Постанова

Іменем України26 травня 2021 рокум. Київсправа № 758/2241/20провадження № 61-12395св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Червинської М. Є.,суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: акціонерне товариство "УкрСиббанк", товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія",третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" на постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" (далі - ТОВ "Українська металургійна компанія"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" (далі - ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод"), про визнання частково недійсним договору факторингу.Позовна заява мотивована тим, що 03 травня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", в особі генерального директора ОСОБА_1., укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 7 500 000,00 дол. США.Протягом 2007-2008 років між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", в особі генерального директора ОСОБА_1, укладено додаткові угоди до кредитного договору.20 листопада 2017 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" укладено договір факторингу № 83/FAA, відповідно до умов якого АТ "УкрСиббанк" відступило на користь ТОВ "Українська металургійна компанія" права грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором від 03 травня 2007 року № 11150751000.В подальшому між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" укладено додаткові угоди до договору факторингу, а саме: 20 листопада 2017 року - додаткову угоду № 1, а 15 грудня 2017 року - додаткову угоду № 2.Відповідно до абзацу 5 пункту 1.1. договору факторингу (у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2) передбачено, що укладенням цього договору клієнт також безумовно, безвідклично і остаточно відступає фактору усі та будь-які існуючі та можливі права вимоги за недоговірними зобов`язаннями боржника та будь-яких пов`язаних із ним осіб (включаючи вимоги щодо відшкодування будь-якої шкоди та вимоги, що можуть бути пред`явлені в майбутньому), що виникли та/або виникнуть з кредитного договору та/або договорів забезпечення або у зв`язку з ним/ними, як до сторін кредитного договору та/або договорів забезпечення, включаючи (без обмеження) всі вимоги у зв`язку з наданням неправдивої інформації, шахрайством та злочинною змовою, і незалежно від того, чи права вимоги регулюються законодавством та/або юрисдикцією України, законодавством та/або юрисдикцією Англії або будь-якою іншою системою права.Пунктом 1.10 договору факторингу (у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2) визначено, що фактор підтверджує, що йому відомо про судові справи, виконавчі провадження та кримінальне провадження № 12013110000001043, що зазначені у додатку №4 до цього договору.Абзацом 2 пункту 1.11 договору факторингу передбачено, що з дати переходу права вимоги до фактора переходять всі процесуальні права клієнта за усіма судовими справами та кримінальними провадженнями, що зазначені у пункті 1.10. та додатку № 4 до цього договору та стосуються кредитного договору та договорів забезпечення. Вважає, що зміни до договору факторингу у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2 суперечать чинному законодавству, є незаконними, несправедливими, недобросовісними. На підставі договору факторингу можливо відступити тільки ті права вимоги, які виникають із договірних зобов`язань. Предметом договору факторингу не можуть бути права вимоги, які виникають із недоговірних зобов`язань. Боржником за договором факторингу може бути тільки набувач послуг чи товарів за первинним договором. Позивач був генеральним директором ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", підписував кредитний договір та додаткові угоди до нього, право вимоги за яким АТ "Укрсиббанк" підступив ТОВ "Українська металургійна компанія", у тому числі щодо недоговірних зобов`язань відповідно до договору факторингу у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2. Вважає, що уклавши договір факторингу відповідачі незаконно створили підставу для його відповідальності перед ТОВ "Українська металургійна компанія" за недоговірними зобов`язаннями. ТОВ "Українська металургійна компанія", на підставі договору факторингу, звернулось до слідчого управління головного управління Національної поліції у м. Києві з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення щодо заволодіння ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" та групою компаній "АІС" шляхом зловживання довірою кредитними коштами, отриманими ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" за кредитним договором із АТ "Укрсиббанк".Постановою старшого слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві від 05 квітня 2018 року ТОВ "Українська металургійна компанія" визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12013110000001043, за фактом заволодіння шляхом обману грошовими коштами АТ "Укрсиббанк" в особливо великому розмірі (частина четверта статті 190 КК України). Позивача 20 листопада 2019 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України у кримінальному провадженні № 12013110000001043. Вважає, що оспорюваними умовами договору факторингу ТОВ "Українська металургійна компанія", як новому кредитору за кредитним договором, а також, як потерпілому в кримінальному провадженні № 12013110000001043, у якому позивач набув статусу підозрюваного, фактично надано право вимагати від нього належного та реального виконання недоговірних зобов`язань з відшкодування майнової шкоди в порядку визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05) . На підставі викладеного просив суд визнати недійсними з моменту укладення умови абзацу 5 пункту 1.1 договору факторингу в редакції додаткової угоди № 2 від 15 грудня 2017 року, та умови абзацу 2 пункту 1.11 договору факторингу, укладеного між АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" 20 листопада 2017 року № 83/FAA.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанціїУхвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року у відкритті провадження відмовлено.Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем як директором ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" пред`явлено позов про визнання частково недійсним договору факторингу, укладеного між двома співвідповідачами-юридичними особами: АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія". Відтак, позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у відкритті провадження відмовлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на день подання позовної заяви ОСОБА_1 не був директором ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", товариство перебуває в стані припинення, ліквідатором призначено Попадаюка І. В., керівником Тищенко О. І. З тексту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із позовом на захист своїх прав, свобод та законних інтересів, а не інтересів товариства, крім того просив залучити ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" в якості третьої особи на стороні відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводівУ серпні 2020 року ТОВ "Українська металургійна компанія" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року.Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі № 910/17433/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18, відповідно до яких до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобовязання, якщо сторонами цього основного зобовязання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобовязання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Спір у даній справі підпадає під юрисдикцію господарських судів, адже сторонами оскаржуваних договорів є лише юридичні особи, а визнання недійсними таких договорів вирішується виключно за правилами господарського судочинства. Оспорювані умови договору факторингу не суперечать нормам матеріального права, а також моральним засадам суспільства, та їх зміст узгоджено АТ "Укрсиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" на підставі вільного волевиявлення, укладення правочину спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.У травні 2021 року представник ТОВ "Українська металургійна компанія" подав до суду заяву для долучення до матеріалів справи.У травні 2021 року до суду касаційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.Відзив до суду касаційної інстанції не поданий

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 758/2241/20 з Подільського районного суду м. Києва. У вересні 2020 року справа передана до Верховного Суду.Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2020 року справу № 758/2241/20 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами03 травня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", в особі генерального директора ОСОБА_1., укладено кредитний договір про надання мультивалютної кредитної лінії № 11150751000 у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим у базовій валюті, що дорівнює 7 500 000,00 дол. США.20 листопада 2017 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" укладено договір факторингу № 83/FAA, відповідно до умов якого АТ "УкрСиббанк" відступило на користь ТОВ "Українська металургійна компанія" права грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором від 03 травня 2007 року № 11150751000.В подальшому між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Українська металургійна компанія" укладено додаткові угоди до договору факторингу, а саме: 20 листопада 2017 року - додаткову угоду № 1, а 15 грудня 2017 року - додаткову угоду № 2.Позовні вимоги у цій справі обґрунтовано правовідносинами, які виникли на підставі договору факторингу № 83/FAA від 20 листопада 2017 року в редакції додаткових угод.Позивач не є стороною оскаржуваного правочину як фізична особа, оскільки спір стосується прав і обов`язків саме ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" як боржника у кредитних відносинах.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він був генеральним директором ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", підписував кредитний договір та додаткові угоди до нього, право вимоги за яким АТ "Укрсиббанк" підступив ТОВ "Українська металургійна компанія", у тому числі щодо недоговірних зобов`язань відповідно до договору факторингу у редакції додаткової угоди від 15 грудня 2017 року № 2. Вважає, що уклавши договір факторингу відповідачі незаконно створили підставу для його відповідальності перед ТОВ "Українська металургійна компанія" за недоговірними зобов`язаннями, а тому вважає свої права як фізичної особи порушеними.Надаючи оцінку наявності порушеного права або інтересу ОСОБА_1 оскаржуваним договором факторингу, Верховний Суд виходить із такого.Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2019 у справі № 826/2184/17 наведено такий правовий висновок: "у рішенні Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", Суд підкреслив що "за загальним правилом акціонер компанії не може стверджувати, що він є жертвою стверджуваного порушення прав компанії за Конвенцією (див. рішення у справі "Агротексім та інші проти Греції" від 24 жовтня 1995 року, п. 59-72). Проникнення за "корпоративну завісу" або нехтування правосуб`єктністю компанії може буде виправданим лише за виключних обставин, зокрема, якщо точно встановлено, що компанія не може звернутися до конвенційних установ через органи, утворені згідно з її статутом, або, у випадку ліквідації, через її ліквідаторів (там само, п. 66)". Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що за звичайних обставин акціонер (навіть мажоритарний) не може звертатися до суду в інтересах банку. Водночас у контексті згаданої справи "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України" ЄСПЛ зазначив таке: "подаючи скарги в інтересах банку-заявника, перший заявник діяв як мажоритарний акціонер та віце-президент банку. На момент подання заяви акціонери та виконавчі органи банку-заявника були позбавлені своїх повноважень щодо управління діяльністю банку-заявника. Банк перебував під контролем ліквідаційної комісії, що складалася з посадових осіб територіальних управлінь НБУ, які становили більшість, та працівниками місцевої податкової інспекції (п. 12). Таким чином, з огляду на ситуацію банку-заявника та характер цих скарг Суд доходить висновку, що існували виключні обставини, які надали першому заявнику право подати цю заяву в інтересах банку-заявника (див. згадане рішення у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки", п. 46-52, та ухвалу щодо прийнятності у справі "Капітал банк АД проти Болгарії" від 09 вересня 2004 року)". При цьому ЄСПЛ зазначив, що скарги, подані першим заявником (Фельдманом) як мажоритарним акціонером, є несумісними за критерієм ratione personae із положеннями Конвенції у розумінні підп. "a" п. 3 ст. 35 Конвенції, а тому Фельдман як акціонер банку не вправі звертатись до суду у власних інтересах, і за звичайних обставин (зокрема за наявності уповноважених органів банку) не вправі звертатись до суду й в інтересах банку. Водночас, ураховуючи, що виконавчі органи банку-заявника були позбавлені своїх повноважень, з огляду на ситуацію банку та характер цих скарг ЄСПЛ доходить висновку, що існували виключні обставини, які надали акціонеру право подати цю заяву в інтересах банку-заявника. Таким чином, стороною у справі був не акціонер банку, а сам банк, оскільки з огляду на виключні обставини від імені банку діяв контролюючий акціонер банку, який за звичайних обставин не вправі представляти банк."Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав-учасниць засновувати апеляційні або касаційні суди; там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення у справі "Delcourt v. Belgium" від 17 січня 1970 року та § 65 рішення у справі "Hoffmann v Germany" від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року, § 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року).За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 за критерієм ratione personae із положеннями Конвенції у розумінні підп. "a" п. 3 ст. 35 Конвенції, не вправі звертатись до суду у власних інтересах, і за наявності уповноважених органів ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" не вправі звертатись до суду й в інтересах товариства, у зв`язку із чим суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.Колегія суддів вважає, що відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції помилково виходив лише з того, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів, як директор ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", проте цей помилковий висновок не вплинув на обґрунтовану відмову у відкритті провадження у справі. З урахуванням наведеного, висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 звернувся із позовом на захист своїх прав, свобод та законних інтересів, а не інтересів товариства, яке перебуває у стані припинення, та на час розгляду справи не був директором товариства, тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковими.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.За приписами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

ОСОБА_1. порушує клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення судами попередніх інстанцій правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

У пояснювальній записці до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення адміністративних справ" (142-20) , в редакції якого викладена зазначена частина шоста статті 403 ЦПК України, відзначено, що передача касаційними судами судових справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції має відбуватися за сукупної наявності таких підстав: наявності різної судової практики в подібних спорах в касаційних судах інших юрисдикцій; відсутності висновків Великої Палати Верховного Суду щодо предметної чи суб`єктної юрисдикції у подібних спорах; заявлення учасником справи, який оскаржує судове рішення, про порушення правил юрисдикції під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.

Зазначені зміни покликані, зокрема, забезпечити ефективне функціонування Великої Палати Верховного Суду, унеможливити зловживання учасниками справи правом на оскарження судових рішень з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції з метою передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вирішити проблеми завантаженості Великої Палати Верховного Суду подібними справами, які реально не потребують вирішення питання предметної чи суб`єктної юрисдикції, та забезпечити функціонування Великої Палати Верховного Суду як постійно діючого колегіального органу, який покликаний забезпечити єдність судової практики. Вказане також позитивно вплине на дотримання Україною положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо забезпечення розумних строків розгляду справи.

Оскільки підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, прямо обмежені законодавцем в процесуальному законі, справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. У разі наявності хоча б одного із перелічених у цій нормі випадків справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 361/3865/19 (провадження № 14-23цс21)

ОСОБА_1, оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення судами правил юрисдикції, не обґрунтував порушення цими судами правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах.

Посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2021 року в справі № 758/2571/20, не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки не свідчить про наявність різної судової практики в подібних спорах в касаційних судах інших юрисдикцій.

З огляду на вказане підстави для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до вимог статті 403 ЦПК України з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга відповідача ТОВ "Українська металургійна компанія"підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений ним за подачу касаційної скарги у розмірі 2102,00 грн, підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 409, 406, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,ПОСТАНОВИВ:У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" задовольнити.Постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2020 рокускасувати, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року залишити в силі.Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" судовий збір у розмірі 2102,00 грн.Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:В. С. ЖдановаА. Ю. ЗайцевЄ. В. КоротенкоВ. М. Коротун