Іменем України10 червня 2021 рокум. Київсправа № 307/1016/16-цпровадження № 61-14296св19Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М., учасники справи:позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",відповідач - ОСОБА_1,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2018 року у складі судді Чопика В. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.,ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що 14 вересня 2006 року між сторонами укладено кредитний договір № MKM0AU04520047, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 21 459,00 дол. США на строк до 13 вересня 2013 року та зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Банк виконав свої зобов`язання за договором, надав кредит, тоді як позичальник свої зобов`язання порушив, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 09 березня 2016 складає 60 049,07 дол. США, з яких: 11 064,23 дол. США - заборгованість за кредитом, 8 038,21 дол. США - заборгованість за процентами, 1 002,05 дол. США - заборгованість за комісією, пеня - 39 944,58 дол. США.

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути із позичальника заборгованість за кредитним договором від 14 вересня 2006 року № MKM0AU04520047 у розмірі 60 049,07 дол. США, що за офіційним курсом НБУ, станом на 09 березня 2016 року, становить 1 590 699,86 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач звернувся до суду з даним позовом за межами строків позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2019 року змінено рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2018 року.

У задоволенні вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 10 868,07 дол. США, за процентами у розмірі 2 987,24 дол. США, за комісією у сумі 409,00 дол. США і пені у сумі 1 315,68 дол. США відмовлено за спливом позовної давності.

У задоволенні вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 196,16 дол. США, за процентами у сумі 5 050,97 дол. США, за комісією у сумі 593,05 дол. США і пені у сумі 38 628,90 дол. США відмовлено за безпідставністю та недоведеністю.

Виключено із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції судження про те, що пред`явлений до стягнення розмір заборгованості відповідає умовам договору.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав про те, що при вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог банку.

Разом з тим, місцевий суд не врахував обставин зміни строку виконання зобов`язання, а також дії боржника щодо передачі банку транспортного засобу для погашення заборгованості та бездіяльність банку (протягом тривалого часу) щодо не реалізації цього транспортного засобу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2019 року, а справу, у частині вирішення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості станом на 12 квітня 2011 року у розмірі 15 579,99 дол. США, передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Справа надійшла до Верховного Суду 25 вересня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий та апеляційний суд повно і всебічно не з`ясували обставини справи.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог та розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення.

Висновки судів щодо пропуску позивачем строку позовної давності є необґрунтованими. Про порушення своїх прав позивач довідався 28 вересня 2015 року - після продажу предмету застави, оскільки вартість транспортного засобу не покрила кредитну заборгованість.

Відзиву на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 вересня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № MKM0AU04520047, на підставі якого останньому відкрито непоновлювану кредитну лінію у розмірі 21 459,00 дол. США, з яких 15 732,00 дол. США для купівлі автомобіля, 5 727,00 дол. США на сплату страхових платежів відповідно до умов договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,13% від суми виданого кредиту; погашення заборгованості за договором здійснюється щомісяця в період сплати (з 1-го по 7-ме число кожного місяця) шляхом внесення позичальником банку щомісячного платежу у розмірі 299,57 дол. США.

Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечувалося заставою автомобіля "Chevrolet Lacetti".

Строк кредитування встановлювався по 13 вересня 2013 року

ОСОБА_1 порушив кредитні зобов`язання, а суду пояснив, що до кінця 2009 року сплачував кошти, після чого припинив здійснювати сплату через втрату роботи, тяжке захворювання дружини та необхідність її лікування, тому у 2010 році передав заставлений автомобіль банку для реалізації з метою погашення боргу.

Актами передачі заставного майна, складеними 20 вересня 2010 року представниками банку та ОСОБА_1, підтверджується, що цього дня ОСОБА_1 передав кредитору-заставодержателю заставлений легковий автомобіль марки "Chevrolet Lacetti", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, разом із реєстраційними документами та доручив банку передати його на реалізацію за ринковою ціною з направленням виручених коштів на погашення заборгованості.

Відповідно до повідомлення ПАТ КБ "ПриватБанк" від 02 квітня 2011 року за № 30.1.0.0/2-243 ОСОБА_1 повідомлений про порушення зобов`язань за кредитним договором із зазначенням про виникнення простроченої заборгованості (без зазначення дати, на яку борг обчислений) у розмірі 7 873,92 дол. США, з яких борг: за кредитом - 3 371,60 дол. США, за відсотками - 2 837,59 дол. США, за комісією - 388,55 дол. США, пеня - 1 276,18 дол. США, та вимогою погасити борг не пізніше 30 днів з дня отримання повідомлення.

У повідомленні зазначено також, що кредитор управі вимагати дострокового повернення всього заборгованого за кредитним договором, може звернутися з відповідною вимогою до суду, вчинити інші дії, спрямовані на погашення боргу, та повідомлено, що в разі несплати у встановлений строк боргу банк на підставі положень статті 1050 ЦК України та відповідно до умов договору вимагає повернути кредит та нараховані проценти, інші елементи боргу, у повному обсязі і має намір звернути стягнення на предмет застави.

Доказів направлення вказаного та його отримання адресатом суду не надано.

У травні 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (справа № 2-1006/11) в якому просив суд в рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет застави - легковий автомобіль марки "Chevrolet Lacetti", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом продажу його банком будь-якій іншій особі.

Звертаючись до суду з цим позовом, банк визначив, що станом на 12 квітня 2011 року заборгованість становить 15 579,99 дол. США, яка складається з: 10 868,07 дол. США - заборгованість за кредитом, 2 987,24 дол. США - заборгованість за процентами, 409,00 дол. США - заборгованість за комісією, 1 315,68 дол. США - пеня.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 травня 2011 року відкрито провадження у справі № 2-1006/11.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 липня 2011 року позовну заяву у справі № 2-1006/11 залишено без розгляду з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 207 ЦПК України (у редакції на час ухвалення процесуального рішення).

У справі, яка є предметом перегляду, з наданого банком розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що борг позичальника станом на 09 березня 2016 року становить 60 049,07 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 11 064,23 дол. США, заборгованість за процентами - 8 038,21 дол. США, заборгованість за комісією - 1 002,05 дол. США, пеня - 39 944,58 дол. США.

З розрахунку кредитної заборгованості та банківської виписки вбачається, що останній за часом платіж ОСОБА_1 здійснив 21 жовтня 2009 року у розмірі 1 200,00 дол. США, після чого вчинені ним особисто платежі не зафіксовані.

Листом від 19 травня 2017 року № 20.1.0.0.0/7-20170427/2089 ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило ОСОБА_1 про те, що заставний автомобіль реалізований 28 вересня 2015 року, а виручені від реалізації кошти у розмірі 3 026,20 дол. США зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором. Факт зарахування коштів підтверджується меморіальним ордером № 1 від 28 вересня 2015 року, банківською випискою та розрахунком боргу, ці кошти враховані при визначенні пред`явленого до стягнення боргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання певних доказів суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами.

У відповідності до положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пред`явлення позову, який у подальшому був залишений без розгляду, не перериває строк позовної давності.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі закінчення строку кредитування або пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року, справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18).

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

У справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що у квітні 2011 року банк фактично направив позичальнику досудову вимогу в якій просив погасити прострочену заборгованість, а у травні 2011 року звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави, у рахунок погашення усієї суми боргу.

Таким чином, порядок, умови і строк дії кредитного договору було змінено.

Після пред`явлення позову позичальнику банк втратив право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом.

Таким чином нарахування банком заборгованості після закінчення строку дії договору є неправомірним.

Змінюючи рішення місцевого суду, апеляційної інстанції правильно врахував, що банк у добровільному порядку отримав від позичальника предмет застави (який, від незалежних від позичальника обставин, реалізував лише фактично через п`ять років), а також те, що банк скористався правом дострокового повернення кредитних коштів, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов`язання.

Місцевий суд вірно вказав, що частину вимог було пред`явлено за межами строку позовної давності.

Апеляційним судом обґрунтовано зазначено про відсутність факту переривання строку позовної давності та відсутність підстав для його поновлення, оскільки позов повернутий судом без розгляду не перериває перебігу позовної давності. В такому випадку цей строк не переривається, не зупиняється та не поновлюється.

Перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, у тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, а відтак залишення судом позовної заяви без розгляду (внаслідок звернення із заявою про залишення позову без розгляду, неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, недотримання процесуальних вимог щодо змісту та форми заяви, тощо), не дає підстав вважати, що таке звернення може впливати на позовну давність за відповідним зобов`язанням і призводить до нового початку її перебігу.

Висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 544/525/15-ц, Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 904/3405/19.

За таких обставин, висновки місцевого та апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача є правильними.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська