Короткий зміст позовних вимогУ січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ДП "45 експериментальний механічний завод" про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані відпустки, стягнення допомоги при тимчасовій непрацездатності, стягнення середнього заробітку за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди.Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 січня 2019 року позивач отримав листа від державного концерну "Укроборонпром", з якого йому стало відомо, що відповідач наказом від 13 грудня 2018 року № 232к звільнив його з посади інженера з нормування праці 2-ої категорії відділу економіки та нормування праці на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Прогулом відповідач вважає відсутність позивача на роботі з 13:00 год. 12 грудня 2018 року до 15:45 год. 13 грудня 2018 року.Позивач вважає незаконним наказ від 13 грудня 2018 року № 232к "Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1", оскільки він прийнятий з порушенням норм КЗпП України (322-08) , а тому підлягає скасуванню.01 червня 2017 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду інженера з нормування праці 2-ї категорії ДП "45 ЕМЗ" в порядку переведення з відокремленого структурного підрозділу "Промсервіс 45" ДП "45 ЕМЗ", а 04 червня 2018 року звільнений із займаної посади на підставі наказу № 100к.Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року визнано незаконним наказ ДП "45 ЕМЗ" від 04 червня 2018 року № 100к; поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з нормування праці другої категорії відділу економіки та нормування праці ДП "45 ЕМЗ" з 04 червня 2018 року; стягнуто з ДП "45 ЕМЗ" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, витрати на правничу допомогу та моральну шкоду.Судове засідання Вінницького апеляційного суду, як стверджує позивач, відбувалось 12 грудня 2018 року з 12:00 год. до 13:00 год., постанову він отримав близько 15-ї години цього ж дня, а з 15:00 год. 12 грудня 2018 року до 13.00 год. 13 грудня 2018 року тривала процедура з підготовки та видачі виконавчих листів, які він отримав у Вінницькому міському суді Вінницької області 13 грудня 2018 року о 13:00 годині. Цього ж дня о 15:10 год. позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57918016 та о 15:45 год. прибув до відповідача для поновлення на роботі, проте охорона підприємства, посилаючись на розпорядження юрисконсульта підприємства ОСОБА_2, не дозволила йому увійти на територію ДП "45 ЕМЗ".13 грудня 2018 року близько 17-ї години ОСОБА_2 разом з начальником відділу кадрів ОСОБА_3 на прохідній підприємства (зовні заводського периметру) надала позивачу для ознайомлення наказ від 12 грудня 2018 року №230/2к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" та повідомила, що на територію підприємства йому входити заборонено. Окрім того, вказані працівники ознайомили позивача з наказом від 12 грудня 2018 року № 71 "Про проведення службового розслідування за фактом відсутності працівника ОСОБА_1 на роботі".За наслідком вказаних подій, з огляду на поважний вік позивача - 71 рік, його здоров`ю було завдано шкоди, у зв`язку з чим, він змушений був звернутися до лікувальної установи, де у нього діагностовано гіпертонічний криз з подальшою необхідністю лікування. Про перебування на лікарняному позивач 14 грудня 2018 року повідомив телефоном начальника відділу кадрів - ОСОБА_3 .Оскільки відповідач ознайомив позивача з наказом № 230/2к від 12 грудня 2018 про поновлення останнього на роботі лише 13 грудня 2018 року після 16-ї години, тому і фактичне його поновлення може вважатися лише з моменту такого ознайомлення, тобто з 16-ої години 13 грудня 2018 року. Посада, з якої 04 червня 2018 року він був звільнений, станом на 12 грудня 2018 року була зайнята іншим працівником - інспектором з нормування праці 2-ої категорії ОСОБА_4, отже, позивач не міг бути поновлений на такій посаді. Водночас, 12 грудня 2018 року наказом № 230/1.1к "Про внесення змін до штатного розпису" введено з 12 грудня 2018 року до штатного розпису підприємства посаду інженера з нормування праці 2 категорії (0,75 штатної одиниці) у відділ економіки та нормування праці з оплатою праці в розмірі 4427,25 грн., що свідчить про прийняття позивача на нову посаду.Позивач вважав, що додатковими підставами вважати незаконним наказ від 13 грудня 2018 року № 232к "Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1" є те, що відповідачем, при застосуванні дисциплінарного стягнення (звільнення) також порушено вимоги статті 149 КЗпП: позивачу не було надано можливість ознайомитись з матеріалами службового розслідування та у нього не відібрано письмові пояснення. Водночас, позивача не ознайомлено із правилами внутрішнього трудового розпорядку на ДП "45 ЕМЗ", отже немає підстав трактувати його відсутність на роботі протягом періоду з 13:00 год. 12 грудня 2018 року до 15:45 год. 13 грудня 2018 року, як прогул без поважних причин (проступок). Відповідачем при обранні виду стягнення (звільнення із займаної посади) не вказано ступінь тяжкості вчиненого проступку, не визначено розмір заподіяної ним шкоди та не враховано попередню роботу працівника (відсутність дисциплінарних стягнень та наявність матеріальних заохочень) і обставини, за яких вчинено проступок. Окрім того, в порушення частини четвертої статті 149 КЗпП, відповідачем 13 грудня 2018 року не повідомлено позивача під розписку про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади.Водночас, звільнення позивача з роботи призвело до втрати ним звичайних життєвих зв`язків з колегами, зниження авторитету в їхніх очах, моральних страждань, нанесення шкоди його честі та гідності, а тому, він вчергове змушений витрачати додаткові зусилля для організації свого життя. Заробітна плата мала визначальне значення для позивача, як джерело забезпечення власної життєдіяльності та родини.ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:визнати незаконним наказ ДП "45 ЕМЗ" від 13 грудня 2018 року № 232к "Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1" та поновити його на посаді інженера з нормування праці 2-ої категорії відділу економіки та нормування праці ДП "45 ЕМЗ" з 13 грудня 2018 року;стягнути з ДП "45 ЕМЗ" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 грудня 2018 року по день винесення рішення судом у цій справі з розрахунку 215,60 грн за 1 робочий день;стягнути з ДП "45 ЕМЗ" на його користь компенсацію за невикористану відпустку (14 календарних днів) за період з 05 червня 2018 року по 12 грудня 2018 року у розмірі 2 103,64 грн;стягнути з ДП "45 ЕМЗ" на його користь середній заробіток за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні за період з 13 грудня 2018 року по день винесення рішення судом у даній справі з розрахунку 215,60 грн за 1 робочий день;стягнути з ДП "45 ЕМЗ" на його користь 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди;винести окрему ухвалу про вчинення посадовими особами ДП "45 ЕМЗ" порушень законодавства та направити її "Укроборонпром" (органу управління) та правоохоронним органам, які за своїми повноваженнями повинні вжити заходів по усуненню виявлених судом недоліків порушень та запобігти їх повторенню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.Визнано незаконним наказ ДП "45 експериментальний механічний завод" від 13 грудня 2018 року №232к "Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1" та поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з нормування праці другої категорії ДП "45 експериментальний механічний завод" з 13 грудня 2018 року. Стягнуто з ДП "45 експериментальний механічний завод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2018 року по 26 серпня 2020 року в розмірі 90 983, 20 грн (сума визначена без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів) та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, позивача поновлено на роботі 12 грудня 2018 року, а тому нез`явлення його на роботі в цей день не можна вважати прогулом. Підставою для його звільнення стали доповідна записка економіста з планування 1 категорії ОСОБА_7 від 12 грудня 2018 року, акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 12 грудня 2018 року, водночас, його не було ознайомлено з наказом від 12 грудня 2018 р № 230/2 к про поновлення на роботі та фактично не забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Оскільки при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, суд першої інстанції зробив висновок про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 грудня 2018 року по 26 серпня 2020 року в розмірі 90 983, 20 грн із розрахунку 215,60 грн * 422 дні. Крім того, суд першої інстанції врахував, що звільнення позивача відбулося незаконно, тому йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає у порушенні його трудових прав, що призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, отже наявні підстави для стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року стягнуто з ДП "45 експериментальний механічний завод" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3699,17 грн, іншу частину витрат на професійну правничу допомогу залишено за позивачем.Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 9 650 грн, які були необхідними для належного захисту прав позивача. Оскільки позивачем заявлено шість позовних вимог, дві з яких задоволено повністю, то суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, зробив висновок про стягнення з позивача на користь відповідача 3 699,17 грн витрат на професійну правничу допомогу, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Іншу частину витрат необхідно залишити за позивачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ДП "45 експериментальний механічний завод" задоволено.Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 серпня 2020 року скасовано в частині вимог, які задоволено та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 серпня 2020 року залишено без змін.Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року скасовано, у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. Відповідно до частини другої статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. На виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року ДП "45 ЕМЗ" 12 грудня 2018 року видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі та наказано внести відповідний запис до його трудової книжки, проте позивач на роботу з`явився лише 13 грудня 2018 року близько 15 год. 45 хв., тобто після закінчення робочого часу, а трудову книжку надав відповідачу для внесення записів лише 16 січня 2019 року. Таким чином поновлення ОСОБА_1 на роботі було здійснено відповідачем відповідно до вимог законодавства України, а внесення відповідного запису до його трудової книжки 16 січня 2019 року не вказує на протилежне, оскільки, в даному випадку, є наслідком бездіяльності позивача, який надав трудову книжку відповідачу лише вказаного дня. У зв`язку із відсутністю позивача на робочому місці після його поновлення на роботі, зокрема після оголошення постанови Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, яка допущена до негайного виконання, до 15 год. 45 хв. 13 грудня 2018 року, відповідачем було складено акти про відсутність працівника (позивача) на робочому місці від 12 грудня 2018 року та від 13 грудня 2018 року, якими підтверджено, що позивач був відсутній на робочому місці з 13 год. 12 грудня 2018 року до 15 год 45 хв 13 грудня 2018 року, що також і не заперечується позивачем. Зазначені ОСОБА_1 причини невиходу на роботу, а саме - отримання ним виконавчих листів та звернення до державної виконавчої служби для пред`явлення їх до виконання, є неповажними, оскільки ДП "45 ЕМЗ" добровільно виконано постанову Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року, зокрема, в частині поновлення позивача на роботі шляхом винесення 12 грудня 2018 року відповідного наказу, що узгоджується з вимогами статті 24 КЗпП України та статті 65 Закону України "Про виконавче провадження". Тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання незаконним наказу № 232к від 13 грудня 2018 року у зв`язку з тим, що поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків та обізнаністю про наявність наказу про його поновлення на роботі, апеляційний суд вважає помилковими, оскільки вони не відповідають наведеним вище нормам права та встановленим у справі обставинам, зокрема відсутністю ОСОБА_1 на робочому місці з 13 год. 12 грудня 2018 року до 15 год 45 хв 13 грудня 2018 року без поважних причин.При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з`ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок і попередня робота працівника. Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 13 год. 12 грудня 2018 року до 15 год 45 хв 13 грудня 2018 року, надав письмові пояснення про причини відсутності, які не можуть бути визнані поважними, тобто, порушив трудову дисципліну у вигляді прогулу без поважних причин, ДП "45 ЕМЗ" правомірно застосовано до нього дисциплінарне стягнення шляхом його звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 401/3386/17.Оскільки рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 серпня 2020 року підлягає скасуванню, тому додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року також підлягає скасуванню.

Аргументи учасників справиУ листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду;залишити без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 серпня 2020 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 листопада 2020 року;стягнути з ДП "45 експериментальний механічний завод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток вимушеного прогулу з розрахунку 215,60 грн за 1 робочий день за період з 17 листопада 2020 року (день винесення Вінницьким апеляційним судом рішення) по день винесення судом касаційної інстанції стягнути з ДП "45 експериментальний механічний завод" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанції;у випадку, якщо суд касаційної інстанції визнає рішення суду апеляційної інстанції законим в частині звільнення позивача з роботи, то прошу стягнути з ДП "45 експериментальний механічний завод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасне проведення розрахунку при звільнені за період з 13 грудня 2018 року по 26 серпня 2020 року - день винесення рішення судом першої інстанції щодо поновлення позивачі на роботі в сумі 90 983,20 грн з розрахунку 422 робочих днів (за період з 14 грудня 2018 року по 26 серпня 2020 року) та 215, 60 грн за один день.Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскарженій постанові не зазначив фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; мотивів відхилення доказів, наданих позивачем; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем; норми права, на які посилався позивач. Відповідач порушив процедуру поновлення позивача на роботі, порушив процедуру службового розслідування та не провів повний розрахунок при звільнені. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі, до виконання попередніх обов`язків. До початку роботи працівника за укладеним трудовим договором (крім трудового договору про дистанційну роботу) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, на якому він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Проте цього відповідач не здійснив. Під час добровільного виконання рішення суду про поновлення на роботі особа набуває статусу працівника після ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки.Судове засідання Вінницького апеляційного суду відбувалось 12 грудня 2018 року з 12:00 год. до 13:00 год., постанову він отримав близько 15-ї години цього ж дня, а з 15:00 год. 12 грудня 2018 року до 13.00 год. 13 грудня 2018 року тривала процедура з підготовки та видачі виконавчих листів, які він отримав у Вінницькому міському суді Вінницького області 13 грудня 2018 року о 13:00 годині. Цього ж дня о 15:10 год. позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57918016 та о 15:45 год. прибув до відповідача для поновлення на роботі, проте охорона підприємства не дозволила йому увійти на територію ДП "45 ЕМЗ". Оскільки відповідач ознайомив позивача з наказом № 230/2к від 12 грудня 2018 про поновлення останнього на роботі лише 13 грудня 2018 року після 16-ї години, тому і фактичне його поновлення може вважатися лише з моменту такого ознайомлення, тобто з 16-ої години 13 грудня 2018 року. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Зазначає, що відсутні підстави для внесення змін до штатного розпису, а необхідно було поновити позивача на посаді, яку він обіймав до звільнення. Відповідач не ознайомив позивача із актом службового розслідування, чим позбавив можливості працівника захистити себе. Наказ про звільнення було видано у позаробочий час. Відповідач не провів повний розрахунок при звільнені, зокрема, не виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за невикористані відпустки, допомогу при тимчасовій непрацездатності.У січні 2021 року ДП "45 експериментальний механічний завод" через представника ОСОБА_5, подаловідзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін. Вирішити питання щодо витрат на правничу допомогу.Відзив мотивований тим, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Відповідачем було дотримано вимоги законодавства при проведенні службового розслідування, звільненні з роботи ОСОБА_1 та проведенні розрахунків із позивачем. Пояснення ОСОБА_1 не можна вважати такими, що підтверджують наявність поважних причин неявки ОСОБА_1 на роботі 12 грудня 2018 року та 13 грудня 2018 року в робочий час.У березні 2021 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій вказує про відсутність підстав для стягнення витрат на правовому допомогу відповідачу.

Рух справиУхвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі; відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року та зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2020 року в частині стягнення судового збору до закінчення його перегляду в касаційному порядку.Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного переглядуПереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).В ухвалі Верховного Суду від 27 січня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18), від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18), від 18 лютого 2019 року у справі № 757/1033/16-ц.

Фактичні обставиниСуди встановили, що постановою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року визнано незаконним та скасовано наказ ДП "45 ЕМЗ" від 04 червня 2018 року № 100к про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з нормування праці другої категорії 04 червня 2018 року за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з нормування праці другої категорії ДП 45 "ЕМЗ" з 04 червня 2018 року. Стягнуто з ДП"45 ЕМЗ" на користь ОСОБА_1 28 890,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 червня 2018 року по 12 грудня 2018 року та 2000 гривень у відшкодування моральної шкоди.У зв`язку з ухваленням Вінницьким апеляційним судом вказаної постанови, 12 грудня 2018 року наказом №230/1.1 к "Про внесення змін до штатного розпису" внесено з 12 грудня 2018 року до штатного розпису ДП "45 ЕМЗ" посаду: "Інженер з нормування праці 2 категорії" (0,75 штатної одиниці) в відділ економіки та нормування праці з оплатою праці в розмірі 4 427,25 грн.Відповідно до правил внутрішнього розпорядку ДП "45 ЕМЗ", затверджених 20 червня 2015 року, час початку і закінчення роботи, перерви для відпочинку і харчування встановлено такими: виробничі дільниці - початок роботи о 07 год. 30 хв., а закінчення роботи о 16 год. 15 хв.; управління - початок роботи о 08 год. 00 хв., а закінчення роботи о 16 год. 45 хв.12 грудня 2018 року наказом №230/2 к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 від 04 червня 2018 року № 100к. Головному бухгалтеру ОСОБА_6 наказано провести необхідні розрахунки. Начальнику відділу кадрів ОСОБА_3 наказано внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки ОСОБА_1 та внести зміни до інших кадрових документів.12 грудня 2018 року наказом № 71 "Про проведення службового розслідування за фактом відсутності працівника на роботі" вирішено провести службове розслідування та з`ясувати причини відсутності ОСОБА_1 на роботі. Наказано службове розслідування провести до 13 грудня 2018 року, відібрати у ОСОБА_1 письмові пояснення з приводу його відсутності на робочому місці.12 грудня 2018 року о 16 год. 10 хв. економіст з планування 1 категорії ОСОБА_7 склав доповідну записку про те, що інженер з нормування праці 2 категорії ОСОБА_1 не вийшов на роботу 12 грудня 2018 року (він мав приступити до роботи о 13:00 год.). Причини відсутності не відомі.12 грудня 2018 року о 16 год. 30 хв. начальником відділу кадрів ОСОБА_3, заступником директора ОСОБА_2 та економістом з планування ОСОБА_8 складено акт про відсутність працівника на роботі № 2, в якому зазначено, що інженер з нормування праці 2 категорії ОСОБА_1 не вийшов на роботу о 13:00 год. Причину відсутності на роботі не з`ясовано. При цьому працівник попередньо нікого не повідомляв про свою відсутність, додзвонитися до нього ніхто не зміг - його мобільний не відповідав, пояснення будуть отримані, коли працівник вийде на роботу.13 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Замостянського ВДВС м. Вінниці ГТУЮ із заявою про прийняття до невідкладного виконання виконавчого листа № 127/14903/18 про поновлення його на роботі.13 грудня 2018 року старшим державним виконавцем ОСОБА_9 відкрито виконавче провадження № 57918016 за письмовою заявою стягувача про примусове виконання виконавчого листа № 127/14903/18, виданого 13 грудня 2018 року, про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера з нормування праці другої категорії ДП "45 ЕМЗ" з 04 червня 2018 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць, в розмірі місячного заробітку.13 грудня 2018 року о 13 год. 30 хв. начальником відділу кадрів ОСОБА_3, заступником директора ОСОБА_2 та економістом з планування ОСОБА_8 складено акт про відсутність працівника на роботі № 3, у якому зазначено, що інженер з нормування праці 2 категорії ОСОБА_1 не вийшов на роботу о 13:00 12 грудня 2018 року та цілий день 13 грудня 2018 року, без попередження відсутності і без поважних причин, будь-яких виправдних документів не надав. Враховуючи, що інженер з нормування праці 2 категорії ОСОБА_1 постійно запізнюється та часто відсутній на робочому місці, наполягали на його звільнені з посади.13 грудня 2018 року о 16 год. 00 хв. начальником відділу кадрів ОСОБА_3 письмово запропоновано ОСОБА_1 надати письмові пояснення, щодо його відсутності на робочому місці з 13 год. 00 хв. 12 грудня 2018 року до 16 год. 00 хв. 13 грудня 2018 року.13 грудня 2018 року ОСОБА_1, надав письмові пояснення на наказі № 71 "Про проведення службового розслідування за фактом відсутності працівника на роботі" про те, що 13 грудня 2018 року з 9 год. він перебував у приміщенні міського суду, де отримав виконавчі листи, після чого звернувся до виконавчої служби. О 14 год. він отримав повідомлення про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року.Відповідно до письмових пояснень, які ОСОБА_1 надав на наказі від 12 грудня 2018 року за №230/2 к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1", 13 грудня 2018 року о 15 год. 45 хв. йому не дозволили увійти на територію заводу, не надали перепустку для щоденного проходження на роботу. Крім того, в наказі не зазначено посаду, на яку його поновлено.13 грудня 2018 року наказом ДП "45 експериментальний механічний завод" № 232 к інженера з нормування праці відділу економіки та нормування праці ОСОБА_1 звільнено за прогул (з 13 год. 00 хв. 12 грудня 2018 року до 15 год. 45 хв. 13 грудня 2018 року) без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП на підставі доповідної записки економіста з планування 1 категорії ОСОБА_7 від 12 грудня 2018 року та акту про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 12 грудня 2018 року.Відповідно до листа ДП "45 ЕМЗ" від 13 грудня 2018 року за №168/ВК, адресованого ОСОБА_1, йому повідомлено, що наказом від 13 грудня 2018 року його звільнено за прогул на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП, запропоновано надати трудову книжку до відділу кадрів ДП 45 "ЕМЗ" для внесення відповідних записів.Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 він 01 червня 2017 року прийнятий на посаду інженера з нормування праці 2-ї категорії ДП "45 ЕМЗ" в порядку переведення з відокремленого структурного підрозділу "Промсервіс 45" ДП. 04 червня 2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України, проте наказом № 230/2к від 12 грудня 2018 року вказаний запис визнано недійсним та поновлено працівника на попередній роботі з 04 червня 2018 року. 13 червня 2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку з прогулом без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України.16 січня 2019 року ДП "45 ЕМЗ" направлено старшому державному виконавцю ОСОБА_9 лист за № 8/ВК про те, що 16 січня 2019 року був здійснений запис в трудову книжку ОСОБА_1, який поновлений від 04 червня 2018 року на ДП "45 ЕМЗ", наказ № 230/2 від 12 грудня 2018 року.Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 1270/1370-19-а за позовом ДП "45 ЕМЗ" до Замостянського ВДВС м. Вінниці ГТУЮ у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови, визнання дій незаконними встановлено, що рішення Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року про поновлення на роботі ОСОБА_1 вважається виконаним боржником з дня видання, відповідно до законодавства про працю, наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача. Матеріалами виконавчого провадження встановлено, що не заперечувалось представником позивача, що запис до трудової книжки про поновлення на роботі внесено 16 січня 2019 року.Відповідно до виписки по надходженням на картку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1, виданої АТ КБ "ПриватБанк" 13 серпня 2019 року, на картку 21 грудня 2018 року перераховано 3 508,00 грн, 17 січня 2019 року - 30 890,40 грн, 29 січня 2019 року - 2 813,60 грн, що також підтверджується платіжними дорученнями.У судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_9, який є державним виконавцем, пояснив, що вранці 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до державної виконавчої служби із виконавчим листом щодо поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць. В цей же день свідком була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Боржнику ДП 45 "ЕМЗ" надано 10 днів для добровільного (самостійного) виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. 04 січня 2019 року державна виконавча служба отримала відомості про те, що ОСОБА_1 поновлено на роботі 12 грудня 2018 року. 16 січня 2020 року свідок прибув до ДП 45 "ЕМЗ" разом із позивачем для внесення запису до трудової книжки, де стягувач повідомив про втрату старої трудової книжки та надав нову трудову книжку для внесення відповідного запису про поновлення його на роботі.У судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_10, який є колегою по роботі позивача, пояснив, що ОСОБА_1 13 грудня 2020 року орієнтовно з 15:45 до 17:00 перебував на прохідній ДП 45 "ЕМЗ", яка знаходиться поза периметром підприємства, та де у вказаний період часу заступник директора ОСОБА_2 та начальник відділу кадрів ОСОБА_3 ознайомлювали його із наказом про поновлення на роботі та з наказом про проведення службового розслідування.У судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_11, інженер з нормування праці ДП "45 ЕМЗ", пояснила, що 12 та 13 грудня 2018 року знаходилась на своєму робочому місці та виконувала свої посадові обов`язки.У судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_7, економіст ДП "45 ЕМЗ", пояснив, що в його посадові обов`язки входить, зокрема, складання графіку робочого часу та складання доповідних записок про відсутність працівника на робочому місці. Юрист підприємства повідомляла його, що ОСОБА_1 має приступити до виконання посадових обов`язків 12 грудня 2018 року о 13 год. 30 хв., тому ним було складено доповідну записку про відсутність працівника на робочому місці.У судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_3, начальник відділу кадрів ДП "45 ЕМЗ", пояснила, що робочий час ОСОБА_1 - інженера з нормування праці 2 категорії, дорівнює 6 годинам, тобто 0,75 ставки, отже закінчується о 14 год. 45 хв., проте позивач прийшов на роботу о 15 год. 45 хв. - 16 год. Завод - режимний об`єкт, а тому позивача після закінчення робочого часу знайомили з наказом на прохідній, яка є територією заводу.

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини першої статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.Згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18) зазначено, що:"частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. КЗпП України (322-08) не містить визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України "Про виконавче провадження".

За змістом статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків".У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18) вказано, що:"частина перша статті 235 КЗпП передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома стаття 235 КЗпП).Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.Разом з тим, наведене не означає, що дії по виконанню рішення про поновлення на роботі повинні відбуватися негайно після проголошення рішення незалежно від волі працівника, поновленого судом. Визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника.Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.Виконання рішення вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.Тобто рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

За змістом статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення працівника на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки останнього.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд встановив, що ознайомлення позивача з наказом про поновлення на роботі та фактичне допущення його до виконання попередніх обов`язків з наданням робочого місця відбулось 07 липня 2016 року, у зв`язку з чим, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП за прогул, вчинений в період з дня винесення наказу про поновлення на роботі - 23 червня 2016 року по 06 липня 2016 року, тобто до дня ознайомлення працівника з наказом та фактичного його допуску до роботи.

Вчинення прогулу у вказаний відповідачем період під час розгляду суду не доведено".У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) зазначено, що:" КЗпП (322-08) не містить визначення поняття "поновлення на роботі", як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України "Про виконавче провадження". Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків".У справі, що переглядається, суди встановили, що:згідно наказу ДП "45 експериментальний механічний завод" від 13 грудня 2018 року № 232 к "Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1", позивача звільнено з роботи за прогул (з 13:00 год. 12 грудня 2018 року до 15:45 год. 13 грудня 2018 року) без поважних причин на підставі доповідної записки економіста з планування 1 категорії ОСОБА_7 від 12 грудня 2018 року та акту про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 12 грудня 2018 року;постановою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 у справі №127/14903/18 стягнуто з ДП "45 експериментальний механічний завод" на користь ОСОБА_1 28 890,40 грн середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 червня 2018 року по 12 грудня 2018 року включно, що становить 134 робочих днів. Таким чином 12 грудня 2018 року - день видачі відповідачем ДП "45 експериментальний механічний завод" наказу №230/2к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" включено в період вимушеного прогулу позивача;матеріали справи не містять доказів, що позивач 12 грудня 2018 року був ознайомлений з наказом про його поновлення на роботі від 12 грудня 2018 р № 230/2 к, а коли позивач з`явився з виконавчим листом 13 грудня 2018 року на ДП "45 експериментальний механічний завод", то відповідач фактично не допустив його до робочого місця і не надав можливість виконувати свої обов`язки;позивача не було ознайомлено з наказом від 12 грудня 2018 р № 230/2 к про поновлення його на роботі та фактично не забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача; не врахував, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків, при цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків; не звернув уваги, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення за прогул з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності. Тому суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про відмову в задоволенні позову та скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.Колегія суддів відхиляє вимоги касаційної скарги про стягнення з ДП "45 експериментальний механічний завод" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку 215,60 грн за 1 робочий день за період з 17 листопада 2020 року (день винесення Вінницьким апеляційним судом рішення) по день винесення постанови судом касаційної інстанції, а у випадку, якщо суд касаційної інстанції визнає рішення суду апеляційної інстанції законим в частині звільнення позивача з роботи, то стягнути з ДП "45 експериментальний механічний завод" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасне проведення розрахунку при звільнені за період з 13 грудня 2018 року по 26 серпня 2020 року - день винесення рішення судом першої інстанції щодо поновлення позивачі на роботі в сумі 90 983,20 грн з розрахунку 422 робочих днів (за період з 14 грудня 2018 року по 26 серпня 2020 року) та 215, 60 грн за один день, оскільки такі вимоги не була заявлені позивачем при подачі позову, а суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).