Іменем України10 червня 2021 рокум. Київсправа № 205/4051/17провадження № 61-4790св19Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М., учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - ОСОБА_2,треті особи: Четверта Дніпровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року у складі судді Скрипник К. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В., ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про усунення від спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5, який був особою похилого віку. Після війни батько страждав на хворобу ніг, останні роки хвороба аденоми простати, яка переросла в рак січового міхура та стала причиною смерті, у зв`язку з чим батько потребував постійної сторонньої допомоги. Доглядом ОСОБА_5, забезпечення його ліками, продуктами харчування та побутовим обслуговуванням займались близькі люди, зокрема донька ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_3, яка є також особою похилого віку, всі витрати на поховання батька оплатила позивач.

Від першого шлюбу у ОСОБА_5 є донька ОСОБА_2, яка після смерті батька звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак, відповідач має бути усунута від права на спадкування після смерті ОСОБА_5, оскільки не бажала допомагати батьку під час хвороби та у періоди коли він знаходився у лікарні.

Позивач вважала, що фінансова допомога у проведенні операційного втручання могла б врятувати життя батька, про стан здоров`я батька відповідач була обізнана, оскільки спадкодавець спілкувався з нею у телефонному режимі та відповідач одного разу відвідувала його у лікарні.

Останні тижні батько провів у лікарні, де його навідували знайомі, але донька ОСОБА_2 не приходила, хоча їй було відомо про безпорадний стан батька та вона, як дочка померлого, за весь час хвороби батька жодного разу не запропонувала своєї допомоги у догляді за ним, не цікавилась станом його здоров`я, не надавала матеріальної допомоги, хоча повинна була добровільно надавати таку допомогу, не приймала участі у витратах на його поховання, а тому з огляду на положення статті 1224 ЦК України має бути усунена від права на спадкування.

Позивач просила усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надала суду будь-яких переконливих та об`єктивних доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, а саме, доказів, які б підтверджували її винну поведінку, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребував допомоги у зв`язку із безпорадним станом, звертався за допомогою до неї, а остання відмовила у наданні такої допомоги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач знала про безпорадний стан батька, навмисно ухилялася від допомоги йому, а тому має бути усунута від спадкування за законом на підставі статті 1224 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 93 років у м. Дніпро, який був батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та чоловіком ОСОБА_3 (а. с. 14, 15, 16, 113).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, зокрема, на земельну ділянку, що розташована на території садового товариства "Незабудка" Ювілейної селищної Ради (а. с. 122).

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_3, яка у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та діти ОСОБА_4, ОСОБА_1, які також своєчасно звернулися з заявою про прийняття спадщини та ОСОБА_2, яка теж звернулася у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи (а. с. 109-126).

ОСОБА_5 з 15 червня 2007 року було встановлено I групу інвалідності безстроково з зазначенням про потребу у постійному сторонньому догляді (а. с. 2).

З лікарського свідоцтва про смерть від 28 листопада 2016 року № 83 встановлено, що причиною смерті ОСОБА_5 є рак січового міхура (а. с. 41).

Комунальний заклад "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8" у листі від 08 листопада 2017 року повідомив, що ОСОБА_5 перебував на диспансерному обліку та проходив обстеження лікаря з приводу захворювання сечового міхура. За станом здоров`я потребував постійного стороннього догляду, не здатний до самообслуговування (а. с. 80).

ОСОБА_5 страждав на хворобу ніг, аденому простати, регулярно лікувався, що підтверджується медичними документами, які додані до матеріалів справи (а. с. 3-4а, 17, 44-61).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 здійснювали догляд за ОСОБА_5, який був особою похилого віку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюється на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд, при вирішенні такої справи повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України (2947-14) не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

При вирішенні питання про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання. Та обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно частини п`ятої статті 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 не надала до суду будь-яких переконливих та об`єктивних доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, а саме, доказів, які б підтверджували її винну поведінку, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребував допомоги у зв`язку із безпорадним станом, звертався за допомогою до неї, а остання відмовила у наданні такої допомоги, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Зазначене питання неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду, зокрема у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18), де зроблено висновок про те, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Встановивши, що відсутні умови, передбачені частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач знала про безпорадний стан батька, навмисно ухилялася від допомоги йому, а тому має бути усунута від спадкування за законом на підставі статті 1224 ЦК України, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України, а судами правильно застосовано статтю 1224 ЦК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року залишити без змін.