Короткий зміст позовних вимогУ червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Харківській області (далі - ГУНП у Харківській області), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), третя особа - слідчий слідчого відділу Немишлянського відділу поліції ГУНП у Харківській області ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди.На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 15 травня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості за № 12013220460001974 за частиною другою статті 384 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ) відносно засновників Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були допитані в якості потерпілих та, будучи попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, з корисних мотивів навмисно обмовили його у вчинені нібито скоєного ним особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, що спричинило за собою тяжкі наслідки для нього, а саме він був незаконно позбавлений волі, у зв`язку з чим став інвалідом ІІ групи.З 03 липня 2016 року по 17 травня 2019 року кримінальне провадження № 12013220460001974 перебувало у провадженні слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП у Харківській області ОСОБА_4, яка, зловживаючи службовим становищем, халатно ставлячись до виконання своїх посадових обов`язків, навмисно протягом тривалого часу не проводила досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, у порядку, передбаченому Кримінально процесуальним кодексом України (1001-05) (далі - КПК України (4651-17) ). 26 червня 2016 року слідчий ОСОБА_4 винесла постанову про закриття кримінального провадження № 12013220460001974, копію якої він отримав лише 16 березня 2018 року.Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року скасовано постанову слідчого ОСОБА_4 від 26 червня 2017 року про закриття кримінального провадження № 12013220460001974, з підстав невиконання слідчим вказівок слідчого судді та процесуального керівника.14 грудня 2018 року слідчий ОСОБА_4 знову винесла постанову про закриття кримінального провадження № 12013220460001974.Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2019 року скасовано постанову слідчого ОСОБА_4 від 14 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12013220460001974, з огляду на те, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження прийнята передчасно, у справі не проведені всі необхідні слідчі дії.Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 травня 2019 року усунуто слідчого ОСОБА_4 від розслідування кримінального провадження № 12013220460001974 та зобов`язано керівника органу досудового розслідування призначити нового слідчого у даному кримінальному провадженні.З жовтня 2016 року по теперішній час він, як потерпілий, у рамках кримінального провадження № 12013220460001974 неодноразово звертався до слідчого ОСОБА_4 з численними клопотаннями про проведення слідчих дій, які належним чином не розглянуті. Прокуратура Харківської області за його заявою від 29 листопада 2018 року щодо протиправних діянь з боку слідчого ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013220460001974, 04 квітня 2019 року розпочала кримінальне провадження № 42019220000000260 за статтями 364, 365, 366, 367, частиною другою статті 382 КК України відносно ОСОБА_4, у якій він визнаний потерпілим.Посилаючись на те, що відповідач навмисно продовжує бездіяльність, не проводить досудове розслідування у розумні строки, що спричиняє йому, як потерпілому, моральні страждання, оскільки його порушені права не поновлено, він як інвалід ІІ групи, людина похилого віку, онкохворий, вимушений протягом тривалого часу звертатися до суду із скаргами на бездіяльність слідчих, що завдає йому моральних страждань, він відчуває несправедливість внаслідок позбавлення його права на доступ до правосуддя, позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 1 690 065,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Вирішено питання розподілу судових витрат.Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю заподіяння позивачу моральних страждань внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності посадових осіб ГУНП у Харківській області, які полягали у неодноразовому винесенні постанов про закриття кримінального провадження, не виконанні вказівок слідчих суддів, що призвело до затягування здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013220460001974 від 15 травня 2013 року, порушення його нормального способу життя, та вимагало від нього зусиль для відновлення своїх прав, а тому суд з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що 5 000,00 грн є достатнім розміром відшкодування завданої моральної шкоди. Постановою Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ГУНП у Харківській області залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2019 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справиУ квітні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ НП у Харківській області, у якій заявник просив скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, в частині задоволених позовних вимог, ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу заявника залишено без руху, надано строк до 20 травня 2020 року для подання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог частини другої статті 389 та пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, а також сплати судового збору.У травні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ НП у Харківській області, у новій редакції, та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у належному розмірі.Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, заявник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема суди застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, від 04 липня 2018 року у справі № 638/14260/16-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 338/12193/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи.Касаційна скарга у межах доводів і вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не врахували та не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та доводам заявника, не звернули увагу, що для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями слідчих та моральною шкодою. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а тому для покладення обов`язку на Державну казначейську службу щодо компенсації моральної шкоди, необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності. Натомість реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, гарантованого статтею 303 КПК України, в межах кримінального провадження та задоволення слідчим суддею його скарг не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а лише свідчить про належне користування позивачем своїх процесуальних прав, визначених КПК України (4651-17) . У липні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування. Справа надійшла до Верховного Суду 01 липня 2020 року.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справиСудами попередніх інстанцій установлено, що 15 травня 2013 року до ЄРДР внесено відомості за № 12013220460001974 за частиною другою статті 384 КК України відносно засновників Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, увійшовши в злочинну змову, з корисних мотивів, навмисно обмовили ОСОБА_1 у вчинені нібито ним особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, що спричинило за собою тяжкі наслідки для нього, а саме він був незаконно позбавлений волі, у зв`язку з чим став інвалідом ІІ групи.Кримінальне провадження № 12013220460001974 перебувало у провадженні слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП у Харківській області ОСОБА_4Постановою старшого слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП у Харківській області ОСОБА_4 від 26 червня 2016 року кримінальне провадження № 12013220460001974, внесене до ЄРДР 15 травня 2013 року за частиною першою статті 384 та частиною першою статті 364 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 травня 2018 року у справі № 645/2310/16-к (1-кс/645/297/18) скасовано постанову слідчого ОСОБА_4 від 26 червня 2017 року про закриття кримінального провадження № 12013220460001974 у зв`язку з не виконанням вказівок слідчого судді та процесуального керівника.Постановою старшого слідчого СВ Немишлянського ВП ГУНП у Харківській області ОСОБА_4 від 14 грудня 2018 року кримінальне провадження № 12013220460001974 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КК України.Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2019 року у справі № 645/2310/16-к (1-кс/645/397/19) скасовано постанову слідчого ОСОБА_4 від 14 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12013220460001974, оскільки постанова слідчого про закриття кримінального провадження прийнята передчасно, оскільки слідчим не були проведені усі необхідні слідчі дії.Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 травня 2019 року у справі № 645/2310/16-к (1-кс/645/1519/19) усунуто слідчого ОСОБА_4 від розслідування кримінального провадження № 12013220460001974, зобов`язано керівника органу досудового розслідування призначити нового слідчого у даному кримінальному провадженні.ОСОБА_1, як потерпілий, у рамках кримінального провадження № 12013220460001974, внесеного до ЄРДР 15 травня 2013 року, неодноразово звертався до слідчого ОСОБА_4 з численними клопотаннями про проведення слідчих дій, які належним чином не були розглянуті. За заявою ОСОБА_1 від 29 листопада 2018 року щодо протиправних діянь з боку слідчого ОСОБА_4 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013220460001974, прокуратура Харківської області 04 квітня 2019 року розпочала кримінальне провадження №42019220000000260 за статтями 364, 365, 366, 367, частиною другою статті 382 КК України відносно ОСОБА_4, в якому позивач визнаний потерпілим.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ГУНП у Харківській області не підлягає задоволенню з таких підстав.Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що "шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що "застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування". Згідно із статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.З аналізу статей 23, 1174 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою, при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 638/14008/17 та інших. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із доведеності факту тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо ненадання відповіді на численні звернення ОСОБА_1, неналежного здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12013220460001974, неодноразового прийняття слідчими СВ рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, а тому дійшов правильного висновку про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, враховуючи вимоги розумності і справедливості.Доводи заявника про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого про закриття кримінального провадження не є підставою для висновку про порушення прав позивача та не свідчить про протиправність дій або бездіяльність органу досудового розслідування є безпідставними, оскільки у цій справі підставою відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення відповідно до вимог КПК України (4651-17) належних слідчих дій, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування. Інші аргументи касаційної скарги в цілому зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлених ними обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.Посилання ГУНП у Харківській області на застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, від 04 липня 2018 року у справі № 638/14260/16-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 338/12193/16, від 11 вересня 2019 року у справі № 336/5519/18 є необґрунтованими, оскільки у кожній із зазначених справ, Верховний Суд вказував на те, що наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої та, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що позивач зазнав моральних страждань, у зв`язку із бездіяльністю органів досудового розслідування, тобто довів заподіяння йому моральної шкоди та причинно - наслідковий зв`язок між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою, а тому дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди. Твердження заявника про не встановлення судами зазначених обставин є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин положення статей 23, 1174 ЦК України, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у наведених вище справах, але за інших встановлених судами фактичних обставин у кожній справі.