Іменем України09 червня 2021 рокум. Київсправа № 712/9099/17провадження № 61-22265св19Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Червинської М. Є.,суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,третя особа - служба у справах дітей Черкаської міської ради,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2019 року в складі судді Марцішевської О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Новікова О. М.,ВСТАНОВИВ:

Описова частина. Короткий зміст позовної заяви

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 серпня 2000 року вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Після оформлення своїх спадкових прав у 2000 році виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль. Повернувшись у 2014 році в Україну мала намір проживати у належній їй квартирі, однак виявила, що в дверях змінені замки, на вікнах встановлені грати.

У серпні 2014 року вона зверталась до правоохоронних органів із заявою про вчинення невідомими особами шахрайських дій щодо заволодіння спірною квартирою. У зв`язку із погіршенням стану виїхала на лікування до Ізраїлю та у 2017 році повернулася в Україну.

У липні 2017 року їй стало відомо, що 06 жовтня 2005 року нібито між нею та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Фіщук В. Я. При цьому, відповідно до договору купівлі-продажу, від її імені діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Федоровою Т. О. 09 травня 2005 року.

Зазначає, що такої довіреності вона не надавала, оскільки перебувала в Ізраїлі, паспорт громадянина України здала при отриманні дозволу на виїзд, у Звенигородському районі ніколи не була та не проживала, наміру продавати квартиру не мала.

30 липня 2004 року, перебуваючи в Ізраїлі, видала довіреність ОСОБА_3 на вчинення дій щодо його реєстрації в своїй квартирі, повноважень щодо продажу квартири ця довіреність не містила.

В подальшому, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 30 грудня 2009 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Міняйло І. П., квартиру придбала ОСОБА_5, а 26 березня 2016 року був укладений договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А. О., відповідно до якого власником квартири стала ОСОБА_4 .

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсною довіреність від 09 травня 2005 року, відповідно до якої вона уповноважувала ОСОБА_3 на вчинення дій, посвідчену приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Федоровою Т. О., зареєстровану за № 21/53; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 06 жовтня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В. Я. та зареєстрований в реєстрі за № 4030; витребувати від ОСОБА_4 у власність позивача квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача службу у справах дітей Черкаської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано недійсною довіреність від 09 травня 2005 року від імені ОСОБА_1 про уповноваження ОСОБА_3, посвідчену приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Федоровою Т. О., 09 травня 2005 року за реєстраційним №2153.Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06 жовтня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності від 09 травня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В. Я., зареєстрований в реєстрі за №4030. Витребувано від ОСОБА_4 у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач спірні правочини не укладала, наміру на відчуження належного їй нерухомого майна не мала, тому з володіння позивача спірна квартира вибула поза її волею, унаслідок чого вона підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд, врахувавши висновок експертів Черкаського відділення КНДІ судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15 листопада 2018 року, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в першому примірнику довіреності від 09 вересня 2005 року, посвідченої приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Федоровою Т. О. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь позивача, оскільки нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза її волею.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, в якій заявники просять оскаржувані рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд справи у суді першої інстанції здійснено за відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки ці учасники справи не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. ОСОБА_2 була повністю позбавлена можливості участі у справі, користуватися правами, гарантованими їй та передбаченими статтями 43, 49 ЦПК України, а також була позбавлена можливості заявляти в суді першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки з травня 2013 року позивачу було відомо про порушення її прав щодо квартири, а позовна заява пред`явлена лише у липні 2017 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.Зазначали, що ухвалою суду першої інстанції із Черкаського обласного державного нотаріального архіву витребувано оригінал спірної довіреності, яка мала іншу дату - 09 вересня 2005 року, і стосовно цього документу в двох його примірниках у справі було проведено судово-почеркознавчу експертизу, результатами якої керувалися суди, проте рішення суду винесено стосовно іншого документа - довіреності від 09 травня 2005 року. При цьому суди на розбіжності в датах довіреності уваги не звернули. Також суди належним чином не перевірили відомості щодо перетинання ОСОБА_1 кордону України з 2000 року по 2014 рік та наявність у неї декількох паспортів. Також відповідачі не погоджуються з розміром стягнутого судового збору.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Самофала В. І. на касаційну скаргу, в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_4 оскаржувала рішення суду першої інстанції лише в частині щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, інші відповідачі рішення суду в апеляційному порядку не оскаржували, тому відсутні підстави для перегляду судових рішень в іншій частині. Що стосується доводів заявників про неповідомлення учасників справи про розгляд справи, то в позовній заяві були зазначені адресу учасників, які були зазначені в оскаржуваних договорах, і суд перевіряв їх місце реєстрації після надходження позовної заяви та вживав заходи щодо пошуку відповідачів. Жоден із відповідачів ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не заявляв клопотання щодо застосування строку позовної давності. В резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначено фактично судовий збір та витрати на проведення експертизи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 712/9099/17 з Соснівського районного суду м. Черкаси. Зупинено виконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 липня 2019 року до закінчення касаційного провадження.У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року справу № 712/9099/17 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 серпня 2000 року ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Довідкою Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 13 липня 2017 року підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 01 вересня 2000 року у ВСГІРФО УМВС України в Черкаській області отримала дозвіл на виїзд на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, її паспорт громадянина України НОМЕР_1, виданий 21 червня 1998 року Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області, був вилучений і знищений в установленому законом порядку.

06 жовтня 2005 року між ОСОБА_1, від імені якої діяв ОСОБА_3, та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого остання купила квартиру АДРЕСА_1 .

З зазначеного договору вбачається, що ОСОБА_3 діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Федоровою Т. О., 09 травня 2005 року, за реєстраційним № 2153.

З довіреності від 09 вересня 2005 року за реєстровим № 2153 вбачається, що ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважила ОСОБА_3 продати за ціну та на умовах на його розсуд належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно Висновку експертів Черкаського відділення КНДІ судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 15 листопада 2018 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в першому примірнику довіреності від 09 вересня 2005 року, посвідченої приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Федоровою Т. О. (а.с.93) виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Відповісти на питання "Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 в примірнику довіреності від 09 вересня 2005 року, посвідченої приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу Федоровою Т. О. (а.с.94) самою ОСОБА_1 чи іншою особою?" не видалося можливим.

В подальшому квартира неодноразово відчужувалась.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 30 грудня 2009 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Міняйло І. П., квартиру придбала ОСОБА_5

26 березня 2016 року був укладений договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А. О., відповідно до якого власником квартири стала ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Матеріали справи не містять даних про належне повідомлення судом першої інстанції відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи, оскільки згідно з довідками поштових установ на протязі всього розгляду справи у суді першої інстанції конверти поверталися до суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання", що не може свідчити про належне її повідомлення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року в справі № 592/6348/13 (провадження № 61-15768св20) зазначено, що "матеріали справи не містять даних про належне повідомлення судом першої інстанції відповідачів про розгляд справи на 03 вересня 2013 року, 27 вересня 2013 року та 25 жовтня 2013 року, оскільки згідно з довідками поштових установ конверти поверталися до суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання", що відповідно до вимог частини третьої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) не може свідчити про належне їх повідомлення. Отже, відсутні докази належного і завчасного повідомлення судом першої інстанції відповідачів про дату та час судових засідань. Заочне рішення суду першої інстанції ухвалене за їх відсутності. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод…..Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права в силу вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а не залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, як помилково дійшов висновку суд апеляційної інстанції".

Отже, відсутні докази належного і завчасного повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_2 про дату та час судових засідань, про що нею заявлялось в суді апеляційної інстанції, та зазначається в касаційній скарзі.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційний суд, відхиляючи доводи апеляційної скарги про розгляд справи за відсутності належного повідомлення відповідачів, виходив з того, що апеляційна скарга була подана лише ОСОБА_4, яка не наділена повноваженнями діяти від імені інших осіб, апеляційну скаргу які не подавали.

Разом з тим, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 зверталась до апеляційного суду із заявою-клопотанням, в якій зазначала, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції, що позбавило її можливості користуватися своїми правами, як сторони у справі.

Зі змісту заяви-клопотання, яке викладене ОСОБА_2 на 5 аркушах, вбачається, що вона не погоджувалась з рішенням суду першої інстанції, вважала його таким, що ухвалене на підставі неналежних доказів, зазначала, що розгляд справи без її участі позбавив її можливості заявляти необхідні клопотання. Просила зобов`язати ОСОБА_1 надати оригінал паспорту, витребувати з Черкаського обласного державного нотаріального архіву реєстр нотаріальних дій приватного нотаріуса Федорової Т. О., витребувати у Державної прикордонної служби України відомості щодо перетинання кордону України ОСОБА_1 в 2004-2005 роках; призначити у справі повторну судову почеркознавчу експертизу.

Отримавши від відповідача заяву-клопотання, в якому ОСОБА_2 оспорює рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в порушення статей 185, 357 ЦПК України, не з`ясував правову природу цього клопотання, не надав можливості відповідачу усунути недоліки та подати апеляційну скаргу.

При цьому, розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд ухвалою від 14 листопада 2019 року відмовив у призначенні повторної судової почеркознавчої експертизи, зазначивши, зокрема, що ОСОБА_2, знаючи про рішення суду першої інстанції та про розгляд апеляційної скарги, до суду з апеляційною скаргою або заявою про приєднання до апеляційної скарги не зверталась, а ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі фактично погодилась з рішенням суду першої інстанції, що відчуження квартири позивачки відбулось незаконно.

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд, розглядаючи заяву-клопотання ОСОБА_2, на вказане уваги не звернув, не врахував, що відповідач зазначала про своє неналежне повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції, що є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а не залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, як помилково дійшов висновку суд апеляційної інстанції.

Доводи відзиву на касаційну скаргу щодо оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 лише в частині щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, а тому відсутні підстави для перегляду судових рішень в іншій частині, спростовуються змістом апеляційної скарги, з якої вбачається оскарження рішення суду першої інстанції в повному обсязі, а також змістом постанови Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін у повному обсязі.

Зазначені обставини свідчать про те, що постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишились розбіжності щодо дати укладення оспорюваної довіреності, оскільки в матеріалах справи наявна довіреність від імені ОСОБА_1 на ОСОБА_3 від 09 вересня 2005 року, і саме ця довіреність була предметом проведення судово-почеркознавчої експертизи № 959, 1312-1314/18-23 від 15 листопада 2018 року, в той час, як договір купівлі-продажу квартири від 06 жовтня 2005 року був укладений ОСОБА_3 на підставі довіреності від 09 травня 2005 року, і саме довіреність від 09 травня 2005 року була визнана судом недійсною.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скаргиЗа приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.Постанову Черкаського апеляційного суду від 14 листопада 2019 рокускасувати,справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:С. Ю. БурлаковВ. С. ЖдановаА. Ю. ЗайцевВ. М. Коротун