Іменем України 20 травня 2021 рокум. Київсправа № 732/485/18провадження № 61-12154св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю., учасники справи:позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк",відповідач - ОСОБА_1,третя особа - ОСОБА_2, розглянув у попередньому судовому засіданні, у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року у складі судді Березовського О. Д. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк) звернулось з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.Позов мотивований тим, що 14 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір № 941/7-8 про надання невідновлювальної кредитної лінії на строк до 09 лютого 2023 року.Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 зобов`язалась в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.Банк свої зобов`язання за договором виконав, надав ОСОБА_2 кредит, проте остання в порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала, у результаті чого станом на 05 грудня 2017 року виникла заборгованість за кредитом - 62 378,21 грн, за відсотками - 73 727,35 грн, розмір інфляційних втрат за кредитом -3 229,43 грн, розмір інфляційних втрат за відсотками - 9 138,52 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.У зв`язку з порушенням ОСОБА_2 своїх обов`язків зі сплати кредиту нарахована неустойка. На 05 грудня 2017 року розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту складає - 6 548,90 грн, розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків складає - 18 530,24 грн.На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 14 лютого 2008 року між товариством та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, відповідно до якого остання передала позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме, однокімнатну квартиру, житловою площею 20,1 кв м., загальною площею 35,1 кв м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .Предмет іпотеки оцінюється у сумі 212 280,00 грн (відповідно до звіту про експертну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості від 06 лютого 2018 року).На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направлено вимогу, а саме, повідомлення про усунення порушень, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.З огляду на невиконання основного зобов`язання за кредитним договором, банк має право звернутися до ОСОБА_1 з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.У судовому засіданні товариство уточнило позовні вимоги в частині розміру заборгованості, на погашення якої має бути звернуто стягнення на предмет іпотеки, та вказало, що розмір заборгованості визначено рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2016 року у сумі 114 194,86 грн.Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, на однокімнатну квартиру, житловою площею 20,1 кв м., загальною площею 35,1 кв м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14 лютого 2008 року шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на користь ПАТ "Укрсоцбанк".

Короткий зміст судових рішень

Справа неодноразово розглядалась судами.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року задоволено позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк".

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру, житловою площею 20,1 кв.м, загальною площею 35,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, з метою погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 941/7-8 від 14 лютого 2008 року у розмірі 114 194,86 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно з положеннями Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , за початковою ціною не нижче 212 280,00 грн, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом, на користь ПАТ "Укрсоцбанк".

Вирішено питання щодо судового збору.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Також, суд зазначає, що позивач мав право на звернення до суду з відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки і цей позов ПАТ "Укрсоцбанк" подало в межах строків позовної давності.

При цьому суд звертає увагу на те, що строк позовної давності представником відповідача пов`язується з датою останнього платежу за кредитним договором, натомість ця дата має значення для обчислення строків позовної давності при стягнення заборгованості, а не для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що ПАТ "Укрсоцбанк" має право з метою захисту порушених прав звернути стягнення на предмет іпотеки і дана вимога пред`явлена в межах строків позовної давності.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що суд апеляційної інстанції не врахував положення діючого законодавства, а саме, вимоги частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку",чим порушив норми матеріального та процесуального права, що унеможливило правильне вирішення спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з пунктом 6.3. Іпотечного договору від 15 лютого 2011 року передбачено, що Іпотечний договір діє до припинення основного зобов`язання. При цьому, рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2016 року у справі № 732/460/16-ц, яке набрало законної сили, позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором від 14 лютого 2008 року у розмірі 114 194,86 грн, що включає заборгованість за тілом кредиту у сумі 49 241,59 грн, заборгованість за відсотками у сумі 15 931,64 грн, заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 9 689,91 грн, заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 20 625,81 грн, інфляційні втрати у сумі 18 705,91 грн.

Застосування апеляційним судом до майнової поруки положень частини четвертої статті 559 ЦК України Верховний Суд вважав необґрунтованим.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника. Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина перша статті 11 цього Закону).

Згідно зі статтями 546, 553, 572, 575 ЦК України порука та застава (зокрема, іпотека) є різними видами забезпечення виконання зобов`язань. А тому положення інституту поруки не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем за договором іпотеки.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

"У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 941/7-8 від 14 лютого 2008 року у загальному розмірі 114 194 (сто чотирнадцять тисяч сто дев`яносто чотири) грн 86 коп., що включає заборгованість за тілом кредиту в сумі 49 241 грн 59 коп., заборгованість за відсотками в сумі 15 931 грн 64 коп., заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 9 689 грн 91 коп., заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 20 625 грн 81 коп., інфляційні втрати в сумі 18 705 грн 91 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на однокімнатну квартиру, житловою площею 20,1 кв.м, загальною площею 35,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій".

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 умови кредитного договору № 941/7-8 від 14 лютого 2008 року, забезпеченого іпотекою, належним чином не виконувала, рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2016 року про стягнення з неї кредитної заборгованості у розмірі 114 194,86 грн невиконане, у зв`язку з чим у позивача відповідно до норм чинного законодавства та умов іпотечного договору виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки на підставі рішення суду, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення іпотекодержателем на предмет іпотеки на підставі рішення суду шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, що встановлено умовами іпотечного договору від 15 лютого 2008 року (пункти 4.5, 4.6).

Позивач набув право пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, а саме по закінченню тридцяти днів після отримання позичальником 25 грудня 2015 вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі, тобто з 25 січня 2016 року.

З даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач звернувся 04 квітня 2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Будь-яких належних, достовірних та допустимих доказів про наявність вимоги про дострокове погашення заборгованості та її направлення боржнику чи отримання нею у 2011 році стороною відповідача не надано.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що, враховуючи положення статей 12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку", пункти 4.5, 4.6 договору іпотеки від 15 лютого 2008 року, встановлення факту невиконання боржником ОСОБА_2 основного зобов`язання, висновок суду першої інстанції про те, що ПАТ "Укрсоцбанк" має право з метою захисту порушених прав звернути стягнення на предмет іпотеки і дана вимога пред`явлена в межах строків позовної давності, є вірним, однак, при викладенні резолютивної частини рішення суд не врахував вимоги статті 39 Закону України "Про іпотеку", у порушення якої не зазначив всі складові загального розміру вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, та помилково зазначив ціну предмета іпотеки.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якій просить скасувати рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2020 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач була майновим поручителем в кредитних зобов`язаннях між ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанк". Останній платіж за кредитом був здійснений ОСОБА_2 у 2013 році. Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2016 року з ОСОБА_2 було стягнуто 114 194 грн на користь ПАТ "Укрсоцбанк". Пред`явленням вказаного позову позивач змінив строк виконання зобов`язання. За таких обставин, у банка виникло право пред`явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов`язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з дати вступу у законну силу рішення Городнянського районного суду Чернігівської області і протягом наступних шести місяців. Позивач звернувся до відповідача із пропуском зазначеного в частині четвертій статті 559 ЦК України шестимісячного строку. Суди не застосовали висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення поруки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 732/485/18, витребувано справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року відмовлено.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду від 05 листопада 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року.

Зупинено виконання рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 23 січня 2019 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17, від 09 червня 2020 року у справі № 910/1088/13, від 10 червня 2020 року у справі № 646/8650/17, від 07 червня 2020 року у справі № 640/19220/13, від 28 березня 2018 року провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 14 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №941/7-8, відповідно до якого, з врахуванням додаткової угоди № 1 від 08 липня 2009 року про внесення змін до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 941/7-8 від 14 лютого 2008 року, ОСОБА_2 отримала кредит зі сплатою 14% річних та комісії за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0,99% від суми кредиту, в межах максимального ліміту заборгованості 61 680,00 грн, з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту до 09 лютого2023 року на умовах, визначених цим договором.

З іпотечного договору від 15 лютого 2008 року, з врахуванням договору про внесення змін та доповнень від 08 липня 2009 року, вбачається, що в якості забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 14 лютого 2008 року ОСОБА_1 передала акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в іпотеку належну ОСОБА_1 на праві приватної власності однокімнатну квартиру житловою площею 20,1 кв м, загальною площею 35,1 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 4.5. іпотечного договору, сторони договору визначили, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із зазначених способів, в тому числі, і на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 4.6. іпотечного договору у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2016 у цивільній справі № 732/460/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 941/7-8 від 14 лютого 2008 року у розмірі 114 194,86 грн, що включає заборгованість за тілом кредиту у сумі 49 241,59 грн, заборгованість за відсотками у сумі 15 931,64 грн, заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 9 689,91 грн, заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 20 625,81 грн, інфляційні втрати у сумі 18 705,91 грн.

Вказане рішення суду не виконано, за інформацією від 20 червня 2019 року № 08-43/1/7244/14.5 Городнянського районного відділу ДВС ГТУЮ у Чернігівській області у відділі на виконанні рішення не перебуває .

Згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості ТОВ "Консалтингова компанія "BFC" від 06 лютого 2018 року вартість однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, становить 212 280 грн.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частини перша, п`ята статті 3 Закону).

Згідно зі статтями 546, 553, 572, 575 ЦК України порука та застава (зокрема, іпотека) є різними видами забезпечення виконання зобов`язань. А тому приписи інституту поруки не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем за договором іпотеки.

Статтею 17Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

У статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки основне зобов`язання не було виконано, то іпотека згідно іпотечного договору від 15 лютого 2008 року не припинилась, а тому вимоги банку щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованим, а доводи касаційної скарги безпідставні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17, від 09 червня 2020 року у справі № 910/1088/13, від 10 червня 2020 року у справі № 646/8650/17, від 07 червня 2020 року у справі № 640/19220/13, від 28 березня 2018 року провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), у постанові Верховного суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16.