розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі"), третя особа - ОСОБА_3, про захист прав споживача.

Позовну заяву мотивовано тим, що він протягом усього життя мешкав

у будинку АДРЕСА_1 . Зазначений будинок належав на праві власності його батьку - ОСОБА_4, який

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті останнього, ОСОБА_3 (дочка ОСОБА_4 ), якій ОСОБА_4 заповів зазначений будинок, оформила особові рахунки на енергопостачання на своє ім`я та уклала договір з публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі -

ПАТ "Київенерго"), правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

ОСОБА_1 зазначав, що 18 жовтня 2018 року ОСОБА_3, незважаючи на те, що він зареєстрований у зазначеному будинку

та не позбавлений права користування ним, викликала представників

ПАТ "Київенерго", які перенесли загальний лічильник у частину будинку,

де проживала вона, та фактично відключили від електропостачання

ту частину будинку, де мешкав він.

Також позивач зазначав, що він неодноразово звертався до відповідача

із проханням відновити в будинку електропостачання та укласти з ним окремий договір, проте йому було відмовлено.

Вважав, що відповідач порушив його права шляхом ненадання послуг

з електропостачання частині будинку

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати

ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" здійснити вихід за адресою:

АДРЕСА_1, та підключити до мережі електропостачання весь житловий будинок, розташований за зазначеною адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2019 року

у складі судді Остапчук Т. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано безпідставністю позовних вимог та недоведеністю позивачем факту порушення відповідачем будь-яких охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, у зв`язку із їх безпідставністю

та недоведеністю факту порушення відповідачем будь-яких охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись

на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи

№ 757/75086/17-ц із Печерського районного суду м. Києва.

У листопаді 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначала, що спірний будинок, у якому частково відключено електропостачання, є спадковим майном. Позивач, син спадкодавця, є спадкоємцем, і він оформлює свої спадкові права, а тому, на її думку, він мав такі самі права щодо укладення договору на отримання послуг як і ОСОБА_3 . На всі звернення позивача щодо саме цього питання відповідач відповіді не надав.

Разом із тим, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, зазначала, що судом апеляційної інстанції не було повідомлено її належним чином про дату та час розгляду справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, на касаційну скаргу у якому зазначено,

що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Будинок АДРЕСА_1, належав

на праві власності ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 57-59, т. 1).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входив будинок

Згідно заповіту від 16 жовтня 2013 року ОСОБА_4 заповів усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, третій особі -

ОСОБА_3 (а. с. 61, т. 1).

ОСОБА_3 спадщину прийняла та згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності

від 19 січня 2018 року є власником будинку

АДРЕСА_1 (а. с. 66, т. 1).

24 травня 2016 року на підставі заяви та наданих документів, у тому числі заповіту від 16 жовтня 2003 року, між ПАТ "Київенерго" та ОСОБА_3 було укладено договір про користування електричною енергією

№ 14103622020 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 109, т. 1).

18 жовтня 2017 року за зверненням споживача - ОСОБА_3, у зв`язку

із аварійною ситуацією у післяоблікових мережах та необхідністю проведення ремонтних робіт, фахівці ПАТ "Київенерго" здійснювали розпломбування та опломбування приладу обліку типу

НІК 2102-01. Е2Р № 4940922 за адресою: АДРЕСА_1,

що підтверджується актом технічної перевірки № 2133.

Постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1, ПАТ "Київенерго", правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" не припиняло. Електрична енергія згідно показань фахівців ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на межі балансової належності - наявна.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником -

ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правовідносини у сфері електроенергетики між споживачем

та постачальником електричної енергії регулюються положеннями ЦК України (435-15) , нормами Закону України "Про ринок електричної енергії" (2019-19) , Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, Правилами користування електричною енергією для населення (далі - ПКЕЕН), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , а також іншими нормативно-правовими актами України, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" електрична енергія - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики

і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Споживачем електричної енергії є фізична особа, у тому числі фізична

особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачем здійснюється за вільними цінами.

Зазначені положення кореспондуються з нормами статей 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якими встановлено,

що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а також обов`язок споживача на укладення договору на надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів

та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання,

а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із абзацом 1 пункту 3 ПКЕЕН споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.

Для споживання електроенергії новий наймач (власник) квартири або іншого об`єкта повинен звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією (пункт 7 ПКЕЕН).

Пунктом 2 ПКЕЕН передбачено, що під об`єктом побутового споживача розуміється житловий будинок (частина будинку), квартира або будівля, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування.

Згідно із абзацами 3, 4 пункту З ПКЕЕН, електропостачальник, що здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, не має права відмовити побутовому споживачу, електроустановки якого розташовані

на такій території, в укладенні договору за умови, що нова електроустановка побутового споживача приєднана або потужність для діючої електроустановки побутового споживача збільшена в установленому законодавством порядку.

Для укладення договору побутовий споживач звертається

до електропостачальника з письмовою заявою та пред`являє оригінали таких документів: паспорта; реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, - паспорта з відміткою відповідного контролюючого органу); документа, що підтверджує право власності чи користування

на об`єкт споживача або права власності чи користування на земельну ділянку (на період будівництва об`єкта споживача).

Відповідно до абзацу 4 пункту 6 ПКЕЕН у разі звернення

до електропостачальника особи, яка є спадкоємцем та/або яка на час відкриття спадщини проживала разом із побутовим споживачем, з яким було укладено договір, протягом строку оформлення відповідних прав

на об`єкт відключення електроустановок об`єкта електропостачальником не здійснюється за умови своєчасної оплати спожитої електричної енергії. На цей строк електропостачальник укладає із зазначеними особами договір на строк, необхідний для оформлення відповідних прав на об`єкт.

Згідно із пунктом 2.4 ПКЕЕ межа експлуатаційної відповідальності між споживачем - фізичною особою та власником електричних мереж

за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок установлюється для індивідуальних будинків на вихідних клемах розрахункового засобу обліку, якщо ввідно- розподільний пристрій та засіб обліку розміщені ззовні будівлі. Електричні мережі, які знаходяться після лічильника, перебувають на обслуговуванні власника житлового будинку.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується

на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів

у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).

Отже, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, встановивши відсутність належних та допустимих доказів того,

що позивач є власником спірного житлового будинку (у тому числі його частини), а також того, що він є спадкоємцем ОСОБА_4

та ураховуючи те, що позивачем не надано належних доказів відсутності електроенергії у частині спірного житлового будинку, обґрунтовано вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних доказів порушення відповідачем вимог чинного законодавства України

та порушення його права.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу

за її відсутності, не маючи даних щодо її повідомлення у встановленому законом порядку про час та місце судового розгляду, є необґрунтованими, оскільки під час апеляційного розгляду позивач, інтереси якого вона представляє, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки-повідомлення про призначення справи до розгляду

на 18 вересня 2019 року, на якому стоїть підпис ОСОБА_1, який свідчить про те, що він, як учасник справи, повідомлений про дату та час розгляду цієї справи (а. с. 201, т. 2).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність

та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами першої

та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело

або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року, якою залишено в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2019 року, залишити без змін.