Постанова

Іменем України07 липня 2021 рокум. Київсправа № 308/7086/20провадження № 61-1332св21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Синельникова Є. В.,суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "МІО КАФФЕ",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Фазикош Г. В., Джуги С. Д.,ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та витребування його з чужого незаконного володіння.24 липня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на майно, а саме уживані машину для вакуумного пакування кави у полімерні пакети фірми "ОРЕМ", тип ARIETE VAC, промислову машину для розмелювання кави фірми "STA" з електричним приводом, вакуумну пакувальну машину фірми "Covimac", моделі "ECO 500 SA", виробництва Італії, відповідно 1992, 1996, 2003 років, які знаходяться у належному ОСОБА_3 та орендованому ОСОБА_2 виробничому приміщенні (ангар) по АДРЕСА_1 . Також просив передати зазначене майно на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_4, з можливістю його демонтажу і вивезення без пошкодження; заборонити ОСОБА_2, ОСОБА_3 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам (окрім відповідального зберігача) вчиняти дії щодо використання, експлуатації, демонтажу, перевезення тощо цього обладнання; зобов`язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 надати ОСОБА_4 доступ до виробничого приміщення (ангару) по АДРЕСА_1 з метою фактичного виконання ухвали суду в цій справі у частині передання обладнання на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наведені позивачем обставини в обґрунтування заяви про забезпечення позову не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до розгляду справи по суті існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, судом не встановлено. Подана заява не містить належного обґрунтування необхідності забезпечення позову у справі на даному етапі, а небажання відповідачів йти на контакт з позивачем у поза судовому порядку не може бути належною та достатньою умовою для вжиття такого заходу забезпечення позову, так як такий вид забезпечення позову може призвести до порушення дисбалансу рівності учасників процесу перед законом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2020 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на уживані машину для вакуумного пакування кави у полімерні пакети фірми "ОРЕМ", тип ARIETE VAC, промислову машину для розмелювання кави фірми "STA" з електричним приводом, вакуумну пакувальну машину фірми "Covimac", моделі "ECO 500 SA", виробництва Італії, відповідно 1992, 1996, 2003 років, які знаходиться у належному ОСОБА_3 та орендованому ОСОБА_2 виробничому приміщенні (ангар) по АДРЕСА_1 . Зазначене майно передано на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_4 з можливістю демонтажу і вивезення обладнання без пошкодження. Заборонено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам вчиняти дії щодо використання, експлуатації, демонтажу, перевезення вказаного вище обладнання. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач обґрунтував і довів відповідними доказами, яким суд першої інстанції не дав у повній мірі належної оцінки, що існують об`єктивні ризики реального невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду на користь ОСОБА_1, а також наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам й інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Предметом спору в цій справі є майнові вимоги позивача, а тому накладення арешту на спірне майно, передачі його на відповідальне зберігання (з можливістю демонтажу і вивезення без пошкодження) ОСОБА_4, який не є учасником цієї справи, та забороні відповідачам або іншим особам вчиняти по відношенню до цього майна дії по його використанню, експлуатації, демонтажу і перевезення до закінчення розгляду справи по суті відповідатиме меті забезпечення позову. Зважаючи на характер спору і зміст позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний вид забезпечення позову є достатнім, необхідним і співмірним заходом забезпечення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У січні 2021 року 19 січня 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови, яка прийнята при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, заявником не надано доказів на підтвердження наявності реальної загрози невиконання або ускладнення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, висновки суду не відповідають обставинам справи та суперечать обставинам, встановленим у постановах Верховного Суду: від 21 березня 2018 року у справі № 904/5971/17, від 07 червня 2018 року у справі № 910/23468/17 тощо.

