Постанова

Іменем України 09 червня2021 року м. Київсправа № 332/1142/16-цпровадження № 61-114 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Онищенка Е. А., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2016 року акціонерне товариство комерційний банк (далі - АТ КБ) "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 17 липня 2008 року

між банком і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14.14823,

за умовами якого банк зобов`язався надати останньому кредит у розмірі

12 000,00 доларів США до 17 липня 2013 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у строки

та в порядку, які встановлені кредитним договором. Банк свої зобов`язання виконав.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором було укладено договір поруки № 14.14823-1, за яким поручитель ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов`язання усім належним йому майном та грошовими коштами, у випадку невиконання позичальником його зобов`язань за кредитним договором, поручителі погашають суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником коштів.

У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором станом

на 23 березня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі

82 745,66 доларів США (за кредитом - 10 482,08 доларів США, по процентам за користування кредитом - 25 421,31 доларів США, по комісії за користування кредитом - 7 279,77 доларів США, пеня - 35 613,11 доларів США, а також штрафи відповідно до договору: 9,58 доларів США - фіксована частина, 3 939,81 доларів США - процентна складова. На вимоги погашення кредиту відповідачі не реагували.

Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 82 745,66 доларів США.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанціїЗаочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2008 року № 14.14823 у розмірі 82 745,66 доларів США, що за курсом 26,10 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 23 березня 2016 року складає 2 159 661,78 грн й понесені судові витрати у сумі 32 394,93 грн судового збору. Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2019 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2016 року задоволено. Заочне рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 серпня 2016 року у справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано, справу призначено до судового розгляду.Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2019 року у складі судді Сінєльніка Р. В. позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2008 року у розмірі 78 796,27 доларів США, що за курсом Національного банку України складає 2 056 582,78 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги банку у частині стягнення заборгованості за кредитом - 10 482,08 доларів США, по процентам за користування кредитом - 25 421,31 доларів США, по комісії за користування кредитом - 7 279,77 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 35 613,11 доларів США, є законними та обґрунтованими, так як відповідачі порушили свої договірні зобов`язання. Заборгованість визначена станом на 23 березня 2016 року Разом із тим, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Отже, позовні вимоги банку щодо одночасного стягнення штрафу у фіксованій частині та процентній складовій задоволенню не підлягають.Крім того, встановлено, що відповідачі погашали кредит у липні 2014 року та у червні 2015 року, а позов пред`явлено у квітні 2016 року. Також пред`явлення банком позову у 2009 року про звернення стягнення на предмет застави, який було задоволено заочним рішенням суду від 11 вересня 2009 року у справі № 2-1269/2009, перервало перебіг позовної давності. Сторонами підтверджено, що розмір грошових коштів, які надійшли на користь банку при реалізації заставного майна (автомобіля), виключені із заявленого банком розміру заборгованості, але для погашення кредиту не достатньо.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанціїПостановою Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що станом на час звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави банк змінив умови кредитного договору та вимагав звернути стягнення на заставлене майно в рахунок погашення всієї заборгованості за кредитним договором. Отже, банк змінив строк виконання зобов`язання шляхом його дострокового припинення. За таких обставин, а також, враховуючи відсутність позовних вимог щодо стягнення коштів у порядку статті 625 ЦК України, вимоги банку про стягнення кредитної заборгованості є безпідставними.Банк звернувся до суду із даним позовом 11 квітня 2016 року, тобто більше ніж через 5 років після дострокового звернення стягнення на предмет застави за кредитним договором згідно з рішенням суду від 11 вересня 2009 року й більше 6 місяців після пред`явлення вимоги до поручителя.Змінивши строк виконання основного зобов`язання, позивач у даній справі набув право на звернення до суду з позовом про стягнення всієї заборгованості ще в 2009 році.Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за кредитом є обґрунтованими, однак заявлені поза межами строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами, а тому у задоволенні цих вимог необхідно відмовити. Позивач пропустив також строк звернення до суду із вимогами до поручителя (частина четверта статті 559 ЦК України). Суд апеляційної інстанції врахував відповідну судову практику Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 тіла кредиту у розмірі 10 482,08 доларів США, пені у розмірі 4 803,00 доларів США (за три роки згідно з умовами кредитної угоди) та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції банк просив залишити без змін.Отже, судове рішення оскаржується лише в частині стягнення тіла кредиту та пені. В іншій частині судові рішення не оскаржується, тому в силу статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року визнано наведені АТ КБ "ПриватБанк" підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику надати суду докази на підтвердження наведених у касаційній скарзі обставин поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження або навести інші підстави з відповідними доказами. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.На виконання вимог зазначеної вище ухвали Верховного Суду від 25 січня 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслало клопотання, в якому просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2021 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження судового рішення, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 332/1142/16-ц із Заводського районного суду м. Запоріжжя та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу. У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуКасаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив початок перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки кредитор дізнався про порушення свого права з дати реалізації заставного майна, а до цього не було підстав для пред`явлення позову. При цьому суми від його реалізації не вистачило для погашення всієї заборгованості. Крім того, строк позовної давності, який згідно з умовами кредитного договору становить п`ять років, а для пені - три роки, переривався як пред`явленням банком у 2009 року позову до суду про звернення стягнення на заставне майно й ухваленням рішення суду у 2009 та у 2013 роках, так і діями ОСОБА_3, який у березні 2010 року передав банку для реалізації заставне майно - автомобіль. Вказує, що безпідставними є висновки апеляційного суду про те, що зміна строку виконання кредитного договору позбавляє кредитора права здійснювати нарахування пені за умовами договору, які сторони погодили.Вважає, що позовні вимоги банку підлягали розгляду з урахуванням положень статті 591 ЦК України, статті 24 Закону України "Про заставу", а позовну давність слід обчислювати з дати, коли банк дізнався, що одержаних коштів від продажу предмета застави недостатньо для задоволення його вимог, а тому строк позовної давності не пропущено. Крім того, банк і не міг раніше дізнатися, що його право порушено. Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо переривання позовної давності та початку обчислення позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами17 липня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 14.14823, відповідно до якого АТ КБ "ПриватБанк" зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12 000,00 доларів США на термін до 17 липня 2013 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки й порядку встановлені кредитним договором (т. 1, а. с. 11-14).На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, було укладено договір поруки № 14.14823-1, поручителем ОСОБА_1 виступила ОСОБА_2 та договір застави від 17 липня 2008 року №14.14823/1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав у заставу належне йому майно, а саме автомобіль МАЗ (модель 64229, рік випуску 1992, тип ТЗ вантажний сідловий тягач, № кузова\шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 ); автомобіль МАЗ (модель 93866, рік випуску 1994 тип ТЗ напівпричіп бортовий тентовий кузов/шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_4 ).Згідно договору поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов`язання усім належним йому майном та грошовими коштами, у випадку невиконання позичальником його зобов`язань за кредитним договором, поручителі погашають суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником коштів (т. 1, а. с. 15).У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 17 липня 2008 року № 14.14823, Банком було подано позов про звернення стягнення на предмет застави. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2009 року у справі № № 2-1269/2009, що набрало законної сили, позов ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задоволено. Передано в заклад ЗАТ КБ "ПриватБанк" шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно, а саме: автомобіль МАЗ (модель: 64229 рік випуску: 1992 тип ТЗ: вантажний сідловин тягач № кузова/шасі: НОМЕР_1 реєстраційний номер: НОМЕР_5 ); автомобіль МАЗ (модель: 93866 рік випуску: 1994 тип ТЗ: напівпричіп бортовий тентовий № кузова/шасі: НОМЕР_6 реєстраційний номер: НОМЕР_4 ). У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2008 року № 14.14823 звернуто стягнення на вказаний автомобіль шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання ЗАТ КБ "ПриватБанк" договору купівлі-продажу цих автомобілів від імені ОСОБА_1 (т.1, а. с.138-142).У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 23 березня 2016 року за розрахунками банку має заборгованість 82 745,66 доларів США, що за курсом 26,10 грн відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 23 березня 2016 року, що складає 2 159 661,78 грн, яка складається із наступного: заборгованість за кредитом - 10 482,08 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 25 421,31 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 7 279,77 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 35 613,11 доларів США; а також штрафи відповідно до договору: 9,58 доларів США - штраф (фіксована частина), 3 939,81 доларів США - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком (т 1, а. с. 4-7).Представник відповідачів - ОСОБА_4 у квітні 2019 року подав до суду відзив на позовну заяву банку, в якій просив застосувати положення про позовну давність до позичальника і положення частини четвертої статті 559 ЦК України до поручителя та відмовити в позові (а. с. 182-185, т.1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.На обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, зазначає, що судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).Касаційну скаргу "АТ КБ ПриватБанк" задовольнити частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Вказаним вимогам закону судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає.За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).Відповідно до частини четвертої статті 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.За змістом статті 24 Закону України "Про заставу" у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.Таким чином, у позивача на підставі положень статті 591 ЦК України, статті 24 Закону України "Про заставу" виникло право щодо стягнення залишку боргу за кредитним договором.Звертаючись у квітні 2016 року до суду із цим позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилалось на те, що про порушення свого права банк дізнався лише 22 червня 2015 року, тобто після продажу предмета застави, оскільки сума, одержана від їх продажу, не покриває вимоги заставодержателя, тобто у межах строку позовної давності.Так, згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.Посилаючись на пропуск банком строку позовної давності, апеляційний суд не звернув уваги на таке.Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.Згідно зі статтею 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.Зокрема, частина друга статті 258 ЦК Українипередбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), якщо такий строк не змінено за доволеністю сторін (стаття 259 ЦК України).Згідно з пунктом 6.4. кредитної угоди від 17 липня 2008 року, підписаної сторонами, нарахування неустойки здійснюється протягом трьох років. Висновок апеляційного суду про те, що станом на час звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави у 2009 році банк змінив умови кредитного договору та вимагав звернути стягнення на заставлене майно в рахунок погашення всієї заборгованості за кредитним договором, а, змінивши строк виконання основного зобов`язання, позивач у даній справі набув право на звернення до суду з позовом про стягнення всієї заборгованості ще в 2009 році, є передчасним з огляду на таке.Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.Аналогічне положення закріплене в частині першій статті 15 ЦК України.Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в задоволенні позову, виходив лише з того, що банк у 2009 році змінив строк виконання основного зобов'язання, пред`явивши позов до суду про звернення стягнення на заставне майно, а тому, звернувшись до суду з цим позовом у квітні 2016 року, пропустив строк позовної давності за вимогою до позичальника і 6 місяців, встановлених частиною четвертою статті 559 ЦК України, за вимогою до поручителя. Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу апеляційного суду на те, що банк, крім заяви про переривання позовної давності, посилався й на те, що, не реалізувавши заставний автомобіль, банк не знав і не міг знати, що коштів від реалізації майна буде недостатньо для повного погашення кредитної заборгованості, а саме для цього і ухвалювалось у 2009 році рішення суду. А до виконання рішення суду для пред`явлення нового позову не було доказів того, що кредитна заборгованість не буде погашена. Отже, по суті Банк, позивач, посилався на наявність підстав для поновлення строку позовної давності, пропущеної з поважних причин.Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.Таким чином, апеляційний суд у порушення норм ЦПК України (1618-15) на зазначені вимоги закону уваги не звернув, доводів позивача про те, що банк дізнався про порушення свого права лише у червні 2015 року не врахував, пославшись на відсутність підстав для переривання позовної давності, не дослідив питання початку перебігу позовної давності та чи були поважні причини для поновлення такого строку й дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову. Посилання касаційної скарги на певні судові рішення Верховного Суду щодо переривання позовної давності є безпідставними, так як наведених судових рішеннях різні фактичні обставини і доведення позовних вимог у порівнянні зі справою, яка переглядається. Зокрема, Верховний Суд посилався на необхідність дослідження питання поважності причин пропуску строку позовної давності, про що також зазначається у касаційній скарзі, на що апеляційний суд висновку не надав. Крім того, у касаційній скарзі банк посилається на заочне рішення Індустріального районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2013 року у справі № 202/27739/13, що набрало законної сили, яким задоволено ще один позов ПАТ "Приватбанк" до ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1, УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на ті самі транспортні засоби у рахунок погашення кредитної заборгованості. Вказане рішення суду є в Єдиному державному реєстрі судових рішень, воно не є новим доказом, а є актом правосуддя, доступ до якого для суду є відкритим. Проте правову оцінку вказаному рішенню суду апеляційний суд не надав, не оцінив його у контексті перебігу позовної давності. За таких обставин судове рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.Постанову Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року в частині позовним вимог акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення боргу по кредиту (тіло кредиту) й пені скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець