Іменем України 10 червня 2021 рокум. Київсправа № 569/342/20провадження № 61-18888св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, третя особа - Державна казначейська служба України,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Гордійчук С. О., Хилевич С. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями органу державної влади.

Позов мотивовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 17-2889/16-16-СГ від 13 липня 2016 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за його замовленням було розроблено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Цей проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного Кодексу України.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державним кадастровим реєстратором було здійснено реєстрацію заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, перевірено відповідність поданих документів вимогам законодавства, здійснено внесення відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер земельній ділянці площею 1, 413 га, щодо якої розроблено проект землеустрою - 5624687000:01:014:0050.

Згодом, після проведення вищезгаданої державної реєстрації вказаної земельної ділянки, що відбулась за заявою ОСОБА_1, площею 1,4130 га та присвоєння кадастрового номера цій земельній ділянці з Публічної кадастрової карти дана сформована земельна ділянка незаконно зникла, а замість неї з`явилась земельна ділянка вже площею 1.45 га з тим же кадастровим номером, який був присвоєний земельній ділянці, зареєстрованій за заявою ОСОБА_1, а саме - 5624687000:01:014:0050. Власником даної ділянки у відповідному державному реєстрі був вказаний громадянин ОСОБА_3 .

З`ясувалось, що 29 березня 2017 року, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області було видано наказ № 17-951/16-17-СГ про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району. Орієнтовна площа становить 1, 45 га. Кадастровий номер ділянки 5624687000:01:014::0050, тобто той самий, що і на ділянку площею 1, 413 га.

Наказом ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 17 травня 2017 року № 17-1510/16-17-СГ затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,45 га з кадастровим номером 5624687000:01:014:0050 на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2018 року у справі № 570/2301/18визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 17 травня 2017 року № 17-1510/16-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 1,45 га на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району ОСОБА_3 .

Зобов`язано державного кадастрового реєстратора відділу у Рівненському районі міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівне ГУ Держгеокадастру в Рівненській області скасувати записи у Поземельній книзі про зареєстровану земельну ділянку площею 1,45 га на ім`я ОСОБА_3 з кадастровим номером 5624687000:01:014:0050, що знаходиться на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району.

Скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_3 речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на земельну ділянку площею 1,45 га з кадастровим номером 5624687000:01:014:0050, розташовану на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району.

Посилаючись на викладені обставини, зменшивши в подальшому позовні вимоги, ОСОБА_1, ураховуючи ринкову вартість земельної ділянки, просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти в розмірі 760 000 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 травня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 30 998 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протиправними діями Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області порушено права позивача, при цьому протиправність прийняття рішень вказаного органу встановлена постановою Апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2018 року у справі № 570/2301/17, що має преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Оскільки, між такими діями відповідача та шкодою, яка полягає у тому, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості завершити процедуру одержання безоплатно у власність земельної ділянки встановлений причинний зв`язок, що підтверджено рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили, у зв`язку із цим наявні правові підстави для задоволення позову.

При цьому, визначаючи розмір такої шкоди, місцевий суду виходив з того, що предметом даного позову є відшкодування шкоди, яка завдана незаконними діями Головного управління Держгеокадастру, у зв`язку з неможливістю одержання позивачем земельної ділянки, яка мала бути ним отримана безоплатно для ведення особистого селянського господарства, а не земельної ділянки для продажу її з метою отримання прибутку. Отже, в даному випадку має застосовуватись нормативна оцінка землі, а не ринкова.

Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, ОСОБА_1 подали апеляційні скарги.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що надання відповідачем ГУ ДГК дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку.

З огляду на норму статті 22 ЦК України, неотримання у власність земельної ділянки, на яку претендував ОСОБА_1, не є доходом, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) та не є втратами, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Спірна земельна ділянка йому ще не належала та не була в його користуванні.Також ОСОБА_1 не довів, що він позбавлений можливості завершити процедуру одержання безоплатно у власність земельної ділянки 5624687000:01:014:0050.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуУ грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій ухвалив рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування існуючих правових позицій Верховного Суду, неповно та неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Позивач мав усі законні підстави для отримання, саме цієї визначеної земельної ділянки площею 1,4130 га з кадастровим номером 5624687000:01:014:0050, державна реєстрація якої є чинною згідно з витягом № НВ-5602898322017, у власність, після погодження проекту землеустрою в порядку визначеному чинним законодавством, оскільки позивач дотримався передбаченого певного алгоритму та поетапності процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян.

Доводи інших учасників справиУ відзиві на касаційну скаргу Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі постанову апеляційного суду.У відзиві на касаційну скаргуГоловне управління Держгеокадастру у Рівненській області просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїСтаттею 388 ЦПК Українипередбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи. 02 лютого 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиСуди встановили, що 13 липня 2016 року наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області № 17-2889/16-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовний розмір земельної ділянки - 2 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства) у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району.Виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за замовленням позивача проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність погоджено відповідним висновком № 746/82-17 від 27 лютого 2017 року.14 березня 2017 року державним кадастровим реєстратором відділу у Рівненському районі Міськрайонного управління у Рівненському районі та в м. Рівне ГУ Держгеокадастру у Рівненській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру і присвоєно відповідний кадастровий номер земельній ділянці площею 1,413 га, що розташована на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району, - 5624687000:01:014:0050.29 березня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Рівненській області було видано наказ № 17-951/16-17-СГ про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку документації із землеустрою на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району. Орієнтовна площа становить 1, 45 га. Кадастровий номер ділянки зазначений 5624687000:01:014:0050, тобто той самий, що і спірної земельної ділянки.Наказом ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 17 травня 2017 року № 17-1510/16-17-СГ затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,45 га з кадастровим номером 5624687000:01:014:0050 на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району. Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2018 року у справі № 570/2301/18визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Рівненській області від 17 травня 2017 року № 17-1510/16-17-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки площею 1,45 га на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району ОСОБА_3 . Зобов`язано державного кадастрового реєстратора відділу у Рівненському районі міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівне ГУ Держгеокадастру в Рівненській області скасувати записи у Поземельній книзі про зареєстровану земельну ділянку площею 1,45 га на ім`я ОСОБА_3 з кадастровим номером 5624687000:01:014:0050, що знаходиться на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району.Скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_3 речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на земельну ділянку площею 1,45 га з кадастровим номером 5624687000:01:014:0050, розташовану на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваЧастиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.Частинами першою-другою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).Частиною третьою статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на неправомірність видання ГУ ДГК в Рівненській області наказу № 17-1510/16-17-СГ від 17 травня 2017 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність спірної земельної ділянки площею 1,45 га на території Новоукраїнської сільської ради Рівненського району ОСОБА_3 .Разом із тим, судовим рішенням, що набрало законної сили до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, що є предметом розгляду у цій справі, встановлено, що заява останнього про передачу йому у власність спірної земельної ділянки подана раніше, ніж заява ОСОБА_3 ОСОБА_1 в установленому законом порядку добросовісно, без зволікань вчинив усі фактичні і юридичні дії для отримання земельної ділянки у власність. З такої поведінки суб`єкта, що уповноважений на прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність у ОСОБА_1 виникли правомірні очікування на отримання спірної земельної ділянки у власність. Зазначене мав враховувати відповідач при прийнятті рішення про виділення цієї ж земельної ділянки іншій особі та при реєстрації права на спірну земельну ділянку.Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).Так, за змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача, розмір завданої шкоди. Як установлено апеляційним судом, право ОСОБА_1 завершити передбачену земельним законодавством України процедуру одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства було відновлено постановою Апеляційного суду Рівненської області у справі № 570/2301/18.Доказів наявності перешкод в реалізації такого права позивач суду не надав, не довівши неможливості усунути порушення його прав іншим способом.При цьому слід приймати до уваги положення статті 125 ЗК України, у відповідності до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.При таких обставинах апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, дослідивши наявні докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, встановивши, що скасований судом наказ ГУ ДГК в Рівненській області № 17-1510/16-17-СГ від 17 травня 2017 року за час своєї дії не призвів до безповоротної втрати можливості приватизувати ОСОБА_1 спірну земельну ділянку або будь-яку іншу за цільовим призначенням і в межах норм на приватизацію, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними діями органу державної влади.Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку апеляційного суду не спростовують.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Постанову Рівненського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді: Є. В. Коротенко В. С. Жданова А. Ю. Зайцев