Позовна заява ОСОБА_1, з урахуванням поданих уточнень, мотивована тим, що 22 вересня 2017 року відбулися загальні збори учасників щодо створення товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомфорт-Лайн" (далі - ТОВ "Будкомфорт-Лайн", Товариство), за наслідками чого у статутний фонд Товариства, серед іншого було внесено належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:02:007:0110, площею 0, 770 га, розташовану у селі Обарів Рівненського району Рівненської області.

Державним реєстратором було зареєстровано ТОВ "Будкомфорт-Лайн", яке в подальшому на підставі договору купівлі-продажу відчужило спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_2 .

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2018 року визнано недійсним рішення загальних зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Будкомфорт-Лайн", оформленого протоколом № 1 від 22 вересня 2017 року, та зобов`язано комунальне підприємство (далі - КП) "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області скасувати запис

№ 16081020000013719 від 25 вересня 2017 року про державну реєстрацію ТОВ "Будкомфорт-Лайн" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

З урахуванням викладеного, на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV (1952-15) ), позивач просила суд витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:02:007:0110, площею 0, 077 га, яка розташована в селі Обарів Рівненського району Рівненської області із незаконного володіння ОСОБА_2 та скасувати записи про державну реєстрацію права власності ТОВ "Будкомфорт-Лайн" і ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Рівненського районного суду від 31 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності

ТОВ "Будкомфорт-Лайн"за № 22556346 від 25 вересня 2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:02:007:0110, площею 0, 770 га, розташованої у селі Обарів Рівненського району Рівненської області.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 за № 22604722 від 29 вересня 2017 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:02:007:0110, площею 0, 770 га, розташованої у селі Обарів Рівненського району Рівненської області.

Витребувано земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:02:007:0110, площею 0, 770 га, розташовану у селі Обарів Рівненського району Рівненської області з чужого незаконного володіння відповідача. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки ОСОБА_1, будучи власником спірної земельної ділянки, була позбавлена права власності через дії особи на підставі довіреності, яка не містила умов щодо надання представнику прав на відчуження спірного майна, прав на визначення вартості відчужуваного майна і повноважень діяти в інтересах довірителя з метою набуття корпоративних прав.

Зазначені дії представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 потягли за собою передачу спірної земельної ділянки до статутного фонду ТОВ "Будкомфорт-Лайн", а в подальшому і відчуження її на користь ОСОБА_2, шляхом укладення договору купівлі-продажу.

Встановивши, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача поза її волею суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для витребування цієї земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_2 .

Скасовуючи запис про державну реєстрацію права власності

ТОВ "Будкомфорт-Лайн"на спірну земельну ділянку, суди виходили з того, що Товариство є припиненим, однак існує запис про право власності Товариства на спірну земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2020 року, ухваливши при цьому нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2019 року, ухвалу Рівненського апеляційного суду від 22 червня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 червня

2020 року у справі № 570/5564/18.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 22 червня 2020 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 червня 2020 року та витребувано матеріали справи з місцевого суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 листопада 2020 року, у зв`язку із обранням судді Сімоненко В. М. до Великої Палати Верховного Суду, справу

№ 570/5564/18 передано судді-доповідачу.

У листопаді 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування:

- положення частини 4 статті 62 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) статей 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI (5076-17) ) щодо документів, які посвідчують повноваження представників;

- частини 7 статті 177 ЦПК України щодо документів, які додаються до позовної заяви;

- статей 77- 80 ЦПК України щодо основних положень про докази в контексті можливості посилання на статут товариства з обмеженою відповідальністю, як правовстановлюючий документ на майно;

- статей 387, 388 ЦК України та статті 36 Закону № 1952-IV до спірних правовідносин щодо значення факту скасування запису про реєстрацію юридичної особи, як підстави віндикаційного позову;

Крім цього, вважає, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо визначення належного відповідача та вирішення позовних вимог до юридичної особи, реєстрація якої скасована.

Стверджує, що суд встановив обставини, які мають значення для справи, а саме факт правомірності набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку на підставі недопустимого доказу - статуту

ТОВ "Будкомфорт-Лайн". Натомість в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:02:007:0110, площею 0, 770 га, розташованої у селі Обарів Рівненського району Рівненської області і відповідно має право на пред`явлення віндикаційного позову.

ОСОБА_2 наголошує на тому, що набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, який не визнано недійсним у встановленому законом порядку, а витребування вказаного майна є втручанням у її право на мирне володіння цим майном.

Посилається на те, що суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є дійсними власниками спірної земельної ділянки.

Вважає, що суд помилково розглянув справу за правилами спрощеного провадження.

Звертає увагу, що у адвоката Щербяк Ю. В. були відсутні повноваження на підписання позовної заяви та заяви про зміну предмету позову, суд першої інстанції помилково відкрив провадження у справі, оскільки в позові не зазначено його ціну та не додано доказів вартості спірного майна, а позивачем сплачено судовий збір за подання позову не в повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 вересня 2017 року відбулися загальні збори засновників (учасників)

ТОВ "Будкомфорт-Лайн"

Рішення зборів засновників (учасників) ТОВ "Будкомфорт-Лайн" оформлено протоколом № 1 від 22 вересня 2017 року.

На вказаних загальних зборах прийнято рішення про створення

ТОВ "Будкомфорт-Лайн"; затвердження статуту та призначення (обрання) директора Товариства, затвердження статутного капіталу майновими внесками засновників шляхом вкладу в статутний капітал (фонд) та погоджено вид вкладу учасників у статутному капіталі (фонді) ТОВ "Будкомфорт-Лайн", зокрема, визначено вклад ОСОБА_1, до якого серед іншого увійшла земельна ділянка із кадастровим номером 5624687400:02:007:0110, площею 0, 0770 га, розташована за адресою:

с. Обарів, Рівненський район, Рівненська область, вартістю 100 000 грн.

Відповідно до протоколу № 1 від 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 є одним із засновників Товариства, однак особисто участі у проведенні зборів не брала. Від її імені участь у зборах брав ОСОБА_3 на підставі довіреності від 18 лютого 2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М. та зареєстрованої в реєстрі за № 600. При цьому всі документи про створення ТОВ "Будкомфорт-Лайн" від імені ОСОБА_1 підписав ОСОБА_3

29 вересня 2017 року між ТОВ "Будкомфорт-Лайн" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Наумець Л. К. і зареєстрований в реєстрі за № 131, за умовами якого ОСОБА_2 придбала у Товариства земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:02:007:0110, площею 0, 770 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану у селі Обарів Рівненського району Рівненської області.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2018 року у справі № 918/13/18 за позовом ОСОБА_1 до

ТОВ "Будкомфорт-Лайн", КП "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області про визнання недійсним рішення зборів та скасування реєстраційного запису, - визнано недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "Будкомфорт-Лайн", оформлене протоколом № 1 від 22 вересня 2017 року та зобов`язано КП "Реєстраційний офіс" Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області скасувати запис № 16081020000013719 від 25 вересня 2017 про державну реєстрацію ТОВ "Будкомфорт-Лайн" у ЄДР.

При цьому Рівненським апеляційним господарським судом у справі № 918/13/18 встановлено, що 18 лютого 2015 року ОСОБА_1 видала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М. та зареєстровану в реєстрі за № 600, на представництво своїх інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_7

23 вересня 2017 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу заяву про скасування зазначеної довіреності.

25 вересня 2017 року державним реєстратором здійснено реєстрацію

ТОВ "Будкомфорт-Лайн" згідно поданих ОСОБА_3 документів, що підтверджується витягом з ЄДР.

Довіреність від 18 лютого 2015 року не надавала ОСОБА_3 прав на відчуження майна ОСОБА_1, на визначення вартості відчужуваного майна і повноважень діяти в інтересах ОСОБА_1 з метою набуття корпоративних прав.

Згідно відомостей ЄДР реєстрацію юридичної особи ТОВ "Будкомфорт-Лайн" скасовано.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом пунктів 3 та 4 та частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі

(пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 2, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц викладено правовий висновок, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 зазначено, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Верховний Суд звертає увагу, що власник майна з дотриманням вимог

статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Встановивши, що спірне нерухоме майно (земельна ділянка) вибуло із власності позивача поза її волею, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння ОСОБА_2, що відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав позивача як власника цього майна.

Звертаючись до суду ОСОБА_1 посилалась на відсутність в неї волі на передачу спірної земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ "Будкомфорт-Лайн", а не на скасування реєстрації Товариства, як помилково вважає заявник.

Питання наявності волі ОСОБА_1 на вибуття з її власності спірної земельної ділянки, як вірно вважали суди, залежало від наявності чи відсутності повноважень у ОСОБА_3 представляти інтереси

ОСОБА_1 на загальних зборах ТОВ "Будкомфорт-Лайн", які відбулися 22 вересня 2017 року, в тому числі права на розпорядження належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 5624687400:02:007:0110, площею 0, 770 га.

Суди попередніх інстанції, надаючи оцінку довіреності від 18 лютого

2015 року, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність волі позивача на передачу спірної земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ "Будкомфорт-Лайн", оскільки зі змісту довіреності встановлено, що ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси в уже існуючих юридичних особах, а не при створенні таких юридичних осіб.

При цьому ОСОБА_1 не наділяла ОСОБА_3 правом відчуження належного їй майна, на власний розсуд визначати вартість майна для його відчуження та набуття нею корпоративних прав.

Аргументи касаційної скарги в цій частині переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди із обставинами встановленими судами.

Натомість встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Крім того за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 жовтня

2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 817/631/18 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області

№Д/5-2 від 25 січня 2018 року про накладення, за скаргою ОСОБА_1, на адвоката ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців на підставі пункту 3 частини другої статті 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що статут

ТОВ "Будкомфорт-Лайн" не є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

Разом із тим ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:02:007:0110, площею 0, 770 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану у селі Обарів Рівненського району Рівненської області, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року відомості про який наведені в описі земельної ділянки, що передається до статутного капіталу Товариства (пункт 6.2 розділу 6 "Майно товариства" статуту ТОВ "Будкомфорт-Лайн").

Інформація про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 01 жовтня 2012 року в матеріалах справи відсутня.

Доводи ОСОБА_2 про те, суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не були залучені до участі у справі є безпідставними.

ОСОБА_6 використала своє право на апеляційний перегляд справи подавши апеляційну скаргу на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 31 жовтня 2019 року та її доводам надано оцінку Рівненським апеляційним судом у постанові від 22 жовтня 2020 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення,

ОСОБА_5, ухвалені у справі № 570/5564/18 судові рішення не оскаржував, а ОСОБА_2 не надала документів на представництво в суді інтересів ОСОБА_5 та/або ОСОБА_6 .

Щодо доводів заявника про відсутність повноважень у адвоката

Щербяк Ю. В. представляти інтереси позивача в суді першої інстанції, то колегія суддів враховує, що вказаний адвокат був допущений районним судом, як представник ОСОБА_1 на підставі ордеру про надання правової допомоги, що відповідає вимогам частини четвертої статті 62 ЦПК України.

Посилання заявника на обов`язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, є помилковим та суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року в справі

№ 320/5420/18 (провадження № 11-706апп19).

Також є необґрунтованими посилання заявника на те, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до частини другої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Справа № 570/5564/18 не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 274 ЦПК України), а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник відповідача брав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції та не був позбавлений можливості доводити заперечення

ОСОБА_2 проти позову.

Доводи ОСОБА_2 щодо недоліків позовної заяви та заяви про зміну предмету позову, які не були враховані судом першої інстанції, на правильність висновків судів за результатами вирішення спору по суті не впливають та з огляду на положення частини другої статті 410 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності ТОВ "Будкомфорт-Лайн" за № 22556346 від 25 вересня 2017 року на спірну земельну ділянку задоволені судами з метою повного та ефективного захисту прав ОСОБА_1, за захистом яких вона звернулась до суду.

Таким чином суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення справи.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.