Іменем України 10 червня 2021 рокум. Київсправа № 2-784/09провадження № 61-8052св19Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,учасники справи:позивач - прокурор Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - філії Вінницьке міське відділення № 8672,відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2009 року у складі судді Овсюка Є. М. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Денишенко Т. О.,ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2008 року прокурор Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - філії Вінницьке міське відділення № 8672 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми простроченої заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 04 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Державний ощадний банк України") та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит за № 1375, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 987 000,00 грн зі сплатою 15 % річних строком до 04 березня 2027 року.

Виконання зобов`язань по вказаному договору забезпечено порукою на підставі трьохстороннього договору поруки від 04 березня 2008 року № 677 де поручителем виступив ОСОБА_2 та іпотечним договором від 04 березня 2008 року № 797, відповідно до якого позичальник передала в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,10 га на АДРЕСА_1, які належать позичальнику на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2008 року.

У зв`язку з недотриманням термінів погашення наданого кредиту та відсотків, станом на 10 грудня 2008 року позичальником допущено прострочену заборгованість у розмірі 53 052,18 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, прокурор Ленінського району м. Вінниці просив суд стягнути із відповідачів у солідарному порядку суму заборгованості, яка складається із прострочених відсотків у розмірі 52 023,09 грн та пені у розмірі 1029,09 грн.

У подальшому банк збільшив позовні вимоги та просив стягнути із відповідачів у солідарному порядку прострочену, станом на 25 лютого 2009 року, заборгованість у загальній сумі 102 354 грн, яка складається з прострочених відсотків - 73 111,44 грн, простроченої суми основного кредиту - 25 595,4 грн та пені у розмірі 3 647,27 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2009 року задоволено позовні вимоги прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" - філії Вінницького міського відділення № 8672.

Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний ощадний банк України" - філії Вінницьке міське відділення № 8672 кредитну заборгованість у розмірі 102 354,11 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , останній має нести цивільно-правову відповідальність, а поручитель повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником взятих на себе зобов`язань.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права.

Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, досліджено у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надано їм правильну оцінку.

При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2009 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2019 року і ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - філії Вінницьке міське відділення № 8672.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 102 354, 11 грн, тобто суму, яка станом

на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921, 00 грн * 100 = 192 100, 00 грн).

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Відкриваючи касаційне провадження у цій справі, Верховний суд виходив з того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення. Крім того, заявник у поданій скарзі посилався на те, що висновки судів у цій справі суперечать сформованій судовій практиці Верховного Суду.

Справа надійшла до Верховного Суду 16 вересня 2019 року.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Штелик С. П. у касаційному провадженні № 61-8052св19 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Справу розподілено судді-доповідачу Мартєву С. Ю. 11 грудня 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий та апеляційний суд повно і всебічно не з`ясували обставини справи.

Матеріали справи не містять доказів отримання кредитних коштів саме позичальником.

Судом не було надано належної оцінки обставинам, викладених у довідці Слідчого управління УМВС України у Вінницький області № 5/3844 від 09 грудня 2011 року, щодо шахрайських дій третіх осіб та заволодіння кредитними коштами.

Також не надано оцінки розрахунку кредитної заборгованості.

Позивач, пред`являючи даний позов та посилаючись на положення статті 22 ЦК України не довів факту завдання збитків.

Разом з цим, суд не надав правової оцінки для покладення відповідальності на поручителя. Залишено поза увагою положення частини четвертої статті 559 ЦК України.

Суд не врахував, погашення кредиту мало відбуватись черговими платежами, а тому строки позовної давності застосовується до кожного платежу окремо. Також не враховано пропуск строків спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу.

Залишено поза увагою положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", де вказано про те, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Також заявник посилається на те, що ВАТ "Державний ощадний банк України" не має відповідної ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових кредитів.

Разом з цим, заявник вказує про те, що місцевий суд не повідомив відповідачів про судове засідання, яке відбулось 27 березня 2009 року.

АТ "Державний ощадний банк України" у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 березня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 1375, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 987 000,00 грн строком до 04 березня 2027 року зі сплатою 15% річних на умовах та в порядку передбаченому договором.

На забезпечення виконання зобов`язання за вказаним договором ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір відповідно до якого остання передала в іпотеку житловий будинок на АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу та земельну ділянку за вказаною адресою, право власності на яку виникне в майбутньому.

Також за виконання зобов`язань ОСОБА_1 по даному договору поручився ОСОБА_2, підписавши тристоронній договір поруки.

З графіку платежів та розрахунків вбачається, що банк розраховував при умові належного виконання зобов`язання за договором іпотечного кредиту станом на 25 лютого 2009 року отримати повернення частини кредиту - 25 595,40 грн та отримати дохід у вигляді процентів за користування грошовими коштами у розмірі 73 111,44 грн, які не отримав через порушення зобов`язання позичальником.

У зв`язку з недотримання ОСОБА_1 термінів погашення кредиту та відсотків, станом на 25 лютого 2009 року виникла прострочена заборгованість у розмірі 102 354,11 грн.

Встановлено, що чергові щомісячні платежі перестали сплачуватись ОСОБА_1 з серпня 2008 року.

ОСОБА_1 у 2009 році приймала участь у судових засіданнях у суді першої інстанції, позов не визнавала.

Не оспорюючи укладення та підписання договорів, позичальник заперечувала спричинення збитків банку порушенням зобов`язання та вказує на відсутність належним чином оформлених первинних документів, що позбавляє можливості надати власну оцінку обставинам отримання кредиту та правильності розрахунків заборгованості.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (460-20) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 не оскаржував рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2009 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2019 року, а також не уповноважував ОСОБА_1 чи її представника ОСОБА_3 представляти його інтереси у суді касаційної інстанції або оскаржувати від його імені судові рішення, справа переглядається виключно у частині позовних вимог прокурора Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" - філії Вінницьке міське відділення № 8672 до ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання певних доказів суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Встановлено, що договір іпотечного кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконувала його умови.

Під час розгляду справи, позичальником не спростовано розрахунків, наданих банком, своїх розрахунків не наведено, клопотань про витребування детального розрахунку кредитної заборгованості (чи інших документів) не заявлено.

Договір іпотечного кредиту позичальником не оскаржувався.

Інформація, викладена у довідці Слідчого управління УМВС України у Вінницький області № 5/3844 від 09 грудня 2011 року, щодо шахрайських дій третіх осіб та заволодіння кредитними коштами, не спростовує наявності між сторонами кредитних зобов`язань.

Доказів про рух (розгляд) будь-якої кримінальної справи за фактами, викладеними у довідці Слідчого управління УМВС України у Вінницький області № 5/3844 від 09 грудня 2011 року, суду не надано.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З договору іпотечного кредиту від 04 березня 2008 року вбачається, що строк виконання зобов`язань по поверненню всіх коштів банку визначено не пізніше 04 березня 2027 року. Чергові щомісячні платежі перестали сплачуватись ОСОБА_1, починаючи з серпня 2008 року, тобто строк виконання зобов`язань за серпень настав (відповідно до положень пунктів 1.5, 1.6, 1.6.1 кредитного договору) в останній робочий день серпня місяця 2008 року, а з цим позовом банк звернувся 10 грудня 2008 року, тобто у межах строків, визначених положеннями статей 257, 258 ЦК України.

За таких обставин, посилання заявника на те, що місцевим судом не враховано те, що погашення кредиту мало відбуватись черговими платежами, а тому строки позовної давності застосовується до кожного платежу окремо, а також не враховано пропуск строків спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу є необґрунтованими.

Також є безпідставним посилання на положення пункту 7 частини одинадцятої (а не тринадцятої, як вказує заявник оскільки такої не існує) статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", так як строки повернення даного кредиту, станом на день звернення до суду, не минули.

Посилання заявника на відсутність у матеріалах справи ліцензії ВАТ "Державний ощадний банк України" для здійснення діяльності з надання фінансових кредитів колегія суддів оцінює критично, оскільки банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з цінностями (валютними цінностями) має право здійснювати операції з надання кредитів (як в національній так і іноземній валюті).

Доводи про те, що заявника не було повідомлено про судове засідання, яке відбулось 27 березня 2009 року є надуманими та спростовуються матеріалами справи, зокрема із журналу судового засідання від 27 березня 2009 року вбачається присутність ОСОБА_1 у судовому засіданні у цей день.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог банку, оскільки боржник, отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав.

З урахуванням вищенаведених обставин, судами правильно застосовано при вирішенні даного спору норми матеріального права, зокрема статті 526 ЦК України, у відповідності до вимог якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) .

Разом з цим, можна погодитись із доводами заявника про недоцільність застосування до даних правовідносин положень статті 22 ЦК України, однак ця обставина не може слугувати для скасування оскаржених судових рішень. Місцевий суд ухвалюючи рішення у справі керувався й загальними положеннями ЦК України (435-15) про зобов`язання та кредит.

Правильне по суті і справедливе судове рішення не повинно скасовуватись лише заради правового пуризму.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником, ОСОБА_3, залишити без задоволення.Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 березня 2009 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 21 лютого 2019 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська