третя особа - Шаргородська районна державна адміністрація Вінницької області,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.у справі за позовом керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1, третя особа - Шаргородська районна державна адміністрація Вінницької області, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року керівник Жмеринської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Вінницькій області (далі - ГУ Держземагентства у Вінницькій області) від 28 січня 2015 року за № 2-271/15-15-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017, для ведення фермерського господарства;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за № 113, укладений 06 лютого 2015 року між ГУ Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017 для ведення фермерського господарства, розташованої на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017, розташовану на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Зазначений позов мотивований тим, що під час вивчення інформації про діючі договори оренди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Вінницької області (2015 рік), розміщеної у відкритому доступі на веб-порталі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області (http://vinnytska.land.gov.ua/zemleustrij-ta-охоrоnа-zеmеl/), інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Жмеринською місцевою прокуратурою виявлено порушення вимог земельного законодавства під час надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 28,9560 га на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

За вказаним фактом Жмеринською місцевою прокуратурою 21 січня 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за .№ 42019021130000004 за частиною першою статті 367 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється СВ Шаргородського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області.

Розпорядженням Шаргородської районної державної адміністрації від 30 листопада 2012 року № 608 ОСОБА_1 на підставі його заяви від 08 листопада 2012 року з додатками надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 49,00 га ріллі із земель запасу Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Шаргородської районної державної адміністрації від 28 грудня 2012 року за № 702 на підставі заяви ОСОБА_1 від 24 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою та передано в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель запасу Джуринської сільської ради Шаргородського району загальною площею 46,7685 га ріллі з кадастровим номером 0525381400:02:003:0143.

На підставі вищевказаних розпоряджень між Шаргородською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 15 років від 30 грудня 2012 року.

Крім того, наказом ГУ Держземагентства у Вінницькій області від 10 грудня 2014 року за № 2-4205/15-14-СГ ОСОБА_1, на підставі його клопотання від 13 жовтня 2014 року з додатками, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 28,00 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).

Наказом ГУ Держземагентства у Вінницькій області від 28 січня 2015 року за № 2-271/15-15-СГ по заяві ОСОБА_1 від 20 січня 2015 року затверджено проект землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017 (рілля), для ведення фермерського господарства.

На підставі вищевказаних наказів між ГУ Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 15 років за № 113 від 06 лютого 2015 року, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 лютого 2016 року зроблено запис за № 13238830.

На час звернення до ГУ Держземагентства (Держгеокадастру) у Вінницькій області в жовтні 2014 році із клопотанням про отримання спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 вже мав в оренді земельну ділянку, отриману шляхом отримання ділянки на позаконкурсній основі, тому надання йому знову земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району на позаконкурентній основі для ведення фермерського господарства суперечить вимогам законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 26 червня 2020 року у складі судді Славінської Н. Л. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ГУ Держземагентства у Вінницькій області при ухваленні наказу від 28 січня 2015 року про затвердження проекту землеустрою та надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої на території Деребчинської сільської ради площею 28,9560 га з кадастровим номером 0525381200:01:008:0017 для ведення фермерського господарства та при укладенні договору оренди земельної ділянки № 113 від 06 лютого 2015 року не порушено інтересів держави щодо передачі у користування земельної ділянки державної власності для ведення фермерського господарства. Позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, які спростовані доказами, наданими відповідачем ОСОБА_1 .

Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, встановлений ЦК України (435-15) , оскільки не доведено того факту, що він раніше не міг дізнатися про порушення права, однак відмовив у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 листопада 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задоволено. Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 26 червня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держземагентства у Вінницькій області від 28 січня 2015 року за № 2-271/15-15-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017, для ведення фермерського господарства.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки за № 113, укладений 06 лютого 2015 року між ГУ Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017, наданої для ведення фермерського господарства та розташованої на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017, розташовану на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, отриману для ведення фермерського господарства.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що фізична особа ОСОБА_1, який уже отримав в оренду земельну ділянку для створення фермерського господарства ще у 2012 році, на час звернення його в 2014 році з аналогічним клопотанням до ГУ Держземагентства у Вінницькій області про надання йому для вказаних цілей на позаконкурсній основі іншої земельної ділянки державної власності, доказів як створення фермерського господарства, так наявності трудових і матеріальних ресурсів у вигляді сільськогосподарської техніки не надав, законних підстав для затвердження проекту відведення йому іншої земельної ділянки та передачі її ще раз на позаконкурсній основі в оренду для ведення фермерського господарства, не вбачалось. Тобто ГУ Держземагентства у Вінницькій області було порушено порядок передачі земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі, передбачений ЗК України (2768-14) і Законом України "Про фермерське господарство" (973-15) .

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув і не врахував що оскаржуваний наказ ГУ Держземагентства у Вінницькій області № 2-271/15-15-СГ від 28 січня 2015 року про затвердження проекту щодо відведення відповідачу земельної ділянки та надання її в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі був прийнятий всупереч вимогам статті 19 Конституції України, статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статей 5, 123, 134 ЗК України, тому порушені права та інтереси держави щодо встановленого порядку розпорядження своїми земельними ресурсами підлягають захисту відповідно до положень статей 16, 21, 393 ЦК України.

Враховуючи те, що оскаржуваний наказ підлягає визнанню незаконним і скасуванню через допущені при його прийнятті порушення вищенаведених законів щодо процедури отримання земельної ділянки, підлягає визнанню недійсним на підставі статті 215 та частини першої статті 203 ЦК України і укладений на підставі вказаного наказу договір оренди вказаної земельної ділянки № 113 від 06 лютого 2015 року між ГУ Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_1, як такий, що суперечить іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, а отримана з порушенням процедури в оренду земельна ділянка підлягає поверненню державі.

Оскільки порушення прав і законних інтересів держави на той час допустив сам державний орган, як суб`єкт владних повноважень в даних правовідносинах і у судовому засіданні не встановлено, що прокурор довідався або об`єктивно міг довідатися про вказане до здійснення прокурорської перевірки та порушення кримінального провадження у 2019 році, а контрольні функції органам Держгеокадастру передано з 30 листопада 2016 року, висновок суду про пропуск прокурором строку звернення до суду з даним позовом у травні 2019 року, є безпідставним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ГУ Держземагентства у Вінницькій області не вправі було вимагати іншої інформації, ніж встановлено законодавством, оскільки вправі діяти виключно в межах своїх повноважень, визначених частиною другою статті 19 Конституції України.

Таким чином, на час отримання ним в користування спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства усі дії, які супроводжували таке отримання, були вчинені відповідачами з додержанням законодавства України.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 та від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, згідно з якими не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого.

На отримання в користування спірної земельної ділянки бажаючим був лише він один, іншого претендента не було.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави, оскільки захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

У цій справі прокурор не може бути належним позивачем і представляти інтереси Держави, оскільки для захисту інтересів Держави у спірних правовідносинах існує належний суб`єкт владних повноважень в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України. Прокурором не наведено достатніх та вагомих підстав для представництва у цій справі інтересів Держави, а також не роз`яснено суду, яким чином використання спірної земельної ділянки порушує інтереси Держави чи спричинить їй шкоду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У грудні 2020 року ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило задовольнити касаційну скаргу повністю і скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на те, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, як центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин наділено повноваженнями розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення.

Земельну ділянку ОСОБА_1 оформляв для ведення фермерського господарства, а ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області при укладенні договору оренди діяло правомірно та законно.

В редакції ЗК від 01 березня 2016 року (чинній на час надання в оренду земельної ділянки відповідачу) положеннями частини другої статті 134 було встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Вищезазначена норма була скасована лише 18 лютого 2016 року при прийнятті Закону України "Про внесення змін до ЗК України (2768-14) щодо проведення земельних торгів", який набрав чинності 03 квітня 2016 року, тому твердження прокурора щодо необхідності обов`язкового проведення аукціону при наданні земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 є такими, що не відповідають дійсності.

У січні 2021 року керівник Жмеринської місцевої прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що апеляційним судом надано правову оцінку доводам прокурора про те, що на час прийняття оспорюваного наказу у користуванні ОСОБА_1 вже перебувала земельна ділянка надана для ведення фермерського господарства, що свідчить про те, що ним було реалізовано право на отримання земельних ділянок в оренду для вказаних цілей, що підтверджується розпорядженням Шаргородської районної державної адміністрації від 30 листопада 2012 року № 608 про надання ОСОБА_1 на підставі його заяви від 08 листопада 2012 року з додатками, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 49,00 га ріллі із земель запасу Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області для ведення фермерського господарства.

Твердження, наведені у касаційній скарзі, щодо відсутності законних підстав для відмови уповноваженим органом у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ґрунтується на припущеннях та є помилковими.

Згідно з інформацією Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 18 лютого 2019 року за ОСОБА_1 протягом 2012-2019 років сільськогосподарська техніка не реєструвалася.

На час подання позову ОСОБА_1 не був засновником, керівником будь-якого фермерського господарства чи фізичною особою-підприємцем, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також інформацією, розміщеною у відкритих реєстрах.

Лише під час розгляду справи, а саме 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець.

Враховуючи те, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області є відповідачем та позбавлене повноважень самостійно скасовувати оспорювані накази у зв`язку з їх реалізацією шляхом укладення оспорюваного договору оренди землі, керуючись статтею 56 ЦПК України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор пред`явив цей позов в інтересах держави як самостійний позивач. Окрім того, чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Шаргородського районного суду Вінницької області.

18 грудня 2020 року справа № 152/671/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови Шаргородської РДА для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 49,00 га для ведення фермерського господарства із земель запасу Джуринської сільської ради.

Розпорядженням Шаргородської РДА "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства із земель запасу Джуринської сільської ради" від 30 листопада 2012 року за № 608 надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 49,00 га ріллі із земель запасу Джуринської сільської ради для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Шаргородської РДА від 28 грудня 2012 року за № 702 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства із земель запасу Джуринської сільської ради" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 на умовах оренди для ведення фермерського господарства із земель запасу Джуринської сільської ради загальною площею 46,7685 га ріллі та передано в оренду вказану земельну ділянку.

30 грудня 2012 року між Шаргородською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, згідно з яким ОСОБА_1 передано в оренду на строк 15 років земельну ділянку загальною площею 46,7685 га ріллі з кадастровим номером 0525381400:02:003:0143 для ведення фермерського господарства із земель запасу Джуринської сільської ради та передано земельну ділянку за актом прийому-передачі об`єкту оренди від 30 грудня 2012 року.

13 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Вінницькій області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 28,00 га на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на підставі частини шостої статті 118 ЗК України та статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", в якому зазначив про те, що майбутнє фермерське господарство буде займатися овочівництвом: вирощуванням столового буряку, моркви, цибулі, капусти, помідорів, огірків та баштанних культур (кавунів, динь), а також у фермерському господарстві можливе використання сільськогосподарської техніки: МТЗ-82-2, плуга ПН-3-35-2, культиватора КПС-4,2, оприскувача, дисків, борони, катків, сівалки, які є у приватній власності.

В додатку до клопотання додано викопіювання з кадастрової карти, копії паспорта та ідентифікаційного коду, документи, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

10 грудня 2014 року наказом ГУ Держземагентства у Вінницькій області за №2-4205/15-14-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 28,0000 га із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).

26 січня 2015 року ОСОБА_1 до ГУ Держземагентства у Вінницькій області подано заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Деребчинської сільської ради та надання на умовах оренди земельної ділянки площею 28,9560 га ріллі на території Деребчинської сільської ради для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на строк 15 років, з додатками - проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

28 січня 2015 року наказом ГУ Держземагентства у Вінницькій області за № 2-271/15-15-СГ "Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення на території Деребчинської сільської ради Шаргородського району Вінницької області; надано в оренду на строк 15 років ОСОБА_1 земельну ділянку із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Деребчинської сільської ради площею 28,9560 га із кадастровим номером 0525381200:01:008:0017 (ріллі) для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02); встановлено орендну плату в розмірі 4 % для ріллі від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; зобов`язано ОСОБА_1 виконувати обов`язки землекористувача відповідно до статті 96 ЗК України.

Згідно з договором оренди землі від 06 лютого 2015 року № 113 ГУ Держземагентства у Вінницькій області надало, а ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, із земель запасу на території Деребчинської сільської ради (за межами населеного пункту), площею 28,9560 га ріллі з кадастровим номером 0525381200:01:008:0017, нормативна грошова оцінка якої становить 520 964 грн, на строк 15 років з моменту укладення - дата закінчення строку оренди 05 лютого 2030 року, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 20 838,56 грн (пункти 1, 2, 5, 8, 9 Договору).

Крім того, згідно з пунктами 14, 15 договору оренди землі від 06 лютого 2015 року земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства; цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства (код цільового призначення - 01.02).

За актом передавання-приймання орендованої земельної ділянки від 06 лютого 2015 року орендодавець передав орендареві земельну ділянку з кадастровим номером 0525381200:01:008:0017 площею 28,9560 га, розташовану на території Деребчинської сільської ради, а орендар приймає вказану земельну ділянку у стані, придатному для використання згідно з цільовим призначенням.

Орендна плата становить 20 838,56 грн.

31 березня 2015 року рішенням Шаргородської районної ради за № 454 "Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки на території Пеньківської, Мурафської, Деребчинської та Гибалівської сільських рад" затверджено технічну документацію по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, що надається в оренду ОСОБА_1 на території Деребчинської сільської ради загальною площею 28,9560 га, нормативна грошова оцінка складає 520 964 грн.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна судами встановлено те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0525381200:01:008:0017 площею 28,956 га на території Деребчинської сільської ради з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства перебуває у державній власності, власником значиться ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

05 лютого 2016 року проведено реєстрацію іншого речового права на вказану земельну ділянку, а саме: договору оренди землі від 06 лютого 2015 року, укладеного між власником землі та ОСОБА_1 .

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна судами також встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0525381400:02:003:0143 площею 46,7685 га на території Джуринської сільської ради з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства також перебуває у державній власності, власником значиться ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

11 березня 2014 року проведено реєстрацію іншого речового права на вказану земельну ділянку, а саме: договору оренди землі від 30 грудня 2012 року, укладеного між Шаргородською РДА та ОСОБА_1 .

Судами встановлено, що ОСОБА_1 двічі скористався правом на отримання у користування на правах оренди земельними ділянками для ведення фермерського господарства.

Апеляційним судом також встановлено те, що протягом 2012-2019 років за ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка не реєструвалася. Відсутні також дані станом на травень 2019 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію ОСОБА_1 фермерського господарства, що підтверджується довідкою ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 18 березня 2019 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення місцевого суду та оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди, у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За змістом частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частин першої, другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом частин першої-третьої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частини друга, третя статті 123 ЗК України).

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України (2768-14) , Законом України "Про фермерське господарство" (973-15) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" (973-15) є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України (2768-14) - загальним. Закон України "Про фермерське господарство" (973-15) визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини першої, другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, для отримання для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" (973-15) визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) ).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство", як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Відповідно до вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" та статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь в торгах.

Викладене узгоджується із правовими висновками, висловленими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19).

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 135 ЗК України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Частина друга статті 134 ЗК України у чинній редакції (зі змінами, внесеними Законом України від 18 лютого 2016 року № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" (1012-19) ) не передбачає можливості передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою земельних торгів.

Водночас частина друга статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлювала, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пунктів "б", "ґ" статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 отримував в оренду земельну ділянку для створення фермерського господарства у 2012 році, а згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19), додатково отримати земельну ділянку громадянин або фермерське господарство можуть лише на конкуретних засадах через участь у торгах, звернення ОСОБА_1 у 2014 році із клопотанням до ГУ Держземагентства у Вінницькій області про надання йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить вищезазначеним нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що оспорюваний договір оренди укладений неправомірно, оскільки земельна ділянка була надана ОСОБА_1 без проведення торгів.

Згідно з висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 577/5321/17 (провадження № 43854св18), з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, про що зазначила у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Крім того, відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Оскільки договір оренди земельної ділянки № 113 від 06 лютого 2015 року, укладений між ГУ Держземагентства у Вінницькій області та ОСОБА_1 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

Якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70).

Враховуючи викладене позовна вимога про визнання оспорюваного договору оренди земельної ділянки недійсним не підлягає задоволенню.

Також Верховний Суд вважає, що позовна вимога про визнання незаконним та скасування ГУ Держземагентства у Вінницькій області від 28 січня 2015 року № 2-271/15-15-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" також не може бути задоволена, оскільки договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов`язується з моментом видання наказу про передання в оренду земельної ділянки. Отже, такий наказ не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним та скасування не відповідає належному способу захисту.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК Українипідставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору підлягають скасуванню з прийняттям в цих частинах нової постанови про відмову в їх задоволенні з наведених вище підстав.

Щодо позовних вимог про зобов`язання повернути земельну ділянку

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи те, що оспорюваний договір оренди землі є нікчемним, ОСОБА_1 зобов`язаний повернути спірну земельну ділянку державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, тому висновок апеляційного суду в означеній частині є правильним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції в означеній частині і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід в цій частині слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду в означеній частині - без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 26 червня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1, третя особа - Шаргородська районна державна адміністрація Вінницької області, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в їх задоволенні із наведених у мотивувальній частині підстав.Постанову Вінницького апеляційного суду від 05 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1, третя особа - Шаргородська районна державна адміністрація Вінницької області, про зобов`язання повернути земельну ділянку залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук