Постанова

Іменем України30 червня 2021 рокум. Київсправа № 761/40184/16-цпровадження № 61-5802св19Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Луспеника Д. Д.,суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Міністерство юстиції України,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Л. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, Міністерство юстиції України, про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування нотаріальної дії.Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 ОСОБА_3 .Зазначила, що після його смерті відкрилась спадщина, в тому числі на 9/20 частин будинку та 9/20 частин земельної ділянки, площею 0,0687 га, кадастровий номер 80000000000:75:088:0054, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .При поданні заяви про прийняття спадщини після смерті батька їй стало відомо, що він 20 листопада 2013 року підписав договір дарування указаних 9/20 частин житлового будинку і договір дарування 9/20 частин земельної ділянки на користь ОСОБА_2 .Зазначала, що під час посвідчення договорів дарування приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Л. В. порушила вимоги ЦК України (435-15) , Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) .Так, в журналі виклику нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням приватним нотаріусом зроблено запис про те, що нотаріальна дія з посвідчення правочинів дарування відбулась 20 листопада 2013 року о 10 год. 20 хв., тоді як згідно з витягом із Державного реєстру прав власності нотаріус здійснила реєстраційну дію та зареєструвала право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_2 20 листопада 2013 року о 9 год. 15 хв. 26 с.Вважає, що приватний нотаріус спершу вчинила нотаріальну дію та внесла зміни про особу власника в Державному реєстрі, а вже після цього посвідчила договори дарування.Крім того, відповідач порушила нотаріальну таємницю та здійснювала посвідчення договору дарування в присутності сторонньої особи.У справі нотаріуса був наявний витяг із технічної документації, який отримував за життя ОСОБА_3, проте згідно з даними його амбулаторної карти він пересувався в межах будинку на милицях та мав похилий вік, що свідчить про те, що він не міг отримати вказаний витяг особисто.Також зазначала, що при посвідченні договорів дарування був відсутній технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна, а на земельній ділянці знаходились об`єкти самочинного будівництва.Крім того, зазначала, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Л. В. не встановила обсяг дієздатності її померлого батька.Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:- визнати дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Л. В. із нотаріального посвідчення договору дарування 9/20 частин земельної ділянки від 20 листопада 2013 року, а також договору дарування 9/20 частин житлового будинку від 20 листопада 2013 року за адресою: АДРЕСА_1, неправомірними;- скасувати нотаріальні дії із посвідчення вказаних правочинів, які зареєстровані в реєстрі за номерами 2973 та 2974;- зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунову Л. В. внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, а саме на 9/20 частин земельної ділянки (номер запису про право власності 3452386) та на 9/20 частин житлового будинку (номер запису про право власності 3452421) за адресою: АДРЕСА_1, - поновити запис про право власності ОСОБА_3 на 9/20 частин земельної ділянки та 9/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 9 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.Визнано дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Л. В. щодо нотаріального посвідчення договору дарування 9/20 частин земельної ділянки від 20 листопада 2013 року, а також договору дарування 9/20 частин житлового будинку від 20 листопада 2013 року за адресою: АДРЕСА_1, неправомірними.В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.Рішення суду мотивовано тим, що під час посвідчення договорів дарування частин земельної ділянки, а також житлового будинку відповідачем порушено встановлений статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок державної реєстрації прав та їх обтяжень та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та внесено запис до Державного реєстру прав без прийняття та перевірки документів, що подаються для державної реєстрації до укладення договорів дарування, на підставі яких відбувається перехід права власності до третьої особи.Відмовляючи у решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії нотаріуса відповідали положенням Закону України "Про нотаріат" (3425-12) .

Короткий зміст постанови апеляційного судуПостановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 залишено без задоволення.Апеляційні скарги представника приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Л. В. Черевка С. А. та представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 задоволено.Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, встановивши порушення відповідачем порядку здійснення реєстраційних дій щодо договорів дарування від 20 листопада 2013 року, суд першої інстанції помилково зазначив про неправомірність дій нотаріуса щодо їх посвідчення, оскільки відповідно до Закону України "Про нотаріат" (3425-12) нотаріальна діяльність полягає, зокрема, у посвідченні права, фактів, що мають юридичне значення, та вчиненні інших нотаріальних дії, передбачених законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.Дії нотаріуса щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) і не є нотаріальними діями.Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач 20 листопада 2013 року виїжджала для посвідчення договорів дарування 9/20 частин земельної ділянки та 9/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку зі станом здоров`я ОСОБА_3 . Нотаріусом перед вчиненням нотаріальних дій було встановлено обсяг дієздатності дарувальника, у зв`язку із вадами зору ОСОБА_3 йому тексти договорів були прочитані уголос, про що є відповідна відмітка на договорах. Такі дії нотаріуса відповідають вимогам інструкції та Закону України "Про нотаріат" (3425-12) .Належних та допустимих доказів про те, що здійснення реєстраційних дій 20 листопада 2013 року про перехід права власності на 9/20 частин земельної ділянки та 9/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, від ОСОБА_3 до ОСОБА_2 до посвідчення договорів дарування 20 листопада 2013 року, за якими ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар 9/20 частин земельної ділянки та 9/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, призвело до порушення її прав, позивачем не надано.Указані договори до теперішнього часу недійсними не визнані, а тому відсутні підстави для внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно та поновлення запису про право власності ОСОБА_3 на зазначене нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводівУ касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просила скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не дослідив медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_3, не надав належну оцінку поясненням свідка ОСОБА_6 . Апеляційний суд зазначених недоліків, допущених судом першої інстанції, не виправив. Суди помилково вказали про наявність у ОСОБА_3 лише вади зору, не звернувши увагу на наявність у матеріалах справи документів про відсутність у нього зору.Суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення ЦК України (435-15) , Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , щодо порушення нотаріальної таємниці, встановлення дієздатності особи та вчинення нотаріальних дій щодо особи з фізичними вадами.

Короткий зміст позиції інших учасників справиУ відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2019 року, ОСОБА_2 заперечувала проти доводів ОСОБА_1, просила залишити її касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/40184/16-ц, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року.Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справиІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 ОСОБА_3 21 червня 2007 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів все своє майно рухоме та нерухоме, де б воно не було і з чого б воно не складалось, своїй дружині ОСОБА_2 (а. с. 20).20 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договори дарування 9/20 частин земельної ділянки та 9/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .У журналі обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, зазначено, що датою і часом виїзду нотаріуса Горбунової Л. В. для посвідчення договорів дарування є 10 год. 20 хв, час повернення нотаріуса до нотаріальної контори - 15 год. 10 хв. (а. с. 31).Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 08 год. 31 хв. 54 с. власником 9/20 частин земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 80000000000:75:088:0054, зазначено ОСОБА_3 (а. с. 37).Станом на 09 год. 21 хв. 49 с. 20 листопада 2013 року власником 9/20 частин земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 80000000000:75:088:0054, в реєстрі зазначено ОСОБА_2 (а. с. 38).Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 08 год. 34 хв. 24 с. 20 листопада 2013 року власником 9/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, зазначено ОСОБА_3 (а. с. 40).Станом на 09 год. 24 хв. 37 с. 20 листопада 2013 року власником 9/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, в реєстрі зазначено ОСОБА_2 (а. с. 41).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Постанова Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.Звертаючись до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Л. В., ОСОБА_1 просила визнати неправомірними дії нотаріуса та скасувати нотаріальну дію з нотаріального посвідчення договору дарування 9/20 частин земельної ділянки та житлового будинку від 20 листопада 2013 року, а також зобов`язати приватного нотаріуса внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно та поновити запис про право власності ОСОБА_3 на 9/20 частин земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .Позивач обґрунтовувала позовні вимоги тим, що вона є спадкоємцем за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 .Зазначила, що під час посвідчення договору дарування ОСОБА_3 9/20 частин житлового будинку і договору дарування 9/20 частин земельної ділянки на користь ОСОБА_2 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Л. В. допустила численні порушення вимог як ЦК України (435-15) , Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , так і Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) .Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.Відповідно до статті 50 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат" (далі - Закон України "Про нотаріат" (3425-12) ) нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.Верховний Суд зазначає, що законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (стаття 50 Закону України "Про нотаріат"). У такому разі позовні вимоги можуть бути пред`явлені безпосередньо до нотаріуса. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) зазначено, що закріплене у статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може привести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин.Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.Верховний Суд зазначає, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач залучається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) вказано, що "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування".У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2021 року в справі № 227/5540/18 (провадження № 61-3521св20) вказано, що "нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних цій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення".У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не відкриття провадження.Верховний Суд зазначає, що якщо право позивача оспорюється іншими учасниками конкретних цивільних правовідносин, які вважають, що вчинення чи невчинення певної нотаріальної дії вплине на їх права та обов`язки, такий спір підлягає вирішенню саме між особою, яка безпосередньо брала участь у нотаріальному процесі, та особою, яка оспорює права, що виникають на підставі вчиненої нотаріальної дії.Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі відповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.Неналежна сторона у цивільному процесі - це особа, стосовно якої суд встановив, що вона не є ймовірним суб`єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов`язків, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, і у зв`язку з цим проведено її заміну або ухвалено рішення про відмову в позові.Враховуючи зміст, характер відносин між учасниками справи та встановлені судами обставини справи, Верховний Суд зазначає, що спір щодо 9/20 частин земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 існує у позивача з ОСОБА_2 .Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18) (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18) (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18) (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) (пункт 75)).Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови ОСОБА_1 у позові, однак помилився щодо мотивів такої відмови, зазначивши про те, що позов є необґрунтованим.Апеляційний суд не врахував, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки нотаріус не є відповідачем у справах, в яких виникають спори між учасниками цивільних відносин, пов`язаних з певною нотаріальною дією.При цьому колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції і постанова апеляційного суду у цьому разі по суті спору не переглядаються.За таких обставин Верховний Суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у зв`язку з неправильним визначенням суб`єктного складу учасників справи, змінивши постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року в частині мотивів відмови у позові.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скаргиЗгідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року змінити в частині мотивів відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Лесі Василівни про визнання дій нотаріуса неправомірними та скасування нотаріальної дії, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк