особа, яка подала касаційну скаргу - товариство з обмеженою відповідальністю "Вузьке",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вузьке", яке є правонаступником публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", на постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2010 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява ПАТ "Універсал Банк" мотивована тим, що 01 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24/112-07К відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в іноземній валюті у розмірі 280 000 дол. США, зі сплатою 12,5% річних за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення до 31 липня 2022 року.

У цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов`язалась перед банком за невиконання позичальником кредитних зобов`язань.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував у результаті чого 15 жовтня 2009 року банк звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу.

23 жовтня 2009 року Залізничним районним судом м. Львова було винесено судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" борг у розмірі 2 369 079,53 грн.

У подальшому, за заявою ОСОБА_1, судовий наказ скасовано згідно ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2009 року.

Станом на 14 серпня 2009 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 305 727,13 дол. США, що на той час було еквівалентно 2 369 079,53 гривень, з яких: заборгованість за кредитом (у тому числі просторочена) - 286 613,78 дол. США, що еквівалентно 2 220 979,18 грн; заборгованість по відсотках (у тому числі підвищені відсотки) - 34 086,94 дол. США, що на той час було еквівалентно 264 139,70 грн.

Всупереч умовам кредитного договору позичальник не здійснює платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ "Універсал Банк" просило суд стягнути у солідарному порядку із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору № 24/112-07К від 01 серпня 2007 року у розмірі 305 727,13 дол. США, що еквівалентно на дату розрахунку 2 369 079,53 грн.

Короткий зміст рішення та ухвал суду першої інстанції

Заочним рішеннямЗалізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року у складі судді Мельничук О. Я. задоволено позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк".

Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" кредитну заборгованість у розмірі 2 369 079,53 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , останній має нести цивільно-правову відповідальність, а поручитель повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником взятих на себе зобов`язань.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24 жовтня 2013 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19 листопада 2013 року визнано неподаним та повернуто ОСОБА_2 клопотання про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 20 вересня 2017 року задоволено заяву ТОВ "Вузьке" про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-1954/10, виданого Залізничним районним судом м. Львова у справі № 2-1954/2010 за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ПАТ "Універсал Банк" на ТОВ "Вузьке".

Постановляючи ухвалу про заміну стягувача у виконавчому провадженні місцевий суд вказав про те, що заміна кредитора може відбутись на будь-якій стадії у випадку відступлення права вимоги.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 08 серпня 2018 року залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року оскаржено у апеляційному порядку представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

Ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 20 вересня 2017 року оскаржена у апеляційному порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2010 року скасовано у частині солідарного стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у розмірі 2 369 079, 53 грн та ухвалено у цій частині нове рішення, яким ПАТ "Універсал Банк" відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 .

В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 20 вересня 2017 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи нове рішення у справі, у частині вирішення позовних вимог банку до ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду з вимогами до поручителя з пропуском шестимісячного строку пред`явлення вимоги, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ТОВ "Вузьке", яке є правонаступником ПАТ "Універсал Банк", подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у частині вирішення позовних вимог до поручителя.

В іншій частині постанова апеляційного суду заявником не оскаржується.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування положень частини четвертої статті 559 ЦК України, у редакції, чинній на час розгляду справи у місцевому суді.

Апеляційним судом рішення у справі ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 756/4514/16-ц.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

15 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

27 травня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу посилалась на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - ВАТ "Універсал Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24/112-07К відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в іноземній валюті у розмірі 280 000 дол. США, зі сплатою 12,5% річних за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення до 31 липня 2022 року.

З метою забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором 01 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов`язувалась солідарно відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань перед банком, що виникли з кредитного договору, як існуючих так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно пункту 5 договору поруки поручитель відповідає по зобов`язаннях боржника в повному обсязі, а саме за повернення кредиту, сплату процентів, за користування ним, комісії, сплату неустойки, а також відшкодування збитків, завданих Кредитору невиконанням або неналежним виконанням Боржником умов Кредитного договору.

У пункті 7 договору поруки визначено, що поручитель зобов`язаний сплатити кредитору суму боргу не пізніше 10 діб після отримання вимог кредитора.

Відповідно до пункту 12 договору поруки договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання зобов`язань по кредитному договору боржником чи поручителем.

У зв`язку з виникненням заборгованості за кредитним договором № 24/112-07К від 01 серпня 2007 року банк 15 жовтня 2009 року звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь заборгованості у розмірі 305 727,13 дол. США, що еквівалентно в національній валюті України на дату розрахунку - 2 369 079,53 грн.

За заявою ОСОБА_1 судовий наказ скасовано згідно ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2009 року.

Станом на 14 серпня 2009 року заборгованість ОСОБА_1 становила 305 727,13 дол. США, що еквавіалентно 2 369 079,53 гривень з яких: заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена) - 286 613,78 дол. США, що еквівалентно 2 220 979,18 грн; заборгованість по відсотках (у тому числі підвищені відсотки) - 34 086,94 дол. США, що еквівалентно 264 139,70 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційну скаргу було подано у березні 2019 року то розгляд даної справи має відбуватись у порядку та за правилами, що діяли до 08 лютого 2020 року.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Приймаючи до уваги те, що постанова Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року заявником оскаржується лише у частині вирішення позовних вимог до поручителя, то в іншій частині справа у касаційному порядку не переглядається.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та скасовуючи рішення місцевого суду у частині стягнення із ОСОБА_2 кредитної заборгованості, суд апеляційної інстанції виходив з того, що останній платіж за кредитним договором № 24/112-07К від 01 серпня 2007 року ОСОБА_1 здійснив 10 жовтня 2008 року, отже банк мав пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців з моменту порушення ОСОБА_1 строку погашення чергового платежу. ПАТ "Універсал Банк" звернувся із заявою до ОСОБА_1 про видачу судового наказу 15 жовтня 2009 року, а з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про дострокове стягнення всієї суми заборгованості - 21 січня 2010 року, отже, у зв`язку з пропуском шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проте, з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору, після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування відсотків є безпідставним.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Згідно із частиною першою статті 598, статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц (провадження № 14-145цс18).

У разі реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України шестимісячний строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя повинен обраховуватись з моменту настання строку дострокового повернення кредиту.

Під час розгляду справи було встановлено, що ПАТ "Універсал Банк" звернувся із заявою про видачу судового наказу 15 жовтня 2009 року, а 23 жовтня 2009 року Залізничним районним судом м. Львова було винесено судовий наказ, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" борг у розмірі 2 369 079,53 грн.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11 листопада 2009 року вказаний судовий наказ було скасовано.

Отже, банк скористався правом вимоги на дострокове повернення кредиту і саме з цього моменту (15 жовтня 2009 року) слід обраховувати шестимісячний строк звернення з вимогою до поручителя.

ПАТ "Універсал Банк" звернувся до суду з даним позовом 21 січня 2010 року.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором або до припинення всіх зобов`язань поручителя за договором поруки, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у місцевому суді), є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у місцевому суді) словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

У пункті 8.3 кредитного договору від 10 жовтня 2007 року передбачено, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування здійснюються щомісячно відповідно до цього договору.

Умовами кредитного договору № 24/112-07К від 01 серпня 2007 року передбачено погашення кредиту періодичними платежами (не пізніше 10-го числа наступного за звітом місяцем).

У пункті 15 договору поруки визначено, що у випадку подання кредитором позову до поручителя, кредитор не зобов`язаний дотримуватись вимог щодо направлення поручителю письмової вимоги. Таким повідомленням вважатиметься надіслання копії позовної заяви.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у місцевому суді) строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у місцевому суді) порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Такими чином, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у місцевому суді) порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц).

Враховуючи, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснив 10 жовтня 2008 року, правом вимоги на дострокове повернення кредиту банк скористався 15 жовтня 2009 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду 21 січня 2010 року, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, банк звернувся до суду з вимогами до поручителя з пропуском шестимісячного строку пред`явлення вимоги.

Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 10 числа кожного місяця, а відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.

Апеляційний суд не врахував, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів згідно з графіком, не визначив за якими платежами порука припинилась, а за якими зберегла чинність, не звернув увагу на те, що звернувшись до суду кредитор скористався своїм правом на дострокове повернення кредитних коштів та змінив строк виконання основного зобов`язання, яке згідно із цим договором мало виконуватися за графіком погашення кредиту.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, не дослідив зібрані у справі докази, належним чином не перевірив всі обставини справи, не перевірив правильність висновків суду першої інстанції та не надав належної оцінки доводам учасників процесу, не встановив обсяг відповідальності поручителя та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні вимог до поручителя.

За наведених обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Крім того, враховуючи, що ТОВ "Вузьке" на підставі договору від 01 вересня 2017 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № 24/112-07К від 01 серпня 2007 року стало правонаступником прав та обов`язків ПАТ "Універсал Банк" у частині вимог до ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла за вказаним кредитним договором, апеляційний суд, в силу положень статті 55 ЦПК України, мав вирішити питання щодо процесуального правонаступництва та статусу ТОВ "Вузьке" як учасника справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів враховує тривалість розгляду цієї справи, однак за правилами положень статті 400 ЦПК України на стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Суд апеляційної інстанції не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення.

При новому розгляді справи суду необхідно перевірити наявність підстав для застосування положення частини четвертої статті 559 ЦК України, визначити за якими за якими платежами порука припинилась, а за якими ще діє, встановити розмір заборгованості поручителя, а також, враховуючи заміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-1954/10, визначити процесуальний статус ТОВ "Вузьке" у цій справі.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вузьке", яке є правонаступником публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", задовольнити частково.Постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати, а справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.