Постанова

Іменем України 30 червня 2021 рокум. Київсправа № 752/4605/19провадження № 61-18995 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Вусо",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, (за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. І., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (далі - ПрАТ "СК "Вусо") про стягнення страхового відшкодування у розмірі 39 205,74 грн, пов`язаного зі смертю її чоловіка - ОСОБА_3 у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).Позов обґрунтовано тим, що внаслідок ДТП, яка сталася 04 червня 2016 року о 18 год. 50 хв. по вул. Гетьмана зі сторони вул. Виборзької в напрямку вул. Смоленської у м. Києві, за участю транспортного засобу "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, було травмовано пішохода ОСОБА_3 . Від отриманих тілесних ушкоджень її чоловік - ОСОБА_3 загинув на місці пригоди.27 грудня 2017 року постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - СУ ГУНП у м. Києві) Натальчук О. Д. досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100000000780 від 04 червня 2016 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.Зазначала, що 12 листопада 2015 року між ОСОБА_5 та ПрАТ "СК "Вусо" було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 5678968, згідно з яким страховик взяв на себе зобов`язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страхувальником шкоду життю, здоров`ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_1 .Вказувала, що вона є дружиною померлого ОСОБА_3, особою похилого віку (82 роки), яка вела спільний побут разом із загиблим, проживаючи з ним однією сім`єю, є непрацездатною особою з 26 січня 1998 року в силу досягнення пенсійного віку. Померлий ОСОБА_3 у повній мірі її підтримував як фінансово у межах власних доходів, так і особисто. 11 вересня 2018 року вона звернулася до ПрАТ "СК "Вусо" із заявою про виплату страхового відшкодування, спричиненого ДТП, за результатами розгляду якої ПрАТ "СК "Вусо" сплачено на її рахунок суму у розмірі 21 694,26 грн. Листом від 21 вересня 2018 року за вих. № 7599/931675 її було повідомлено, що вказана сума складається з 17 400,00 грн моральної шкоди та 4 303,26 грн витрат на поховання, підтверджених чеками. Із такою виплатою вона не погодилася, вважаючи, що страховою компанією розмір страхового відшкодуванням безпідставно зменшений, оскільки не відповідає вимогам статті 27.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , статті 1200 ЦК України й не враховано, що кошти на поховання чоловіка надавала їхня донька, яка з ними не проживала. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути із ПрАТ "СК "Вусо" на свою користь суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 39 205,74 грн, а саме: 8 700,00 грн у відшкодування моральної шкоди та 30 505,74 грн у відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника.У квітні 2019 року ПрАТ "СК "Вусо" звернулося до суду із зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 надмірно сплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 4 294,26 грн. В обґрунтування зустрічного позову зазначало, що за результатами розгляду заяви про виплату страхового відшкодування та скарги, поданої дочкою загиблого ОСОБА_2, останній було відшкодовано документально підтверджені витрати на поховання ОСОБА_3 у розмірі 4 303,26 грн. Незважаючи на виплату коштів дочці померлого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, дружина померлого, звернулася до ПрАТ "СК "Вусо" із заявою про виплату страхового відшкодування, за наслідками розгляду якої 21 вересня 2018 року страховиком було повторно виплачено 4 303,26 грн витрат на поховання, що не передбачено статтею 27.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) . Листом від 11 грудня 2018 року № 9996, ПрАТ "СК "Вусо" зверталося до ОСОБА_1 щодо повернення в добровільному порядку на рахунок страхової компанії витрат на поховання, проте кошти нею не повернуто.Вважало, що у ОСОБА_1 були відсутні правові підстави на отримання цих коштів та володіння ними, а тому ПрАТ "СК "Вусо" на підставі статей 1212, 1214 ЦК України просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь надмірно сплачену суму страхового відшкодування у розмірі 4 294,26 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанціїРішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Зустрічний позов ПрАТ "СК "Вусо" залишено без задоволення.Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_1, суду першої інстанції виходив із того, що нею не доведено належними та допустимими доказами те, що на час смерті її чоловіка ОСОБА_3 вона перебувала на його утриманні та потребувала матеріальної допомоги а сам по собі факт проживання однією сім`єю із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні. При цьому факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування, оскільки обоє отримували пенсійне забезпечення.Залишаючи без задоволення зустрічний позов ПрАТ "СК "Вусо", суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених статтями 1212, 1215 ЦК України для стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, оскільки ПрАТ "СК "Вусо" не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення рахункової помилки при нарахуванні страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 4 294,26 грн, а також не доведено факту їх недобросовісного набуття.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 березня 2020 року залишено без змін.Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що факт наявності пенсійного віку позивачки не надає безумовного права пенсіонеру (непрацездатній особі) на отримання страхового відшкодування від страховика, так як в даному випадку, ОСОБА_1 має самостійний дохід (пенсію), який є вищим ніж прожитковий мінімум, встановлений законом на дату смерті її чоловіка.Рішення суду першої інстанції у частині вирішення зустрічного позову ПрАТ "СК "Вусо" в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому апеляційним судом у цій частині не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року в частині залишення її позову без задоволення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити. В іншій частині судові рішення залишити без змін.Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ПрАТ "СМ "Вусо" не оскаржувалось та не переглядалося в апеляційному порядку.На обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року ОСОБА_1 посилається на те, щосуди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, зазначає, що існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 640/5041/17 (пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у малозначній справі з підстав, передбачених підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.У березні 2021 року цивільна справа № 752/4605/19 надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначає, що частина друга статті 1200 ЦК України визначає дружину, яка досягла пенсійного віку, встановленого законом, особою, яка була на утриманні померлого та відповідно має право отримати страхове відшкодування, встановлене пунктом 27.2 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Вказує, що нею належним чином підтверджено факт перебування на утриманні ОСОБА_3 до його смерті. Надані суду докази у повній мірі відповідають вимогам підпункту е) пункту 35.2 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 644/5365/16-ц, які не були застосовані судами попередніх інстанцій.На переконання заявника, необхідно відступити від правового висновку щодо застосування норми права (статті 75 СК України), викладеного у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 640/5041/17 (провадження № 61-792св18), оскільки стаття 75 СК України є загальною нормою права та до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Доводи особи, яка подала відзив та додаткові пояснення на касаційну скаргуУ березні 2021 року ПрАТ "СМ "Вусо" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначає, що суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, встановили фактичні обставини справи та надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами. Вказує, що касаційна скарга не містить нових фактів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанції, а наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями. Просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.Крім того,ПрАТ "СМ "Вусо" подало додаткові пояснення, в якому просить суд врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 705/3172/19, провадження № 61-10103 св 20, яка є аналогічною справі, яка переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами12 листопада 2015 року між ОСОБА_5 та ПрАТ "СК "Вусо" було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 5678968, згідно з яким страховик взяв на себе зобов`язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страхувальником шкоду життю, здоров`ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно з умовами цього договору сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, складає 100 000,00 грн, а за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн. (а. с. 37, т. 1)04 червня 2016 року о 18 год. 50 хв. по вул. Гетьмана зі сторони вул. Виборзької в напрямку вул. Смоленської в м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та пішохода ОСОБА_3 .Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 загинув на місці пригоди (а. с. 12, 13, т. 1).ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 (а. с. 10, т. 1).27 грудня 2017 року постановою старшого слідчого СУ ГУНП у м. Києві Натальчук О. Д. досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000000780, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 червня 2016 року, закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (а. с. 14-16, т. 1).11 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ "СК "Вусо" із заявою про виплату страхового відшкодування, спричиненого ДТП (а. с. 8, т.1).21 вересня 2018 року ПрАТ "СК "Вусо" виплачено на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 21 694,26 грн, з яких 17 400,00 грн у відшкодування моральної шкоди та 4 303,26 грн витрат на поховання, що підтверджується страховим актом № 09167-24 та платіжним дорученням від 21 вересня 2018 року № 21494 (а. с. 19, т. 1).ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та померлий ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент ДТП були непрацездатними у зв`язку з досягненням пенсійного віку, знаходилися на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) та отримували пенсію за віком у розмірі 1 733,12 грн ( ОСОБА_3 ), 1 440,86 грн ( ОСОБА_1 ), що підтверджується довідками Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

(а. с. 199, 200, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України (435-15) та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.У статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.Відповідно до статті 23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.Згідно з пунктом 27.2 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.Зазначена норма права за способом викладення змісту містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.Поняття "непрацездатні громадяни" надається у статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.При цьому, факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Судами встановлено, що ОСОБА_1 та її померлий чоловік ОСОБА_3 знаходилися на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) та отримували пенсію за віком у розмірі 1 733,12 грн ( ОСОБА_3 ), 1 440,86 грн ( ОСОБА_1 ), що підтверджується довідками Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (а. с. 199, 200, т. 1).Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.Таким чином, відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність заявлених нею позовних вимог про стягнення страхового відшкодування у порядку статті 1200 ЦК України та пункту 27.2 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довела, що перебувала на утриманні померлого ОСОБА_3, який був пенсіонером та отримував пенсію в силу досягнення пенсійного віку та можливість його утримувати позивачку. При цьому, співвідношення розміру допомоги, яку ОСОБА_1 могла отримувати від чоловіка (1 733,12 грн), та розмір її власної пенсії (1 440,86 грн) не свідчить про те, що допомога з боку померлого була основним і постійним джерелом існування для позивача.Також, судами вірно ураховано те, що ПрАТ "СК "Вусо" було виплачено ОСОБА_1 максимальний розмір моральної шкоди, що встановлений пунктом 27.3 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (а. с. 56-58, т. 1).Посилання в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 644/5365/16-ц, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на правильність їх судових рішень, оскільки у наведених справах встановлені фактичні обставини є відмінним, судові рішення відрізняються процесом доказування позовних вимог. При цьому, довідка органу місцевого самоврядування про спільне проживання ОСОБА_1 разом із померлим ОСОБА_3 за однією адресою не є окремим та беззаперечним доказом підтвердження факту її перебування на утриманні чоловіка у розумінні статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19), від 03 червня 2021 року у справі № 705/3172/19, провадження № 61-10103св20. .Крім того, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 640/5041/17, провадження № 61-792св18, оскільки такі висновки співпадають з висновками у цій справі та підтверджуються вірно застосованими нормами права. Крім того, у наведеній постанові Верховний Суд не застосовував статтю 75 СК України, на яку посилається заявник касаційної скарги. Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК Українине входить до компетенції суду касаційної інстанції.Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.РішенняГолосіївського районного суду м. Києва від 06 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець