Іменем України26 травня 2021 рокум. Київсправа № 175/891/19провадження № 61-7081св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю., учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,треті особи: Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій В?ячеславович, Київський державний нотаріальний архів,розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року у складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_7 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем, визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсними договорів дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_8 . 05 вересня 2007 року ОСОБА_8 придбав домоволодіння загальною площею 577,5 кв. м. та земельну ділянку площею 0,15 га, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1221486200:05:010:0053, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року залишено без змін, за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку, площею 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1221486200:05:010:0053 та домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 577,5 кв. м., житловою площею 256,8 кв. м. Після ухвалення вищевказаного рішення першої інстанції, ОСОБА_8 виселено з домоволодіння АДРЕСА_1 та знято з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою, внаслідок чого ОСОБА_8 почав проживати разом зі своєю донькою ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 .

25 липня 2017 року ОСОБА_2 продала спірні домоволодіння та земельну ділянку ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу від 25 липня 2017 року. В свою чергу ОСОБА_5, 04 серпня 2017 року продав спірні домоволодіння та земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 04 серпня 2017 року.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 23 січня 2018 року вищевказані договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки були визнані недійсними.

23 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1221486200:05:010:0053.

Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовлено.

11 липня 2019 року позивач, яка вважала, що прийняла спадщину після батька спільним з ним проживанням, а тому протягом шести місяців у неї не було необхідності подавати заяву про прийняття спадщини, звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І. В. з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_8 . У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено, оскільки не є можливим встановлення факту, її, ОСОБА_7 сумісного проживання з померлим батьком на день його смерті та пропуском ОСОБА_7 строку для прийняття спадщини.

З огляду на вищевикладені обставини, ОСОБА_7 просила:

встановити факт постійного проживання ОСОБА_7, разом зі спадкодавцем, ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини;

визнати недійсним договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 577,5 кв.м., житловою площею 256,8 кв.м., укладений 23 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. та зареєстрований в реєстрі за № 626;

визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1221486200:05:010:0053, укладений 23 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С.О. та зареєстрований в реєстрі за № 629;

визнати за нею, право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на домоволодіння АДРЕСА_1, та на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер 1221486200:05:010:0053;

витребувати від ОСОБА_3 на її, ОСОБА_7 користь нерухоме майно: домоволодіння та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_1 ;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію прав власності № 26311426 на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер 1221486200:05:010:0053;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію прав власності № 26311021 на домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 577,5 кв. м., житловою площею 256,8 кв. м.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року позовні вимоги задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_7 разом зі спадкодавцем ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини.

Визнано недійсним договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 577,5 кв. м., житловою площею 256,8 кв. м., укладений 23 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 626.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1221486200:05:010:0053, укладений 23 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О. та зареєстрований в реєстрі за № 629.

Визнано за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 577,5 кв. м., житловою площею 256,8 кв. м. та земельну ділянку, площею 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1221486200:05:010:0053.

Витребувано від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 нерухоме майно: домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 577,5 кв. м., житловою площею 256,8 кв. м. та земельну ділянку, площею 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1221486200:05:010:0053.

Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис) індексний номер 41272580 від 24 травня 2018 року, номер запису про право власності № 26311426, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1053712112214 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку, площею 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1221486200:05:010:0053, власник нерухомого майна ОСОБА_3, яка проведена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О.

Скасовано державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис) індексний номер 41272580 від 24 травня 2018 року, номер запису про право власності № 26311021, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1053705212214 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 577,5 кв. м., житловою площею 256,8 кв. м., власник нерухомого майна ОСОБА_3, яка проведена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко С. О.

Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що спірне майно вибуло з володіння спадкодавця ОСОБА_8 не з його волі, суд вважає, що позивач, як єдиний спадкоємець ОСОБА_8, має право на захист свого спадкового права та витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 спірного домоволодіння та земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених: у постановах Верховного Суду: від 13 лютого 2020 року у справі № 484/2941/18; від 19 вересня 2019 року у справі № 619/2094/16; від 02 жовтня 2019 року у справі № 175/5018/16; від 20 березня 2020 року у справі № 320/8118/17 щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України, за наявності у матеріалах справи доказів, які вказують на безспірне постійне проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Крім того, на час подання позову, позивач не була власником спірного майна, їй взагалі це майно ніколи не належало, а отже необхідна ознака для пред`явлення позову про витребування майна відсутня. Також наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Аргументи учасників справи

У серпні 2020 року ОСОБА_7 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що сама по собі наявність у ОСОБА_8 дозволу на постійне проживання у Німеччині не може бути перешкодою для встановлення судом факту його постійного проживання разом з його донькою, якщо він реально фактично постійно з нею проживав, що підтверджено матеріалами справи. Крім того, перебування особи на відпочинку чи лікуванні не вважається зміною її місця проживання. Саме тому у випадку смерті особи під час її перебування на лікуванні чи відпочинку місце відкриття спадщини є останнє місце реєстрації цієї особи або останнє місце її постійного проживання, якщо у неї відсутня реєстрація.

У серпні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просять скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити. Зазначили, що суди не звернули увагу на ту обставину, що згідно відмітки у паспорті ОСОБА_8 для виїзду за кордон, останній виїжджав на постійне місце проживання до Німеччини та був прийнятий на консульський облік в посольстві України у місті Бонн (Німеччина). Суди не витребували інформацію щодо ОСОБА_8 в електронному реєстрі громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, а обмежились лише перевіркою даних Державної прикордонної служби.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року відмовлено.

У вересні 2020 року матеріали цивільної справи № 175/981/19 надійшли до Верховного Суду та 18 вересня 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 квітня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 13 лютого 2020 року у справі № 484/2941/18; від 19 вересня 2019 року у справі № 619/2094/16; від 02 жовтня 2019 року у справі № 175/5018/16; від 20 березня 2020 року у справі № 320/8118/17; від 13 лютого 2020 року у справі № 483/2941/18.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 05 вересня 2007 року ОСОБА_8 придбав домоволодіння загальною площею 577,5 кв. м. та земельну ділянку площею 0,15 га, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1221486200:05:010:0053, які розташовані по АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_8, шляхом надання ПАТ КБ "Приватбанк" права на його продаж в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку" за початковою ціною 3 979 400,00 грн, з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, його переплануванням та перебудовою, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, необхідних для продажу предмету іпотеки, та виселено ОСОБА_8 з житлового будинку по АДРЕСА_1 зі зняттям його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2015 року, яке ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2017 року залишено без змін, за ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку, площею 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1221486200:05:010:0053 та домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 577,5 кв. м., житловою площею 256,8 кв. м. Після ухвалення вищевказаного рішення першої інстанції, ОСОБА_8 виселено з домоволодіння АДРЕСА_1, та знято з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою, внаслідок чого ОСОБА_8 почав проживати разом зі своєю донькою ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 .

25 липня 2017 року ОСОБА_2 продала спірні домоволодіння та земельну ділянку ОСОБА_5 на підставі договорів купівлі-продажу від 25 липня 2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нотари О. І.

04 серпня 2017 року ОСОБА_5 продав спірні домоволодіння та земельну ділянку ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 04 серпня 2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 23 січня 2018 року договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нотари О. І. та договори купівлі-продажу спірних житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С. В. визнані недійсними.

23 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладені договори дарування домоволодіння та земельної, що розташовані по АДРЕСА_1 .

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис) індексний номер 41272580 від 24 травня 2018 року, проведено державну реєстрацію права власності №26311426 на земельну ділянку, площею 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 . Того ж дня, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис) індексний номер 41272580 від 24 травня 2018 року, проведено державну реєстрацію права власності №26311021 на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

11 липня 2019 року позивач, яка вважала, що прийняла спадщину після батька спільним з ним проживанням, а тому протягом шести місяців у неї не було необхідності подавати заяву про прийняття спадщини, після спливу шестимісячного строку звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І. В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Приватним нотаріусом відкрито спадкову справу № 13/2019 за останнім відомим місцем проживання спадкодавця у його доньки.

Оскільки право власності ОСОБА_2 скасовано, спірне майно фактично повернулося у власність ОСОБА_8, тому після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на майно: домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 577,5 кв. м., житловою площею 256,8 кв. м. та земельну ділянку, площею 0,15 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22 серпня 2019 року у вчиненні нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 відмовлено, оскільки не є можливим встановлення факту, сумісного проживання ОСОБА_7 з померлим батьком ОСОБА_8 на день його смерті та пропуском ОСОБА_7 строку для прийняття спадщини.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину та незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 208/3964/16-ц (провадження № 61-47704св18) зроблено висновок, що "згідно пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) якщо спір не врегульовано суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Тлумачення статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом…За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 не належить до спадкоємців ОСОБА_9, позовні вимоги про встановлення факту спільного проживання, факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування пред`явлені до неналежного відповідача, та в їх задоволенні потрібно було відмовити, оскільки в цій частині вони заявлені до неналежного відповідача. Натомість у задоволенні позовних вимог про вселення та виселення, як похідних, слід відмовити у зв`язку з тим, що не підлягають задоволенню первісні вимоги (про встановлення факту спільного проживання, факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування), а тому постанова апеляційного суду підлягає зміні в мотивувальній частині. Проте апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог". При цьому міститься посилання на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року у справі № 420/2383/16-ц (провадження № 61-15368св18), в якій зазначено, що: "у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування".

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) зроблено висновок, що "відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. При таких обставинах у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування".

У справі, що переглядається, належним відповідачем за вимогою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За таких обставин ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є належними відповідачами за вимогою про встановлення факту постійного проживання.

З огляду на те, що ОСОБА_7 в частині позовних вимог про встановлення факту постійного проживання пред`явила позов до неналежних відповідачів, висновки суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, про задоволення позову, є помилковими. Інші вимоги - визнання недійсним договорів дарування, витребування та скасування реєстрації прав власності є похідними до вимог про встановлення факту постійного проживання, а тому також не підлягають задоволенню.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) та від 17 червня 2020 року у справі № 208/3964/16-ц (провадження № 61-47704св18) свідчать про те, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_3 судовий збір в сумі сплатила 16713 грн., за касаційну скаргу - 22284 грн.

Враховуючи, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень, з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в загальній сумі 38997 грн.

Керуючись статтями 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2020 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко Ірина Вікторівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вакуленко Світлана Олександрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій В?ячеславович, Київський державний нотаріальний архів, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем, визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсними договорів дарування та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.