Короткий зміст позовних вимогУ квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. У жовтні 2019 року позивач ТОВ "Порше Мобіліті" змінив предмет позову та остаточно заявив вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором.Свої вимоги товариство обґрунтовувало тим, що 08 квітня 2013 року між ним і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50008345, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 93 969,25 грн (еквівалент суми кредиту у доларах США - 11 532,80 доларів США), цільове призначення кредиту - придбання автомобіля, строком на 60 місяців, зі сплатою 9,90 % річних (з можливістю її зміни згідно з пунктом 2.3 Загальних умов кредитування), а також додатковий кредит у розмірі 28 743,70 грн (еквівалент суми додаткового кредиту в доларах США - 3 527,70 доларів США), цільове призначення додаткового кредиту - оплата страхових платежів відповідно до договору страхування, укладеного на виконання умов кредитного договору (страхова компанія Уніка). Станом на момент подання позовної заяви позичальник не виконав взятих на себе зобов`язань - не сплатив щомісячні платежі (за основним кредитом) за період із січня 2015 року до березня 2016 року; сума цих платежів становить 46 160,70 грн.16 березня 2016 року товариство направило відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості за кредитним договором, яка отримана ним 22 березня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.З урахуванням умов кредитного договору про обов`язок протягом 30 днів виконати вимогу ТОВ "Порше Мобіліті" останнім днем повернення кредиту є21 квітня 2016 року.На момент направлення вимоги у позичальника існувала заборгованість щодо невиплаченої суми кредиту, яка становила 3 979,86 доларів США, що відповідно до обмінного курсу за безготівковими операціями ПАТ "Креді Агріколь Банк" становила 107 086,09 грн.За таких обставин сума основної заборгованості зі сплати кредиту становить 153 246,79 грн.Крім того, у відповідача наявна заборгованість і зі сплати додаткового кредиту - він не сплатив щомісячні платежі за період із січня 2015 року до квітня 2018 року, у зв`язку з чим розмір основного боргу зі сплати додаткового кредиту становить 58 348,13 грн.З метою забезпечення повернення коштів за кредитним договором товариство вимушене було звернутися до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" за отриманням юридично-консультаційних послуг, вартість яких становить 63 648,58 грн, які повинні бути стягнуті з відповідача як збитки відповідно до статті 22 ЦК України.Розмір сум, передбачених статтею 625 ЦК України, становить: - 3 % річних за неповернення основного кредиту - 17 049,28 грн;- 3 % річних за неповернення додаткового кредиту - 22 429,11 грн;- інфляційні втрати за неповернення основного кредиту - 72 835,55 грн;- інфляційні втрати за неповернення додаткового кредиту - 94 050,47 грн.У зв`язку з наведеним ТОВ "Порше Мобіліті" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 08 квітня2013 року № 50008345 у розмірі 391 723,08 грн, з яких:- заборгованість за кредитом - 153 246,79 грн, - заборгованість за додатковим кредитом - 58 348,13 грн, - збитки - 63 648,58 грн, - 3 % річних - 22 429,11 грн,- інфляційні втрати - 94 050,47 грн. Заперечуючи проти первісного позову, у квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Порше Мобіліті", третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "СК "Уніка"), про визнання недійсними договорів.Зустрічний позов мотивував тим, що між ним і відповідачем був укладений кредитний договір від 08 квітня 2013 року № 50008345 про отримання споживчого кредиту у розмірі 93 969,25 грн на придбання автомобіля марки VW модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна1 598,00 куб. см, а також додаткового кредиту у розмірі 28 743,70 грн для оплати страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору між ним і ПрАТ "СК "Уніка".Повернення кредиту забезпечене договором застави транспортного засобу від 17 квітня 2013 року № 50008345, укладеного між ним та ТОВ "Порше Мобіліті".Він щомісячно сплачував кредитні платежі і станом на 12 січня 2015 року він погасив кредит у розмірі 78 716,42 грн.У подальшому він був мобілізований до Збройних Сил України, а тому не міг сплачувати кредит. Він неодноразово повідомляв представника ТОВ "Порше Мобіліті" про своє перебування у зоні антитерористичної операції, однак відповідач продовжував нараховувати штрафні санкції, пеню та відсотки за кредитом усупереч вимогам Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (2232-12) , а також пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У рахунок погашення кредитної заборгованості ПрАТ "СК "Уніка" було відшкодовано на користь ТОВ "Порше Мобіліті" 38 731,80 грн у рахунок залишку погашення кредиту, у зв`язку з чим розмір сум погашеного кредиту станом на01 жовтня 2016 року складала 117 448,22 грн, тобто дорівнював розміру отриманого кредиту від ТОВ "Порше Мобіліті". У порушення принципу добросовісності умов кредитного договору щодо розрахунку щомісячних платежів за кредитним договором у залежності від зміни курсу долара США мають істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, оскільки погашення тіла кредиту в незалежності від курсу долара США розраховуються за курсом не менше 8,1480 грн за 1 долар США, що свідчить про застосування валютних коливань на користь кредитора.У зв`язку з наведеним просив визнати недійсним кредитний договір від 08 квітня 2013 року № 50008345 про отримання споживчого кредиту на придбання автомобіля марки VW модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 598,00 куб. см, для оплати страхового платежу згідно з договором страхування укладеним на виконання умов кредитного договору ПрАТ "СК "Уніка", укладеного між ним і ТОВ "Порше Мобіліті", визнати недійсним договір застави транспортного засобу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 04 лютого2020 року позов ТОВ "Порше Мобіліті" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" заборгованість за кредитним договором від 08 квітня 2013 року № 50008345 у сумі211 594,92 грн. У задоволенні інших позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" 236,21 грн судового збору.Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 211 594,92 грн, з яких: заборгованість за основним кредитом у розмірі 153 246,79 грн, заборгованість за додатковим кредитом у розмірі 58 348,13 грн.Суд зазначив, що, надіславши позичальнику 18 березня 2016 року вимогу про дострокове погашення кредиту, ТОВ "Порше Мобіліті" змінило строк виконання зобов`язання, а тому з цього моменту у кредитора припинилося право нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитними коштами. За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 22 429,11 грн та інфляційних втрат у розмірі94 050,47 грн за відсутності у позивача права на нарахування відсотків за кредитним договором.Також суд визнав необґрунтованими вимоги про стягнення збитків у розмірі 63 648,58 грн, оскільки витрати ТОВ "Порше Мобіліті", пов`язані з укладенням договору про надання юридичних послуг від 31 травня 2016 року, не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України.Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з умовами укладеного договору сторони погодили встановити еквівалент суми кредиту у доларах США. Тобто при укладенні кредитного договору відповідач вільно та свідомо погодився виконувати усі зазначені в ньому зобов`язання.В укладеному між сторонами кредитному договорі, який складається із договору, загальних умов кредитування, додаткових угод та графіків погашення кредиту, чітко визначені умови кредитування, зокрема, розмір наданого кредиту, строк, на який він наданий, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов`язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін тощо.Кредитним договором передбачено, що усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях в еквіваленті іноземної валюти, зокрема долара США, і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалента суми кредиту у доларах США відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування.Додатками до кредитного договору та додаткових угод є графіки погашення кредиту, підписані сторонами, якими визначено щомісячно дати, суми платежів в доларах США із зазначенням складових їх погашення, також вказано вартість послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням кредитного договору і орієнтовної сукупної вартості кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом.Вказані обставини свідчать про те, що ТОВ "Порше Мобіліті" при укладенні спірного кредитного договору було надано ОСОБА_1 достовірну та детальну інформацію про умови договору, а тому відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 04 лютого2020 року залишено без змін.Апеляційний суд вважав, що: з урахуванням положень статей 22, 526, 598, 599, 625, 1049, 1054 ЦК України суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог ТОВ "Порше Мобіліті" в частині стягнення боргу за тілом основного та додаткового кредиту в розмірі 211 594,92 грн; кошти в розмірі 78 716,42 грн були сплачені ОСОБА_1 у період до01 січня 2015 року, який не включений до розрахунку заборгованості: страхове відшкодування, виплачене 05 вересня 2016 року ПрАТ "СК" Уніка" ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів ТОВ "Порше Мобіліті" в розмірі 38 031,46 грн, не є оплатою заборгованості за кредитом; суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що ТОВ "Порше Мобіліті" при укладенні кредитного договору надало ОСОБА_1 достовірну та детальну інформацію про умови кредитного договору і договору застави, укладеного на його забезпечення, не є несправедливими, не мають своїм наслідком істотний дисбаланс прав та обов`язків на шкоду споживача, і що позивачем не доведено вчинення ТОВ "Порше Мобіліті" дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції або будь-якої діяльності, що вводить споживача в оману або є агресивною.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги У квітні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, а також скасувати рішення в частині стягнення з нього судових витрат.У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що розмір невиконаних зобов`язань, визначених судами першої та апеляційної інстанцій, а саме 211 594,92 грн, є неправильним, оскільки у зв`язку з частковим погашенням боргу в сумі 78 716,42 грн перед ТзОВ "Порше Мобіліті" є істотно меншою.Суди не врахували, що кредитор повинен був проінформувати його, як позичальника, про розмір заборгованості до моменту подачі позову, і в разі відсутності заперечень з його сторони щодо розміру заборгованості зазначена сума була б безспірною. У рахунок погашення суми заборгованості за кредитом відповідно до поданої ним заяви ПрАТ "СК "Уніка" 05 вересня 2016 року (платіжне доручення № 030687) відшкодовано на користь ТОВ "Порше Мобіліті" 38 031,46 грн у рахунок залишку погашення боргу за кредитом.На його переконання, загальна сума погашеного кредиту з урахуванням сплачених ним коштів у розмірі 101 929,17 грн та коштів, сплачених страховою компанією, в розмірі 38 031,80 грн, станом на 05 вересня 2016 року становила 140 660,97 грн, тобто сума отриманого кредиту від ТОВ "Порше Мобіліті" була погашена у повному обсязі, а штрафні санкції, штрафи та відсотки за кредитом підлягали списанню у безспірному порядку згідно з Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" (2232-12) , а також пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".Протягом 2015-2019 років він не отримував жодних вимог щодо внесення платежів за договором кредитування, у тому числі й щодо дострокового повернення кредиту, оскільки в період із 28 січня 2015 року до 26 січня2016 року, з 15 лютого 2016 року до моменту подачі ТОВ "Порше Мобіліті" зміненого позову він перебував на службі в Збройних Силах України, в тому числі і у районах проведення антитерористичної операції та операції об`єднаних сил, факт чого підтверджується відповідними довідками військомату та військової частини. На момент направлення йому вимоги щодо дострокового повернення кредиту існувала зовсім інша сума заборгованості за кредитним договором, тобто станом на 22 травня 2016 року ця сума складала за розрахунками позивача 99 910,41 грн і не могла бути збільшена, оскільки на цей момент строк договору кредиту закінчився. Ця сума боргу була відображена в первісному позові та у виконавчому написі нотаріуса від 31 травня 2016 року № 11, який в свою чергу був скасований рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19 січня 2017 року в справі № 278/2776/16-ц. Нарахування у подальшому інших платежів позивачем є безпідставним в силу пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту (22 березня 2016 року).Виходячи з розрахунків, проведених вже після 22 березня 2016 року, що істотно і безпідставно збільшило розмір заборгованості до 211 594,92 грн, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, стягнувши заборгованість за відсотками та кредитом, на яку позивач не мав права. Крім того, в січні 2015 року він був мобілізований до Збройних Сил України, тривалий час приймав участь в антитерористичній операції та операції Об`єднаних Сил на території Луганської та Донецької областей, однак позивач безпідставно продовжував нараховувати йому відсотки за кредитом. Відповідно до наданої позивачем зведеної облікової виписки з його рахунка до розміру заборгованості безпідставно включено грошові кошти в розмірі73 746,12 грн.Аналіз змісту доводів касаційної скарги свідчить про те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій оскаржуються в частині задоволення первісних позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті", а тому в іншій частині судові рішення касаційному перегляду не підлягають.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргуУ травні 2020 року до Верховного Суду від представника ТОВ "Порше Мобіліті" надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій в оскарженій частині - без змін. Вказує, що суди правильно визначили розмір боргу з урахуванням направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Грошові кошти в розмірі 78 716,42 грн були сплачені в період до 01 січня2015 року, а тому ця сума не була включена до розрахунку заборгованості. На думку представника ТОВ "Порше Мобіліті", страхове відшкодування, виплачене 05 вересня 2016 року ПрАТ "СК "Уніка" у розмірі 38 031,46 грн, не може бути зараховане у рахунок погашення кредиту.

Рух справи в суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.

Межі та підстави касаційного переглядуПереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).Ухвалою від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Підставами відкриття касаційного провадження стали доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права та підстава, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі№ 310/9979/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц.

Фактичні обставини справиСуди встановили, що 08 квітня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50008345, за умовами якого останній отримав кредит строком на 60 місяців у сумі 93 696,25 грн, що еквівалентно на дату укладання договору 11 532,80 доларів США, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, рік випуску 2012, і зобов`язався повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту у розмірі 9,90 % річних (з можливістю зміни відсоткової ставки) та інші платежі відповідно до умов договору та графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору.Крім того, позичальнику надано додатковий кредит у розмірі 28 743,70 грн, що є еквівалентом 3 527,70 доларів США на дату укладання договору, з цільовим призначенням для сплати страхових платежів відповідно до договору страхування, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ "СК "Уніка", а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання додаткового кредиту та інші платежі відповідно до умов договору.17 квітня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу № 50008345, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передав у заставу ТОВ "Порше Мобіліті" транспортний засіб марки VW модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, рік випуску 2012, заставною вартістю 110 552,06 грн.18 березня 2016 року ТОВ "Порше Мобіліті" направило вимогу на адресу ОСОБА_1 із проханням дострокового повернення суми кредиту, а також заборгованості відповідно до умов договору, яку останній отримав22 березня 2016 року. Відповідно до наданого банком розрахунку станом на 24 жовтня 2019 року розмір заборгованості за кредитним договором від 08 квітня 2013 року № 50008345 становить 391 723,08 грн, з яких: основна сума заборгованості за кредитом - 153 246,79 грн, основна сума заборгованості зі сплати додаткового кредиту - 58 348,13 грн, збитки - 63 648,58 грн. 3 % річних - 22 429,11 грн та інфляційні втрати у розмірі 94 050,47 грн.

Позиція Верховного СудуКасаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.Задовольняючи частково позов ТОВ "Порше Мобіліті", суд першої інстанції виходив з того, що позичальник належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань, має прострочену заборгованість за основним і додатковим кредитом, яку відмовляється добровільно погасити, а тому наявні підстави для стягнення цих сум на користь позивача.Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про стягнення заборгованості за основним та додатковим кредитом, зазначивши при цьому, що кошти в розмірі 78 716,42 грн були сплачені ОСОБА_1 у період до 01 січня 2015 року, який не включений до розрахунку заборгованості, та страхове відшкодування, виплачене 05 вересня 2016 року ПрАТ "СК" Уніка" ОСОБА_1 шляхом перерахування коштів ТОВ "Порше Мобіліті" в розмірі 38 031,46 грн, не може вважатися оплатою заборгованості за кредитом.Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що "після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів".Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Відповідно до пункту 3.2 Загальних умов кредитування сторони погоджуються, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав, та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору, зокрема, у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць.Згідно з пунктом 3.3 Загальних умов кредитування позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, які підлягають застосуванню (сума до повернення розраховується компанією та вказується у повідомленні) протягом 30 днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб).Як зазначав представник ТОВ "Порше Мобіліті" у заяві про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог від 24 жовтня 2019 року, у зв`язку зі систематичним невиконанням позичальником кредитних зобов`язань 26 березня 2016 року товариство надіслало йому вимогу про дострокове повернення кредиту, яке отримане ним 22 березня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за ідентифікатором № 0430600743923.Суди встановили, що направивши 18 березня 2016 року вимогу про дострокове повернення кредиту, ТОВ "Порше Мобіліті" змінило строк дії кредитного договору.До заяви про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог від 24 жовтня 2019 року позивач приєднав зведену облікову виписку з рахунка клієнта ОСОБА_1, на підставі якої проведено розрахунок заборгованості відповідача за період із 09 квітня 2013 року до 02 квітня2018 року (т. 3, а. с.74-77). При цьому в зазначеній виписці вказано про загальну суму заборгованості щомісячного платежу з повернення кредиту та відсотків.Таким чином, у розмір кредитної заборгованості, зокрема, за період із квітня 2016 року (після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту) включені відсотки за період після закінчення строку виконання зобов`язання, на які кредитодавець не має права.Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, не дослідив належним чином наданий розрахунок заборгованості та її складові, унаслідок чого задовольнив вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" про стягнення заборгованості за основним та додатковим кредитом у заявленому ним розмірі згідно з розрахунком, наведеним в обліковій виписці з рахунка клієнта ОСОБА_1 .Крім того, перевіряючи наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог про стягнення заборгованості за основним та додатковим кредитом, апеляційний суд не врахував таких обставин.Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (3543-12) , Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.У постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 (провадження № 61-10659св20) зазначено, що "пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.".Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.У мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції повинно бути зазначено, зокрема, встановлені судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (частина перша статті 382 ЦПК України).Заперечуючи проти позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті", ОСОБА_1 наголошував, що повідомляв ТОВ "Порше Мобіліті" про те, що з січня 2015 року він був мобілізований до Збройних Сил України та проходив службу в зоні антитерористичної операції (т. 1, а. с. 135, 136), а тому нарахування відсотків за користування кредитом цей період є безпідставним.Аналогічні за змістом посилання містяться також і апеляційній скарзі ОСОБА_1 .Усупереч нормам процесуального права, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, щодо перебування позичальника на військовій службі, періодів відбування такої служби, не з`ясував, чи врахувало ТОВ "Порше Мобіліті" повідомлення ОСОБА_1 та чи здійснювалися нарахування відсотків за користування кредитом за період перебування на військовій службі (АТО), чи відображене нарахування чи ненарахування відсотків за вказані періоди у розрахунку заборгованості, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про стягнення заборгованості за кредитом у пред`явленому розмірі.Також колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що сума страхового відшкодування, виплачена ПрАТ "СК "Уніка", не підлягає зарахуванню у рахунок погашення кредиту.У пункті 5.5 Загальних умов кредитування передбачено, що позичальник зобов`язаний забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором протягом всього строку дії кредитного договору в страховій компанії, яка є авторизованою компанією.На виконання умов кредитного договору 25 квітня 2013 року між страховиком ПрАТ "СК "Уніка", страхувальником ОСОБА_1 та вигодонабувачем ТОВ "Порше Мобіліті" укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 245002/4098/001398, згідно з умовами якого застрахована цивільна відповідальність ОСОБА_1 як власника транспортного засобу - автомобіля марки VW модель Polo Sedan, кузов № НОМЕР_1, об'єм двигуна 1 598,00 куб. см.05 вересня 2016 року у зв`язку з настанням страхового випадку ПрАТ "СК "Уніка" перерахувало ТОВ "Порше Мобіліті" страхове відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті від 25 квітня 2013 року № 245002/4098/001398 у розмірі 38 031,46 грн (т. 1, а. с. 176, т. 2, а. с. 123-129). Апеляційний суд не врахував, що метою страхування є забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, а тому сума страхового відшкодування, яка була перерахована позивачу страховою компанією у вищевказаному розмірі, повинна зараховуватись на погашення кредитної заборгованості.Крім того, у прохальній частині ОСОБА_1 просив, окрім іншого, скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього судового збору за подання первісного позову у розмірі 236,21 грн і зазначив, що наявні підстави для звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи.Матеріали справи містять копію посвідчення, виданого 23 квітня 2018 року на ім`я ОСОБА_1, про те, що він має статус особи з інвалідністю ІІ групи довічно (т. 2, а. с. 216, т. 3, а. с. 172). Вказане посвідчення подане до суду першої інстанції.Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначену обставину не звернув увагу, внаслідок чого погодився з висновком суду про можливість стягнення судового збору з особи, яка відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від його сплати.У зв`язку з наведеним постанову апеляційного суду в оскарженій частині належить скасувати з переданням справи в означеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.