відсутній у банку, про що свідчить також його відсутність у матеріалах справи.Зазначає, що банк надав суду кредитний договір у редакції 2019 року, який вона не підписувала.

Відзиву на касаційну скаргу позивачем не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судамиОСОБА_1 з 05 березня 2008 року є клієнтом ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та отримала картку № НОМЕР_1 строком дії до 05/2010, за якою 17 жовтня 2011 року кредитні зобов`язання погашені повністю, що підтверджується відповідною випискою щодо руху коштів.У 2010 році ОСОБА_1 повторно звернулась до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг та підписала відповідну анкету-заяву від 22 листопада 2010 року, згідно з якою отримала кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,9% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячна комісія 1%, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості за кредитом проводиться шляхом внесення коштів на карту клієнтом або шляхом списання коштів з дебетової карти № НОМЕР_2 .У даній заяві зазначено, що позивач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.До заяви додано Довідку про умови кредитування з використання кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", відповідно до змісту якої позивач ознайомилась із фінансовими умовами надання платіжної картки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" і зразками розрахунку суми сплати за використання кредитних засобів, що і засвідчила власним підписом; 22 листопада 2010 року отримала кредитну картку "Універсальна" № НОМЕР_3 .ОСОБА_1 з 22 листопада 2012 року активно користувалась вказаною кредитною карткою "Універсальна", що підтверджено випискою по кредитній банківській картці.Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти № НОМЕР_3, виданої на ім`я ОСОБА_1, судом також встановлено, що вказана картка активована 22 листопада 2012 року, встановлено кредитний ліміт - 300 грн; того ж дня збільшено кредитний ліміт до 7 700 грн; 08 липня 2013 року знижено кредитний ліміт до 7 130 грн; 06 жовтня 2014 року знижено кредитний ліміт до 5 000 грн; 14 жовтня 2014 року встановлено кредитний ліміт - 5 000 грн; 28 жовтня 2014 року знижено кредитний ліміт до 3 620 грн; 07 листопада 2019 року знижено кредитний ліміт до 0 грн.З виписки по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 вбачається, що в період з 23 листопада 2012 року по 13 грудня 2012 року загалом через банкомати отримано кредитних коштів на загальну суму 7 401 грн; 14 грудня 2012 року через термінал самообслуговування погашено заборгованість в розмірі 1 000 грн.; у період з 20 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року через банкомати отримано кредитних коштів на загальну суму 1 250 грн; 16 січня 2013 року та 19 лютого 2013 року через термінал самообслуговування погашено заборгованість в загальному розмірі 800 грн; 05 березня 2013 року через банкомат отримано кредитних коштів на суму 300 грн; 24 березня 2013 року через термінал самообслуговування погашено заборгованість в розмірі 500 грн; 12 квітня 2013 року через банкомат отримано кредитних коштів на суму 250 грн; 25 червня 2013 року через термінал самообслуговування погашено заборгованість в розмірі 500 грн. Після вказаної дати погашення заборгованості не проводилось.Станом на 01 квітня 2014 року є наявною заборгованість у розмірі 7 899,98 грн.Відповідно до виписки банку по картковому рахунку та розрахунку заборгованості станом на 14 листопада 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 листопада 2010 року складає 207 467,37 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 3 617,30 грн, за відсотками на прострочену заборгованість - 202 553,65 грн, пеня - 1 296,42 грн.Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення незаконно утриманих грошових коштів із заробітної плати задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 525,73 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року залишено без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк").Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.Судами встановлено, що 22 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "ПриватБанк" та підписала анкету-заяву та цього ж дня отримала кредитну картку "Універсальна" № НОМЕР_3 .З 22 листопада 2012 року активно користувалась вказаною кредитною банківською карткою "Універсальна", що підтверджено випискою по кредитній банківській картці.Отже, позивач приєдналась до умов кредитного договору, запропонованих банк, що підтвердила своїм підписом.Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності.Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).Звертаючись до суду із позовною заявою, позивач вказувала, що станом на січень 2014 року усі зобов`язання перед відповідачем щодо повернення коштів нею були виконані.Натомість судами встановлено, що з виписки по рахунку позивача № НОМЕР_3 вбачається, що станом на 01 січня 2014 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 7 899,98 грн.Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).Належних та допустимих доказів погашення ОСОБА_1 вказаної заборгованості під час розгляду справи остання не надала, а отже суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання припиненими зобов`язань між сторонами, які виникли на підставі анкети-заяви від 22 листопада 2010 року, у зв`язку із їх виконанням у повному обсязі.Посилання заявника у касаційній скарзі на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду 27 квітня 2020 року, якими стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7 525,73 грн, не можуть бути прийняті судом, оскільки такими не встановлено факту відсутності заборгованості за кредитним договором. Вказані рішення стосувались відсутності підстав для автоматичного списання банком грошових коштів із рахунку позивача, на який нараховується заробітна плата.Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача припинити дії по нарахуванню заборгованості, які проводяться на підставі анкети-заяви від 22 листопада 2010 року, та визнання таких дій відповідача неправомірними, скасування нарахованої заборгованості, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового прав та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.У постанові від 10 жовтня 2019 року в справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив такі висновки. Так, критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.Результат аналізу статей 12, 89 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що у разі виникнення спору між сторонами суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку відсотків, пені, штрафних санкцій тощо та здійснити оцінку доказів, на яких такі дії ґрунтуються.З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що вищевказані вимоги позивача є неефективним способом захисту, оскільки не відновлюють порушене право і жодним чином не нівелюють негативні наслідки порушення права позивача, тому у задоволенні таких було обґрунтовано відмовлено судами попередніх інстанцій.Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .Разом із тим, під час розгляду вказаної справи судами не було враховано наступне.Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, встановили, що станом на 14 листопада 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 листопада 2010 року складає 207 467,37 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 3 617,30 грн, за відсотками на прострочену заборгованість - 202 553,65 грн, пеня - 1 296,42 грн.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).Встановлюючи розмір заборгованості позивача станом на 14 листопада 2019 року у розмірі 207 467,37 грн, судами попередніх інстанцій не було встановлено строку дії картки, отриманої позивачем 22 листопада 2010 року, чи була така перевипущена банком у подальшому після закінчення строку дії, тобто не було належним чином досліджено обставини правомірності нарахування банком відсотків, а тому вказаний розмір заборгованості не підтверджений доказами й визначено судами на підставі припущення щодо правомірності наданого банком розрахунку.Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.З урахуванням викладено, колегія суддів дійшла висновку про доцільність виключення із мотивувальної частини судових рішень посилання судів на наявність заборгованості ОСОБА_1 перед банком станом на 14 листопада 2019 року у розмірі 207 467,37 грн.У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 26 січня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович