У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Позовну заяву мотивовано тим, що він та відповідач є спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зазначав, що після смерті батька він вступив в управління та володіння спадковим майном, а саме 1/4 частиною будинку з відповідною частиною господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, оскільки на момент смерті батька був зареєстрований за зазначеною адресою, постійно проживав у будинку, доглядав та утримував будинок у належному стані, впорядковував прибудинкову територію, сплачував комунальні послуги, у зв`язку із чим, на його думку, фактично прийняв спадщину.

Звернувшись до Єланецької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, він отримав відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа та видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Крім того строк для прийняття спадщини пропущено, що виключає можливість отримання свідоцтва про право на спадщину.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд:

встановити факт прийняття ним спадщини після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 грудня 2017 року, видане Єланецькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ;

визнати за ним право власності на 1/4 частину зазначеного спадкового нерухомого майна у порядку спадкування за законом після смерті батька.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 вересня 2019 року у складі судді Старжинської О. Є. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у передбачений статтею 549 ЦК УРСР шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини не вчинив необхідних дій, що можуть свідчити про її прийняття, а тому з урахуванням пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , положення норм ЦК УРСР (1540-06) не підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилась після смерті його батька - ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 грудня 2017 року, посвідчене державним нотаріусом Єланецької державної нотаріальної контори Миколаївської області та зареєстроване в реєстрі за № 1141, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції невірно застосував норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини. Посилання суду першої інстанції на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, яким встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась та не була прийнята жодним із спадкоємців, не мають преюдиційного значення, оскільки ОСОБА_1 не був учасником цієї справи та не приймав участі у її розгляді, а відповідно й не доводив обставини прийняття ним спадщини. До того ж предметом розгляду справи було встановлення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що з часу смерті батька ОСОБА_1 і до отримання відповідачем свідоцтва про право на спадщину жодних суперечок з приводу користування спадковим майном між ними не було.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції, ураховуючи той факт, що свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, порушує права позивача на спадщину, яка відкрилась після смерті батька, вважав, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання частково недійсним зазначеного свідоцтва в 1/4 частині, яка належить позивачу в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2 вважає, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, оскільки він не отримував додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини в судовому порядку, а також не отримував її письмової згоди на таке, у визначеному частиною другою статті 1272 ЦК України порядку. Його права у цьому випадку жодним чином не порушено.

Зазначає, що вона разом із дітьми з 1980 року проживала у будинку батька, проте її брат постійно чинить їй перешкоди в проживанні у спірному будинку, у зв`язку із чим вона змушена проживати за цією ж адресою, проте в іншому приміщенні (кухні), оскільки до будинку він її не допускає, влаштовує сварки та приниження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 473/2500/19-ц із Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

У лютому 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у частині стягнення з неї судових витрат задоволено. Зупинено виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 5 387,00 грн судових витрат до закінчення касаційного провадження у справі. Зупинено дію постанови Миколаївського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін - ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, який проживав та був зареєстрований у с. Богодарівка Єланецького району Миколаївської області (а. с. 8, 60).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 1980 року, посвідченого Другою вознесенською державною нотаріальною конторою, де були зареєстровані на час відкриття спадщини сторони, які згідно зі статтею 549 ЦК УРСР 1963 року є спадкоємцями за законом (діти спадкодавця) (а. с. 74, 87).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не звертались.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 січня 2017 року ОСОБА_2 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 (а. с. 72).

На підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_2 звернулась до Єланецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та 14 грудня 2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька звернувся у жовтні 2018 року та 20 жовтня 2018 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій через пропуск строку звернення з заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 з 1987 року постійно був зареєстрований у спадковому будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копіями домової книги та його паспорту (а. с. 16-18).

Згідно пояснень ОСОБА_1 у зазначеному будинку він проживає з 1980 року, тобто як до так і після смерті батька. ОСОБА_2 також проживає за зазначеною адресою. За життя батька вони визначилися, що він займає житловий будинок, а ОСОБА_2 з сином - літню кухню та цього порядку дотримуються на час вирішення спору. Мають окремі особові рахунки за користування електроенергію.

ОСОБА_1 утримує будинок та прилеглу територію в належному стані, робив поточні ремонти, обробляє земельну ділянку біля будинку, на якій встановлені теплиці, де він вже тривалий час вирощує овочі, що підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та

ОСОБА_6. 2 . Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України (435-15) 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР (1540-06) .

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року, який діяв на час смерті ОСОБА_3, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Часом відкриття спадщини, згідно із статтею 525 ЦК УРСР, визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до статей 548, 549 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (z0152-94) (далі - Інструкція), яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього (пункт 113 Інструкції).

Згідно статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову, суд апеляційної інстанції надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановивши, що позивач утримує спірний будинок та прилеглу територію в належному стані, робив поточні ремонти, обробляв земельну ділянку біля будинку, на якій встановлені теплиці, де він вже тривалий час вирощує овочі, обґрунтовано вважав, що як воля так і дії позивача свідчать про те, що він фактично прийняв спадщину після смерті батька, оскільки вступив в управління та володіння спадковим майном, а саме будинком, у порядку та строк, визначений законом, і ця спадщина, відповідно до частини другої статті 548 ЦК УРСР належить йому з моменту відкриття спадщини, тобто з 15 березня 1999 року.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції, враховуючи той факт, що свідоцтво про право на спадщину, видане на ім`я ОСОБА_2 на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, порушує права позивача на спадщину, дійшов правильного висновку, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання частково недійсним зазначеного свідоцтва в 1/4 частині, яка належить позивачу в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо зупинення виконання постанови

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року було зупинено виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 5 387,00 грн судових витрат та зупинено дію постанови Миколаївського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання та дія судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.