Постанова

Іменем України02 червня 2021 рокум. Київсправа № 447/1403/19провадження № 61-1635св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (далі - ПрАТ "СТ "Гарантія"), ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.Позовна заява мотивована тим, що у провадженні Миколаївського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт від 29 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140250000671 від 27 червня 2016 року, про обвинувачення ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.Відповідно до вищезазначеного обвинувального акта 27 червня 2016 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем Nissan Tiida, номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по асфальтованій автомобільній дорозі сполученням "Київ-Чоп" 576 км + 900 м, що між населеними пунктами с. Луб`яне Миколаївського району Львівської області та с. Тростянець Миколаївського району Львівської області, зі швидкістю близько 80-90 км/год при ясній погоді без опадів та добрій видимості, будучи неуважним до дорожньої обстановки, не врахувавши дорожніх умов, безпечної дистанції та безпечного інтервалу, здійснив попутне зіткнення у лівому ряді смуги руху вказаної автомобільної дороги із автомобілем Citroen C-Elysee, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, у зв`язку з чим вказаному транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень.Вказана дорожньо-транспортна пригода згідно з висновком експерта від 11 листопада 2016 року № 1/1216 сталася внаслідок грубого порушення водієм автомобіля Nissan Tiida, номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, а саме підпункту 13.1. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ "СТ "Гарантія".Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Citroen C-Elysee, номерний знак НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, становить 248 965,53 грн.Вказував, що на даний час судове провадження у кримінальній справі зупинено, обвинуваченого ОСОБА_2 оголошено в розшук, а трирічний строк позовної давності закінчується.На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнути з ПрАТ "СТ "Гарантія" 100 000,00 грн, а з ОСОБА_2 - 172 270,86 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 грудня 2019 року у складі судді Павліва В. Р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто солідарно з ПрАТ "СТ "Гарантія" і ОСОБА_2 вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_1, у розмірі 248 965,53 грн.У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з вини ОСОБА_2, що встановлено висновком експерта від 11 листопада 2016 року № 1/1216, позивачу завдана матеріальна шкода, розмір якої визначений висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 20 липня 2016 року № 5286, тому відповідачі повинні солідарно відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ПрАТ "СТ "Гарантія" задоволено.Заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок взаємодії двох транспортних засобів, разом з тим, кримінальне провадження, яке відкрито за цим фактом, знаходиться на розгляді в суді, однак на момент розгляду цієї справи судом не встановлено вину ОСОБА_2 у завдані шкоди позивачу.Оскільки на даний час триває кримінальне розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої ОСОБА_1 була завдана майнова шкода, рішення за фактом кримінального провадження ще не прийнято, а страховик не відмовляв ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди, а лише зупинив строк її відшкодування до подання відповідних документів (вирок суду/постанова, заяви), то звернення позивача до суду є передчасним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуУ касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що відсутність судового рішення, яким було б встановлено вину ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, не може бути підставою для звільнення останнього від обов`язку відшкодувати завдану шкоду з огляду на наявність у матеріалах справи інших доказів, які свідчать про винні дії останнього.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ квітні 2021 року ПрАТ "СТ "Гарантія" подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами27 червня 2016 року на ділянці автодороги Київ-Чоп 576 км + 900 м між населеними пунктами с. Луб`яне Миколаївського району Львівської області і с. Тростянець Миколаївського району Львівської областісталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Nissan Tiida, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля Citroen C-Elysee, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 .Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження.За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 27 червня 2016 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 1201640250000671 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. За результатами досудового розслідування обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_2 направлено до Миколаївського районного суду Львівської області.Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 20 липня 2016 року № 5286 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Citroen C-Elysee, номерний знак НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 27 червня 2016 року, становить 248 965,53 грн.Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ "СТ "Гарантія".Згідно з висновком експерта від 11 листопада 2016 року № 1/1216 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення водієм автомобіля Nissan Tiida, номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, а саме підпункту 13.1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПоложенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.Відповідно до частин першої, третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.З указаного вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187, 1188 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.Роз`яснення аналогічного змісту містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абзаці першому пункту 4 постанови від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".У другому абзаці пункту 4 вказаної постанови судам також роз`яснено, що відсутність складу злочину не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) . Крім того, відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18, відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутность вини для цивільно-правової відповідальності.Вказане свідчить, що суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Схожий за змістом висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково вказав на неможливість вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої позивачу, до моменту ухвалення судом судового рішення відносно ОСОБА_2 за фактом кримінального провадження, за наявності в матеріалах справи інших доказів, які свідчать про порушення останнім Правил дорожнього руху. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково вказав на передчасність звернення ОСОБА_1 до суду, оскільки страховик не відмовляв йому у відшкодуванні шкоди, а лише зупинив строк її відшкодування до подання відповідних документів (вирок суду/постанова, заяви).Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) . Відповідно до правового висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15, у Законі України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) прямо не передбачено досудовий порядок урегулювання спору між потерпілою особою і страховиком, не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.Таким чином, в Законі України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 цього Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.Таким чином, суд апеляційної інстанції неповно оцінив докази і не встановив ступінь вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди, а також інші обставини, які мають істотне значення для відшкодування шкоди, завданої внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди.Ураховуючи, що фактичні обстави справи не встановлені, оцінка доказам не надана, суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості ухвалити рішення по суті. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Оскільки апеляційний суд не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, і не перевірив доводи сторін та надані на їх підтвердження докази, то оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо. Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович