Постанова

Іменем України20 травня 2021 рокум. Київсправа № 128/881/19провадження № 61-2147св21Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - ОСОБА_2,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3,на постанову Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимогУ квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки розміром 1,3247 га, що розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520684000:01:001:0265, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку.Зазначала, що пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини, оскільки в період з 17 серпня 2015 по 31 серпня 2015 року перебувала на лікуванні в лікарні з приводу пошкодження внутрішньої колоартеріальної зв`язки лівого колінного суглобу, внаслідок чого лікуванням призначалася гіпсова іммобілізація, що перешкодило вчасно з`явитися до нотаріальної контори для подання зави про прийняття спадщини.Крім того, після смерті матері вона займалася питанням її поховання, організації поминальних обідів та інших обрядів, була вкрай пригнічена смертю матері, що негативно вплинуло на її стан самопочуття, тому з цих підстав, а також через крайню нужденність, відсутність можливості звернутися за допомогою, в тому числі юриста, не змогла з поважних причин звернутися до нотаріуса, а лише після того, як позичила кошти і звернулася за правовою допомогою, то від нотаріуса дізналася, що не може оформити спадкові права через пропуск строку звернення до нотаріальної контори.Нотаріусом їй не було повідомлено про те, що відповідач прийняв спадщину, адже він заяву про прийняття спадщини також не подавав, а її прийняла шляхом проживання за однією адресою зі спадкодавцем інша її дочка, від якої права на таку спадщину перейшли до відповідача.Вважаючи, що немає інших спадкоємців, крім неї, вона звернулася до суду з позовом до Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, за результатами розгляду якого прийнято рішення про задоволення позову. Вказане рішення в подальшому визнано нечинним у зв`язку із відмовою позивача від позову на стадії апеляційного перегляду справи.Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом.Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанціїРішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2020 року позов задоволено.Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в два місяці, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.Задовольняючи позов та визначаючи позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції прийшов до висновку про поважність наведених позивачем причин пропуску такого строку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанціїПостановою Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, враховуючи тривалість пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, що становить понад 4 роки на момент звернення до суду з позовом, а також беручи до уваги встановлені обставини, вважав, що ОСОБА_1 не довела існування об`єктивних перешкод для прийняття спадщини, а отже не довела, що пропуск строку для прийняття спадщини відбувся з поважних причин.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скаргиУ лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/250/17, постанові Верховного суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справиУ березні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мізяківські Хутори Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 02 березня 2015 року виконкомом Мізяківько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області (а.с.12).ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 13 серпня 1982 року (а.с.10-11).ОСОБА_4 за життя на праві власності належала земельна ділянка, площею 1,3247 га, яка розташована на території Мізяківсько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0520684000:01:001:0265 (а.с.13).

Мотиви, з яких виходить Верховний СудПредметом позову у даній справі є визначення позивачу додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері.Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.Оскільки ОСОБА_1 не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, вона на підставі статті 1272 ЦК України звернулася до суду із позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, мотивуючи тим, що з 17 серпня 2015 по 31 серпня 2015 року перебувала на лікуванні, а також займалася питаннями похованням матері, організації поминальних обідів та інших обрядів, була вкрай пригнічена смертю матері, що негативно вплинуло на її самопочуття, а також через відсутність можливості звернутися по допомогу до юриста.У справі встановлено, що визначений законом шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, закінчувався 25 серпня 2015 року.Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного, стаціонарного хворого від 31 травня 2015 року, ОСОБА_1 в період з 17 серпня 2015 по 31 серпня 2015 року перебувала на лікуванні з діагнозом: пошкодження внутрішньої колотеріальної зв`язки лівого колінного суглобу. ОСОБА_1 призначено, як лікування, гіпсову іммобілізацію на чотири тижні.Апеляційний суд обгрунтовано вважав, що ОСОБА_1 не була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини з часу відкриття спадщини до 17 серпня 2015 року, адже заява могла бути подана шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори.Встановлено, що захворювання ОСОБА_1 не мало триваючий характер, а після закінчення лікування позивач могла вчинити необхідні дії щодо оформлення спадщини після смерті матері.Натомість, із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса ОСОБА_1 звернулася лише 05 жовтня 2018 року на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06 серпня 2018 року про визначення їй додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, яке в подальшому було визнано нечинним.Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову, апеляційний суд, враховуючи тривалість пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, що становить понад 4 роки на момент звернення до суду з позовом, а також беручи до уваги встановлені обставини, обгрунтовано вважав, що ОСОБА_1 не довела існування об`єктивних перешкод для прийняття спадщини, а отже не довела, що пропуск строку для прийняття спадщини відбувся з поважних причин, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом прийнято рішення без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі № 314/250/17, постанові Верховного суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, колегією суддів відхиляються, оскільки фактичні обставини у справі, що переглядається та фактичні обставини у справах на які заявник здійснив посилання не є подібними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиЧастиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування рішення відсутні.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, залишити без задоволення.Постанову Вінницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді: В. М. КоротунС. Ю. БурлаковМ. Є. Червинська