Короткий зміст позовних вимогУ лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на бездіяльність службових осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі) під час здійснення виконавчого провадження з виконання рішення суду про визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.Обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_1 зазначив, що в провадженні Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі перебуває виконавче провадження № 59718764, за яким 06 лютого 2020 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 та частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження". У цей же день він як стягувач у виконавчому провадженні подав на ім`я начальника ВДВС клопотання про відновлення виконавчого провадження на підставі частини шостої статті 641 Закону України "Про виконавче провадження", у задоволенні якого заступник начальника відділу Коцинян М. О. йому відмовив. Посилаючись на статтю 641 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою, якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження, заявник просив визнати бездіяльність посадових осіб Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі неправомірними, зобов`язати посадових осіб Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі відновити виконавче провадження № 59718764.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїУхвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2020 року у складі судді Щасливої О. В. скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки виконавче провадження № 59718764 з виконання рішення суду про визначення часу спілкування та способів виховання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, закінчено на підставі постанови заступника начальника Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Коциняна М. О. від 06 лютого 2020 року у зв`язку з не виконанням боржником рішення суду, яке не може бути виконано без участі боржника, тобто закінчено з мотивів невиконання рішення суду, яке не може бути виконано без участі боржника, і всі заходи забезпечення виконавчого провадження вичерпані, то воно не підлягає відновленню, оскільки відновленню в порядку частини шостої статті 641 Закону України "Про виконавче провадження" підлягає виконавче провадження у таких справах, закінчене у зв`язку з виконанням боржником рішення суду.Суд вважав, що за цих обставин дії державного виконавця щодо відмови у відновленні виконавчого провадження з підстав, визначених частиною шостою статті 641 Закону України "Про виконавче провадження", ґрунтуються на законі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанціїПостановою Запорізького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2020 року скасовано і прийнято нову постанову, якою визнано дії Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі неправомірними і такими, що не відповідають закону, зобов`язано Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі відновити виконавче провадження № 59718764.Дійшовши такого висновку, апеляційний суд послався на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.Апеляційний суд зазначив, що у справах щодо здійснення одним із батьків прав на спілкування стаття 8 Конвенції передбачає батьківське право на вжиття заходів з метою возз`єднання зі своєю дитиною та обов`язок національних органів влади сприяти такому возз`єднанню настільки, наскільки інтереси дитини передбачають, що має бути зроблено все для збереження особистих стосунків, і, за необхідності, "відновлення" сім`ї; обов`язок держави полягає не у досягненні результату, а у вжитті заходів (рішення у справі "Кацпер Новаковський проти Польщі", заява № 32407/13, пункт 74, від 10 січня 2017 року).Адекватність вжитих заходів має оцінюватись оперативністю їхнього виконання, оскільки плин часу може мати непоправні наслідки для відносин між дитиною і тим із батьків, хто з нею не проживає; не можна виключати застосування санкцій у разі неправомірної поведінки того з батьків, з яким проживають діти (рішення у справах "Пріцция проти Угорщини", заява № 20255/12, пункти 36 та 37, від 11 червня 2013 року; "Феррарі проти Румунії", заява № 1714/10, пункт 49, від 28 квітня 2015 року).Отже, апеляційний суд виходив з того, що небажання боржника добровільно виконувати судове рішення та відсутність законодавчого врегулювання поновлення виконавчого провадження в цьому випадку є підставою для захисту прав особи, що подала скаргу.Апеляційний суд врахував, що незважаючи на значний проміжок часу, який минув після видачі виконавчого листа, рішення суду залишається не виконаним, та визнав непереконливими посилання ВДВС на те, що закінчення виконавчого провадження на підставі невиконання рішення боржником у справі такої категорії виключає відновлення виконавчого провадження за заявою стягувача.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводиУ грудні 2020 року Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року й залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2020 року.Мотивуючи касаційну скаргу, Шевченківський ВДВС у м. Запоріжжі зазначає, що в межах виконавчого провадження № 59718764 з виконання рішення суду про визначення часу спілкування та способів виховання неповнолітньої дитини державним виконавцем вжито всіх необхідних заходів з примусового виконання судового рішення, проте боржник не виконує судове рішення, а без участі боржника його виконати неможливо, і саме це є підставою для закінчення виконавчого провадження з підстав ухилення боржника від виконання. Стягувач ОСОБА_1 не заперечував правомірність постанови про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, що внормовано частиною третьою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження". ВДВС вважає, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 у цьому випадку є оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження, а не визнання дій виконавця неправомірними, а таких вимог заявник не ставив.Крім того, вказує, що, задовольняючи скаргу про визнання дій державного виконавця неправомірними, апеляційний суд не вказав, які саме дії державного виконавця є неправомірними.

Доводи інших учасників справиІнші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 336/1108/20, витребувано її з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиСуд встановив, що в провадженні Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі перебувало виконавче провадження № 59718764 з виконання рішення суду про визначення часу спілкування та способів виховання неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яке закінчено відповідно до постанови заступника начальника Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжі Коциняна М. О. від 06 лютого 2020 року у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду, яке не може бути виконано без участі боржника. У межах виконання зазначеного рішення суду було вжито всіх заходів, передбачених статтями 63 та 641 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: накладено на боржника штрафи в сумі 1 700,00 грн та 34 000,00 грн; до Шевченківського відділення поліції направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ); направлено подання до суду про обмеження боржника у праві виїзду за кордон та застосовано тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. За результатами розгляду заяви про відновлення виконавчого провадження на підставі частини шостої статті 641 Закону України "Про виконавче провадження" посадовими особами Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для такого відновлення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України (1618-15) ), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Статтею 641 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено особливий порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, частиною першою якої визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.Частина п`ята статті 641 Закону України "Про виконавче провадження" регламентує виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною, нею передбачено закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконанням рішення суду боржником.Частиною шостою цієї статті визначено порядок відновлення виконавчого провадження у разі перешкоджанням боржником у подальшому побаченням стягувача з дитиною, яке може бути відновлено за заявою стягувача.Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.Суд установив, що ОСОБА_2 (боржник у виконавчому провадженні) ухилилася від виконання рішення про визначення часу спілкування ОСОБА_1 (стягувача у виконавчому провадженні) з дитиною та надання можливості стягувачеві приймати участь у вихованні дитини у визначений судом спосіб. Виконавче провадження з виконання цього судового рішення 06 лютого 2020 року закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 та частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі. Виконавчий документ надіслано до суду, який його видав. Державним виконавцем вчинено інші передбачені законом дії. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відновлення виконавчого провадження на підставі частини шостої статті 641 Закону України "Про виконавче провадження" Шевченківським ВДВС у м. Запоріжжі відмовлено та роз`яснено, що можливість відновлення виконавчого провадження у ситуації, яка склалась, законодавчо не врегульовано.Статтею 447 ЦПК України визначено право сторони виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою, якщо вона вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.Згідно з частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).Встановивши порушення прав ОСОБА_1 у зв`язку з невиконанням рішення суду про визначення способу участі батька у вихованні дитини, існування у нього реальної перешкоди у спілкуванні з дитиною та відсутність подальшої можливості ефективно реалізувати своє право на зустріч з донькою і спілкування з нею, апеляційний суд дійшов правильного висновку про визнання дій посадових осіб ВДВС неправомірними.Апеляційний суд правильно зазначив, що небажання боржника виконувати судове рішення та відсутність законодавчого врегулювання механізму для відновлення виконавчого провадження не можуть бути підставою для відмови в захисті прав особи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційний суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував норми матеріального права, повно і всебічно дослідив матеріали справи та дав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, постанова апеляційного суду є законною й обґрунтованою, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо судових витратВідповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення.Постанову Запорізького апеляційного суду від 03 листопада 2020 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.