Постанова

Іменем України09 червня 2021 року м. Київсправа № 522/20822/18провадження № 61-1281св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року у складі судді Бондар В. Я. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заявиУ листопаді 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою.Позовна заява мотивована тим, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 . Зазначали, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив в силі рішення Приморського районного суду та ухвалу Апеляційного суду Одеської області, яким відмовлено у задоволені позову про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Відповідач колишній чоловік ОСОБА_1 проживає окремо з новою дружиною. Втім, наданий йому сервітут на користування кімнатою порушує їхні права, оскільки вони самі несуть витрати за житлово-комунальні послуги, квартирну плату та інші видатки.Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю шляхом позбавлення ОСОБА_3 права користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям його з реєстраційного обліку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанціїРішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.Рішення районного суду мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наявність преюдиційного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 рокуРайонний суд критично оцінив посилання позивача на те, що жодних речей відповідача у спірній квартирі немає, оскільки позивачем не надано належних доказів відсутності інших, ніж зазначено у акті розподілу матеріального майна від 22 вересня 2013 року, речей відповідача у спірній квартирі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2020 року залишено без змін.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_1 та правильно залишив його без задоволення.Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції про те, що проведена позивачем реєстрація відповідача як члена її сім`ї (чоловік по зареєстрованому шлюбу) в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, вчинена ОСОБА_1 свідомо та з урахуванням тих ризиків, які тягне за собою така реєстрація.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУ січні 2021 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована посиланням на положення частини другої статті 406 ЦК України, у якій зазначено, що сервітут може бути припинено на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Зокрема, зазначає, що відповідач та його дружина мають у власності два житлових будинки в м. Одесі, отже, забезпечені житлом. ОСОБА_3 не користувався і не потребує користування кімнатою у спірній квартирі.Вважає, що апеляційний суд не надав оцінку тому, що діями відповідача порушуються її права на розпорядження власністю. При цьому відповідач не є членом сім`ї співвласників квартири з 10 вересня 2013 року.Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) та постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 677/1656/15-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-2537св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 243/9627/16-ц (провадження № 61-34009св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 766/12748/16-ц (провадження № 61-31405св18), від 15 січня 2020 року у справі № 686/11782/17-ц (провадження № 61-38672св18), від 16 грудня 2020 року у справі № 182/7347/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ квітні 2021 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги є необгрунтованими, відтак, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає.Зазначає, що він має законне та безумовне право на користування спірною квартирою, на яке не впливає наявність у нього зареєстрованого права власності на інше житло.Посилається на те, що він проживав у спірній квартирі та сплачував комунальні платежі, а спірну квартиру він отримав в порядку черги, коли працював суддею апеляційного суду Одеської області на сім`ю у складі трьох осіб - його, дружини та доньки.Вважає, що приватизуючи квартиру, позивачка вчинила шахрайські дії, оскільки виключила його зі складу осіб, на які вчиняється приватизація.

Фактичні обставини, встановлені судамиОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про право власності на житло від 22 січня 2010 року (а. с. 9).Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 травня 2010 року реєстр. № 3-399, посвідченого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Різой Н. В., ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, успадкував після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, житловий будинок з надвірніми спорудами АДРЕСА_3 та зареєстрував своє право власності на вказаний будинок, реєстраційний номер 30256829 (а. с. 43-46).10 вересня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвали шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис № 203, що встановлено зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а. с. 16).Відповідно до акту розподілу матеріального майна від 22 вересня 2013 року, який підписаний сторонами, ОСОБА_3 за спільною згодою з ОСОБА_1 забрав з квартири АДРЕСА_1 речі та цінні документи, а саме: напільний годинник; письмовий стіл; кресло-вертушка; книжкова полиця; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль Nissan Almera реєстраційний номер НОМЕР_2 ; настільну лампу, в зв`язку із чим матеріальних претензій до бувшої дружини не має (а. с. 151).У декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік зазначено, що дружиною ОСОБА_3 є ОСОБА_6 (а. с. 17-25).Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року у справі № 522/25608/16 у задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення - квартирою АДРЕСА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено та вселено ОСОБА_3 в кімнату, загальною площею 14,0 кв. м, яка визначена в технічному паспорті на квартиру АДРЕСА_4 (а. с. 27-29).Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року (а. с. 30-33). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року у відкритті касаційного провадження відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю касаційної скарги (а. с. 34-35).28 липня 2017 року ОСОБА_1 зверталась до начальника Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції Шуляченко Н. Б. з листом, у якому зазначила, що ОСОБА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3, в зв`язку із чим, вона надіслала йому зразки договору оренди житла та акту приймання-передачі житлової кімнати та ключів від неї, на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року № 522/25608/16. (а. с. 36-41).Довідкою № 24 від 12 листопада 2018 року ОСББ "ІДЕАЛ" встановлено, що ОСОБА_1 оплатила за період з 29 травня 2017 року до 01 листопада 2018 року кошти по утриманню будинку та комунальні послуги у розмірі 23 594,46 грн (а. с. 42).Згідно з довідкою від 12 листопада 2018 року вих. № 23, виданої ОСББ "ІДЕАЛ" ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; склад сім`ї - три особи; на житловій площі прописані та проживають: донька - ОСОБА_2, 1990 року народження; бувший чоловік - ОСОБА_3, 1955 року народження. При цьому, останній прописаний, але не проживає з 10 вересня 2013 року та не веде спільного господарства з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з розірванням шлюбу. (а. с. 43).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПідстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.За приписами статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання інших членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.Аналіз положень глави 32 ЦК України (435-15) свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужим нерухомим майном в певних межах, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна можливості володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.Згідно із частиною першою статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.З наведеного можна дійти висновку, що особа, яка вселилася у житло в якості члена сім`ї власника житлового будинку (у цій справі - чоловіка та батька власників житла) набуває право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є особистим сервітутом.Отже, у цій справі підставою виникнення особистого сервітуту на спірну квартиру для ОСОБА_3 стала сукупність обставин: укладення шлюбу з ОСОБА_1, згода власників на вселення відповідача.Право такої особи на користування чужим майном, за наявності обставин, які мають істотне значення, зокрема, у разі припинення сімейних відносин, підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.Подібні висновки неодноразово робив і Верховний Суд, зокрема, у постановах: від 08 травня 2019 року у справі № 601/1114/18 (провадження№ 61-3916св19), від 04 грудня 2019 року у справі № 235/9835/15-ц (провадження № 61-8142св18), від 15 січня 2020 року у справі № 686/11782/17-ц (провадження № 61-38672св18) та інших.Отже, відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.Критерій "істотності" є оціночним поняттям та підлягає встановленню в залежності від обставин кожної конкретної справи.За обставинами цієї справи, позивачі як на підстави для припинення сервітуту відповідача, посилались на такі обставини: припинення сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; відсутність як дружніх, так і побутових спільних стосунків між позивачами та відповідачем; наявність у відповідача іншої сім`ї та іншого житла. Усі ці обставини, на думку сторони позивача у своїй сукупності дають підстави для припинення сервітуту відповідача на підставі частини другої статті 406 ЦК України.Проте судами не надано оцінку наведеним обставинам, у судових рішеннях відсутні висновки щодо того, чи є ці обставини істотними у розумінні частини другої статті 406 ЦК України, тобто такими, що можуть бути підставою для припинення сервітуту відповідача у судовому порядку.Отже, висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про відмову у задоволенні позову, є передчасним, оскільки судами не надано оцінку наявності або відсутності істотних обставин, які мають значення для виселення відповідача зі спірного житлового приміщення на вимогу власника квартири з підстав, передбачених частиною другою статті 406 ЦК України, тому не можна стверджувати, що у цій справі суди виконали завдання цивільного судочинства.Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, розгляд справи апеляційним судом проведено не повно, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Постанову Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк