Іменем України 07 липня 2021 рокум. Київсправа № 286/4213/19провадження № 61-19117св20Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д.,суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: Гладковицька сільська рада Овруцького району Житомирської області, ОСОБА_2,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Цимбал Мариною Олександрівною, на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 24 червня 2020 року у складі судді Гришковець А. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І.,ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гладковицької сільської ради Овруцького району Житомирської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин.Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_3, яка є матір`ю її матері - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 0,9956 га, яка розташована на території Гладковицької сільської ради Овруцького району Житомирської області. Вона є спадкоємцем за правом представлення, проте із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом строк не звернулася у зв`язку із тим, що вона є переселенкою з м. Луганська, фактично проживає у м. Києві та про смерть баби дізналася випадково від родичів.Крім того, у період з 28 листопада 2019 року по 07 грудня 2019 року вона хворіла та знаходилася на амбулаторному лікуванні в Київській міській клінічній лікарні № 1 м. Києва. Вважала, що вона з поважних причин пропустила строк на прийняття спадщини.Крім того, вказувала на необхідність встановлення родинних відносин із спадкодавцем.Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 22 січня 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як співвідповідача.З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просилавстановити факт родинних відносин між нею і ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, що вона є онукою останньої та дочкою ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а також визначити їй додатковий строк терміном на один місяць, для подання нею заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 24 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та онукою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні решти вимог відмовлено.Задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції виходив із того, що факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є матір`ю, а ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є бабою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є доведеним.Відмовляючи у задоволенні позовних вимогпро визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що причини пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, на які посилається позивачка як на підставу для задоволення позову, є неповажними.Позивачка не довела наявність перешкод, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї, і вплинули на своєчасність подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом.Також апеляційний суд зазначив, що позивачка не довела, що вона дізналась про смерть спадкодавця у другій половині жовтня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводівУ грудні 2020 року ОСОБА_1 в особі адвоката Цимбал М. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні її вимог про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, не врахували незначний проміжок часу між датою закінчення строку для подання заяви про прийняття спадщини і фактичним її зверненням до нотаріальної контори, що становить 20 календарних днів.Також суди не врахували, що вона не мала можливості реалізувати своє право на подання заяви про прийняття спадщини у визначений законом строк, у зв`язку з її тривалою хворобою та необхідністю постійно відвідувати лікарів, а також у зв`язку із віддаленістю її місця проживання від місця відкриття спадщини (221 км).Також суди не врахували, що про відкриття спадщини вона дізналась лише у другій половині жовтня 2019 року.Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 348/2499/17 (провадження № 61-45485св18), від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18 (провадження № 61-5609св19).Судові рішення в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту родинних відносин не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 0,9956 га, яка розташована на території Гладковицької сільської ради Овруцького району Житомирської області та належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 327876 від 21 квітня 2006 року.ОСОБА_1 є онукою спадкодавця ОСОБА_3 та спадкоємцем за законом за правом представлення відповідно до частини першої статті 1266 ЦК України.27 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Овруцького районного нотаріального округу Житомирської області Кушнерчук О. М. із заявою про прийняття спадщини за законом щодо померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, проте нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки заява подана із порушенням встановленого законом шестимісячного строку.ОСОБА_2, яка є дочкою спадкодавця ОСОБА_3, у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які пов`язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання, з чим пов`язана неможливість прийняття спадщини тощо.Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини на її проживання на великій відстані від місця відкриття спадщини, хворобу, а також на те, що їй стало відомо про смерть спадкодавця у другій половині жовтня 2019 року.Порядок видачі свідоцтв про право на спадщину регламентовано главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) (далі - Порядок).Згідно з пунктом 2.1 глави 10 розділу ІІ Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першої заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (пункт 3.5 глави 10 розділу ІІ Порядку).Пунктом 3.23 глави 10 Порядку передбачено, що своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.Згідно з пунктом 2.1 розділу IV Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (z1298-11) , спадкова справа заводиться посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, визначених у статтях 1261, 1262, 1266 ЦК України, осіб, вказаних у заповіті, заінтересованих в охороні цього майна, або вимоги кредиторів.Отже, позивач не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, а тому віддаленість місця проживання позивача (м. Київ) від місця відкриття спадщини (Житомирська область) не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17 (провадження № 61-28865св18), від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19 (провадження № 61-4901св20), від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 (провадження № 61-1883св19).З огдяду на це, безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що проживання спадкоємця на великій відстані від місця відкриття спадщини є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.Крім того, суди правильно зазначили, що віддаленість місця проживання позивача (м. Київ) від місця відкриття спадщини (Житомирська область) не свідчить про поважність пропуску спадкоємцем строку для прийняття спадщини, оскільки відстань від м. Києва до Житомирської області не може вважатись великою відстанню між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна - с. Гладковичі Овруцького району Житомирської області. Також суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що перебування позивача на амбулаторному лікуванні у період з 28 листопада 2019 року до 07 грудня 2019 року з діагнозом гострий двобічний риносинусит, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не свідчить про її тривалу хворобу.Сам факт захворювання позивача не свідчить про те, що вона фізично не могла прибути до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини або направити таку заяву засобами поштового зв`язку.При цьому матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що поза межами періоду амбулаторного лікування стан здоров`я позивачки був настільки важкий, що перешкоджав їй у своєчасній реалізації своїх спадкових прав.Необізнаність позивачки про факт смерті спадкодавця не є поважною, тобто такою, що зумовлена об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, причиною невчинення відповідної дії. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1, з врахуванням похилого віку баби - 90 років на час смерті, з дотриманням загальноприйнятих норм поведінки, мала цікавитися життям та здоров`ям спадкодавця.Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали їй у встановлений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у порядку, визначеному статтею 1270 ЦК України.При цьому сам по собі факт того, що пропущений строк для прийняття спадщини є незначним, без доведення поважності причини його пропуску, не може бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 362/5972/18 (провадження № 61-19494св19).З огляду на це, не є підставою для скасування судових рішень доводи ОСОБА_1 про те, що вона пропустила незначний період часу для подання заяви про прийняття спадщини.Посилання заявника як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 348/2499/17 (провадження № 61-45485св18), від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18), від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18 (провадження № 61-5609св19), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Цимбал Мариною Олександрівною, залишити без задоволення.Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 24 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Д. Д. Луспеник

І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець