Постанова

Іменем України05 липня 2021 рокум. Київсправа № 359/544/19провадження № 61-13528 св20Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - військова частина А2215,треті особи: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, Київське квартирно-експлуатаційне управління,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагєєва В. О.,ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимогУ січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А2215, треті особи: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, Київське квартирно-експлуатаційне управління, про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісії, зобов`язання поновити позивача на квартирному обліку.В обґрунтування позовних вимог зазначав, що починаючи з 04 серпня 1981 року він проходив військову службу в Збройних Силах України та 15 грудня 1992 року був зарахований на квартирний облік.Наказом командувача Військово-повітряних сил України № 0528 від 04 грудня 2000 року він був звільнений з військової служби в запас за власним бажанням та наказом командира військової частини А4461 № 237 від 11 грудня 2000 року він був виключений зі списків особового складу військової частини.17 травня 2017 року житлова комісія військової частини А2215 прийняла рішення про зняття його з квартирного обліку, однак його вислуга на військовій службі становить 33 роки 2 місяці та істотно перевищує 20 років. Ця обставина свідчить про те, що він набув право перебувати на квартирному обліку до отримання ним квартири або грошової компенсації.Виходячи з наведеного, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення, викладене в пункті 7 протоколу житлової комісії військової частини А2215 № 7 від 17 березня 2017 року, про зняття його з квартирного обліку та зобов`язати житлову комісію військової частини А2215 поновити його на квартирному обліку з 15 грудня 1992 року.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішеньРішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року в складі судді Борця Є. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення, викладене в пункті 7 протоколу засідання житлової комісії військової частини А2215 № 7 від 17 травня 2017 року, про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку при військовій частині А 2215. Зобов`язано житлову комісію військової частини А2215 поновити ОСОБА_1 на квартирний облік: включити його у список загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону з 03 березня 1995 року та у список безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону, що мають право на першочергове отримання житла, з 03 березня 1995 року. У задоволенні позову в частині вимоги про поновлення ОСОБА_1 на квартирному обліку з 15 грудня 1992 року відмовлено.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на день звільнення позивача з військової служби його вислуга становила 33 роки 2 місяці, що значно перевищує 20 років, та свідчить про те, що позивач набув право на забезпечення постійним житлом за рахунок Міністерства оборони України. Оскільки в матеріалах справи міститься довідка про те, що ОСОБА_1 був зарахований на квартирний облік при військовій частині А2215 з 03 березня 1995 року, то саме з цієї дати його слід поновити на вказаному квартирному обліку.Постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за власним бажанням, що позбавляє його права залишатися на квартирному обліку при військовій частині А2215, оскільки підставою для звільнення в запас було звільнення за власним бажанням, а не вік, стан здоров`я або скорочення штатів чи проведення інших організаційних заходів.Пункт 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, на який посилався позивач, не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.Норми Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями також не передбачають підстав для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас за власним бажанням та наявністю у нього лише 19 років 03 місяці календарної вислуги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводиУ касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та зазначає обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при вирішенні цієї справи не застосував прямі норми (статті 17, 47, 48) Конституції України (254к/96-ВР) , яким позивачу гарантоване право на житло. Положення Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" відносять такі умови як вік і стан здоров`я виключно до відставки як варіанту звільнення з військової служби і жодним чином не відноситься до звільнення у запас.Апеляційний суд не врахував, що на день звільнення позивача з військової служби його вислуга становила 33 роки 2 місяці, що значно перевищує 20 років, та свідчить про те, що позивач набув право на забезпечення постійним житлом за рахунок Міністерства оборони України.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїВідповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 вересня 2020року справу призначено судді-доповідачеві.Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиОСОБА_1 проходив військову службу з 04 серпня 1981 року по 11 грудня 2000 року.Згідно із довідкою Мелітопольської квартирно-експлуатаційної частини району від 10 січня 1996 року майор ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині А0558 з 15 грудня 1992 року по 10 січня 1996 року складом сім`ї чотири особи.В матеріалах справи міститься рапорт майора Демиденка Ю.Д., відповідно до якого останній просить зарахувати його на облік для отримання житлової площі в місті Києві. Склад сім`ї - чотири особи: він, дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_3, 1989 року народження, дочка ОСОБА_4 1995 року народження. Вказано, що ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік протоколом житлової комісії військової частини А0205 № 2 від 30 січня 1996 року.Згідно із витягом з протоколу засідання житлової комісії в/ч А4461 від 19 липня 1999 року № 8 майора ОСОБА_1 було залишено у загальній черзі з 03 березня 1995 року та списках першочерговиків як учасника бойових дій з 03 березня 1995 року.Також в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 01 лютого 2011 року, відповідно до якої останній просить внести зміни до його облікової справи, залишити його на квартирному обліку у складі сім`ї (одна особа), у зв`язку із тим, що його дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 були забезпечені житлом в м. Бориспіль.Згідно із витягом з протоколу засідання житлової комісії в/ч А2215 від 02 лютого 2011 року № 2 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було знято з квартирного обліку, залишено на квартирному обліку майора ОСОБА_1 у загальній черзі з 03 березня 1995 року та у списках першочерговиків як учасника бойових дій з 03 березня 1995 року.Відповідно до довідки Міністерства оборони України від 16 травня 2011 року № 133 ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині А2215 з 03 березня 1995 року зі складом сім`ї одна особа, а також у списках осіб, які мають право на першочергове отримання жилих приміщень з 03 березня 1995 року.Згідно із витягом з наказу заступника міністра оборони України - командувача Військово-повітряних сил України по особовому складу від 04 грудня 2000 року № 0528 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за пунктом 65, підпункт "з" (за власним бажанням) Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, з правом носіння військової форми одягу. Вказано, що календарна вислуга років у Збройних силах України становить 19 років 03 місяці, пільгова - 33 роки 02 місяці. Вказане також підтверджено витягом з наказу командира військової частини А4461 від 11 грудня 2000 року № 237, відповідно до якого позивача було виключено із усіх видів забезпечення.Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини А2215 від 17 травня 2017 року № 7 майора ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку як такого, що втратив чинні підстави перебувати на квартирному обліку при в/ч А2215 після звільненні у запас за власним бажанням.

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1)якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Касаційна скарга задоволенню не підлягає.Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.Так, згідно з частиною першою статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 (1081-2006-п) було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.Відповідно до пункту 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.Пунктом 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.Аналогічні приписи закріплені й в пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.Дія пункту 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" безпосередньо пов`язується з тим, з якої саме з підстав, зазначених у частині шостій статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.Установлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас за власним бажанням, що позбавляє його права залишатися на квартирному обліку при військовій частині А2215, оскільки підставою для звільнення в запас було власне бажання, а не вік, стан здоров'я або скорочення штатів чи проведення інших організаційних заходів.Вказаний висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц (провадження 14-169цс18), а також постановою Верховного Суду від 04 червня 2018 року (справа № 359/9161/16-ц, провадження № 61-22927св18).Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.Відповідно до абз. 1 пункту 2.17 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року №737 (z0024-12) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337, військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.Згідно з пунктом 2.19 цієї ж Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абз. 1 пункту 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.Отже, наведені норми Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями також не передбачають підстав для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас за власним бажанням (а не за віком, станом здоров`я, скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів) та наявністю у нього лише 19 років 03 місяців календарної вислуги. Разом із тим, даних про те, що ОСОБА_1 звільнився у запас у зв'язку із закінченням строку дії контракту і його вислуга на військовій службі у календарному обчисленні складає 20 років, матеріали справи не містять і судами такі обставини не були установлені.Зазначений правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц (провадження 14-169цс18) та постанові Верховного Суду від 04 червня 2018 року (справа № 359/9161/16-ц, провадження № 61-22927св18).При цьому безпідставними є посилання заявника на правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 25 березня 2019 року в справі № 359/2295/17, оскільки у цій постанові встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду. Так, судами у вказаній справі установлено, що позивач звільнений з військової служби у запас у зв`язку з закінченням строку контракту та він має вислугу на військовій службі, що перевищує 20 років.Таким чином доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а також до неправильного тлумачення заявником норм законодавства, а також висновків, висловлених Верховним Судом у справах з подібними правовідносинами.Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року - без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара