розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Сумського районного суду Сумської області, у складі судді Степаненка О. А., від 19 березня 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Собини О. І., Ткачук С. С., Хвостика С. Г., від 18 серпня 2020 року,

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року прокурор звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області, Управління), ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що у квітні 2014 року до Головного управління Держземагенства у Сумській області (далі - Держземагенство) звернувся ОСОБА_1 із заявами про передачу йому у користування земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, за результатами розгляду яких ОСОБА_1 було передано в оренду для фермерського господарства 10 земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Сульської сільської ради Сумського району Сумської області загальною площею 147, 527 га з кадастровими номерами: 5924787300:02:007:0090 площею

4,243 га, 5924787300:02:001:0093 площею 12,8164 га, 5924787300:08:001:0064 площею 1,6364 га, 5924787300:02:007:0226 площею 30 га, 5924787300:02:003:0110 площею 12,3786 га, 5924787300:02:007:0093

площею 5,6919 га, 5924787300:02:003:0027 площею 5,7400 га, 5924787300:02:007:0169 площею 57,7968 га, 5924787300:02:007:0087 площею 6,8961 га, 5924787300:02:007:0094 площею 10,4465 га.

В подальшому, 21 лютого 2017 року між відповідачам було укладено

10 договорів оренди вказаних земельних ділянок строком на 7 років.

Прокурор посилався на те, що ОСОБА_1 у своїй заяві від 15 квітня

2014 року, наданій до Держземагенства, виявив бажання займатись фермерським господарством, однак належним чином не обґрунтував перспективи діяльності вказаного фермерського господарства, не зазначив кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, натомість вказав, що сільгосптехніка необхідна для ведення робіт на переданих в оренду ділянках є у фермерському господарстві його діда. ГУ Держгеокадастру у Сумській області відповідні заяви ОСОБА_1 розглянуло формально, ретельно не перевіривши та не надавши правову оцінку його реальним намірам щодо використання цих земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Прокурор вважав, що оскільки станом на 12 травня 2017 року ОСОБА_1 як фермер не зареєструвався, не є засновником фермерського господарства та з відповідними заявами не звертався, тобто упродовж майже 3 років з моменту прийняття рішень про передачу йому в оренду земельних ділянок не створив фермерське господарство, це свідчить про відсутність реальних намірів у ОСОБА_1 на ведення фермерського господарства та вказує на наявність намірів отримати в користування земельні ділянки державної власності в обхід встановленої законом процедури.

Посилаючись на вказані обставини прокурор просив визнати незаконними та скасувати накази від 16 вересня 2014 року №18-4350/16-19-СГ, №18-4351/16-19-СГ, №18-4352/16-14-СГ, №18-4353/16-19-СГ, від 26 серпня 2016 року

№18-3179/16-16-СГ, №18-3180/16-16-СГ, №18-3181/16-16-СГ, №18-3182/16-16-СГ, №18-3183/16-16 СГ, № -3184/16-16-СГ про передачу ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Сульської сільської ради Сумського району та визнати недійсними договори оренди земельних ділянок № 96, № 97, № 98, № 99, № 100, № 101, № 102, №103 та № 104, укладені 21 лютого 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_1, за яким останньому передано в користування земельні ділянки площею 4, 1243 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0090; площею 12, 8164 га, кадастровий номер 5924787300:02:001:0093; площею 1, 6364 га, кадастровий номер 5924787300:08:001:0064; площею 30 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0226; площею 12,3786 га, кадастровий

номер 5924787300:02:003:0110; площею 5,6919 га, кадастровий

номер 5924787300:02:007:0093; площею 5,7400 га, кадастровий

номер 5924787300:02:003:0227; площею 57,7968 га, кадастровий

номер 5924787300:02:007:0169; площею 6,8961 га, кадастровий

номер 5924787300:02:007:0087; площею 10,4465 га, кадастровий

номер 5924787300:02:007:0094.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 19 березня

2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачами були дотримані норми законодавства, що регулюють порядок звернення із заявою про надання в оренду земельних ділянок і розгляду такої заяви; передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області залишено без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 березня

2018 року залишено без змін.

Колегія суддів виходила з того, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76- 80, 89 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку керівник Сумської обласної прокуратури Тубелець О. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 березня 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у справі № 587/1521/17, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, ухваливши при цьому нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 рокувідкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У жовтні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі прокурор посилається на те, що оскаржені судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням положень статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), статей 1, 7 та 8 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV (973-15) ), порушенням вимог статей 89, 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) та без врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц, у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 665/2508/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 619/2640/17, від 22 травня 2019 року у справі № 366/2648/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 677/1865/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 357/2418/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 619/3611/17, від 20 березня 2018 року у справі № 914/544/17,

від 10 жовтня 2018 року у справі № 663/2055/16-ц.

Наголошує на тому, що ОСОБА_1, звернувшись до Держземагенства із клопотанням про надання земельної ділянки з метою створення фермерського господарства, належним чином його не обґрунтував. Із клопотання ОСОБА_1 та доданих до нього документів в цілому не вбачається конкретних намірів і можливостей у заявника здійснювати обробіток земельних ділянок значної площі (понад 140 га).

Зокрема у клопотанні не вказано кількість членів майбутнього фермерського господарства або у випадку створення фермерського господарства лише заявником не зазначено, яким саме чином буде здійснюватися фермерська діяльність, зокрема відсутні дані щодо наявності будь-яких матеріальних ресурсів, намірів використання найманої праці, залучення на договірних умовах інших суб`єктів господарювання не обґрунтовано перспективи діяльності майбутнього фермерського господарства.

ОСОБА_1 на час прийняття спірних наказів та подання позову не мав сільськогосподарської техніки, а сама лише вказівка в клопотанні про те, що його дід є засновником фермерського господарства " Шепіль Я. А.", яке має повний обсяг сільськогосподарської техніки, не дає підстав вважати, що саме ця техніка буде використана у діяльності майбутнього фермерського господарства заявника. Натомість використання сільськогосподарської техніки без договірних відносин може свідчити про фактичне здійснення обробки земельних ділянок іншим фермерським господарством, та про дійсну мету отримання спірних земельних ділянок - для розширення господарської діяльності фермерського господарства " Шепіль Я. А.".

Крім того, в порушення вимог частини сьомої статті 7 Закону № 973-IV ОСОБА_1, було передано в оренду для ведення фермерського господарства 10 земельних ділянок, які не є єдиним масивом.

Прокурор вважає, що відсутність наміру займатись фермерським господарством також підтверджується тим, що відповідні договори оренди земельних ділянок укладено майже через 3 роки з моменту прийняття відповідних наказів, а реєстрацію фермерського господарства "Перлина Сули" здійснено вже після пред`явлення позову до суду у цій справі.

Стверджує, що дійсний намір ОСОБА_1 був спрямований на штучне використання процедури створення фермерського господарства з метою одержання в пільговому порядку земель державної власності в оренду поза передбаченою законодавством процедурою земельних торгів для подальшого передачі землі в обробіток фермерському господарству свого родича " Шепель Я. А.".

Крім того, відсутні докази проведення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок на час укладення оспорюваних правочинів, докази відповідності вартості таких земельних ділянок нормативно-визначеним коефіцієнтам ГУ Держгеокадастру у Сумській області та докази внесення змін до шести договорів оренди земельних ділянок, нормативно-грошова оцінка яких була проведена лише в листопаді 2017 року, в частині визначення розміру орендної плати.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив

ГУ Держгеокадастру у Сумській області на касаційну скаргу прокурора, в якому представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову Сумського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Держземагентства із заявою (клопотанням) про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на

7 років орієнтовною загальною площею 153, 29 га для ведення фермерського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населеного пункту на території Сульської сільської ради Сумської області.

В обґрунтування свого права на отримання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 зазначив, що має намір створити фермерське господарство, основними напрямками діяльності якого буде вирощування сільськогосподарських культур, має досвід роботи в сільському господарстві, протягом трьох років працював виконуючим обов`язки директора фермерського господарства "Шепіль Я. А.", у 2014 році закінчив Сумський Національний аграрний університет та отримав вищу освіту за спеціальністю інженер-механік сільськогосподарських машин. У його діда є фермерське господарство за яким обліковується обсяг сільськогосподарської техніки, необхідної для обробітку землі. Земельні ділянки будуть використовуватися за цільовим призначенням, з дотриманням вимог природоохоронного та земельного законодавства, з дотриманням всіх сучасних технологій, своєчасною сплатою орендної плати та податків.

Наказами Держземагенства від 16 вересня 2014 року № 18-4350/16-14-СГ,

№ 18-4351/16-14-СГ, № 18-4352/16-14-СГ, № 18-4353/16-14-СГ, та ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 26 серпня 2016 року № 18-3179/16-16-СГ, № 18-3180/16-16-СГ, № 18-3181/16-16-СГ, № 18-3182/16-16-СГ,

№ 18-3183/16-16-СГ, № 18-3184/16-16-СГ затверджено проекти землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_1 в оренду 10 земельних ділянок загальною площею 147, 527 га для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Сульської сільської ради Сумського району.

На підставі цих наказів 21 лютого 2017 року ГУ Держгеокадастру у Сумській області і ОСОБА_1 уклали договори оренди земельних ділянок, відповідно до яких останньому надано в строкове платне користування

10 земельних ділянок для ведення фермерського господарства а саме:

площею 4,1243 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0090; площею 12,8164 га, кадастровий номер 5924787300:02:001:0093; площею 1,6364 га, кадастровий номер 5924787300:08:001:0064, площею 30,0000 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0226; площею 12,3786 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0110; площею 6,6919 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0093; площею 5,7400 га, кадастровий номер 5924787300:02:003:0227; площею 57,7968 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0169; площею 6,8961 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0087; площею 10,4465 га, кадастровий номер 5924787300:02:007:0094.

Право оренди ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок зареєстровано

29 та 30 травня 2017 року відповідно до вимог статті 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства "Перлина Сули", яке зареєстроване 06 липня 2017 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладення оспорюваних договорів оренди землі нормативно-грошова оцінка шести земельних ділянок із десяти, переданих в оренду ОСОБА_1 не була проведена, але умовами договорів оренди землі було передбачено, що орендар повинен замовити за власний рахунок проведення нормативної грошової оцінки земель та протягом 3 місяців з дати підписання сторонами договору подати орендодавцю витяг з затвердженої технічної документації з нормативно-грошової оцінки разом з проектом додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зазначення нормативно-грошової оцінки

Крім того, оспорюваними правочинами передбачено, що до моменту набрання чинності рішення відповідного органу місцевого самоврядування, яким вперше затверджено технічну документацію з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем здійснюється за даними про середній розмір нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області (на 01 січня 2017 року складає 29426, 66 грн за 1 га ріллі).

Із роз`яснення директора ТОВ "Гео-Бізнес" Максименко К. І. від 11 вересня 2017 року судами встановлено, що 01 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Гео-Бізнес" укладено 6 договорів №№39/0217-но, 40/0217-но, 41/0217-но, 42/0217-но, 43/0217-но та 44/0217-но на виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки 6-ти земельних ділянок на території Сульської сільської ради Сумського району Сумської області для ведення фермерського господарства. Роботи з виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок почалися з 23 червня 2017 року, були виконані 30 серпня 2017 року та передані на державну землевпорядну експертизу, після чого технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок була передана на розгляд Сумської районної ради.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

З огляду на положення статей 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України (2768-14) , Законом № 973-IV (973-15) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон № 973-IV (973-15) є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України (2768-14) - загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV (973-15) .

Так, згідно з абзацами першим, другим частини першої статті 7 Закону № 973-IV (тут і надалі по тексту у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IVзаява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України

від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16.

Статтею 8 Закону № 973-IV встановлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 в обґрунтування заяви про надання земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства зазначив, що він має намір створити фермерське господарство, основними напрямками діяльності якого буде вирощування сільськогосподарських культур. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що має досвід роботи в сільському господарстві, на протязі 3 років працював виконуючим обов`язки директора ФГ "Шепіль Я. А.". В 2014 році закінчив Сумський Національний аграрний університет і отримав вищу освіту за спеціальністю інженер-механік сільськогосподарських машин. Його дід-голова фермерського господарства ОСОБА_2 - має повний обсяг сільськогосподарської техніки, необхідної для обробітку землі. ОСОБА_1 стверджував, що земельні ділянки будуть використовуватися за цільовим призначенням, з дотриманням вимог природоохоронного та земельного законодавства, з дотриманням всіх сучасних технологій, з своєчасною сплатою орендної плати та податків. До заяви від 15 квітня 2014 року ОСОБА_1 додав графічні матеріали (викопіювання з кадастрової карти), на яких зазначене бажане місце розташування земельних ділянок, копію диплому про освіту, обґрунтування необхідності оренди земельних ділянок.

З урахуванням наведеного суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 обґрунтовував необхідність одержання землі у зазначеному ним розмірі для ведення фермерського господарства, а розмір земельних ділянок визначив з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

При цьому суди відхилили доводи прокурора про те, що Держземагенство та ГУ Держгеокадастру у Сумській області не з`ясували, чи є у ОСОБА_1 трудові та матеріальні ресурси для того, щоб обробляти земельні ділянки значної площі, пославшись на те, що законом не передбачено при виділенні землі для фермерського господарства надання переліку автотранспортних засобів певних марок та сільськогосподарської техніки визначеної специфікації, а ОСОБА_1, вказав, що необхідна сільськогосподарська техніка може бути йому надана у необхідному обсязі фермерським господарством "Шепіль Я. А."

Натомість, у справі № 525/1225/15-ц, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У справі № 665/2508/16-ц Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову про визнання розпорядження незаконним, визнання договору оренди землі та договорів суборенди землі недійсними, вилучення з користування земельних ділянок, оскільки судами встановлено, що заява фізичної особи не містить обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, до неї не додано необхідних документів, фермерське господарство так і не було створене, а отже, районна державна адміністрація під час її розгляду не надала оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не в повному обсязі перевірила доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, та не пересвідчилася в дійсності волевиявлення особи, наявності у нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, що призвело для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

У справі № 619/2640/17 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову про визнання наказів та договорів оренди землі недійсними, оскільки суди встановили, що розглядаючи заяву фізичної особи про надання йому в оренду вищевказаних земельних ділянок, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності бажання заявника створити фермерське господарство та його спроможності виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Про зазначене свідчить відсутність у заявника техніки на обробіток сільського господарства, нестворення ним фермерського господарства, а також факт укладення останнім через незначний проміжок часу договору суборенди з ТОВ "Агросвіт Плюс", з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

У справі № 677/1865/16-ц Верховний Суд, залишаючи без змін постанову апеляційної інстанції про задоволення позову, погодився з висновком суду про те, що фізична особа, звертаючись з заявою про надання йому в оренду земельних ділянок, діяв з метою отримати земельні ділянки в обхід обов`язкової процедури - земельних торгів не для ведення фермерського господарства, а для передачі в суборенду, виходячи з відсутності у заявника техніки на обробіток сільського господарства, а також факту укладення останнім через незначний проміжок часу договору суборенди з

ТОВ "Лампка-Агро". Також судом було враховано, що отримавши земельні ділянки в оренду 10 жовтня 2014 року, фізична особа лише 26 липня

2017 року, тобто через більш ніж два роки і дев`ять місяців від дати отримання земельних ділянок в оренду, через понад два роки від дати передачі їх в суборенду і через сім місяців з часу подання прокурором цього позову зареєстрував фермерське господарство, для ведення якого ці земельні ділянки надавалися.

У справі № 619/3611/17 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову апеляційного суду про визнання наказів та договорів оренди та суборенди землі недійсними, зазначив, що розглядаючи заяву фізичної особи про надання їй в оренду земельної ділянки, ГУ Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності бажання заявника створити фермерське господарство та його спроможності виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Про зазначене свідчить відсутність у заявника техніки на обробіток сільського господарства, нестворення ним фермерського господарства, а також факт укладення останнім через незначний проміжок часу договору суборенди з СТОВ "Вільне", з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

У справі № 366/2648/16-ц Верховний Суд, ухвалюючи рішення про визнання наказів та договорів оренди землі недійсними, виходив з того, що фізична особи у заявах не зазначила про наявність саме у неї, як особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності…; …із моменту укладення договорів, орендовані земельні ділянки не оброблялися цією особою та ніякі дії щодо вирощування та збирання врожаю не проводилися …; … після укладення договорів оренди земельних ділянок 04 листопада 2014 року, заявник не створив фермерське господарство, і лише після того, як прокуратура у вересні 2016 року звернулася до суду із цим позовом,

20 жовтня 2016 року зареєстрував себе як фізичну особу-підприємця …; … у 2017 році передав надані земельні ділянки у суборенду…; … при цьому для ведення фермерського господарства надано 47 окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які розташовані в різних місцях на території 7 сільських рад…".

У справі № 357/2418/15-ц Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову про визнання недійсними договорів оренди, оскільки наданий фізичною особою бізнес-план, містить загальні відомості, в ньому не має ніякого обґрунтування щодо обробітку саме тих розмірів земельних ділянок, які він мав намір отримати в оренду на території Білоцерківського району Київської області; за заявником не зареєстровані будівлі, споруди та інші приміщення, які він може використовувати для ведення фермерського господарства; немає відомостей про реєстрацію техніки за заявником; у матеріалах справи є договори суборенди спірних земельних ділянок, які укладено заявником з Фермерськими господарствами "Техно-Фарм" та "Марк", тобто наведені обставини свідчать про відсутність у заявника намірів займатися веденням фермерського господарства. Крім того, у вказаній справі встановлено, що спірні земельні ділянки, розташовані в межах Сорокотязької, Фесюрівської, Чупирянської, Биково-Гребельської, Яблунівської сільських рад, всупереч статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" не становлять єдиний масив, не мають спільних (сумісних) меж, а складаються з одинадцяти окремих земельних ділянок.

У справі № 914/544/17 судом першої інстанції встановлено, що при укладенні договору оренди земельної ділянки між Стрийською РДА і ТОВ "Сапфір" нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не була проведена, та Верховний Суд погодився із висновками судів про те, що договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що отримання земельної ділянки в обхід обов`язкової процедури порушує законну мету її отримання в оренду, призводить до втрат бюджетом коштів від земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

З огляду на вказану практику Верховного Суду, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову прокурора

є передчасними, оскільки суди не в повній мірі дослідили зібрані у справі докази та не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме чи провело Держземагентство та

ГУ Держгеокадастру у Сумській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельних ділянок належну перевірку та чи пересвідчилося в дійсності бажання заявника створити фермерське господарство та його спроможності вирощувати сільськогосподарські культури, займатися їх обробкою та реалізацією.

З`ясувавши, що фермерське господарство було створено ОСОБА_1 у липні 2017 року, тобто після подання позову прокурором, оскаржувані накази Держземагентства та ГУ Держгеокадастру у Сумській області про передачу земельних ділянок в оренду прийняті у вересні 2014 року та серпні 2016 року, а договори оренди укладені у лютому 2017 року, суди не встановили коли саме ОСОБА_1 розпочав обробіток спірних земельних ділянок та у який спосіб (самостійно чи через інших осіб).

З урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки судами не в повному обсязі виконані вимоги, щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та помилково не застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.