Постанова

Іменем України 06 липня 2021 рокум. Київсправа № 660/1117/18провадження № 61-12847св20Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_2,відповідач - ОСОБА_3,третя особа - Біляївська сільська рада Нововоронцовського району Херсонської області, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Херсонського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимогУ жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Біляївська сільська рада Нововоронцовського району Херсонської області, про визнання заповіту нікчемним. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 02 серпня 2017 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем Хрещенівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області Степурою Р. І., зареєстрований у реєстрі за № 187, яким заповідав йому зазначену земельну ділянку.ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому земельну ділянку площею 6,76 га, розташовану на території Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області.У встановлений чинним законодавством шестимісячний строк він звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Нововоронцовського районного нотаріального округу Херсонської області Виноградової Н. М., де йому стало відомо про те, що за життя ОСОБА_4 склав інший заповіт від 23 грудня 2017 року, посвідчений секретарем Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області Жогло Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 13, яким він заповідав все належне йому на день смерті майно ОСОБА_3 . Посилаючись на те, що посвідчення заповіту вчинено з порушенням визначеного законом порядку, а сам заповіт підписаний не ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати нікчемним заповіт ОСОБА_4 від 23 грудня 2017 року, посвідчений секретарем Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області Жогло Н. В., та застосувати наслідки його нікчемності.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 06 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.Визнано нікчемним заповіт ОСОБА_4 від 23 грудня 2017 року, посвідчений секретарем Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області Жогло Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 13, скасовано його державну реєстрацію.Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю доводів позивача про те, що заповіт ОСОБА_4 від 23 грудня 2017 року є таким, що складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, що відповідно до вимог частини першої статті 1257 ЦК України є підставою для визнання його нікчемним. Відповідач не довів обставини щодо дійсної волі померлого на складення оспорюваного заповіту, що могло б бути правовою підставою для захисту правомірного очікування відповідача ОСОБА_3 на отримання спадщини за заповітом. Суд надав критичну оцінку показанням свідків, посилаючись на те, що вони містять суттєві відмінності щодо обставин, які передували складенню заповіту та відбувалися як під час, так і після його складання. Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - скасування рішення про його державну реєстрацію. Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 липня 2020 року рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 06 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, залишив поза увагою недоведеність позивачем належними та допустимими доказами невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача. Саме по собі внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру із запізненням не є підставою для визнання його нікчемним, оскільки його реєстрація у Спадковому реєстрі не залежить від волі спадкодавця, а є технічною дією, від якої не залежить зміст заповіту, дата його посвідчення (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 січня 2019 року у справі № 301/2702/16-ц). Посилання місцевого суду на те, що показання свідків про обставини складення та посвідчення заповіту містять розбіжності не впливає на дійсність заповіту, оскільки достатніх доказів про те, що заповіт не складався або не посвідчувався у Біляївській сільській раді матеріали справи не містять, обставин, які унеможливлювали підписання ОСОБА_4 заповіту поза межами медичного закладу не встановлено. Установивши, що заповіт, складений ОСОБА_4 23 грудня 2017 року відповідає вимогам закону щодо його форми (підписаний власноруч заповідачем; посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування з дотриманням вимог закону; до підписання прочитаний уголос заповідачем і власноручно підписаний ним у присутності уповноваженої особи органу місцевого самоврядування; особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено), тоді як належних і допустимих доказів на спростування наведеного позивач не надав, суд вважав відсутніми підстави для визнання зазначеного заповіту нікчемним.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справиУ серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у якій заявник просив скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 23 липня 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд апеляційної інстанції встановив обставини у справі на підставі недопустимих доказів), витребувано матеріали справи.Касаційна скарга у межах доводів і вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що секретар Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області Жогло Н. В. не мала повноважень на посвідчення оспорюваного заповіту, оскільки спадкодавець був госпіталізований до Комунального закладу "Нововоронцовська центральна районна лікарня", розташованого у смт Нововоронцовка. Апеляційний суд надав протилежну оцінку суперечливим показанням свідків щодо посвідчення оспорюваного заповіту та не врахував, що згідно з відомостями медичної картки ОСОБА_4 № 3139, виданої Комунальним закладом "Нововоронцовська центральна районна лікарня" він був госпіталізований до зазначеного медичного закладу 23 грудня 2017 року о 09:20 годині та не залишав приміщення лікарні.Відзив на касаційну скаргу подано не було.Справа надійшла до Верховного Суду 26 жовтня 2020 року.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справиСудами попередніх інстанцій установлено, що 02 серпня 2017 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого заповідав усе належне йому на день смерті майно ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем Хрещенівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області Степурою Р. І., зареєстрований у реєстрі за № 187.23 грудня 2017 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого заповів належну йому на праві власності на підставі державного акта серії ІІ-ХС № 007449 земельну ділянку площею 6,76 га, розташовану на території Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області ОСОБА_3 Заповіт посвідчений секретарем Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області Жогло Н. В.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.Відповідно до висновку експерта № 19-7974, складеного 21 травня 2020 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_4 у заповіті від 23 грудня 2017 року, що складений та посвідчений у приміщенні Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області секретарем Жогло Н. В. (реєстровий номер 13), виконаний самим ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з таких підстав.Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься й у частині 3 статті 203 ЦК України.Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України (435-15) щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.Судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України).Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2424цс16 та постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 398/3558/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 725/2412/15-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 613/1234/14-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 323/3359/17 та інших.На дату складення оспорюваного заповіту вимоги до його форми та порядку посвідчення були визначені главою 85 книги шостої ЦК України (435-15) , Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (z1298-11) .Відповідно до частини першої, третьої та четвертої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.За змістом статті 37 Закону України "Про нотаріат", пункту 1.2. розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (z1298-11) , право посвідчувати заповіти у сільських населених пунктах надано уповноваженим посадовим особам органів місцевого самоврядування. Статтею 1251 ЦК України також передбачено, що у разі відсутності у населеному пункті нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.Установивши, що оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо змісту та форми, посвідчений секретарем Біляївської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області Жогло Н. В., яка була уповноваженою на те особою органу місцевого самоврядування, апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем наявності обставин, які б могли свідчити про нікчемність заповіту та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . В оцінці доводів касаційної скарги заявника про порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема посилання на те, що суд встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів, Верховний Суд виходить з такого.За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.Твердження заявника про порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, що суд встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів є безпідставними, оскільки заявник, посилаючись на наявність вказаних обставин не зазначив, які саме докази він вважає недопустимими, лише посилається на переоцінку апеляційним судом наявних у справі доказів.Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.Аналізуючи наведене, доводи касаційної скарги не спростовують правильність встановлених апеляційним судом фактичних обставин у справі на підставі достовірних доказів, а зводяться до незгоди заявника з їх оцінкою, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував. Переглядаючи законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скаргипредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.Постанову Херсонського апеляційного суду від 23 липня 2020 року залишити без змін.Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак