Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 372/4004/15

провадження № 61-18588св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, процесуальним правонаступником якого у розглядуваній справі є ОСОБА_3,

відповідач за первісним позовом та законний представник

ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області, гаражно-будівельний кооператив "Промінь",

особа, яка не брала участі у справі та подала касаційну скаргу, - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на рішення Обухівського районного суду Київської області, у складі судді Зінченко О. М., від 04 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В., від 12 листопада 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору, витребування майна, поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позовна заява, з урахуванням поданих уточнень мотивована тим, що

з 26 лютого 1977 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та за цей час ними було придбано наступне майно:

- двоповерховий будинок і сад, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, площа земельної ділянки 1 068 кв. м, дійсною вартістю 20 372 744, 40 грн;

- квартира АДРЕСА_2, дійсною вартістю - 2 182 798 грн;

- житловий будинок загальною площею 222, 6 кв. м., житловою

53, 1 кв. м, літню кухню, площею 71, 2 кв. м, розташований за адресою:

АДРЕСА_3, дійсною вартістю 699 000 грн;

- земельна ділянка площею 1 370 кв. м за адресою: АДРЕСА_3, дійсною вартістю - 1 078 000 грн;

- 1/6 частина будівель першої черги "Риболовно-спортивної бази", що розташована за адресою:

АДРЕСА_22, дійсною вартістю -

149 775 грн;

- земельна ділянка площею 0, 2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0012, дійсною вартістю 1 925 000 грн;

- земельна ділянка площею 0, 3600 га, розташована за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0015, дійсною вартістю 2 772 000 грн;

- нежитлові приміщення - апартамент АДРЕСА_4, дійсною вартістю - 2 274 620 грн;

- житловий будинок АДРЕСА_5 ;

- земельна ділянка площею 0, 0846 га, розташована за адресою:

АДРЕСА_5, кадастровий номер: 1824755100:01:009:0349, дійсною вартістю 167 200 грн;

- земельна ділянка площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер: 1824755100:01:009:0193, дійсною вартістю 313 500 грн;

- земельна ділянка площею 10 000 кв. м, розташована за адресою:

АДРЕСА_21, земельні ділянки під номерами НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, дійсною вартістю - 28 301 892 грн;

- земельна ділянка площею 0, 2579 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0069, дійсною вартістю - 2 002 000 грн;

- земельна ділянка площею 0, 1669 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0070, дійсною вартістю - 1 309 000 грн;

- земельна ділянка площею 0, 0750 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0071, дійсною вартістю - 616 000 грн;

- земельна ділянка площею 0, 0750 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0072, дійсною вартістю - 616 000 грн;

- земельна ділянка площею 1, 6432 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0073, дійсною вартістю - 12 628 000 грн;

- земельна ділянка площею 0, 3500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0032, дійсною вартістю - 2 695 000 грн;

- земельна ділянка площею 0, 5493 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0028, дійсною вартістю 4 229 610 грн;

- автомобіль марки LEXUS LS 460, 2007 року випуску, кузов

№ НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, дійсною вартістю - 626 948 грн;

- автомобіль марки SUZUKI GRAND VITARA, 2004 року випуску, двигун № НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, реєстраційний номер

НОМЕР_5, дійсною вартістю - 233 180 грн;

- автомобіль марки VOLVO XC 90, двигун № НОМЕР_6, кузов № НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_8, дійсною вартістю - 753 438 грн;

- гаражний бокс № НОМЕР_9 у ГБК "Промінь" за адресою: м. Київ,

вул. Ольжича, 48, дійсною вартістю - 215 000 грн;

- гаражний бокс № НОМЕР_10 блок Г площею 20, 7 кв. м, розташований в підземному гаражі по АДРЕСА_9, дійсною вартістю 759 000 грн;

- гаражний бокс № НОМЕР_11 блок Г площею 20, 3 кв. м, розташований в підземному гаражі по АДРЕСА_9, дійсною вартістю - 759 000 грн.

Стверджувала, що вказане майно є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2, домовленості щодо поділу якого не досягнуто.

Позивач також посилалася на те, що з моменту придбання вона одноосібно користувалася автомобілем марки LEXUS LS 460.

Крім того, 04 грудня 2015 року на підставі договору дарування будинку, укладеного у формі заяви про передачу нерухомого майна (форма № 270) між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, останнім всупереч вимог статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) та статті 369 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) без її згоди на відчуження спільного майна подружжя, було відчужено на користь ОСОБА_4 двоповерховий будинок і сад, за адресою: АДРЕСА_1, площа земельної ділянки 1 068 кв. м,реєстраційний номер 0/25460, план

2-207-341, що свідчить про недійсність зазначеного правочину.

Також ОСОБА_2 після припинення із нею шлюбних відносин без її письмової згоди було відчужено автомобіль марки VOLVO XC 90 та автомобіль марки SUZUKI GRAND VITARA.

З урахуванням викладеного та поданої 13 липня 2017 року заяви про зменшення розміру позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:

1. Визнати недійсним договір дарування будинку, укладений у формі заяви про передачу нерухомого майна від 04 грудня 2015 року (форма № 270), між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ;

2. Витребувати у ОСОБА_4 двоповерховий будинок і сад, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_10, площа 1068 кв.м, реєстраційний номер 0/25460, план 2-207-341;

3. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- двоповерховий будинок і сад, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, площа земельної ділянки 1 068 кв. м;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- житловий будинок загальною площею 222, 6 кв. м., житловою

53, 1 кв. м, літню кухню, площею 71, 2 кв. м, розташований за адресою:

АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку площею 1 370 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/6 частину будівель першої черги "Риболовно-спортивної бази", що розташована за адресою:

АДРЕСА_22 ;

- земельну ділянку площею 0, 2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0012;

- земельну ділянку площею 0, 3600 га, розташована за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0015;

- нежитлові приміщення - апартамент АДРЕСА_4 ;

- житловий будинок АДРЕСА_5 ;

- земельну ділянку площею 0, 0846 га, розташована за адресою:

АДРЕСА_5, кадастровий номер: 1824755100:01:009:0349;

- земельну ділянку площею 0,1500 га за адресою: АДРЕСА_5, кадастровий номер: 1824755100:01:009:0193;

- земельну ділянку площею 10 000 кв. м, розташована за адресою:

АДРЕСА_21, земельні ділянки під номерами НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16 ;

- земельну ділянку площею 0, 2579 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0069;

- земельну ділянку площею 0, 1669 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0070;

- земельну ділянку площею 0, 0750 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0071;

- земельну ділянку площею 0, 0750 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0072;

- земельну ділянку площею 1, 6432 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0073;

- земельну ділянку площею 0, 3500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0032;

- земельну ділянку площею 0, 5493 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0028;

- автомобіль марки LEXUS LS 460, 2007 року випуску, кузов

№ НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- автомобіль марки SUZUKI GRAND VITARA, 2004 року випуску, двигун № НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, реєстраційний номер

НОМЕР_5 ;

- автомобіль марки VOLVO XC 90, двигун № НОМЕР_6, кузов № НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_8 ;

- гаражний бокс № НОМЕР_9 у ГБК "Промінь" за адресою: м. Київ,

вул. Ольжича, 48;

4. В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину в кожному об`єкті спільного нерухомого майна;

5. В порядку поділу майна подружжя виділити у власність

ОСОБА_1 автомобіль марки LEXUS LS 460, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 179 835 грн компенсації вартості її частки у спільному сумісному майні подружжя

У грудні 2015 року ОСОБА_2 пред`явлено зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю.

Зустрічний позов мотивований тим, що влітку 1992 року ОСОБА_1 подала до суду позов про розірвання укладеного між ними шлюбу та рішенням Ватутінського районного народного суду м. Києва від 20 серпня 1992 року позов було задоволено, а шлюб, зареєстрований 26 лютого

1977 року між ним та ОСОБА_1 розірвано.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 01 вересня 1992 року та 24 вересня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві було складено відповідний актовий запис № 322 про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_1

ОСОБА_2 стверджував, що в період із 1990 року по 2014 рік набув у власність майно, про поділ якого ОСОБА_1 пред`явлено позов, а саме:

- квартира АДРЕСА_2 ;

- апартамент № 59 літера "А", площею 91, 8 кв. м, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим (далі - АРК),

АДРЕСА_4 ;

- житловий будинок загальною площею 222, 6 кв. м., житловою

53, 1 кв. м, літню кухню, площею 71, 2 кв. м, розташований за адресою:

АДРЕСА_3 ;

- земельна ділянка площею 1 370 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ;

- 1/6 частина будівель першої черги "Риболовно-спортивної бази", що розташована за адресою:

АДРЕСА_22 ;

- земельна ділянка площею 0, 2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0012;

- земельна ділянка площею 0, 3500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0032;

- земельна ділянка площею 0, 2579 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0069;

- земельна ділянка площею 0, 1669 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0070;

- земельна ділянка площею 0, 0750 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0071;

- земельна ділянка площею 0, 0750 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0072;

- земельна ділянка площею 1, 6432 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0073;

- земельна ділянка площею 1, 000 га, розташована за адресою:

АДРЕСА_21, земельні ділянки під номерами НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16 ;

- земельна ділянка площею 0, 5493 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0028;

- земельна ділянка площею 0, 3600 га, розташована за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0015;

- автомобіль марки LEXUS LS 460, 2007 року випуску, кузов

№ НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Посилаючись на те, що зазначене майно було набуте ним за особисті кошти під час роздільного проживання з ОСОБА_1 і при фактичному припиненні шлюбу між ними, ОСОБА_1 жодної участі коштами або працею у придбанні цього майна не брала, ОСОБА_2 просив суд визнати вказане майно його особистою приватною власністю.

Інформація про рух справи в судах першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 жовтня

2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 березня 2016 року, відкрито провадження у справі № 372/4004/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області

14 січня 2016 року, задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 1 370 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 10 000 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_21, земельні ділянки під номерами НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16 ; земельну ділянку площею 25 680 кв. м (2, 5680 га), розташовану за адресою: АДРЕСА_24 ; земельну ділянку площею 0, 2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0012; нежитлові приміщення -апартамент № 59 літера "А", площею 91, 8 кв. м, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим (далі - АРК),

АДРЕСА_4 ; та автомобілі: марки LEXUS LS 460, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, марки SUZUKI GRAND VITARA, 2004 року випуску, двигун № НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, реєстраційний номер

НОМЕР_5 та марки VOLVO XC 90, двигун № НОМЕР_6, кузов № НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_8 .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 грудня

2015 року прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня

2015 року залучено до участі у справі № 372/4004/15-ц в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - гаражно-будівельний кооператив (далі - ГБК) "Промінь".

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03 лютого

2016 року прийнято збільшені і уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 та залучено ОСОБА_4 до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 06 травня

2016 року залучено до участі у справі Службу у справах дітей Дніпровського районну м. Київ в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22 вересня

2016 року призначено по справі комплексну судову будівельно-технічну та судову оціночну експертизу, провадження по справі зупинено до отримання висновку експерта.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

22 червня 2017 року на адресу суду надійшло повідомлення судового експерта № 212/17-43 від 08 червня 2017 року про неможливість надання висновку.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 26 червня

2017 року відновлено провадження у справ.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13 липня

2017 року провадження у справі зупинено до визначення правонаступника (спадкоємця) ОСОБА_2 .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 31 жовтня

2017 року відновлено провадження у справі.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада

2017 року провадження у справі № 372/4004/15-ц зупинено до прийняття рішення по цивільним справам:

- за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним (справа № 761/30061/17),

- за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним (справа № 367/6025/17);

- за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним (справа № 372/1862/17);

- за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_4 та до приватного нотаріуса Гринько А. П. про визнання нотаріальної дії незаконною та визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним (справа № 372/2586/17).

Постановою Апеляційного суду Київської області від 23 січня 2018 року ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 20 листопада

2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03 березня

2018 року відновлено провадження у справі № 372/4004/15-ц.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 березня

2018 року постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження у справі з дня постановлення цієї ухвали. Призначено по справі підготовче судове засідання та встановлено учасникам справи строк для подачі заяв по суті справі.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12 червня

2018 року провадження в справі № 372/4004/15-ц зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 372/1862/17 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня

2019 року відновлено провадження у справі № 372/4004/15-ц.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 14 травня

2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 14 травня 2019 року про виправлення описки, закрито підготовче провадження у справі № 372/4004/15-ц та призначено справу до судового розгляду по суті.

04 лютого 2020 року Обухівським районним судом Київської області ухвалено рішення у справі № 372/4004/15-ц.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13 січня

2020 року зауваження ОСОБА_1 на протокол судового засідання від 23 липня 2019 року, 03 жовтня 2019 року, 21 жовтня 2019 року залишено без розгляду.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 14 травня

2020 року заяву адвоката Тригуб А. Ю. про виправлення описки у рішенні суду задоволено частково. Виправлено помилку у рішенні Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року, а саме в резолютивній частині судового рішення замість слів: "Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 …", вказати "Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності, треті особи Служба у справах дітей Виконавчого комітету Української міської ради, Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, гаражно-будівельного кооперативу "Промінь". В іншій частині в задоволенні вимог заяви адвоката Тригуб А. Ю. відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року

апеляційне провадження у справі № 372/4004/15 за апеляційною скаргою малолітньої ОСОБА_3, поданою представником Тригубом А. Ю., на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 травня

2020 року закрито.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30 липня

2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого

2020 року у цивільній справі № 372/4004/15 відмовлено.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, право особистої приватної власності на майно, а саме:

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- апартамент АДРЕСА_4, загальною площею 91, 8 кв. м;

- житловий будинок АДРЕСА_3, загальною площею

222, 6 кв. м;

- земельну ділянку площею 0, 137 га за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку площею 0, 2500 га за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0012;

- земельну ділянку площею 0, 3500 га за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0032;

- земельну ділянку площею 0, 2579 га за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0069;

- земельну ділянку площею 0, 1669 га за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0070;

- земельну ділянку площею 0, 0750 га за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0071;

- земельну ділянку площею 0, 0750 га за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0072;

- земельну ділянку площею 1, 6432 га за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0073;

- земельну ділянку площею 1, 000 га за адресою: АДРЕСА_21, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16 ;

- автомобіль LEXUS LS 460, шасі № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_12 ;

- 1/6 частину будівель першої черги "Риболовно-спортивної бази" за адресою: АДРЕСА_22 ;

- земельну ділянку площею 0, 3600 га за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0015;

- земельну ділянку площею 0, 5493 га за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0028.

Вирішено питання про скасування заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції виходив з того, що майно, право особистої приватної власності на яке визнано за ОСОБА_2 хоча і набуте ним під час перебування у шлюбі з позивачем, однак за час їх його окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Суду не надано доказів на підтвердження використання для придбання спірного майна, право власності на яке зареєстровано за

ОСОБА_2, коштів, які б належали ОСОБА_1, або подружжю ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Оспорюваний ОСОБА_1 договір дарування будинку, укладений у формі заяви про передачу нерухомого майна від 04 грудня 2015 року (форма № 270), між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, не порушує права позивача, з огляду на належність спірного двоповерхового будинку із садом, розташованих в Республіці Кіпр на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 .

Також районним судом було враховано, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3223151000:01:026:0015 та 3223151000:01:009:0028 набуті ОСОБА_2 внаслідок їх приватизації у 2004 та 2009 роках, а тому є особистою приватною власністю ОСОБА_2 в силу вимог закону.

Крім того, суд вказав на відсутність доказів належності спірного гаражного боксу ОСОБА_2 та набуття його у власність у період перебування ОСОБА_2 в шлюбі з ОСОБА_1 .

Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого

2020 року змінено, шляхом доповнення першого, другого та третього абзаців резолютивної частини рішення після слів " ОСОБА_2 " словами "правонаступником якого є малолітня ОСОБА_3 ". В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що розглядаючи спір, який виник між сторонами, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76- 80, 89 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), правильно встановив обставини справи, внаслідок чого за результатами вирішення спору по суті ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважав за необхідне зазначити в резолютивній частині рішення суду першої інстанції відомості про правонаступника померлого ОСОБА_2 та в цій частині змінити рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

11 грудня 2020 року, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, в якій просила оскаржені судові рішення скасувати, ухваливши при цьому нове рішення про задоволення вимог первісного позову та відмову в задоволенні вимог зустрічного позову.

24 грудня 2020 року ОСОБА_5, яка не брала участі в справі, подала касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 12 листопада 2020 року, в якій просила оскаржені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із місцевого суду.

У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 .

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі

№ 390/1893/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 205/5001/16-ц,

від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, від 11 квітня 2019 року у справі № 761/21819/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 696/370/17, від 03 червня 2020 року у справі № 291/188/17.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень частини шостої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), оскільки подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, вона не заявляла вимог про визнання права власності на спірне майно за ОСОБА_3, разом із тим після внесення апеляційним судом змін в рішення районного суду, це рішення фактично є підставою для реєстрації права власності на належне спадкодавцю ОСОБА_2 майно за ОСОБА_3 поза нотаріальною процедурою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Також заявник вважає, що з огляду на презумпцію права спільної власності подружжя висновки судів не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України. Суди, посилаючись на відсутність доказів належності коштів, за які було придбано спірне майно подружжю ОСОБА_2, не вказали про те, що стороною відповідача не надано і доказів належності таких коштів особисто ОСОБА_2 .

Звертає увагу на те, що представником позивача за зустрічним позовом не надано жодних доказів, які б підтверджували, що зазначене у зустрічному позові майно придбано за особисті кошти ОСОБА_2, набуті ним до шлюбу з позивачем, або таке майно є його особистою приватною власністю відповідно до вимог статті 57 СК України та статті 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України (2006-07) ).

Стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування рішення Ватутінського районного суду м. Києва від 20 серпня1992 року, яким нібито було розірвано шлюб між подружжям ОСОБА_2, та призначення експертизи давності цього документу.

Заявник вважає рішення Ватутінського районного суду м. Києва

від 20 серпня1992 року підробленим та з цього приводу нею була подана заява про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ), на підставі якої 09 липня 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про кримінальне провадження за № 120015100030007942, досудове розслідування по якому триває.

На думку заявника, навіть якщо припустити існування рішення Ватутінського народного суду м. Києва від 20 серпня 1992 року, то воно не може бути визнаним преюдиційним, з огляду на те, що суд встановлює факти на момент розгляду справи та винесення рішення, а не на майбутнє.

Стверджує, що шлюб між нею та ОСОБА_2 припинено 22 вересня 2014 року, а фактичні шлюбні відносини тривали до лютого 2013 року.

Судом першої інстанції проігноровано заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку та безпідставно відмовлено в задоволенні ряду клопотань (про виклик свідків, про дослідження оригіналів рішення Ватутінського районного суду м. Києва

від 20 серпня1992 року, алфавітної книги та обліково-статистичної картки, призначення експертиз тощо), які мають значення для правильного вирішення справи та встановлення всіх обставин.

Вбачаючи необ`єктивність, упередженість та однобічність розгляду справи стороною позивача неодноразово заявлявся відвід головуючому судді Зінченко О. М., однак ці відводи залишені без задоволення.

ОСОБА_1 також вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки суди, зокрема не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належну оцінку, а саме:

- нотаріально посвідченій копії з перекладом на українську мову дозволу на імміграцію № 06701 від 3 лютого 2004 року, форми М.55 Республіка Кіпр, посвідченій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Олофінським О. В.;

- нотаріально посвідченій копії з перекладом на українську мову та апостилем довідки від 18 березня 2020 року, посвідченій приватним нотаріусом КМНО Майдебурою О. В.;

- нотаріально посвідченим заявам свідків з перекладом на українську мову та апостилем;

- нотаріально посвідченій копії з перекладом на українську мову факсу, відправником якого був ОСОБА_2, на якому міститься відповідно його підпис, посвідченій нотаріусом КМНО

Чижиковим О. О.;

- нотаріальній копії довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданій Деснянською РДА;

- нотаріально посвідченій копії довідки з перекладом та апостилем

від 10 березня 2020 року, посвідченій приватним нотаріусом КМНО Майдебурою О. В.;

- нотаріально посвідченій копії договору купівлі-продажу будинку

від 02 вересня 1993 року з перекладом на українську мову, посвідченій нотаріусом КМНО Чижиковим О. О.;

- копії договору купівлі-продажу від 3 грудня 1991 року;

- копії договору купівлі-продажу від 04 травня 1992 року;

- копії договору купівлі-продажу від 18 серпня 1995 року;

- копії договору купівлі-продажу від 21 червня 1995 року;

- копії договору купівлі-продажу від 21 жовтня 2002 року;

- нотаріально посвідченій копії з перекладом на українську мову анкети для отримання Шенгенської візи за 2010 рік, посвідченій приватним нотаріусом КМНО Литвиною Л. О.;

- нотаріально посвідченій копії з перекладом на українську мову заяви на постійне місце проживання в Канаді від 04 березня 1998 року, посвідченій приватним нотаріусом КМНО Литвиною Л. О.;

- нотаріально посвідченій копії з перекладом на українську мову протоколу засідання Ради директорів "Фінмур ЛТД" (FINMOOR LTD), посвідченій приватним нотаріусом КМНО Литвиною Л. О.;

- нотаріально посвідченій копії рахунку за ремонт авто з перекладом на українську мову, посвідченій приватним нотаріусом КМНО

Литвиною Л. О.;

- нотаріально посвідченій копії з перекладом на українську мову розрахункової відомості, посвідченій приватним нотаріусом КМНО Литвиною Л. О.;

- копії свідоцтва про страхування з перекладом на українську мову, посвідченій приватним нотаріусом КМНО Литвиною Л. О.;

- нотаріально посвідченим копіям дозволів на тимчасове проживання в Республіці Кіпр, посвідченим приватним нотаріусом КМНО

Литвиною Л. О.;

- відповіді з Hellenic Bank від 07 грудня 2015 року з нотаріально посвідченим перекладом на українську мову;

- нотаріально посвідченій копії з перекладом на українську мову заяви про передачу нерухомого майна від 04 грудня 2015 року;

- посвідченій копії з перекладом на українську мову боргового зобов`язання номіналом 100 000 євро.

Крім того, заявник посилається на викладення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції відомостей, які не відповідають дійсності та матеріалам справи, а саме: про відчуження ОСОБА_1 за договором дарування квартири АДРЕСА_2 ; про дарування ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень - апартамент АДРЕСА_4 ; щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за однією адресою до лютого 1992 року, в якому і було винесено судове рішення про розірвання їхнього шлюбу.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 .

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що суди, без залучення її до участі у справі, вирішили питання щодо її прав та обов`язків, як дочки ОСОБА_2 та спадкоємця першої черги за законом. При цьому висновки судів про те, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 не відповідають дійсності.

Звертає увагу, що справа слухалась без залучення правонаступників ОСОБА_2 та незважаючи на відсутність відомостей щодо кола спадкоємців після смерті останнього, апеляційний суд в обхід визначеної законом процедури спадкування фактично ухвалив рішення про визнання права власності за однією з осіб, які подали заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, позбавивши інших спадкоємців - права на спадкування та спадкового майна.

Вважає, що суди попередніх інстанції, ухвалюючи оскаржені судові рішення, не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 133/3206/15-ц.

Крім того, звертає увагу на висновки Верховного Суду у постанові

від 16 грудня 2020 року у справі № 296/6683/18, прийнятій після ухвалення оскаржених судових рішень.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

20 січня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_3, подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Звертає увагу, що у наведених ОСОБА_1 постановах Верховного Суду предметом розгляду не були вимоги про визнання за одним із подружжя права особистої приватної власності на майно з посиланням на наявність обставин, передбачених частиною другою статті 28 КпШС України, частиною шостою статті 57 СК України, відтак відсутні підстави вважати, що у вказаних справах були встановлені правовідносинах подібні до тих, що виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Наголошує на тому, що мотиви касаційної скарги стосуються необхідності переоцінки доказів, встановлених на їх підставі обставин, визначених відповідно до них правовідносин сторін та зроблених з цього приводу висновків.

21 січня 2021 року засобами поштового зв`язку представником малолітньої ОСОБА_3 - адвокатом Тригуб А. Ю., подано до Верховного Суду пояснення, які за своєю суттю є відзивом на касаційну скаргу, однак їх доводи касаційним судом не приймаються до уваги з огляду на те, що всупереч вимог частини четвертої статті 394 ЦПКК України до цих пояснень не додано докази надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи.

22 березня 2021 року представник ОСОБА_4 - адвокат

Старовойтова Д. А. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5, в якому просить постановити ухвалу про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України.

Наголошує на тому, що ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, а тому саме вона і повинна бути залучена до участі у розгляді справи в якості його правонаступника.

Оскільки ОСОБА_3 стала процесуальним правонаступником ОСОБА_2 і за його зустрічним позовом, то суд мав вирішувати по суті ініційований ним спір та, задовольняючи його вимоги, визнати право власності на спірне майно за правонаступником померлого виходячи з підстав поданого ним позову.

За встановлених обставин, коли ОСОБА_5 на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не закликалась і не могла закликатись до спадкування відсутні підстави вважати, що ухваленими у справі судовими рішеннями були порушені її права як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_2 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 лютого 1977 року.

Рішенням Ватутінського районного народного суду м. Києва від 20 серпня 1992 року у справі № 2-2351 шлюб між ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 розірвано.

Державна реєстрація розірвання шлюбу ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 проведена відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві

24 вересня 2014 року.

Відомості про правовстановлюючі документи, період та підстави набуття у власність майна, з приводу якого виник спір:

- двоповерховий будинок і сад, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площа земельної ділянки 1068 кв. м, - на підставі свідоцтва про реєстрацію нерухомого майна № 25460, виданого 08 травня 1996 року Департаментом земельного кадастру Республіки Кіпр;

- квартира АДРЕСА_2, - на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25 березня

1996 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Мойсеєнко Т. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 18-671;

- житловий будинок АДРЕСА_3, - на підставі договору купівлі-продажу будинку, укладеного 26 вересня 2001 року між

ОСОБА_9 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 3793,

Взамін зазначеного договору купівлі-продажу на підставі рішення виконкому Української міської ради від 27 жовтня 2011 року № 322

14 листопада 2011 року Українською міською радою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно;

- земельна ділянка площею 1 370 кв. м, розташована за адресою:

АДРЕСА_3, - на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 26 вересня 2001 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 3797;

- 1/6 частина будівель першої черги "Риболовно-спортивної бази", що розташовані за адресою: АДРЕСА_22, - на підставі договору купівлі-продажу будівель першої черги "Риболовно-спортивної бази", укладеного 16 жовтня 2002 року між ЗАТ "Промбудекологія", ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 5546;

- земельна ділянка площею 0, 2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0012, - на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 липня 2009 року № 1043 ОСОБА_2 13 серпня 2009 року Управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЦ № 708784;

- нежитлові приміщення - апартамент АДРЕСА_4, - на підставі договору міни, укладеного 15 вересня 2009 року між приватним підприємством "Едельвейс-2000" та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О. В. та зареєстрованого за № 1275,

В пункті 1.3 вказаного договору міни зазначено про те, що

ОСОБА_2 на момент підписання цього договору перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, згода на укладення якого отримана;

- 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_5, - на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини будинку, укладеного 16 листопада 2010 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М. Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 757,

В пункті 5 цього договору купівлі-продажу вказано про те, що покупець повідомляє продавця про те, що її чоловік ОСОБА_2 надав згоду, посвідчену 16 листопада 2010 року Єгоровою М. Є. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 745 згідно вимог чинного законодавства, до підписання цього договору;

- 1/2 частина земельної ділянки площею 0, 0846 га, розташованої

за адресою:

АДРЕСА_5, кадастровий номер: 1824755100:01:009:0349, - на підставі договору купівлі-продажу

1/2 частини земельної ділянки, укладеного 16 листопада 2010 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М. Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 750,

В договорі вказано, що покупець повідомляє продавця про те, що її чоловік ОСОБА_2 надав згоду, посвідчену 16 листопада

2010 року Єгоровою М. Є. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 744 згідно вимог чинного законодавства, до підписання цього договору;

- 1/2 частина земельної ділянки площею 0, 1500 га, розташованої за адресою:

АДРЕСА_5, кадастровий номер: 1824755100:01:009:0193, - на підставі договору купівлі-продажу

1/2 частини земельної ділянки, укладеного 16 листопада 2010 року між ОСОБА_16 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М. Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 746,

В пункті 4 договору вказано, що покупець повідомляє продавця про те, що її чоловік ОСОБА_2 надав згоду, посвідчену

16 листопада 2010 року Єгоровою М. Є. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 745 згідно вимог чинного законодавства, до підписання цього договору;

- земельна ділянка площею 10 000 кв. м, розташована за адресою:

АДРЕСА_21, земельні ділянки під номерами НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, - на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного

12 вересня 2001 року між ОСОБА_17 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 3661;

- земельна ділянка площею 25 680 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_24, - на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного

13 листопада 2003 року між ОСОБА_18 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8347,

На підставі рішення 32 сесії 6 скликання Української міської ради

від 06 грудня 2012 року було здійснено поділ зазначеної земельної ділянки на такі:

1. земельна ділянка площею 0, 2579 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0069,

2. земельна ділянка площею 0, 1669 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0070,

3. земельна ділянка площею 0, 0750 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0071,

4. земельна ділянка площею 0, 0750 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0072,

5. земельна ділянка площею 1, 6432 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0073,

6. земельна ділянка площею 0, 3500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0032,

- автомобіль марки LEXUS LS 460, 2007 року випуску, кузов

№ НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_12 ;

- автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, 2004 року випуску, двигун № НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_5, - на підставі біржового контракту купівлі-продажу транспортного засобу від 13 липня 2006 року;

- автомобіль VOLVO XC 90, двигун № НОМЕР_6, кузов № НОМЕР_7, реєстраційний номер НОМЕР_8, - на підставі договору № ВМ-125 від 16 червня 2011 року;

Судами встановлено, що фактичні шлюбні відносини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинено із 1990 року та з того часу подружжя ОСОБА_2 проживало окремо.

27 жовтня 2009 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 нежитлові приміщення - апартамент АДРЕСА_25, - на підставі договору дарування нежитлових приміщень-апартаменту, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Косенко О. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1412.

На підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топчій Є. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 923, ОСОБА_1 відчужила належну їй на підставі свідоцтва про право власності на квартиру серії НОМЕР_13, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 01 липня 2002 року, квартиру АДРЕСА_14 .

За змістом пункту 9 цього договору дарування та заяви ОСОБА_1 від 29 грудня 2016 року, - ОСОБА_1 повідомила обдаровуваного, що відчужувана квартира придбана нею за особисті приватні кошти та належить їй на праві особистої приватної власності; особи, які могли б поставити питання про визнання за ними права власності на відчужувану квартиру, у тому числі відповідно до статей 68, 74 СК України відсутні.

Судами встановлено, що із двохтисячних років подружжя ОСОБА_2 разом не подорожувало, окремо святкувало Новий рік, Різдво, знаходилось у різних місцях у день свого одруження.

У 2000-2012 роках ОСОБА_2 здійснено 21 самостійну поїздку за кордон, ОСОБА_1 - 14 поїздок. У вказаний період ними двічі здійснено перетин кордону в одному місці і в один день, при цьому

13 вересня 2011 року в різний спосіб.

Також ОСОБА_1 заявленого вимогу про поділ:

- земельної ділянки площею 0, 5493 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0028, яка належить на права власності ОСОБА_2 на підставі державного акту серії ЯБ № 162841, виданого 28 жовтня 2004 року на підставі рішення 25-ої сесії Української міської ради 24 скликання від 19 жовтня 2004 року;

- земельної ділянки площею 0, 3600 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0015;

- гаражного боксу № НОМЕР_9 у ГБК "Промінь" за адресою:

м. Київ, вул. Ольжича, 48 .

Згідно листа Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації

- адміністрація ГБК "Промінь" не заперечує проти переоформлення на ОСОБА_2 і одержання ним гаражного боксу, належного ОСОБА_19, та включення до складу кооперативу.

Зі змісту заяви ОСОБА_2 на адресу правління ГБК "Промінь", судами встановлено, що не раніше 10 серпня 2004 року ОСОБА_2 звернувся з заявою про вступ у члени кооперативу.

Згідно довідки ГБК "Промінь" від 04 серпня 2016 року, - гараж № НОМЕР_9 належний ОСОБА_19 побудовано господарськими засобами та введено в експлуатацію з 1977 року. ОСОБА_2 не є членом кооперативу ГБК "Промінь".

23 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб.

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09 жовтня 2015 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Кундою І. О. та зареєстрований за № 21, згідно якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, в тому числі належну йому квартиру АДРЕСА_2, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223151000:01:026:0012, 3223151000:01:026:0015 та 3223155400:03:024:0167, заповів своїй дочці - ОСОБА_3

04 грудня 2015 року на підставі договору дарування будинку, укладеного у формі заяви про передачу нерухомого майна (форма № 270) між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_2 було відчужено на користь ОСОБА_4 двоповерховий будинок і сад, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, площа земельної ділянки 1 068 кв. м, реєстраційний номер 0/25460, план 2-207-341.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Із 27 грудня 1984 року по 09 жовтня 2014 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 була квартира АДРЕСА_16, а з 09 жовтня 2014 року, - квартира АДРЕСА_17 .

Із 15 листопада 2002 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою:

АДРЕСА_18 .

Судами встановлено, що допитані свідки пояснили:

- ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які працювали разом із

ОСОБА_2 із початку 90-х років, пояснили, що їм було відомо про його розлучення з ОСОБА_1 та стосунки з іншими жінками, які ним не приховувались;

- ОСОБА_22 повідомила, що перебувала у близьких відносинах із ОСОБА_2 у період з 2001 по 2004 рік, він знайомив її зі своїми друзями. Вона знала, що останній розлучений, приїжджала до нього в будинок у м. Українка по обстановці в якому було зрозуміло, що інша жінка там не проживає;

- відповідач ОСОБА_4 допитана в якості свідка пояснила, що познайомилась із ОСОБА_2 влітку 2005 року, згодом їх стосунки стали близькими. У 2006 році вони придбали квартиру по АДРЕСА_19 в якій проживали до 2009 року, а після цього продовжували разом проживати у квартирі по АДРЕСА_19 . В цей період в якості дачі ними використовувався будинок ОСОБА_2 в м. Українка.

У 2012 році у них народилася дочка;

- ОСОБА_23 пояснила, що із 2006 року дружила з

ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зустрічалася з ними як в Україні, так і на Кіпрі. З часу знайомства із ОСОБА_2 останній із

ОСОБА_1 не проживав, спільного господарства не вів, шлюбних відносин з нею не підтримував;

- ОСОБА_24 (племінник ОСОБА_1 ) вказував, що бачився з подружжям ОСОБА_2, яке разом проживало по АДРЕСА_20, в середньому два рази на місяць, разом відзначали свята, зокрема, аж до 2015 року Новий рік. Про спільне святкування Різдва і Нового року з 1977 по 2015 рік повідомив суду його батько ОСОБА_25 ;

- ОСОБА_16 (дружина ОСОБА_25, мати ОСОБА_24 і сестра ОСОБА_1 ) зазначала, що спільне святкування Різдва і Нового року мало місце у 2000 році;

- ОСОБА_26 пояснив суду, що святкував Новий рік із

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2007 році, нікого з членів сім`ї ОСОБА_27 на святкуванні не було;

- ОСОБА_28 (дружина ОСОБА_24 ) показала, що знає подружжя з 2003 року, бачилася з ними майже щодня, хоча зустріч її чоловіка з ними відбувалась значно рідше;

- ОСОБА_5 (дочка ОСОБА_1, ОСОБА_2 ), яка більшу частину часу, починаючи з 1993 року проживає на території Республіки Кіпр, не могла згадати, чи перебувала вона на території України в період придбання спірного майна, пояснила, що їй невідомо за які кошти була придбана квартира АДРЕСА_14 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволення.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 підлягає закриттю.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 .

Статтею 22 КпШС України (чинного на час виникнення та фактичного припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 ) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі статтею 23 КпШС України майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов`язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них (стаття 28 КПШС України).

Вказані норми законодавства, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, узгоджуються з нормами чинного законодавства України.

Так, зокрема, відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Відповідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно зі статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Частиною першою статті 57 СК України встановлено перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України (2768-14) .

Відповідно до частини шостої статті 57 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

За положеннями зазначених норм при вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Суд першої інстанції, з висновками якого в незміненій частині погодився апеляційний суд, встановивши що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично припинили шлюбні відносини із 1990 року, врахувавши факт звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про розірвання шлюбу та наявність рішення суду, яке набрало законної сили, про задоволення цих вимог, зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 починаючи із 1990 року відносин, притаманних подружжю, дійшли обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову, оскільки на час придбання ОСОБА_2 спірного майна він припинив із позивачем фактичні шлюбні відносини, а докази придбання такого майна за кошти ОСОБА_29, або за спільні кошти подружжя ОСОБА_2 та в інтересах сім`ї відсутні. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неврахування висновків Верховного Суду при визначення належності спірного майна до особистої приватної власності ОСОБА_2 .Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 390/1893/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 205/5001/16-ц, від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, від 11 квітня 2019 року у справі № 761/21819/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 158/2404/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 696/370/17, від 03 червня 2020 року у справі № 291/188/17 висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору не спростовують, оскільки в наведених постановах вказано про презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, набутого за час шлюбу без фактичного припинення шлюбних відносин.Проте у розглядуваній справі суди встановили, що майно придбано за час окремого проживання подружжя ОСОБА_2 у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, а тому обґрунтовано вважали спірне майно, набуте у цей період, особистою приватною власністю ОСОБА_2 .Щодо дати припинення шлюбу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Верховний Суд зазначає наступне.Загальне правило щодо дати припинення шлюбу, на час ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2, містилося у статті 44 КпШС України, згідно з якою шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах запису актів громадянського стану.Таким чином, КпШС України (2006-07) пов`язував припинення шлюбу не з набранням рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили, а із зверненням до органу записів актів громадського стану про реєстрацію шлюбу і реєстрацією розлучення в цих органах.Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що набрання чинності рішенням Ватутінського районного народного суду м. Києва від 20 серпня 1992 року не потягло за собою юридичне припинення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та їх правовий статус у правовідносинах з третіми особами до 24 вересня 2014 року визначався як подружжя.Вказані обставини, з урахуванням вимог статті 65 СК України і зумовлювали необхідність одержання подружжям ОСОБА_2 згоди один одного на укладення кожним із них правочинів щодо відчуження (набуття у власність) нерухомого майна, що було правильно враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення.Встановлюючи дату припинення фактичних шлюбних відносин подружжя ОСОБА_2, суди виходили з того, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що "преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту".Рішенням Ватутінського районного народного суду міста Києва від 20 серпня 1992 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більше двох років не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство, проживають окремо. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту підроблення рішення Ватутінського районного народного суду міста Києва від 20 серпня 1992 року, як про це стверджувала ОСОБА_1, а саме по собі проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_1 таким доказом не є.Судами правильно враховано, що укладаючи у грудні 2016 року договір дарування квартири, придбаної за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 (липень 2002 року), позивач повідомила нотаріуса та обдаровуваного про належність зазначеного майна їй на праві особистої приватної власності та відсутність осіб, які б могли ставити питання про визнання за ними права власності на це майно, у тому числі відповідно до вимог статей 68, 74 СК України, чим фактично підтвердила припинення шлюбних відносин із ОСОБА_2 . При цьому до справи сформованої нотаріусом при посвідченні договору дарування від 29 грудня 2016 року долучено копію рішення Ватутінського районного народного суду міста Києва від 20 серпня 1992 року.Встановлюючи факт припинення фактичних шлюбних відносин подружжя ОСОБА_2 із 1990 року суди обґрунтовано вказали на відсутність належних та допустимих доказів фактичного поновлення таких відносин Судами попередніх інстанцій надано оцінку доказам поданим ОСОБА_1 на підтвердження факту її спільного проживання з ОСОБА_2 до лютого 2013 року та наведено відповідні мотиви їх прийняття чи відхилення під час ухвалення оскаржених судових рішень.Доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди із обставинами встановленими судами та необхідності переоцінки доказів, що не належить до повноважень Верховного Суду.Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.Верховний Суд враховує, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 було подано більше 30 лише письмових клопотань, за результатами яких судом було ухвалено відповідні судові рішення.Вказані клопотання вирішені судом за результатами чого були постановлені відповідні ухвали з наведенням мотивів з якими погоджується і касаційний суд.Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_30 про витребування доказів від 17 листопада 2015 року, аналогічне поданому 19 листопада 2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_31 клопотанню, яке було вирішено судом у встановленому законом порядку.Надаючи оцінку висновкам судів щодо відсутності підстав для витребування оригіналу рішення Ватутінського районного народного суду міста Києва від 20 серпня 1992 року та призначення судом комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи такого документу, Верховний Суд враховує, що за повідомленням Деснянського районного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року № 7/61/2019, - в архіві суду відсутній оригінал рішення Ватутінського районного народного суду міста Києва від 20 серпня 1992 року по справі № 2-2351/95. Матеріали справи знищені за закінченням строків її зберігання. Працівниками архіву виявлено сформоване провадження з оригіналом зазначеного судового рішення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_32 .Також за повідомленням Деснянського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року, - відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року (справа № 761/24094/20) про тимчасовий доступ до речей і документів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42020110000000133 від 30 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ) оригінал рішення Ватутінського районного народного суду міста Києва від 20 серпня 1992 року було вилучено слідчим в ОВС СУ ГУНП в Київській області 18 вересня 2020 року.Крім того, в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015100030007942 від 09 липня 2015 року, за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України було призначено технічну експертизу документів, на вирішення якої поставлено такі запитання: Чи можливо визначити відносну дату виконання документа - рішення Ватутінського районного народного суду міста Києва від 20 серпня 1992 року, або його фрагментів? Якщо так чи відповідає вона дійсній даті 20 серпня 1992 року?26 травня 2020 року судовим експертом складено повідомлення про неможливість проведення зазначеної експертизи у зв`язку з відсутністю перетину штрихів друкованого тексту, рукописних записів та підпису та відсутністю науково-обґрунтованої, достатньо апробованої, схваленої та рекомендованої в установленому законом порядку до впровадження в експертну практику методики часу виконання документів.Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, надав належну оцінку доказам, які спростовують презумпцію спільності майна подружжя та з урахуванням встановлених у справі обставин правильно застосував положення частини другої статті 28 КпШС України та частини шостої статті 57 СК України.Згідно пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.За змістом статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.30 травня 2019 року, 19 листопада 2019 року та 09 січня 2020 року ОСОБА_1 особисто і через представника, зверталася із заявами про відвід головуючого в суді першої інстанції, які визнавалися судом необґрунтованими та передавалися для вирішення судді, визначеному в порядку частини першої статті 33 ЦПК України.Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 07 червня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Зінченко О. М. від участі в розгляді справи № 372/4004/15, оскільки позивачем не було доведено наявності обставин для відводу.Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22 листопада2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_33 про відвід судді Зінченка О. М. від участі в розгляді цивільної справи № 372/4004/15-ц відмовлено, оскільки наведені у заяві відомості не вказують на обставини, які б свідчили про наявність сумнівів у об`єктивності та неупередженості судді, а незгода позивача із прийнятими судом процесуальними рішеннями не може слугувати достатньою підставою для усунення судді від розгляду справи. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 січня2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Зінченка О. М. від участі в розгляді цивільної справи № 372/4004/15-ц відмовлено, оскільки судом не було встановлено суб`єктивних та об`єктивних критеріїв, які б свідчили про упередженість та відсутність безсторонності судді при здійснені провадження у цій справі.Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).Аналіз ухвал суду першої інстанції свідчить, що суд належним чином оцінив обставини, на які посилалася позивач та її представник в заявах про відвід, і дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відводу головуючого.З огляду на викладене, у Верховного Суду відсутні підстави для визнання заявлених ОСОБА_1 та її представником відводів у суді першої інстанції обґрунтованими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не є передумовою для скасування оскаржених судових рішень.Допущені Київським апеляційним судом в тексті оскарженої постанови описки в частині зазначення адрес об`єктів нерухомого майна, які були відчужені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на правильність вирішення справи по суті не впливають та можуть бути виправлені в порядку визначеному статтею 269 ЦПК України.

Щодо процесуального правонаступництва після смерті ОСОБА_2 . Верховний Суд виходить з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

30 жовтня 2017 року до Обухівського районного суду Київської області надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_32 про відновлення провадження по справі, залучення до участі у справі у справі правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та витребування копії спадкової справи.

09 жовтня 2015 року ОСОБА_2 склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів своїй дочці - ОСОБА_3 .

Відомості про скасування, або визнання недійсним вказаного заповіту на час розгляду справи судами попередніх інстанцій відсутні.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 19 лютого

2020 року у справі № 372/1862/17 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 на час смерті батька була малолітньою.

Відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Відомості про відмову ОСОБА_3 від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 судам не надані.

Згідно статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Верховний Суд констатує відсутність в матеріалах справи ухвали суду про залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом із тим суди фактично допустили ОСОБА_3 до участі у справі, як правонаступника ОСОБА_2 та протягом трьох років розглядали справу за її участі.

При цьому, Верховний Суд також враховує, що ОСОБА_1, подаючи до суду першої інстанції низку заяв, клопотань та додаткових пояснень,

не заперечувала щодо участі у справі ОСОБА_3 як процесуального правонаступника ОСОБА_2 . Не містили таких доводів і апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції та відповідь на відзив представника ОСОБА_3, а також заперечення на заяву представника ОСОБА_3 про виправлення описки в рішенні районного суду та відзив на апеляційну скаргу представника відповідача на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 травня

2020 року.

За таких обставин сама по собі відсутність окремого судового рішення - ухвали про залучення ОСОБА_3, як правонаступника

ОСОБА_2 не може бути підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Разом з тим, Верховний Суд частково погоджується з доводами ОСОБА_1 щодо виходу апеляційного суду за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 відсутнє посилання на необхідність зазначення в резолютивній частині рішення районного суду про правонаступництво ОСОБА_3 прав та обов`язків

ОСОБА_2 .

Ухваливши оскаржувану постанову, апеляційний суд належним чином не обґрунтував вихід за межі апеляційної скарги та не врахував, що рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 в апеляційному порядку

не оскаржувалось, а визнання судовим рішенням в справі про поділ майна подружжя права власності на спірне майно безпосередньо за

ОСОБА_3 призведе до вирішення спору між спадкоємцями ОСОБА_2, який у розглядуваній справі не розглядався та не вирішувався.

Разом із тим є помилковим і висновок суду першої інстанції про визнання права власності на майно за ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки визнання за померлими права власності не узгоджується із положеннями статей 4, 46, 47 ЦПК України, а такі особи не мають цивільної процесуальної правосуб`єктності на час вирішення спору.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18) та від 27 травня 2020 року у справі

№ 361/7518/16-ц (провадження /№ 61-43734св18).

За обставин розглядуваної справи, встановивши, що ОСОБА_2 помер, а вимоги щодо вирішення спадкового спору у розглядуваній справі не заявлялись та не вирішувались, суди мали констатувати, що

спірне майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2, а не визнавати за ним або за одним із його спадкоємців право власності на це майно.

Таким чином резолютивна частина рішення суду першої інстанції дійсно підлягала зміні, однак не у спосіб обраний апеляційним судом.

При цьому питання оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 виходить за межі розглядуваної справи та може бути вирішено у встановленому законом нотаріальному порядку, а у разі спору - в суді.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги ОСОБА_1, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не встановлено підстав для скасування оскаржених судових рішень, які по суті вирішення спору ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, при допущенні яких судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню.

У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, однак оскільки судами попередніх інстанцій допущено помилкове формулювання резолютивної частини судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_5 .

З урахуванням змін, яким підлягають оскаржені судові рішення, питання про визнання за ОСОБА_3 в порядку спадкування права власності на майно належне ОСОБА_2 не вирішувалося, а отже не прийнято і рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5, як спадкоємця після смерті ОСОБА_2 .

ОСОБА_5 не позбавлена можливості доводити своє право на спадкове майно в межах процедури оформлення спадщини нотаріусом, а у разі спору - в суді.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскільки оскарженими судовими рішенням, з урахуванням змін внесених цією постановою Верховного Суду, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5 не вирішувалися, касаційне провадження за її касаційною скаргою підлягає закриттю.

Щодо клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_34 про дослідження нових доказів

Верховний Суд при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, зокрема правилами Глави 2 Розділу V ЦПК України (1618-15) , згідно якої до повноважень суду касаційної інстанції не належить дослідження нових доказів, а тому документи додані представником ОСОБА_3 - ОСОБА_34 до поданого у березні 2021 року клопотання, під час даного касаційного розгляду не враховувались.

Керуючись статтями 396, 400, 402, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 лютого

2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада

2020 року змінити, виклавши абзаци перший-третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції:

"У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2, правонаступником якого у розглядуваній справі (процесуальним правонаступником) є ОСОБА_3, задовольнити.

Визнати, що квартира АДРЕСА_2 ; апартамент АДРЕСА_4, загальною площею 91, 8 кв. м; житловий будинок АДРЕСА_3 загальною площею 222, 6 кв. м; земельна ділянка площею 0, 137 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0, 2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0012; земельна ділянка площею 0, 3500 га, розташована за адресою:

АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0032; земельна ділянка площею 0, 2579 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0069; земельна ділянка площею 0,1669 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0070; земельна ділянка площею 0,0750 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0071; земельна ділянка площею 0, 0750 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0072; земельна ділянка площею 1,6432 га за адресою:

АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0073; земельна ділянка площею 1,000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_13, НОМЕР_15, НОМЕР_16 ; автомобіль марки LEXUS LS 460, шасі № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_12 ; 1/6 частина будівель першої черги "Риболовно-спортивної бази", розташована за адресою: АДРЕСА_22 ; земельна ділянка площею 0, 3600 га, розташована за адресою: АДРЕСА_23, кадастровий номер: 3223151000:01:026:0015; земельна ділянка площею 0, 5493 га, розташована за адресою: АДРЕСА_24, кадастровий номер: 3223151000:01:009:0028, є особистою приватною власністю ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1".

В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області

від 04 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 12 листопада 2020 року залишити без змін.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Обухівського районного суду Київської області

від 04 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 12 листопада 2020 року закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович