Постанова

Іменем України26 травня 2021 рокум. Київсправа № 520/4771/17-цпровадження № 61-297св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: ОСОБА_2, служба у справах дітей Одеської міської ради,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ квітні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), тепер - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, служба у справах дітей Одеської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовна заява мотивована тим, що 13 червня 2005 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), тепер - АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 33 630,00 дол. США зі сплатою 11,04 % річних строком до 11 червня 2020 року.На забезпечення вказаного кредитного договору 13 червня 2005 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з яким остання надала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 80,80 кв. м, житловою площею 55,90 кв. м, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності й продана ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 13 червня 2005 року. Предмет іпотеки став власністю іпотекодавця пісдя державної реєстрації договору купівлі-продажу від 13 червня 2005 року.Також на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 13 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір поруки.Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2007 року у справі № 2-4015/2007 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя за ним визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2009 року у справі № 2-1427/2009 задоволено позов ЗАТ "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 32 504,51 дол. США, що було еквівалентом 247 395,09 грн.У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на червень 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 86 246,24 дол. США, що еквівалентно 689 107,46 грн. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2014 року у справі № 520/13863/13-ц частково задоволено позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та звернуто стягнення на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .Станом на 20 березня 2017 року заборгованість за кредитним договором становить 170 439,04 дол. США.Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд звернути стягнення на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09жовтня 2020 року у складі судді Калашнікової О. І. позов ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 набув право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 не від іпотекодавця ОСОБА_2, а за рішенням суду, тому положення статті 23 Закону України "Про іпотеку" до спірних правовідносин не можуть бути застосовані. Крім того, у 2014 році банк, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_1 в якості співвідповідача до участі у справі не залучав, він не був стороною договору іпотеки, тому відсутні підстави для звернення стягнення на належну йому 1/3 частину вищевказаної квартири.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2018 року змінено в частині мотивування підстав відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на підставі судового рішення від 19 жовтня 2007 року у справі № 2-4015/2007 режим спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на предмет іпотеки припинився (стаття 372 ЦК України), вказане нерухоме майно перейшло в спільну часткову власність, тому кожен співвласник відповідає за свої зобов`язання перед третіми особами в межах своєї частки. Також суд зазначив, що ОСОБА_1, як особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.При цьому законодавець передбачив можливість кредитора задовольнити свої вимоги за рахунок відповідної частки боржника, за умови надання доказів на підтвердження існування відповідних обставин. Проте банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував свої вимоги, а саме щодо існування у відповідача кредитної заборгованості, суми погашення ним цієї заборгованості тощо, що є його процесуальним обов`язком.Крім того, докази існування у відповідача іншого нерухомого майна у власності матеріали справи не містять, у зв`язку з чим до спірного нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1,застосовуються обмеження, встановлені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги У січні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржене судове рішення, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. На обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15. Крім того, апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.Поновити АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року.Касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року залишено без руху та надано строк для виконання вимог ухвали.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 520/4771/17-ц з Київського районного суду м. Одеси.Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, служба у справах дітей Одеської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що в матеріалах справи наявний детальний розрахунок заборгованості, в якому зазначено, яка саме частина кредиту погашена, а яка частина кредитного зобов`язання залишається непогашеною, тобто як позичальником, так і поручителем порушено свої зобов`язання.Разом з тим суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, провадження № 61-283св18). Отже, суд апеляційної інстанції допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до статті 409 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами13 червня 2005 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ODH0GF02092051, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 33 630,00 дол. США. ОСОБА_2 зобов`язалась до 11 червня 2020 року повернути суму кредиту та сплачувати щомісяця 11,04 % річних за користування кредитом (а. с. 13, т. 1). В якості забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 13 червня 2005 року укладено договір іпотеки, за умовами якого остання надала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 80,80 кв. м, у тому числі житловою - 55,9 кв. м, що належала їй на підставі договору купівлі-продажу від 13 червня 2005 року (а. с. 15-16, т. 1).Також на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 13 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір поруки.Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2007 року у справі № 2-4015/07 в порядку поділу спільного майна подружжя виділено ОСОБА_2 у власність 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та виділено у власність ОСОБА_1 1/3 частину зазначеної квартири, яку подружжя набуло у спільну сумісну власність за час перебування в зареєстрованому шлюбі.Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2009 року у справі № 2-1427/2009 задоволено позов ЗАТ КБ "ПриватБанк" та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 504,51 дол. США, що було еквівалентом 247 395,09 грн.Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2014 року у справі № 520/13863/13-ц частково задоволено позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, звернуто стягнення на 2/3 частини вказаної квартири (а. с. 17-20, т. 1).Згідно з розрахунком банку станом на 20 березня 2017 року заборгованість за кредитним договором становить 170 439,04 дол. США (а. с. 5-8, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.Суд розглядає справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19) зазначено, що: наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Подібні правові висновки виклав Верховний Суд України у постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15 та від 09 вересня 2014 року у справі № 3-71гс14.Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі судового рішення від 19 жовтня 2007 року набув право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка була предметом іпотеки за договором іпотеки від 13 червня 2005 року.Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.За змістом цієї норми на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця.Отже, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2026цс16, а тому іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 726/1538/16-ц (провадження № 14-111цс19) зроблено висновок про те, що мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.Ураховуючи наведене, апеляційни суд на зазначене уваги не звернув і не врахував, що Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) запроваджено мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не є підставою для відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, апеляційний суд зазначав про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким він обґрунтовував свої вимоги. Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) роз`яснив судам, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року).Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що позивач повинен надати до суду відповідні докази щодо розміру заборгованості відповідача, апеляційний суд не врахував наведені вище обставини, наданий АТ КБ "ПриватБанк" розрахунок заборгованості за кредитним договором та вимоги процесуального законодавства і фактично ухилився від вирішення спору по суті. Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості за кредитним договором, довідку банку), перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.Таким чином, у порушення статей 89, 263- 264, 382 ЦПК України апеляційний суд: у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, тому дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк". Не може залишатись в силі й рішення суду першої інстанції, виходячи з вимог частини третьої статті 400 ЦПК України, оскільки, вирішуючи спір по суті позову, суд першої інстанції у порушення вимог статей 263- 265 ЦПК України не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов помилкового висновку про відмову у позові з підстав, викладених у рішенні.Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК Укпраїни), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим. Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.Оскільки суди належним чином не встановили правовідносини, які виникли між сторонами, не з`ясували фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, тому суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення. За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець