Іменем України 16 червня 2021 рокум. Київсправа № 686/26138/18провадження № 61-15181св20Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В.,суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: ОСОБА_2, Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго", Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" Славкіна Марина Анатоліївна,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перший відділ державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Другий відділ державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (далі - МКП "Хмельницьктеплокомуненерго"), Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області), Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М. А., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Перший відділ ДВС у м. Хмельницькому), Другий відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Другий відділ ДВС у м. Хмельницькому) про зняття арешту з іпотечного нерухомого майна.

На обґрунтування позову посилався на таке. 13 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_2 укладений кредитний договір

№ 014/81-1-0-00/2873. Цільове призначення кредиту: споживчі цілі під заставу нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Також 13 грудня 2012 року між цими сторонами укладений іпотечний договір. Право вимоги за зазначеними договорами ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "Стандарт Фінанс Групп" (далі - ТОВ "Стандарт Фінанс Групп"). 12 вересня 2017 року між позивачем та ТОВ "Стандарт Фінанс Групп" укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого кредитор за плату відступив право вимоги за кредитним договором від 13 грудня 2012 року № 014/81-1-0-00/ 2873 . Крім того, 12 вересня 2017 року між позивачем та ТОВ "Стандарт Фінанс Групп" укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідно до умов якого ОСОБА_1 набув статусу іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 . Отже, на підставі зазначених договорів позивач фактично став правонаступником прав та обов`язків ТОВ "Стандарт Фінанс Групп". 02 листопада 2017 року ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника, звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Лучковської Т. М. із заявою, в якій просив передати ОСОБА_2 заяву з повідомленням про відступлення права вимоги на користь позивача та з вимогою про повернення заборгованості за кредитним договором. З метою реалізації свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на нього він на підставі статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" звернувся до реєстратора, який відмовив у вчиненні реєстраційних дій, враховуючи наявність обтяжень на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 без вказівки на конкретний об`єкт, що внесені державними виконавцями у виконавчих провадженнях.

З огляду на зазначене він не мав можливості реалізувати своє право на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з наявними арештами, накладеними на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 . Наявність заборон на відчуження нерухомого майна, що перебуває в іпотеці порушує його права як іпотекодержателя.

З урахуванням наведеного просив зняти арешт з іпотечного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2, накладений: державним виконавцем Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції (далі - Перший МВ ДВС Хмельницького МУЮ): у виконавчому провадженні № 47840306 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30 червня 2015 року, номер запису про обтяження - 10229196 від 01 липня 2015 року; у виконавчому провадженні № 46123211 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 вересня 2015 року, номер запису про обтяження - 11424611 від 01 жовтня 2015 року; у виконавчому провадженні № 43135123 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 жовтня 2015 року, номер запису про обтяження - 11715261 від 22 жовтня 2015 року;

державним виконавцем Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції (далі - Другий МВ ДВС Хмельницького МУЮ): у виконавчому провадженні № 44439242 постановами: про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44439242, номер запису про обтяження - 9017933 від 12 березня 2015 року; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44439242, номер запису про обтяження - 8849991 від 25 лютого 2015 року; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44439242, номер запису про обтяження - 19664309 від 28 березня 2017 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2020 року позов задоволено частково. Знято арешт з іпотечного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2, накладений: державним виконавцем Першого МВ ДВС Хмельницького МУЮ: у виконавчому провадженні № 47840306 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30 червня 2015 року, номер запису про обтяження - 10229196 від 01 липня 2015 року; у виконавчому провадженні № 46123211 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 вересня 2015 року, номер запису про обтяження - 11424611 від 01 жовтня 2015 року; у виконавчому провадженні № 43135123 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 жовтня 2015 року, номер запису про обтяження - 11715261 від 22 жовтня 2015 року;

державним виконавцем Другого МВ ВДВС Хмельницького МУЮ у виконавчому провадженні № 44439242 постановами: про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44439242, номер запису про обтяження - 9017933 від 12 березня 2015 року; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44439242, номер запису про обтяження - 8849991 від 25 лютого 2015 року; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 44439242, номер запису про обтяження - 19664309 від 28 березня 2017 року. В іншій частині позовним вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що накладення арешту на нерухоме майно - предмет іпотеки, порушує права іпотекодержателя, а тому позов про зняття арешту підлягає задоволенню. Водночас суд зазначив, що МКП "Хмельницьктеплокомуненерго", ГУ ДПС у Хмельницькій області, ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М. А. не є належними відповідачами у справі, а тому у задоволені вимог до них необхідно відмовити.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 звернулася до суду із апеляційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2020 року.