Касаційна скарга мотивована тим, що у поданій заяві про забезпечення позову, ОСОБА_1 навів виключно припущення про можливе невиконання відповідачем рішення суду у випадку задоволення його позову. Внаслідок вжиття заходів забезпечення позову законного власника майна буде незаконно обмежено в користуванні, володінні та розпорядженні його майном. Арешт належного відповідачу майна є порушенням права на мирне володіння майном. У березні 2021 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 25 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції відповідає не в повній мірі з таких підстав.Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України). Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.Апеляційний суд, встановивши, що між сторонами існує спір щодо визнання права власності на спірне майно та витребування його з чужого незаконного володіння, дійшов вірного висновку про необхідність забезпечення виконання ймовірного судового рішення шляхом накладення арешту на вказане вище обладнання, оскільки невжиття заходів забезпечення позову в цій частині, може призвести до його відчуження, внаслідок чого може бути істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення у випадку задоволення позову.З цим висновком апеляційного суду погоджується колегія суддів як з таким, що відповідає вказаним вище нормам законодавства, обставинам та матеріалам справи.Доводам касаційної скарги про відсутність доказів на підтвердження наявності реальної загрози невиконання рішення суду надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, який взяв до уваги, що у ОСОБА_1 відсутній вільний доступ до виробничого приміщення і спірного майна, а відповідачі в будь-який час можуть демонтувати і вивезти його в інше приміщення.Проте, не можна погодитись з висновком апеляційного суду в частині забезпечення позову шляхом передачі спірного майна на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_4 з можливістю демонтажу і вивезення обладнання без пошкодження та заборони ОСОБА_2, ОСОБА_3 і будь-яким іншим фізичним, юридичним особам вчиняти дії щодо його використання, експлуатації, демонтажу, перевезенню.В оцінці співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, ймовірності невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову суд апеляційної інстанції не врахував дійсні обставини справи, а також співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, неправомірно задовольнив заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в частині передачі спірного обладнання на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_4 з можливістю демонтажу і вивезення цього майна, оскільки передача вказаного обладнання третій особі у разі недоведеності позовних вимог щодо визнання права власності та витребування майна буде надмірним тягарем для власника у витребуванні цього майна, враховуючи також доводи позивача про можливість пошкодження конкретних ідентифікуючих характеристик зазначеного обладнання.Крім того, при вирішенні заяви про забезпечення позову, апеляційний суд не звернув уваги, що позивачем не надано доказів забезпечення схоронності тимчасово вилученого майна.Таким чином, вирішуючи заяву, про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції надав перевагу позиції позивача, ще до моменту вирішення справи по суті, тому доводи касаційної скарги в цій частині є мотивованими та обґрунтованими.За таких обставин, вжитий судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову у вигляді передачі спірного обладнання на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_4 з можливістю демонтажу і вивезення цього майна не є виправданим та не відповідає меті забезпечення позову.Дійшовши до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, апеляційний суд не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів у вигляді передачі спірного обладнання на відповідальне зберігання третій особі, не з`ясував співмірність такого виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність вказаного заходу забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.Крім того, забезпечуючи позов шляхом заборони ОСОБА_2, ОСОБА_3 і будь-яким іншим фізичним, юридичним особам вчиняти дії щодо використання, експлуатації, демонтажу, перевезенню спірного майна, апеляційний суд належним чином не мотивував співмірність цих заходів із предметом позову.Так, сторони визнають, що спірне обладнання знаходиться у приміщенні по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_3 та перебуває у оренді ОСОБА_2 . Отже, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2, ОСОБА_3 і будь-яким іншим фізичним, юридичним особам вчиняти дії щодо використання, експлуатації, демонтажу, перевезенню спірного майна становитиме втручання у господарську діяльність відповідачів, що є надмірним, передчасним та непропорційним заходом забезпечення позову.Як зазначив Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (va009700-06) суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню господарську діяльність юридичних осіб. Суд також повинен враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.За таких обставин оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом передачі спірного обладнання на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_4 з можливістю демонтажу і вивезення цього майна та шляхом заборони ОСОБА_2, ОСОБА_3 і будь-яким іншим фізичним, юридичним особам вчиняти дії щодо використання, експлуатації, демонтажу, перевезенню спірного майна, а тому воно підлягає скасуванню у цій частині.Згідно зі статтею 413 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.Оскільки під час дослідження доказів та встановлення обставин для забезпечення позову у даній справі судом першої інстанції у вказаній вище частині не були порушені норми процесуального права, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.Установивши, що апеляційним судом скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка у зазначеній частині відповідає закону, суд касаційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує постанову апеляційного суду і залишає в силі ухвалу суду першої інстанції в частині відмови забезпечити позов шляхом передачі спірного майна на відповідальне зберігання громадянину ОСОБА_4 з можливістю демонтажу і вивезення обладнання без пошкодження та заборони ОСОБА_2, ОСОБА_3 і будь-яким іншим фізичним, юридичним особам вчиняти дії щодо його використання, експлуатації, демонтажу, перевезенню.Керуючись статтями 400, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.Постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року скасувати в частині вирішення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом передачі ОСОБА_4 уживаної машини для вакуумного пакування кави у полімерні пакети фірми "ОРЕМ", тип ARIETE VAC, промислової машини для розмелювання кави фірми "STA" з електричним приводом, вакуумної пакувальної машини фірми "Covimac", моделі "ECO 500 SA", виробництва Італії, відповідно 1992, 1996, 2003 років, які знаходиться у виробничому приміщенні (ангар) по АДРЕСА_1, з можливістю демонтажу і вивезення цього майна та заборони ОСОБА_2, ОСОБА_3 і будь-яким іншим фізичним, юридичним особам вчиняти дії щодо його використання, експлуатації, демонтажу, перевезенню та залишити у цій частині в силі ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2020 року.В частині накладення арешту на спірне майно в порядку забезпечення позову постанову Закарпатського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович