Короткий зміст позовних вимогУ березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 грудня 2019 року між ЖБК "Енергетик" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, та проведено державну реєстрацію права власності. Після придбання квартири позивач не має можливості володіти та користуватись квартирою, оскільки у квартирі безпідставно проживає ОСОБА_2 .Позивач зазначав, що він є одноособовим власником квартири, у ОСОБА_2 ніколи не виникало право користування квартирою, відтак порушені права позивача підлягають захисту, шляхом виселення відповідача.ОСОБА_1 просив:усунути перешкоди у користуванні майном, квартирою, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та розташована у АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 з вказаної квартири без надання іншого житла.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанціїРішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 у спірній квартирі Однак відповідно до частини другої статті 384 ЦК України член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. Відповідно до статті 145 ЖК України, члени сім`ї, які проживають разом з членом житлово-будівельного кооперативу, мають рівне з ним право користування жилим приміщенням. Такого ж права набувають особи, які вселилися в жиле приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу як члени сім`ї, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Якщо член житлово-будівельного кооперативу виключений з кооперативу (крім випадків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7 статті 147), помер або вибув з нього з інших причин чи переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, члени його сім`ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування жилим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Член сім`ї, який виявив бажання вступити до кооперативу замість попереднього члена кооперативу, має перевагу перед іншими особами. ОСОБА_2 був вселений і проживав у спірній квартирі з дозволу його сина ОСОБА_3, який на час розгляду справи судом є членом ЖБК "Енергетик" і фактично користувався квартирою АДРЕСА_1 .Суд апеляційної інстанції зазначив, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України). Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав копію рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2017 року та копію рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 вересня 2019 року. Колегія суддів відхилила посилання позивача на рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 вересня 2019 року, як на рішення, що має преюдиційне значення, оскільки у розгляді зазначеної справи, ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 участі не приймали, вказаним рішенням не встановлювались обставини щодо правомірності чи не правомірності проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 . При цьому позивач не надав жодного доказу на підтвердження неправомірного вселення та проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі. Посилання на те, що ОСОБА_3 не є членом ЖБК "Енергетик" не підтверджені відповідними доказами, зокрема протоколом загальних зборів чи рішенням ЖБК.Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не є членами ЖБК "Енергетик", відповідач не зареєстрований у спірній квартирі, колегія суддів відхилила, оскільки ОСОБА_2 був вселений і проживав у спірній квартирі з дозволу сина ОСОБА_3, який є членом ЖБК "Енергетик" і фактично користувався квартирою. При цьому позивачем не надано доказів на підтвердження неправомірності користування ОСОБА_2 спірною квартирою.

Аргументи учасників справиУ березні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить: скасувати оскаржені рішення; ухвалити нове про задоволення позовних вимог; вирішити питання про розподіл судових витрат.Касаційна скарга мотивована тим, що згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якої вони є, з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї. Дозвіл на користування спірною квартирою не було надано відповідачу, а тому ОСОБА_2, не має правових підстав користування цією квартирою. Суд першої інстанції з власної ініціативи встановив, що ОСОБА_2 був вселений і проживав у спірній квартирі з дозволу його сина ОСОБА_3, який на час розгляду справи судом є членом ЖБК "Енергетик" і фактично користувався цією квартирою.Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09 вересня 2019 року у справі № 372/3799/18 встановлено, що відповідно до інформації з протоколу № 1 від 05 січня 2019 загальних звітно-виборчих зборів ЖБК "Енергетик", вирішено більшістю голосів ОСОБА_3 з членів ЖБК "Енергетик" виключити, як такого, що не виконав рішення загальних зборів від 27 квітня 2017 року та рішення правління кооперативу від 30 листопада 2018 року. Відповідач не зареєстрований у спірній квартирі, а тому не набув права користування нею, що свідчить про самоправне зайняття жилого приміщення. Відповідно до частини першої статті 109 ЖК Української РСР виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. У частині третій статті 116 ЖК Української РСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідного ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Рух справиУхвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного переглядуПереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).В ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 595/1271/16-ц та Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-2010цс16.

Фактичні обставини Суди встановили, що 03 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ЖБК "Енергетик" укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .03 грудня 2019 року проведено державну реєстрацію права власності на квартиру.Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року встановлено, що квартира АДРЕСА_1, належала ОСОБА_4, разом з нею за вказаною адресою з 1983 року був зареєстрований її син - ОСОБА_3 .Рішеннями Виконкому Обухівської районної ради народних депутатів від 24 квітня 1990 року № 129 та від 12 червня 1990 року № 201: затверджено рішення загальних зборів членів ЖБК "Енергетик" від 19 травня 1985 року про прийом ОСОБА_3 в члени кооперативу в зв`язку з тим, що він має переважне право на вступ в члени ЖБК "Енергетик" на підставі абз. 2 пункту 40 Типового статуту ЖБК, як член сім`ї ОСОБА_4 ; скасовано рішення загальних зборів членів ЖБК "Енергетик" від 02 вересня 1989 року в частині виключення ОСОБА_3 із кооперативу, як неправомірне в зв`язку з тим, що ОСОБА_3 не є членом кооперативу; вказано правлінню ЖБК "Енергетик" на допущені порушення житлового законодавства, Типового і примірного Статуту ЖБК.За змістом цих рішень виконавчого комітету зазначено, що при переселенні з будинку ЖБК "Енергетик" в будинок ЖБК "Днепр" сім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_4 залишили в квартирі № 15 ЖБК "Енергетик" сина - ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_4 як член ЖБК в своїй заяві від 15 січня 1985 року просила загальні збори ЖБК "Енергетик" вивести її з членів ЖБК у зв`язку з добровільною передачею паю сину ОСОБА_3, проте ЖБК "Енергетик" не було подано на затвердження у виконком виписки з рішення загальних зборів про прийом ОСОБА_3 до членів ЖБК, а на користь ОСОБА_4 виплачено суму пайових внесків. До суду надані належно завірені архівні копії цих рішень.26 серпня 2016 року ОСОБА_3 видав довіреність батькові - ОСОБА_2, в якій уповноважив останнього вести усі справи пов`язані із вказаною квартирою, проживати в ній та слідкувати за її технічним станом.23 січня 2017 року ЖБК "Енергетик" здійснив реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від № 78652432. Підставою виникнення права власності зазначена угода про розірвання договору купівлі-продажу квартири від 29 червня 2016 року.31 липня 2017 року ОСОБА_3 здійснив переказ ЖБК "Енергетик" 4 400 грн із зазначенням платежу як пайовий внесок, але ЖБК "Енергетик" не прийняв вказану суму.

Позиція Верховного СудуЗгідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 686/11322/16-ц (провадження № 61-10093св19) зазначено, що:"відповідно до частин першої та третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (частина четверта статті 9 ЖК Української РСР).У частині першій статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, зокрема, право кожної особи на повагу до свого житла.Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві. Інакше кажучи, воно має відповідати нагальній суспільній необхідності, зокрема бути співмірним із переслідуваною законною метою. Житло має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, особливої ваги надається процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс в результаті застосування виселення (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41 та § 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування (пункт 44 та рішення від 17 жовтня 2013 року у справі "Вінтерстайн та інші проти Франції", заява № 27013/07, пункту 148 та пункт 155).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки судів про відмову в позові з врахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотримання розумного балансу інтересів сторін є обґрунтованими, оскільки позивач не довела того, що відповідач перешкоджає їй у користуванні та володінні квартирою і відповідно не довела наявності законних підстав для її виселення.

Доводи касаційної скарги про те, що проживання у квартири відповідача чинить позивачу перешкоди у користуванні належною їй власністю, відповідач у квартирі проживає незаконно, позивач не має можливості у повній мірі розпоряджатися своїм майном, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Так, при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла суди мають брати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин із власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Право членів сім`ї власника квартири користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім`ї. Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватись судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими. У всякому разі неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю. Припинення права користування житловим приміщенням колишнього члена сім`ї власника житлового будинку може бути підтверджено у судовому порядку, якщо це право пов`язане із захистом права власності відповідно до статті 391 ЦК України, за змістом якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном".У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2021 року у справі № 555/571/20 (провадження № 61-3911св21) вказано, що: "у своїй практиці Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, тобто дотримання справедливого балансу. Заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання у її права. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення, й наслідками, що настають.Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 10 ЦПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Вирішуючи спори про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, який перебуває у приватній власності, суди з урахуванням обставин справи надають оцінку правам, гарантованим статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, пропорційності втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло з метою захисту права власності.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції".У справі, що переглядається, суди не надали оцінки факту того, що у спірних правовідносинах права позивача, як власника квартири, захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) ; не звернули уваги на те, що під час ухвалення судового рішення про виселення колишніх членів сім`ї з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиСуд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 686/11322/16-ц (провадження № 61-10093св19) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2021 року у справі № 555/571/20 (провадження № 61-3911св21), дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржені рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витратЗгідно із підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,