У вересні 2020 року ОСОБА_2 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 672/817/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ "Стандарт Фінанс Групп" про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року клопотання ОСОБА_2 задоволено. Зупинено провадження у цій справі (№ 686/26138/18) до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 672/817/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ "Стандарт Фінанс Групп" про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 вересня 2020 року відкрито провадження у справі № 672/817/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ "Стандарт Фінанс групп" про визнання недійсним договорів, за якими ОСОБА_1 набув прав як новий кредитор та іпотекодержатель, а в цій справі ОСОБА_1 звертається з позовом про звільнення іпотечного майна з-під арешту. З урахуванням наведеного апеляційній суд дійшов висновку, що існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 672/817/20.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, справу повернути до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 з метою затягування розгляду цієї справи у 2020 році звернулася до суду з позовом про визнання договорів про відступлення прав вимоги недійсними, оскільки вона була обізнана про укладення зазначених договорів ще з листопада 2017 року. Суд апеляційної інстанції не врахував, що підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до іншої справи. У цій справі зібрані всі докази, необхідні для вирішення позовних вимог, а тому підстав для зупинення провадження у справі не було. Крім того, апеляційний суд порушив його права на вирішення справи у розумні строки, оскільки справа з 2018 року знаходиться на розгляді в судах.

У листопаді 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2 просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Підставою відкриття касаційного провадження у вказаній справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, - порушення норм процесуального права: пункту 6 частини першої статті 251, статті 311 ЦПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3Ц ПК України (2755-17) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, в тому числі ухвали суду апеляційної інстанції про зупинення провадження, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Частиною першою статті 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для виникнення обов`язку суду зупинити провадження у справі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на зазначене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи за наявності доказової бази та встановлених на підставі цих доказів фактичних обставин.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.

Пов`язаність справ полягає в тому, що рішенням суду в іншій справі встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.

Визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16 та Верховним Судом у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 207/413/18 (провадження

Отже, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Незважаючи на те, що зупинення провадження у справі має тимчасовий характер, судам необхідно враховувати право кожної особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку та розглядати кожну справу без надмірного формалізму.

У справі, що переглядається, за позовом ОСОБА_1 предметом спору є зняття арешту з іпотечного майна, яке належить ОСОБА_2 . Право вимоги на це майно перейшло до позивача на підставі договорів про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 12 вересня 2017 року.

Підставою для зупинення провадження у цій справі став факт розгляду судом позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ "Стандарт Фінанс Групп" про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечними договорами, за якими ОСОБА_1 у цій справі просить звільнити іпотечне майно з-під арешту.

Проте апеляційний суд у порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети та підстави позовів у справах і не вказав об`єктивні обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечними договорами виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити та оцінити при розгляді цієї справи наявність обставин (фактів), якими позивач обґрунтовував свої вимоги про звільнення іпотечного майна з-під арешту.

Апеляційний суд не обґрунтував, у чому саме полягає матеріально-правовий зв`язок між справою, що переглядається, та справою № 672/817/20, тобто не мотивував, які саме факти, встановлені в іншій справі, будуть мати преюдиційне значення для цієї справи, та в чому полягає неможливість самостійного встановлення судом обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право учасників справи на справедливий суд та розумні строки розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" (Жоффр де ля Прадель проти Франції) від 16 грудня 1992 року).

У справі "Bellet v. France" (Беллет проти Франції) ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Таким чином, апеляційний суд формально розглянув клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, не обґрунтував об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи № 672/817/20 та не врахував, що таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 23 вересня 2020 року у справі № 522/17321/13-ц (провадження № 61-6655св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 4055331/15-ц (провадження

№ 61-19067св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 570/4030/18 (провадження № 61-230св21).

За викладених обставин апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про зупинення провадження у цій справі, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року про зупинення провадження у справі не може вважатися законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Під час нового розгляду апеляційний суду має врахувати зазначене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.