Іменем України02 червня 2021 рокум. Київсправа № 379/425/18провадження № 61-22264св19Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітов М. Ю., учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,третя особа - Таращанська районна державна нотаріальна контора,розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 08 травня 2019 року у складі судді Зінкіна В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів:Саліхова В. В., Поліщук Н. В., Шахової О. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про перерозподіл спадщини та визнання права власності на 5/8 частки спадкового майна.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_7, 1941 року народження, який був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями за законом другої черги відповідно до статті 1262 ЦК України є вона - сестра, ОСОБА_1 - на 3/8 частки спадкового майна (з урахуванням 1/8 частки, від якої відмовився племінник спадкодавця ОСОБА_6 ) та ОСОБА_2 - на 5/8 часток спадкового майна (з урахуванням 1/4 частки, від якої відмовились племінники спадкодавця ОСОБА_8 та ОСОБА_4, та 1/8 частки, від якої відмовилася племінниця спадкодавця ОСОБА_5 ), та брат спадкодавця ОСОБА_9, який на день смерті покійного ОСОБА_7 проживав в Автономній республіці Крим.

28 грудня 2017 року ОСОБА_9, який відмовився від належної йому долі у спадщині на її (позивача) користь, помер.

За наполяганням в. о. державного нотаріуса Калітенко Л. Б. вона змушена була двічі їздити до Автономної Республіки Крим, оскільки остання запевнила позивача, що цього буде достатньо для остаточного визначення її частки у спадковому майні після смерті спадкодавця ОСОБА_7 . Відмову ОСОБА_9 вона отримала та передала до спадкової справи, але в. о. державного нотаріуса Таращанської районної нотаріальної контори Київської області Калітенко Л. Б., всупереч своїм же словам, відмовилась приймати до уваги цю відмову, відповідно відмовилась збільшувати її частку у спадковому майні, про що її було надано роз`яснення. Тільки після двох поїздок позивача Калітенко Л. Б. повідомила останню, що в такий спосіб посвідчена відмова ОСОБА_9 від своєї частки у спадщині, не є дійсною, оскільки він проживає на тимчасово окупованій території.

Відмову у здійсненні нотаріальних дій Калітенко Л. Б. чомусь посвідчила печаткою Рокитнянської районної державної нотаріальної контори Київської області.

Разом з тим, ОСОБА_9 неодноразово підтверджував свою думку про відмову від своєї частки у спадковому майні померлого ОСОБА_7, оскільки жив він досить далеко, з іншими родичами дуже давно не спілкувався, і йому було відомо про те, що вона (позивач) в період хвороби померлого ОСОБА_7 весь час за ним доглядала, допомагала йому по господарству, отримавши від нього доручення, вирішувала всі життєві питання по мірі необхідності.

ОСОБА_9, надавши заяву про відмову від своєї частки у спадщині, розумів і знав про такий стан справ, і виявив свою волю на користь позивача. Враховуючи той факт, що територія, на якій покійний брат проживав та помер є окупованою, і з огляду на його стан безпорадності, в інший спосіб брат не міг оформити свою заяву про відмову від своєї частки у спадковому майні після померлого ОСОБА_7 .

Вважає, що відмова від спадщини, надана ОСОБА_9, який був громадянином України та на території України помер, не суперечить законодавству України, відповідає всім іншим вимогам до офіційного документа.

На підставі зазначеного, ОСОБА_1 просила перерозподілити спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 5/8 частки всього спадкового майна.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 08 травня 2019 року яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що первісний розподіл спадщини наразі не здійснено. Обставини, на які посилається позивач, не можуть бути підставою для зміни розміру часток у спадщині. ОСОБА_1 передчасно звернулася до суду із вимогами про перерозподіл спадщини відповідно до вимог статті 1280 ЦК України за відсутності обов`язкових вимог для цього: спливу строку для її прийняття та здійснення первісного розподілу спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 08 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є неправомірною, порушує її процесуальне право, право на захист та відстоювання власної позиції в суді, право на вислухання власної думки, порушення права на свободу захисту власного права, права на справедливий розгляд справи в суді. Відмова від спадщини, надана ОСОБА_9, який був громадянином України та на території України помер, не суперечить законодавству України, відповідає всім іншим вимогам до офіційного документа.

Аргументи учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, який підписаний представником ОСОБА_12, на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Таращанського районного суду Київської області від 08 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що закон передбачає настання такого юридичного факту як зміна часток у спадщині лише при наявності волевиявлення двох чи більше спадкоємців. У випадку відсутності волевиявлення у одного із спадкоємців щодо настання таких юридичних наслідків як зміна його частки у спадщині, є підставою для того, щоб частки у спадщині у відповідності до частини першої статті 1267 ЦК України були рівними, і за жодних обставин не можуть бути змінені, в тому числі шляхом звернення до суду з позовними вимогами, які були пред`явлені ОСОБА_1 . Позивач звернувшись до суду з позовом про збільшення розміру частки у спадщині, не вказав правової норми, яка б надала право одному із спадкоємців вимагати в примусовому порядку за рішенням суду перерозподілити розмір частки у спадщині, оскільки стаття 1267 ЦК України не містить відповідного положення.

Позивач у випадку здійснення ним витрат на утримання спадкодавця, догляду за ним та лікування, а також інших витрат, які вказані ним в рахунок обґрунтування своїх вимог, може звернутися до суду з позовом до іншого спадкодавця про стягнення цих витрат, проте ці витрати не є підставою для зміни розміру частки у спадщині, про що і відсутня правова норма в актах цивільного законодавства України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 379/425/18 надійшли до Верховного Суду та 03 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, який до дня смерті проживав по АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на належне йому майно. За життя спадкодавець заповіту не залишив.

Спадкоємці за законом першої черги згідно статті 1261 ЦК України відсутні.

Спадкоємцями за законом другої черги згідно статті 1262 ЦК України є ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 (рідні сестри та брат спадкодавця).

Інші спадкоємці, племінники спадкодавця: ОСОБА_6 відмовився від своєї частки в спадковому майні померлого на користь ОСОБА_1 ; а ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини за законом після смерті дядька ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 .

Після відкриття спадщини померлого ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до державного нотаріуса із заявою щодо одержання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позивач надала державному нотаріусу заяву посвідчену нотаріусом Красногвардійського районного нотаріального округу Республіки Крим, Російської Федерації від 25 березня 2016 року, в якій зазначено, що ОСОБА_9 є громадянином Російської Федерації з 24 червня 2014 року, зареєстрований в АДРЕСА_2, відмовляється від своєї частки в спадковому майні померлого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 . Дана заява підписана від імені ОСОБА_9 - ОСОБА_13, громадянкою Російської Федерації, в зв`язку з тим, що ОСОБА_9 хворіє хворобою Паркінсона .

05 травня 2016 позивачу державним нотаріусом надано роз`яснення щодо неможливості прийняття до уваги заяви ОСОБА_9, оскільки вона не відповідає вимогам законодавства держави Україна та рекомендовано звернутися до суду для встановлення дійсності заяви.

Постановою від 10 лютого 2017 року в.о. державного нотаріуса Таращанської районної державної нотаріальної контори відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що позивач претендує на більшу частку у спадковому майні, а нотаріусом не може бути прийнята до уваги заява ОСОБА_9 .

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 07 березня 2018 року по справі № 379/231/18 встановлено факт смерті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця села Круті Горби Таращанського району Київської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, місце смерті: Україна Автономна Республіка Крим Красногвардійський район село П`ятихатки на підставі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданого "Красногвардейским районным отделом записи гражданского состояния Департамента записи актов гражданского состояния Министерства юстиции Республики Крым".

Таращанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану 11 квітня 2018 року видано свідоцтво про смерть ОСОБА_9 .

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30 червня 2018 року спадкоємцем ОСОБА_9 є позивач ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України)

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно із частиною першою статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

На підставі частини другої статті 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що внаслідок відмови від спадщини на її користь ОСОБА_9, її частка у спадщині після смерті ОСОБА_7 збільшилась, тому просила перерозподілити спадщину шляхом визнання за нею права власності на 5/8 частки спадкового майна.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди послались на дві взаємовиключні підстави - по-перше, застосування до даних правовідносин положень статті 1280 ЦК України, якими передбачена можливість перерозподілу спадщини за певних умов, є передчасним, оскільки пропуск строку для прийняття спадщини не встановлений, первісний розподіл спадщини не здійснений, по-друге, заява про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_9 не відповідає вимогам статей 1273, 1274 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2017 року скасовано рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 червня 2017 року, яким за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування за законом на 3/8 частин спадкового майна та ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 25 березня 2019 року рішення апеляційного суду Київської області від 15 серпня 2017 року залишено без змін (справа № 379/439/17).

Судовим рішенням встановлено, що заява ОСОБА_9 про відмову від спадщини на користь позивача не відповідає вимогам статей 1273, 1274 ЦК України, тому не може бути прийнята судом, як доказ збільшення частки позивача у спадковому майні за рахунок частки рідного брата спадкодавця ОСОБА_9 .

Дана обставина є самостійною підставою для відмови в позові, тому мотиви судових рішень слід змінити.

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, але помилились щодо мотивів такої відмови. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, виклавши мотивувальну частину оскаржених судових рішень в редакції цієї постанови, а в іншій частині без змін.