Іменем України10 червня 2021 рокум. Київсправа № 724/215/18провадження № 61-6467св19Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М., учасники справи:позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",відповідач - ОСОБА_1,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2019 рокуу складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Половінкіної Н. Ю., Перепелюк І. Б.,ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява ПАТ "Банк Кредит Дніпро" мотивована тим, що 15 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк "Кредит-Дніпро" (далі- ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро"), правонаступником якого є ПАТ "Банк Кредит Дніпро", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 150808-EUR, відповідно до умов якого позичальнику надано споживчий кредит у розмірі 106 500 євро на наступні цілі: оплата по договору про участь у фонді фінансування будівництва № 139-98/ФФБ1 від 07 серпня 2008 року. Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати, повернути кредит у сумі 106 500 євро, оплатити відсотки за користування кредитом.

Станом на 05 лютого 2018 року у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором за відповідачем рахується заборгованість перед банком у розмірі 2 027 053,28 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 41 586 євро, що станом на 05 лютого 2018 року згідно з офіційним курсом НБУ становить 1 448 723,79 грн; заборгованості за відсотками - 14 231,74 євро, що станом на 05 лютого 2018 року за офіційним курсом НБУ становить 495 785,63 грн; пені за несплаченими відсотками - 82 543,86 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" просило суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість по відсоткам за кредитним договором № 150808-EUR від 15 серпня 2008 року у розмірі 14 231,74 євро та пені за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків у розмірі 82 543,86 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року задоволено позовні вимоги ПАТ "Банк Кредит Дніпро".

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість по відсоткам за кредитним договором № 150808-EUR від 15 серпня 2008 року за період з 05 лютого 2015 року по 05 лютого 2018 року у розмірі 14 231,74 євро та пені за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків у розмірі 82 543,86 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , остання має нести цивільно-правову відповідальність за порушення взятих на себе зобов`язань.

Місцевий суд вважав, що оскільки рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2010 року (справа № 2-2102/10), яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість по кредитному договору № 150808-EUR від 15 серпня 2008 року у розмірі 1 239 866,52 грн, не виконано то позивач має право вимагати сплати процентів і пені за час прострочення виконання судового рішення, оскільки наявність такого рішення не припиняє правовідносин сторін кредитного договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2019 року рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором.

Посилання банку на те, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, до повного виконання відповідачем зобов`язань, не ґрунтуються на вимогах закону і суперечить висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ПАТ "Банк Кредит Дніпро" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 березня 2019 року, та залишити в силірішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 квітня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Справа надійшла до Верховного Суду 24 квітня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з`ясував обставини справи, зокрема не врахував положення пункту 9.1 укладеного кредитного договору, де сторони погодили, що договір діє до 14 серпня 2023 року.

Рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, де суд касаційної інстанції вказав про те, що за певних умов кредитного договору, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін за цим договором та не позбавляє банк права на отримання належних йому процентів за користування кредитом до повного погашення заборгованості.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу посилається на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 серпня 2008 року між ЗАТ КБ "Кредит-Дніпро", правонаступником якого є ПАТ "Банк Кредит Дніпро", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 150808-EUR, відповідно до якого позичальнику надано споживчий кредит у розмірі 106 500 євро на наступні цілі: оплата по договору про участь у фонді фінансування будівництва № 139-98/ФФБ1 від 07 серпня 2008 року.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2010 року у справі № 2-2102/10 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість по кредитному договору № 150808-EUR від 15 серпня 2008 року у розмірі 1 239 866,52 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань, станом на 05 лютого 2018 року утворилася заборгованість, що становить: 41 586,00 євро - заборгованість за кредитом; 14 231,74 євро - заборгованість за відсотками; 82 543,86 грн - пеня за несплаченими відсотками.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі закінчення строку кредитування або пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року, справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18).

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

За наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав (виконав не у повному обсязі), відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк дії договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а права та інтереси кредитодавця у цих правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18).

Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд правильно звернув увагу на те, що банк скористався правом дострокового повернення кредитних коштів, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов`язання, отримав судове рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення всієї суми кредиту та нарахованих відсотків і вірно вказав про те, що банк позбавлений права на нарахування процентів та пені за кредитним договором після закінчення строку кредитування.

Положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, якими передбачено, що проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості про порядок нарахування процентів поза межами строку кредитування, після реалізації банком права на дострокове повернення кредиту.

Кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

У даному випадку кредитор (банк) має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

У справі, яка є предметом перегляду, позивач не заявляв вимог щодо стягнення із позичальника коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, а умови укладеного кредитного договору (зокрема й пункт 9.1) не містить положень про порядок нарахування процентів поза межами строку кредитування та повернення позики поза межами строку дії договору. Положеннями підпункту "а" пункту 5.6 кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником зобов`язань, передбачених умовами даного договору, банк, на власний розсуд, має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту (сплати винагороди, відсотків за його користування) у повному обсязі шляхом направлення повідомлення і зобов`язання, терміни виконання яких не наступили, вважаються такими, що наступили у вказану у повідомленні дату. Позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, винагороду і відсотки за фактичний термін користування кредитом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених банком позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року (справа № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19) відступила від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.